Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Курсовая работа
Безработица влечет за собой расточение в огромных масштабах его главной производительной силы – рабочей силы, существенное сокращение потенциального в...полностью>>
Экономика->Дипломная работа
Актуальность работы вызвана тем, что преодоление безработицы – это одна из основных задач государственной политики, а занятость – это источник заработ...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
Безработица представляет собой макроэкономическую проблему, оказывающую наиболее прямое и сильное воздействие на каждого человека Потеря работы для бо...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
В 1933 году, в разгар великой депрессии, каждый четвёртый был безработным 39 млн человек имели работу, а 12 млн – хотели, но не могли её найти Растрат...полностью>>

Главная > Дипломная работа >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Формування ефективних інститутів в умовах трансформаційної економіки

Зміст

Вступ

ГЛАВА 1 СУТНІСТЬ ІНСТИТУТІВ ТА ЇХ МІСЦЕ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА

    1. Інституціоналізм як методологічна та теоретична база дослідження інституціональної структури суспільства

    2. Інститути. Їх сутність та види

    3. Інституціональна система, та її структура

ГЛАВА 2 ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ ІНСТИТУТІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1 Інституціональна структура перехідної економіки та її особливості

2.2 Становлення ефективного інституту власності

2.3 Проблеми формування ефективних ринкових інститутів

2.4. Становлення громадянського суспільства як фактор підвищення ефективності інституціональних перетворень

Висновки

Література

Вступ

Актуальність теми дослідження. Різні напрями сучасного інституціоналізму (неоінституціоналізм, эволюционная економічна теория, теория регуляции і ін.) утворюють быстроразвивающуюся область теоретичних досліджень. Це пов’язано з суперечливим характером сучасних господарських трансформацій, які полягають як в глобальному русі до відкритішого, конкурентного ринкового середовища, так і в різноманітності національних і регіональних форм соціально-економічних відносин, що росте. Саме інституційна теорія здатна дати пояснення як загальним, так і специфічним тенденціям цих трансформацій, виробляти практичні рекомендації по доцільному реформуванню економіки, що особливо важливе для сучасної України.

В той же час розвиток інституційної теорії зазнає певні труднощі, обумовлені недостатньою розробленістю наукового інструментарію, і, перш за все, тим, що центральна категорія цієї теорії - соціально- економічний інститут - трактується багатозначно і недостатньо безумовно.

За кожним з трактувань ховається певний зміст і різне розуміння тієї ролі, яку категорія інститут грає в концептуальному дослідженні економічних систем. Не дивлячись на найширше використання терміну, питання про те, чому і як склалося суперечливе різноманіття в його розумінні, в якому співвідношенні і зв’язку знаходяться різні трактування категорії економічний інститут один з одним, з різним перебігом економічної думки і з реальними процесами в економічній історії, залишається відкритим і вимагає свого рішення.

Інституційна структура суспільства, хоча і є стійкішою, ніж його функціональна структура, все ж таки знаходиться в стані постійної зміни. Особливості і тенденції інституційної динаміки визначають у свою чергу потенційні можливості досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку. Разом з тим динаміка інституційних систем відноситься до числа недостатньо вивчених процесів як з теоретичної, так і з емпіричної точки зору. До цих пір в літературі активно дискутуються не тільки чинники генезису страновых інститутів, взаємозв’язку між інститутами різних рівнів, характер і ступінь впливу економічної практики на формування інституційної структури економіки, але і підходи до визначення і аналізу суті самого поняття інституту, а також до його ціннісної характеризації і емоційного забарвлення

Особливість транзитивної економіки полягає в тому, що в ній відбуваються радикальні інституціональні зміни в системі політичних, правових, економічних і соціальних відносин. Для аналізу транзитивних економік методологія інституціональної теорії здобуває особливе значення. У Україні структурні процеси, що відбуваються в суспільстві й економіці є практично некерований і неконтрольованими, вектор інституціональних змін не визначений і не формалізований.

Ступінь розробленості проблеми. Проблеми змісту і функцій категорії соціально-економічний інститут зачіпаються в роботах зарубіжних економістів: представника сучасного традиційного інституціоналізма У. Нілу, присвячених Т. Веблену і його послідовникам У. Гамільтону і Ф. Фостеру; австрійського економіста Л. Лахманна, що розкриває погляди на цю категорію М. Вебера и К. Менгера; у роботах представників неоінституціоналізма Д. Норта, О.Уїльямсона.

Самостійне, але таке ж фрагментарне дослідження міститься в книгах і статтях українських учених Білоконенко О., Клімко Г.Н., Нестеренко В.П.Воронов І.О. та ін. У цих роботах виявляється співвідношення між сучасним інституціоналізмом і деякими його історичними попередниками, досліджується сутніть інститутів та їх місце в соціально-єкономічій структурі суспільства. .

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в том, щоб історично і логічно пояснити існуюче різноманіття трактувань категорії "соціально-экономичений інститут", встановити зв’язок і співвідношення між цими трактуваннями на основі виявлення об’єктивних функцій даної категорії в поясненні реальних соціально-економічних відносин і процесів.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є інститути та їх місце в соціально-економічій структурі суспільства.

Предметом дослідження служить функціональна роль що відводиться категорії інститут в соціально-економічних відносинах.

Теоретична і практична значущість роботи. Проведений в дипломній роботі аналіз формування категорії "інститут", запропонований в ній підхід до критеріїв цієї категорії, її функціям, змістовній структурі, класифікації форм повинні сприяти подальшому розвитку як сучасній інституційній економічній теорії, так і вивченню тенденції сучасної економічної думки.

ГЛАВА 1 СУТНІСТЬ ІНСТИТУТІВ ТА ЇХ МІСЦЕ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА

1.1 Інституціоналізм, як методологічна та теоретична база дослідження інституціональної структури суспільства

Інституціоналізм (від латинського institutum - установлення, установа) -один із провідних напрямків сучасної економічної думки, що розглядає економіку як нерівновагу систему, всі основні структури якої піддані постійним соціальним змінам.

На початку XX ст. учені-економісти США, активізувавши аналіз монополістичних тенденцій, що посилилися, в економіці і сприяючи "антитрестовій" політиці власної країни, знайшли статус лідерів концепцій соціального контролю над економікою, здійснюваного різноманітними методами. Їх теорії поклали початок новому напряму економічної думки, який нині прийнято називати соціально-інституційним або просто інституціоналізмом.

Інституционалізм - це в певному значенні альтернатива неокласичному напряму економічній теорії. Якщо неокласики виходять із смитианского тези про досконалість ринкового господарського механізму і саморегулируемости економіки і дотримуються "чистої економічної науки", то інституціоналісти рушійною силою економіки разом з матеріальними чинниками вважають також духовні, моральні, правові і інші чинники, що розглядаються в історичному контексті. Іншими словами, інституціоналізм як предмет свого аналізу висуває як економічні, так і неекономічні проблеми соціально-економічного розвитку. При цьому об’єкти дослідження, інститути, не підрозділяються на первинних або вторинних і не протиставляються один одному.

Корінна межа інституціоналізма полягає в тому, що він перевертає вверх дном реальні залежності суспільного життя, зображаючи як вирішальний момент неекономічні явища і чинники. Предметом своїх досліджень інституціоналізм оголошує різного роду надбудовні явища - морально-етичні, правові, організаційні і тому подібне - і їх вплив на економічні відносини. Таким чином, неосновні, вторинні і третинні залежності зображаються як визначають і основних. Побудовані на такому ідеалістичному підході інституційні теорії фактично заперечують вирішальну роль економічних відносин людей в системі суспільних відносин.

Разом з тим антимонополістична соціальна позиція інституціоналізма часом наштовхує його теоретиків на реалістичний підхід до характеристики рушійних сил соціально-економічних процесів. Так, Т. Веблен, трактуючи соціально-економічні інститути суспільства як свого роду звичаї, піднімається проте до розуміння їх обумовленості економічними процесами. Про соціально-економічні інститути він писав: "Такими інститутами є звичні способи здійснення процесу суспільного життя в її зв’язку з матеріальним оточенням, в якому живе суспільство". І далі: "І можна сказати, що сили, що впливають на реорганізацію соціальних інститутів, є кінець кінцем майже цілком економічними за своєю природою"[16.c.20] .

Інституционалізм не має скільки-небудь єдиної економічної теорії. І особливий перебіг буржуазної політичної економії його представників об’єднує методологія. Всі вони розчиняють суспільно породжені відносини людей в інституціях і підміняють тим самим власне політичну економію вульгарною буржуазною соціологією, спираються на метод "соціальної психології" і плоский еволюціонізм, що не визнає революційних форм суспільного розвитку. Такий підхід до трактування рушійних сил соціально економічних явищ приводив до підміни політичної економії соціологією.

Поява інституціоналізма викликана ідеологічними і практичними потребами немонополістичної буржуазії. Небезпека розкриття внутрішніх законів розвитку капіталізму і потреба цієї частини буржуазії в ідеологічному обгрунтуванні її інтересів і практичних рекомендаціях економічної науки зростали паралельно, у міру розвитку капіталістичного усуспільнення виробництва, його монополізації і одержавлення.

Це обставина і пояснює відношення інституціоналізма як до передуванням йому, так і до наступного за ним перебігу буржуазної політичної економії. З одного боку, інституціоналізм виступає як свого роду спадкоємець історичної школи буржуазної політичної економії, описовий метод, що перейняв у неї, вульгарний еволюціонізм, заперечення абстрактного методу, загальних законів розвитку економіки різних країн. З іншого боку, інституціоналізм виступає як супротивник абстрактної, "чистої" теорії, типової для концепцій граничної корисності і граничної продуктивності[17.c.27]. Звинувачуючи їх у відірваності від практики, в надмірному теоретизуванні, інституціоналісты заявляли, що наука повинна тільки описувати і реєструвати явища, не претендуючи на їх теоретичну розробку. Разом з тим вони перейняли у маржиналізма вульгарний психологічний метод, пристосувавши його до нових умов ідеологічної боротьби. Якщо маржиналізм підкреслював визначальну роль психології господарюючих індивідів, то інституціоналізм робить упор на групову психологію. Підхід до економічних процесів з погляду вирішальної ролі "соціальної психології" дозволяв дати опис деяких нових соціальних аспектів економічного життя епохи імперіалізму, що виключалося з позиції методології маржиналізма.

В області методології інституціоналізм, на думку багатьох дослідників, має багато загального з історичною школою Німеччини. Наприклад, В. Леонтьев пише, що видатні представники американської економічної думки, маючи на увазі Т. Веблена і У. До. Мітчелла, "в своїй критиці кількісних аналітичних методів в економічній науці продовжили загальну лінію німецької історичної школи. Частково це можна пояснити тією обставиною, що на рубежі століть вплив німецької школи в США був такий же великий, а можливо, і значніше, ніж вплив англійської" .

Слідує, проте, відзначити, що історизм і облік чинників соціального середовища для обгрунтування шляхів економічного зростання хоча і символізують схожість методологічних принципів інституціоналізма і історичної школи Німеччини, але зовсім не означають повної і беззастережної спадкоємності традицій останньої. І причин тут декілька. По-перше, знаходячись під теоретичним впливом А. Сміта, німецькі автори другої половини XIX ст. цілком підтримували юнкерські круги Пруссії в їх боротьбі за твердження в Германії свободи торгівлі і інших принципів економічного лібералізму, включаючи необхідність необмеженої вільної конкуренції підприємців. По-друге, історизм в дослідженнях німецької школи виявлявся переважно в затвердженні природного характеру ринкових економічних відносин і підтримці положення про автоматичне встановлення рівноваги в економіці на всьому протязі розвитку людського суспільства. І, по-третє, в працях авторів історичної школи Німеччини не допускалися навіть які-небудь натяки на можливість реформування економічного життя суспільства на принципах, що обмежують "вільне підприємництво"[21.c.38].

Інституционалізм, таким чином, являє собою якісний новий напрям економічній думці. Він увібрав в себе кращі теоретико-методологические досягнення передуючих шкіл економічної теорії, і перш за все засновані на математиці і математичному апараті маржинальні принципи економічного аналізу неокласиків (у частині виявлення тенденцій в розвитку економіки і змін кон"юнктури ринку), а також методологічний інструментарій історичної школи Німеччини (для дослідження проблем "соціальної психології" суспільства).

Багато в чому схожу думку висловлює М. Блауг, на думку якого, "намагаючись визначити суть "інституціоналізма", ми виявляємо три межі, що відносяться до області методології:

1) незадоволеність високим рівнем абстракції, властивим неокласику, і особливо статичним характером ортодоксальної теорії цін;

2) прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками, або "віра в переваги міждисциплінарного підходу";

3) незадоволеність недостатньою емпіричною класичної і неокласичної теорій, заклик до детальних кількісних досліджень"[37.c.57] .

По деяких оцінках, відлік часу виникнення інституційного напряму економічній думці слід починати з дати публікації монографії Т. Веблена "Теорія дозвільного класу", тобто з 1899 р. Проте, враховуючи ті, що з"явилися пізніше не менш значущі публікації Дж. Коммонса і У. Мітчелла, що позначили зародження як би нових течій в рамках інституціоналізма, період чіткого формування ідей і концепцій цього напряму економічній теорії в єдине ціле доводиться все ж таки на 20-30-і рр. XX ст.

Праці названих американських учених і їх послідовників об’єднує антимонопольна спрямованість, ідея обліку впливу на економічне зростання всієї сукупності суспільних відносин і необхідності державного втручання в економіку. Причому в останній частині можна згадати вимогу підсилити "контроль суспільства над бізнесом", винесене Дж. Б. Кларком навіть в заголовок своєї однойменної книги, виданої в 1926 р. Як писав Ф. Хайек, "якщо монополії в якихось сферах неминучі, то кращим є рішення, яке до недавнього часу віддавали перевазі американці, контроль сильного уряду над приватними монополіями. Послідовне проведення в життя цієї концепції обіцяє набагато позитивніші результати, ніж безпосереднє державне управління" .

Представники раннього інституціоналізма (Р. Веблен, У. Гамільтон, Д. Коммонс, У. Мітчелл) підміняють аналіз економічних законів капіталізму описом і систематизацією різних соціальних явищ і процесів, що іменуються ними інституціями. Категорія інституції вельми невизначена. Під інституціями розуміються або різного роду соціальні явища як базисного, так і надбудовного характеру (податки і сім"я, держава і профспілки, конкуренція і монополії, приватна власність і фінансова система і тому подібне), або лежачі в їх основі, як вважають інституціоналісти, різного роду психологічні, правові, етичні і інші явища (звичаї, інстинкти, звички і так далі). Інститути, - писав У. Гамільтон, автор терміну "інституціоналізм", - це словесний символ для кращого опису групи суспільних звичаїв. Вони означають переважаючий і постійний спосіб мислення або дії, який став звичкою для групи або звичаєм для народу. Видний представник раннього інституціоналізма Т. Веблен писав, що "інститути — ...звичний образ думки, керуючись яким живуть люди..."[39.c.80] .

Інституції часом розглядаються як своєрідний метод аналізу або прийом опису явищ капіталістичної економіки. Французький історик політичної економії Е. Жамс дав наступну характеристику інституції: "Це що сформувалися і освітлені юридичним авторитетом звичаї. Всі інститути своїм корінням мають відомі риси колективної психології" .

Отже, інституції — це звичаї, що юридично оформилися, мають в своїй основі психологію різних професійних або соціальних груп. Суспільні звичаї, за твердженням інституціоналістів, регулюють господарську діяльність людей. Насправді ж вдачі і звичаї, хоча і роблять деякий вплив на форму економічних відносин, жодною мірою не визначають їх суть, а самі кінець кінцем визначаються характером пануючих суспільно-виробничих відносин.

У трьох перебігу інституціоналізма, що позначився, Т. Веблен очолює соціально-психологічний (технократичний) варіант інституційних досліджень, Дж. Коммонс — соціально-правовий (юридичний), У. Мітчелл — кон"юнктурно-статистичний (эмпирико-прогностический).

За визначенням Т. Веблена, "інститути — це результати процесів, що відбувалися у минулому, вони пристосовані до обставин минулого і, отже, не знаходяться у цілковитій згоді з вимогами теперішнього часу" . Звідси, по його думці, необхідність їх оновлення відповідно до законів еволюції до "вимог теперішнього часу", тобто, звичними способами мислення і загальноприйнятою поведінкою.

Лідер інституціоналізма Т. Веблен, учень Д. Би. Кларка. Концепцію його Т. Веблен піддав з часом грунтовній критиці. В центрі його теоретичних побудов, що випробували на собі вплив концепцій буржуазних філософів і соціологів Д. Дьюї, Ж. Леба і ін., знаходиться категорія інституції, визначувана їм як пануючі "звичаї мислення", що мають біологічну основу. "Інститути, - писав Т. Веблен, - це, по суті справи, поширений образ думки про те, що стосується окремих відносин між суспільством і особою і окремих виконуваних ними функцій; і система життя суспільства, яке може з психологічного боку бути охарактеризована у загальних рисах як превалююча духовна позиція або поширене уявлення про спосіб життя в суспільстві" .

Американський психолог Ст. Джеймс, автор "Принципів психології" (1891 р.), що дотримується цієї позиції, зробив на Т. Веблена значний вплив, по виразу Д. Коммонса, теорія Т. Веблена є чудовим застосуванням Дарвіна до сфери економіки. Рушійною силою соціально-економічних процесів Т. Беблен оголошує ірраціональну психологію соціальних груп, що борються між собою.

"Еволюція суспільного пристрою з"явилася процесом природного відбору соціальних інститутів", - писав Т. Веблен. Розвиваючи це положення, він відзначав: "Сили, під дією яких відбувається формування соціального пристрою і розвиток людського суспільства кінець кінцем, безумовно, зводяться до взаємодії живого організму з навколишнім середовищем..." . До честі Т. Веблена потрібно сказати, що він під навколишнім середовищем розуміє не тільки природне, але і суспільне середовище, а також саму людину з його більш менш певним духовним і фізичним складом. Проте схильність Т. Веблена до позицій соціального дарвінізму в наявності.

Класики марксизму-ленінізму розкрили неспроможність і беззмістовність ототожнення біологічних і суспільних закономірностей. Критикуючи буржуазних соціологів, що прагнули підвести всю історію людства "під’єдиний великий природний закон" боротьби за існування, К. Маркс писав в листі до Л. Кугельману (27 червня 1870 р.): ". . .це дуже переконливий метод — переконливий для пихатого, псевдонаукового, високопарного неуцтва і лінощів думки" . Антинауковий характер підходу до соціальних процесів з позиції визначальної ролі біологічних законів в суспільному" розвитку підкреслював и В. І. Ленін. "...Перенесение біологічних понять взагалі в область суспільних наук є фраза", — писав він.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Організаційно-економічні аспекти підвищення конкурентоспроможності українських банків

    Дипломная работа >> Банковское дело
    ... економіки. Оскільки ця модель передбачає створення та функціонування ефективного ... економіки Україні // Регіональна економіка. – Львів: Інститут ... Євросоюзу // Формування ринкової економіки в Україні: ... стю банків в умовах трансформаційної економіки: Монографія. – ...
  2. Заощадження та інвестиції в умовах розвитку ринкової економіки

    Реферат >> Экономика
    ... заощаджень в умовах перехідної економіки України, особливо у період трансформаційного ... ів України. Для формування власних активів, інститути спільного інвестування можуть ... нформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів. Важливо підвищити ефективність ...
  3. Регулювання діяльності комерційних банків в ринкових умовах

    Дипломная работа >> Банковское дело
    ... (чисті витрати на формування резервів); екстраординарний результат - ... органами регулювання. Ефективне регулювання банківської діяльності в умовах трансформаційної економіки неможливе без фі ... ться різними фінансовими інститутами за допомогою інструментів ...
  4. Фінансування соціально-економічного розвитку регіону (на прикладі Бабушкінського району)

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... економіки, створює об’єктивні передумови для формування системи суспільної ефективності, ... ); г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів ... суб’єктної структури економічної системи в умовах трансформаційної економіки та усвідомлення необх ...
  5. Інституційні чинники розвитку національної економіки

    Реферат >> Экономика
    ... умовивід. Для створення ефективної ринкової економіки винятково необхідним є їй і повідний набір інститут ... ефективність становлення та функціонування трансформаційної економіки шляхом активізації соціально-економ ... впливати на формування порядку денного ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0011019706726074