Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Педагогика->Практическая работа
Многие годы отечественная школа ориентировалась на так называемого «среднего ребенка», уделяла больше внимания отстающему ученику. Лишь в последние го...полностью>>
Педагогика->Реферат
Пособие посвящено описанию, диагностике и коррекции одной из наиболее распространенных форм аграмматизма у де­тей с экспрессивной алалией и задержкой ...полностью>>
Педагогика->Реферат
Прогрессивизм в образовании был частью обширного социо-политического движения общего реформирования, которое характеризовало жизнь Америки конца 19 - ...полностью>>
Педагогика->Реферат
Совместная деятельность школы и семьи выступает важнейшим условием воспитания подрастающего поколения. Вместе со школой семья решает задачи семейного ...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Педагогика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

У нашій літературі спроби дати свою теорію гри зробили Д. Н. Узнадзе і Л. С. Виготський.

Виготський і його учні вважають початковим, визначаючим в ігрі те, що дитина, іграючи, створює собі уявну ситуацію замість реальної і діє в ній, виконуючи певну роль, згідно тим переносним значенням, які вона при цьому додає навколишнім предметам [3; 297].

Перехід дії в уявну ситуацію дійсно характерний для розвитку специфічних форм ігри. Проте створення уявної ситуації і перенесення значень не можуть бути встановлені в основу розуміння ігри.

Основні недоліки цього трактування ігри такі: 1. Вона зосереджується на структурі ігрової ситуації, не розкриваючи джерел ігри. Перенесення значень, перехід в уявну ситуацію не є джерелом ігри. Спроба тлумачити перехід від реальної ситуації до уявної як джерело ігри може бути зрозумілою лише як відгук психоаналітичної теорії ігри. 2. Інтерпретація ігрової ситуації як виникаючої в результаті перенесення значення і тим більше спроба вивести ігру з потреби іграти значеннями є суто інтелектуалістичною. 3. Перетворюючи, хоча і істотний для високих форм ігри, але похідний, факт дії в уявній ситуації, початковий і тому обов'язковий для всякої ігри, ця теорія, неправомірно звужуючи поняття ігри, довільно виключає з неї ті ранні форми ігри, в яких дитина, не створюючи ніякої уявної ситуації, розігрує яку-небудь дію, безпосередньо витягнуту з реальної ситуації (відкриття і закриття дверей, укладання спати). Виключаючи такі ранні форми ігри, ця теорія не дозволяє описати ігру в її розвитку.

Д. Н. Узнадзе бачить в ігрі результат тенденції вже доспілих і не одержаних до вживання в реальному житті функцій дії [15; 400]. Знову, як в теорії ігри від надміру сил, ігра виступає як плюс, а не як мінус. Вона представляється як продукт розвитку, притому випереджаючого потреби практичного життя. Серйозний дефект цієї теорії в тому, що вона розглядає ігру як дію зсередини доспілих функцій, як відправлення організму, а не діяльність, що народжується у взаємостосунках з навколишнім світом. Ігра перетворюється, таким чином, у формальну активність, не пов'язану з тим конкретним змістом, яким вона якось зовні наповнюється. Таке пояснення "єства" ігри не може пояснити реальної ігри в її конкретних проявах. Таким чином, і досі не розроблено повної та вичерпаної концепції виникнення, дії та потреб в ігрі, але праці вищеперелічених вчених, безумовно, допоможуть майбутнім дослідникам зробити те, що досі ховається поза зоною уваги.

Висновки до першого розділу

Отже, ігра - невимушена діяльність в уявній ситуації за певними правилами. І якщо суб'єктивна мета ігри, її мотив знаходяться в самому процесі діяльності, що приносить задоволення, то об'єктивне значення ігрової діяльності полягає у формуванні і тренуванні фізичних і духовних здібностей, необхідних для здійснення інших видів діяльності і життя особистості в суспільстві. Існує багато різних концепцій ігрової діяльності. Їх різноманіття обумовлено як відмінністю методологічних позицій, з погляду яких визначається ігра (наприклад, позитивізм або фрейдизм), так і складністю і різноманіттям самого феномена ігри і її функціональних значень. Ускладнює розуміння ігри і те, що дитяча ігра має не тільки передумови в тваринному світі, але і переходить в інші види діяльності, в яких зникає ігра, але зберігається ігровий початок [18, 19].

Отже, можна дійти висновку, що методи навчання – надзвичайно складні психолого-педагогічні та соціально-педагогічні утворення. При розкритті їх суті виявляється, що їм властиві не одна, а кілька істотно важливих ознак, і через те будь-якій з них можна віддати перевагу лише в цілком конкретних педагогічних умовах.

На даний час немає жодної класифікації методів навчання, яка охопила б широкий та різноманітний діапазон традиційних та нетрадиційних методів навчання. Неможливо зупинятися на використанні тих чи інших методів навчання окремо. Лише інтегруючись одні в другі, поєднуючись та взаємодоповнюючись, традиційні та нетрадиційні методи навчання у вищих навчальних закладах можуть привести до очікуваних результатів.

РОЗДІЛ ІІ. Методика проведення гри з дисципліни «Історія земельних відносин»

2.1 Етапи підготовки до застосування ігрової діяльності з дисципліни «Історія земельних відносин»

Етапи підготовки:

  1. Попередній етап (вступний);

  2. Безпосередня підготовка ;

  3. Проведення сценарію (виклад основного матеріалу).

Основі аналізу чисельних документальних джерел розкривається земельні відносини і землеустрій на території України у XVII – XXст. Їхній розвиток у період незалежної держави. Розкрито теоретичні передумови формування сучасних земельних відносин ринкового типу, роль у цих процесах землеустрою.

Сценарій проведення гри на тему: «Коротка історія еволюції земельних відносин і землеустрою»

Щоб краще засвоїти матеріал на «відмінно» здати залік ми проведемо практичне заняття в рольовій гри, роздавши студентам матеріали для засвоєння теми: "Коротка історія еволюції земельних відносин і землеустрою".

Вступне слово викладача. Розвиток суспільства на всіх етапах пов'язаний із землею, яка була і залишається засобом для існування людей і джерелом суспільного багатства.

Конституція незалежної України, зважаючи на винятково важливе значення землі у всіх сферах життєдіяльності України та її народу, в 14-й статті закріпила, що "земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави". Отже, земля завжди була і залишається об'єктом особливої уваги суспільства та створює основу для панування того чи іншбго класу.

З появою власності і розвитком суспільного поділу праці між пастушачим і землеробським племенами, родовими громадами з'явилася необхідність обмежувати землі, тобто встановлювати границі використовуваних територій. Спочатку при цьому обмеженні земель використовували природні рубежі (великі ріки, озера, межі угідь, балки й інші елементи рельєфу). Потім стали застосовувати спеціально обумовлені знаки і позначки, установлювані на межах (камені, стовпи, дороги й ін.).

Наприклад, східні слов'яни селилися в основному невеликими групами в розкиданих укріплених містах переважно на берегах великих рік і озер. Землі, що знаходилися навколо поселень, вважалися загальними, їх поділяли між окремими особами чи родинами шляхом жеребкування. Вже в перші століття нової ери в них були знаки земельної власності — тамги, що ставилися на межах полів і лугів.

З виникненням приватної власності і класів, розпадом первіснообщинного ладу, а надалі з розвитком нових суспільно-економічних формацій з'єднання і взаємопристосування землі, різних засобів виробництва і живої праці між собою перетворюються у форму свідомої діяльності людей за цілеспрямованою організацією використання земель і регулюванням земельних відносин. Ця діяльність одержала різні назви: спочатку землевимірювання і межування, а потім землевпорядкування.

У будь-якому класовому суспільстві землеустрій покликаний втілювати в життя інтереси пануючого класу, будучи в його руках головним знаряддям для здійснення земельної політики, спрямованої на охорону і зміцнення прав власності на землю й організацію її використання в інтересах цього класу.

Необхідність проведення землемірних робіт виникла у людства в далеку давнину. Народи Індії, Єгипту, Греції й інших країн за кілька тисячоліть до нашої ери поділяли земельні масиви на частини, вели суворий облік земель, здійснювали виміри з метою будівництва каналів, зведення споруд, обмеження й обмірювання земель, облік їхньої якості для оподаткування.

Студент 1. Грецький історик Геродот, наприклад, писав про єгипетського царя Сесотриса (1878 - 1841 рр. до н. є.), що розділив землю між своїми підданими, дав кожному з них квадратні ділянки рівної величини і зобов'язав їх платити щороку земельну подать, а у випадку розмиву земель водами Нілу направляв посильних для визначення збитку, щоб знизити подать. Геродот вважав, що при цьому і було винайдено землемірне мистецтво і потім перенесено в Елладу (Грецію).

Студент 2. У Древньому Римі з метою закріплення прав власності на землю було проведено описи земель, початок яких приписується Сервию Туллію (IV ст. до н. є.). Для цього було заведено спеціальні реєстри, у які заносили дані про розмір земельних ділянок, спосіб їхньої обробки, якість і прибутковість земель. На бронзові таблиці наносили плани, назви, межі та розміри землеволодінь, відомості про якість земель і про самого хазяїна. Зазначені принципи обліку використання земель і організації землеволодіння поширювалися на всі землі Римської імперії й інші держави. Наприклад, у Гелії, як і в інших римських колоніях, перепис земель спочатку був проведений при Юлію Цезарі (100 - 44 рр. до н. є.). Спадкоємець Цезаря — Пктавіан Август (63 - 44 рр. до н. є.) увів точний вимір земель зі складанням їхніх описів, карт, визначенням якості, що дало змогу вдвічі збільшити податок грошима і натурою.

Основою виробничих відносин феодального суспільства була власність феодала на землю, що захопили родова знать, усі начальники і духовенство, а також їхні наближені в період розпаду рабовласницького ладу. На цій підставі феодали привласнювали весь додатковий продукт шляхом експлуатації залежних селян. Поряд з феодальною існувала одноосібна власність селянина і ремісника, заснована на їхній особистій праці.

Основу землеволодінь складали землі дворянства, духовенства, а також надільні селянські землі, що феодал віддавав селянам на кабальних умовах у користування з правом спадкування, втягуючи у такий спосіб селян у залежність на довгі роки, а за користування землею селяни платили земельну ренту: відробіткову ренту (панщину), ренту продуктами натурального господарства (оброк), а також грошову ренту.

Студент 3. Держава охороняла право власності феодалів на землю і всіляко сприяла її зміцненню, жорстоко придушуючи виступи селян. В історії добре відомі селянські війни: у Франції (XIV ст.), що ввійшла в історію під назвою "Жакерія"; в Англії (кінець XIV ст.) на чолі з Уотом Тайлером, коли громили поміщицькі садиби і монастирі; у Німеччині (XIV ст.) під керівництвом Томаса Мюнцера; у Росії на чолі із Степаном Разіним (XVII ст.) і Омеляном Пугачовим (XVIII ст.). Величезні за своїми масштабами селянські війни і повстання були в Китаї. Повстання тайпинів в епоху Цінської династії (XIX ст.) охопило численні маси селянства, які проголошували рівність у користуванні землею та іншим майном. Загальними вимогами, що висувалися в ході селянських виступів в епоху феодалізму, були скасування кріпосного права і надання більшої самостійності у володінні і користуванні землею на основі її справедливого розподілу.

Землевпорядні дії середньовіччя вже носили державний характер і були пов'язані у першу чергу з обліком (кадастром) земель, їхнім поділом між землевласниками і закріпленням меж земельної власності.

Студент 4. До середньовічних кадастрів у Західній Європі відносять облік земель короля франків Карла Великого (742 - 814 рр.), англійську "Книгу страшного суду" часів Вільгельма Завойовника (1066 - 1087 рр.), що містить докладні зведення про кількість і якість земель, сицилійський кадастр Фрідріха II (1194-1250 рр.), кадастр Калабрії (1375 р.) і ін.

Із розвитком капіталістичного способу виробництва землевпорядні дії стали здобувати більш державний, класовий характер і були спрямовані не тільки на зміцнення прав земельної власності, але і на організацію використання земель у господарствах капіталістичного типу з метою застосування прогресивних систем землеробства, сучасних високопродуктивних машин та механізмів, що в кінцевому підсумку було спрямовано на експлуатацію землі і людини.

Специфічні особливості мали земельні відносини та землевпорядкування і на території України у період формування та розвитку Київської Русі (початок XII ст.).

Студент 5. Відтак ранньофеодальна держава — Київська Русь формувалася від IX до початку XII століття [35]. У XI столітті ця держава охоплювала територію від Балтики до Чорного моря і від Закарпаття до Волго-Окського міжріччя [36]. Однак у XII -ХНІ столітті князівські сварки роздробили територію держави і тільки завдяки збереженню церковного центру в Києві не порушилося підґрунтя єдності української народності, яка формувалася у важкі періоди XIII та XIV століття. Наприкінці XV століття було загарбано значну частину українських земель Польщею, Угорщиною, Північною Буковиною. Слобожанщина відійшла до складу Росії. Північно-західні землі України стали землями Великого Князівства Литовського, у Правобережній Україні і Галичині - Речі Посполитої. Буковина разом з Молдавією перебували під владою Туреччини. Після загарбання центральної частини Угорщини Туреччиною та південно-західних земель Австрією значна частина Закарпаття увійшла до складу Трансільванського князівства (Семиградського), яке перебувало у залежності від турецького султана. Таке становище зберігалося до поділу Речі Посполитої наприкінці XVIII століття [37].



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Історія педагогіки. Навчальний посібник

    Книга >> Педагогика
    ... методи навчання.................................................. 11.3.5. Проблема дисципліни у вихованні й навчанні…………………………......... ... сторію відносин України ... іни до земельного ... різні види пізнавальної, ігрової й практичної ... ільший виховний ефект. У робот ...
  2. Історія української культури. Конспект лекцій

    Конспект >> Культура и искусство
    ... суспільних відносин? a. інтегративна b. комунікативна c. пізнавальна d. св ... сторії. – К., 1998. – Т.1 Полонська Н. Історія України. – В 2-х книга. – Кн.1. – К., 1994. Грушевський М.С. Історія України ... тарними дисциплінами. Академічний курс навчання передбачав ...
  3. Культурологія. Конспект лекцій. Зміст та історія становлення. Феномен культури

    Книга >> Культура и искусство
    ... за земельною ділянкою ... відносини, які є відносинами цивілі ... особливого “ігрового інстинкту”; ... навчання людства методом ... дисципліни. Разом з тим остаточний розподіл досліджень пізнавально ... сторією. Системи цінностей завжди протистоять дестабілізуючим ефектам ...
  4. Культурологія (2)

    Методичка >> Культура и искусство
    ... дуація”. 1.6.7 Концепції ігрової культури в тій ... дисципліни „історія культури” і „історична культурологія”? Назвіть основні складові дисципліни ... обираються методи пізнавальної ді ... нових ефектів ... культурних ритуалів, навчання ремеслу, рел ... для земельних відносин ...
  5. Украинские сочинения

    Сочинение >> Литература и русский язык
    ... дисципліни), ... навчання і 2,5—3 сторінки у класах з російською мовою навчання;в одинадцятому класі: 3—3,5 стор ... ніколи немав земельної ділянки ... ти-гровій шкур ... іших методіву ... великий пізнавальний тавиховний ... худож-нього ефекту: у ... суспільними відносинами. Але ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.001816987991333