Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Реферат
Ощущения считаются самыми простыми из всех психических явлений. Они широко распространены в обычной жизни человека, и в непрерывном процессе познавате...полностью>>
Психология->Реферат
Под поведением разумеют определенным образом организованную деятельность, осуществляющую связь организма с окружающей средой. В то время как у человек...полностью>>
Психология->Реферат
Проблема стресса остро заявила о себе в ХХ столетии. Это было вызвано тем, что в современном мире (и на современном производстве) часто возникают ситу...полностью>>
Психология->Реферат
Контроль – один из важнейших этапов обучения. Он активизирует познавательную деятельность учащихся, позволяет получать данные о промежуточных и итогов...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Розрізняють цілі суб'єктивні (одержання задоволення, позитивних емоцій від виконання чого-небудь так добре, як вони тільки можуть) і об'єктивні (досягнення визначеного еталона майстерності протягом визначеного часу) (McLements, 1982).

Таким чином, активне пристосування людини до навколишнього середовища здійснюється мотивованою цілеспрямованою поведінкою, що представляє собою діяльність по досягненню корисного в даних умовах середовища адаптаційного результату.

Багато авторів переконливо демонструють, що теорія функціональних систем є продуктивним методологічним принципом, що дозволяє ставити і вирішувати конкретні експериментальні задачі в широкому діапазоні проблем фізіології поведінки. Оригінальний системний підхід до проблеми цілеспрямованої поведінки, на думку ряду авторів, дуже перспективний. Він змушує глянути на багато які раніше установлені факти з принципово нових позицій.

Нейрофізіологічні механізми цілеспрямованої поведінки дуже складні і тому вивчені недостатньо. Найбільш зробленою моделлю цих механізмів є «теорія функціональних систем» (П. К. Анохін). Сутність цієї теорії полягає в тому, що при виникненні потреби утворюється тимчасове об'єднання всіх структурних і фізіологічних систем організму в єдину функціональну систему, спрямовану на задоволення цієї потреби.

Цілеспрямована активність у тварин з високорозвиненою нервовою системою й у людини регулюється двома механізмами, а саме: мотивацією й емоціями.

2.2 Регуляція і керування психічними процесами організму

Висока досконалість керуючих систем, що забезпечують життєдіяльність живих істот, протягом уже багатьох століть уражає уяву вчених. Однак дотепер керування живими організмами і саморегуляція їх залишається однієї з найбільших таємниць природи, у яку науці вдалося проникнути ще дуже мало.

Явища доцільного саморегулювання, що відбивають закономірності біологічної форми руху матерії вивчає біокібернетика.

Для категорії живих істот особливо характерні явища самоорганізації складних систем, процеси одержання, передачі, збереження і переробки Інформації, результатом чого є цілеспрямоване керування. Під керуванням мають на увазі вибір і застосування впливів, що приводять систему в діяльність, оптимізуючих і направляючих діяльність системи на досягнення певного (визначеного) результату.

Для систем, що самоорганізуються, (живих організмів) визначений результат можна назвати метою діяльності, заданої ззовні чи сформованої із внутрішніх тенденцій розвитку системи. Доцільність — одна з основних ознак будь-якого керування.

Оскільки нас цікавить роль емоцій у регулюванні доцільної поведінки з метою керування нею, важливо визначитися з питанням, як співвідносяться керування і регулювання (регуляція). Варто розрізняти поняття керування і регулювання [8]. Регулювання в широкому змісті — це процес, що забезпечує необхідні значення перемінних, істотних для функціонування об'єкта керування. Як відомо, впливи на об'єкт при керуванні можуть бути спрямовані не тільки на забезпечення нормального функціонування об'єкта, але і на поліпшення цього функціонування, на розвиток об'єкта. Керування включає не тільки регулювання, але і вироблення значень перемінних, які визначають поведінку об'єкта. При цьому керуючі впливи, спрямовані на досягнення бажаної цілі керування, можуть викликати різні зміни перемінних і параметрів аж до зміни структури об'єкта керування. У той же час регулювання повинне тільки забезпечити стійкість стану чи поведінки об'єкта керування. Отже, регулювання є частинним випадком керування.

Складна динамічна організація біокібернетичної системи вимагає безупинного керування, без якого система не може Існувати. Особливістю цього керування є те, що воно відбувається на основі самоорганізації і набуває активного характеру.

Саморегулювання живої природи здійснюється не хаотично, а у визначеному напрямку, у вигляді вирішення задачі оптимізації її біокібернетичних систем, до яких відноситься і людина як індивід. Визначена аналогія проглядається й у соціальних системах, компонентом (підсистемою) якої є людина як особистість.

Таким чином, людина — це кібернетична система, регуляція якої будується на позитивному і негативному зворотному зв'язках. Це відкрита динамічна система, зв'язана із середовищем вхідними і вихідними каналами зв'язку, контрольованими самою системою.

Розділ 3.Функция емоцій у педагогічному процесі

3.1 Поняття про емоції

Емоції (від лат. emoveo — потрясаю, збуджую, хвилюю) — психічне відображення у формі безпосереднього випередження переживання життєвого вмісту явищ і ситуацій, обумовлених відношенням їхніх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта [18], це яскраво виражене особистісне відношення людини до навколишнього дійсності і до себе.

У процесі еволюції емоції виникли як засіб, що дозволяє багатьом істотам визначати біологічну значимість станів організму і зовнішніх впливів. Емоції по походженню являють собою форму видового досвіду: орієнтуючись на них, індивід робить необхідні дії (наприклад, по уникненню небезпеки, продовженню роду), доцільність яких залишається для нього схованою. Емоції важливі і для придбання індивідуального досвіду. Будучи суб'єктивною формою вираження потреби, емоції передують діяльності по їхньому задоволенню, спонукаючи і направляючи її [18]. У цьому випадку емоції викликаються ситуаціями і сигналами, що передують прямим, впливам які викликають емоції, що дозволяє суб'єкту завчасно до них приготуватися.

Вищий продукт розвитку емоцій людини — стійкі почуття до предметів, що відповідають його вищим потребам. Сильне, абсолютно домінуюче почуття, називається пристрастю. Події, що сигналізують про можливі зміни в житті людини, поряд зі специфічними емоціями можуть викликати також зміни загального емоційного фону — так звані настрої.

Емоційне життя людини наповнене різноманітним змістом: емоції виражають оцінне відношення до окремих умов, що сприяють чи перешкоджають здійсненню діяльності (наприклад, страх, гнів), до конкретних досягнень у ній (радість, засмучення), до сформованих або можливих чи неочікуваних ситуацій і т.п.

Характер і динаміка ситуативних емоцій визначаються як об'єктивними подіями, так і почуттями, з яких вони розвиваються (наприклад, з любові може розвинутися гордість коханою людиною, засмучення через його невдачі, ревнощі й ін.). Відношення до відбиваних явищ як головна властивість емоцій представлені в їхніх якісних характеристиках (до них відносяться знак (позитивний, негативний) і модальність (подив, радість, відраза, обурення, тривога, сум і т.д.)), в динаміці протікання самих емоцій (тривалість, інтенсивність і ін.) і їхнього зовнішнього вираження (емоційної експресії) — у міміці, мові, пантоміміці.

Розвиток емоцій в онтогенезі знаходить своє вираження в диференціації якостей емоцій, ускладненні об'єктів, що викликають емоційний відгук, розвитку здатності регулювати емоції і їхнє зовнішнє вираження. Емоційний досвід людини змінюється і збагачується в процесі розвитку особистості при сприйнятті творів мистецтва, під впливом засобів масової інформації, у результаті співпереживань (емпатій), що виникають у спілкуванні з іншими людьми. Емпатія (грец. empatheia — співпереживання) збагнення емоційних станів іншої людини у формі співпереживання.

Емоції виникли в процесі еволюції людини і їм належить важлива роль у формуванні поведінкових реакцій організму, прагнень і задоволенні потреб людини. «...Без «людських емоцій» ніколи не бувало, немає і бути не може людського шукання істини».

Інформаційна теорія емоцій, запропонована П. В. Симоновим, — це концепція, відповідно вищих тварин визначаються якою-небудь актуальною потребою (її якістю і величиною) і оцінкою суб'єктом імовірності (можливості) її задоволення на основі раніше накопиченого досвіду й інформації, що надходить ззовні. Цю оцінку суб'єкт робить, мимоволі зіставляючи інформацію про засоби, час, ресурси і т.п., необхідні для досягнення цілі (задоволення потреби), і інформацію про засоби, час і т.п., що він одержує в даний момент. Представлення про імовірність досягнення цілі суб'єктивні, що визначає суб'єктивність виникаючих при цьому емоцій. Однак у більшості випадків суб'єктивна оцінка більш-менш вірно відбиває об'єктивну імовірність, інакше емоції втратили б своє адаптивне (пристосувальне) значення. Прогнозування імовірності досягнення цілі в людини може здійснюватися як на усвідомлюваному, так і на неусвідомлюваному рівні вищої нервової діяльності. Зростання імовірності досягнення цілі в результаті надходження нової інформації породжує позитивну емоцію, а падіння імовірності в порівнянні з раніше прогнозом, що мався веде до негативної емоційної реакції.

Емоційна інформаційна теорія, розвиває ідею И, П. Павлова про активацію мозкових механізмів емоцій при розбіжності раніше сформованого «внутрішнього динамічного стереотипу» із «зовнішнім динамічним стереотипом», що змінився.

Для розуміння ролі емоцій у регуляції цілеспрямованої поведінки становить певний інтерес емоційність — властивість людини, що характеризує зміст, якість і динаміку ЇЇ емоцій і почуттів. Змістовні аспекти емоційності відбивають явища і ситуації, що мають особливу значимість для суб'єкта. Вони нерозривно зв'язані зі стрижневими особливостями особистості, її моральним потенціалом: спрямованістю мотиваційної сфери, світоглядом, ціннісними орієнтаціями Й ін. Якісні властивості емоційності характеризують відношення індивіда до явищ навколишнього світу і знаходять своє вираження в знаку і модальності домінуючих емоцій. До динамічних властивостей емоційності відносяться особливості виникнення, протікання і припинення емоційних процесів і їхнього зовнішнього вираження. Емоційність є однієї з основних (поряд з активністю) складових темпераменту, що має безпосереднє відношення до характеру людини і регуляції її цілеспрямованої поведінки.

В емоціях розрізняють дві сторони: суб'єктивну, котра виявляється переживаннями — тривогою, пристрастю, злістю, задоволенням чогось, і об'єктивну, для якої характерно крайня напруга усіх фізіологічних систем організму.

При емоціях відбуваються зміни в діяльності органів дихання, травлення, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, скелетної і гладенької мускулатури й ін. Це зв'язують з анатомічною близькістю і функціональними зв'язками мозкових центрів емоцій з центрами спраги, голоду й інших біологічних потреб.

Зміни в діяльності вегетативних систем настільки великі, що їх називають "вегетативною бурею". Ця "буря" виявляється різким підвищенням діяльності серцево-судинної, дихальної, м'язової систем; у цей час блокуються механізми стомлення, активуються процеси катаболізму і гальмуються процеси анаболізму. Ці реакції виникають і закріплюються в процесі еволюції тваринного світу як форма термінової адаптації всіх енергетичних І пластичних ресурсів при небезпечних для життя обставинах. Оскільки для фізіологічних систем характерні певна інертність і організм не може швидко мобілізувати свої ресурси на боротьбу із загрозою, то виникла система механізмів швидкого підвищення функціональних можливостей всього організму ще до початку боротьби (активності) [9, 20, 45]. Таким чином, емоція є своєрідною сигнальною реакцією випередження (попередження).

І.С. Кучеров (1991) вважає, що емоції виникають тоді, коли людина не знає про свої можливості щодо усунення небезпеки чи задоволення потреб. На нашу думку, це не завжди так. Іноді людина свідомо звертається до тієї чи іншої діяльності, що обіцяє для нього позитивні (чи негативні) емоції, причому це може здійснюватися неодноразово. Для прикладу — емоції з приводу добре виконаного чергового завдання при відомих алгоритмі і своїх можливостях. Інший приклад — емоції на основі спогадів.

Вважається, що для досягнення якої-небудь цілі необхідні три фактори: інформація, енергія і час. Оскільки кожна новина таїть у собі невідомість, тобто дефіцит інформації, то ступінь емоційної напруги буде залежати від ступеня поінформованості (інформації) про характер події (небезпеки), про внутрішні можливості (запасах енергії), необхідні для її подолання, і про запас часу як на підготовку для боротьби, так і для самої боротьби. Чим менша інформація, що необхідна для вирішення завдання, тим більший ступінь емоційної напруги.

Розрізняють емоції стенічні й астенічні, нижчі і вищі. Нижчі емоції пов'язані з задоволенням біологічних потреб організму і спрямовані на підтримку гомеостазу, самозахисту й інстинктів. Вищі емоції виникають тільки в людини і зв'язані з задоволенням особистісних і соціальних потреб інтелектуальних, моральних, естетичних і т.п. Вищі емоції розвиваються на базі свідомості і тому роблять гальмуючий контролюючий вплив на нижчі емоції. Ці філогенетично більш древні нижчі елементарні емоційні реакції, зв'язані з діяльністю підкіркових нервових структур головного мозку, відносять до протопатичних (підкіркових) емоцій. їх необхідно відрізняти від вищих специфічно людських зпікритиних (коркових) емоцій, обумовлених діяльністю більш молодих в еволюційному відношенні коркових зон (наприклад, моральні почуття людини).

3.2 Біологічне і соціальне значення емоцій

Емоції тварин і людини мають важливе значення в оптимізації всієї діяльності організму. Негативні емоції є сигналом збудження сталості внутрішнього середовища організму і тим самим сприяють гармонічному плину життєвих процесів. Позитивні емоції — своєрідна «винагорода» організму за працю, витрачена їм у процесі досягнення корисного результату. Тим самим, позитивні емоції — найсильніший засіб закріплення корисних для організму умовно-рефлекторних реакцій (П. В. Симонов, 1975). Отже, позитивні емоції — найсильніший стимул еволюції, порушник спокою і стабілізації, без якого неможливий був би і сам суспільний прогрес. Дійсно, у людини позитивні емоції завжди викликаються успіхами в його діяльності, наприклад зробленим науковим відкриттям, виконанням виробничих завдань чи відмінною оцінкою на іспиті.

Емоції сприяють концентрації всіх резервів організму, необхідних для найшвидшого досягнення корисного ефекту. Така мобілізація і концентрація всіх сил організму допомагає нам успішно справлятися з труднощами. Особливо це важливо у стресових ситуаціях, що виникають у результаті дії на організм зверхсильньїх подразників, наприклад факторів, небезпечних для життя, чи великих фізичних і розумових навантажень. Дані, отримані при вивченні діяльності організму в стресових ситуаціях, свідчать про величезні приховані функціональні можливості нашого організму. Відомий випадок, коли жінка, рятуючи свою дитину, підняла за заднє колесо автомобіль масою кілька сотень кілограмів.

Важливе значення мають емоції в процесах навчання і виховання дитини. Яскрава, емоційно насичена інформація сприймається дитиною міцно і часом на все життя. У зв'язку з цим навчально-виховна робота з дітьми повинна будуватися тільки з урахуванням емоційних особливостей дітей і підлітків і обов'язково торкатися їхньої емоційної сфери. Психологи виділяють навіть спеціальний вид пізнавальних емоцій, фізіологічну основу яких складають орієнтовні рефлекси. Саме розвиток пізнавальних (гностичних) емоцій у дітей і підлітків є першорядною задачею кожного педагога. За виразом Ґете, «освіта є не просто передача навчальної інформації, а насамперед — розвиток смаку».

Позитивні емоції мають дуже велике значення в організації дослідницької поведінки, процесі пізнання навколишнього світу. Без позитивних емоцій важко представити ті форми освоєння дійсності, що специфічно людські: гру, теоретичне пізнання, художню творчість і сприйняття виробів мистецтва. Але позитивні емоції можуть бути обумовлені примітивними, егоїстичним, соціально неприйнятним потребами. Тому соціальну цінність емоції завжди визначає мотив, що викликав її до життя. Ми віддаємо перевагу таким негативним емоціям, як тривога за долю близької людини, співчуття потерпілих, обурення несправедливістю, а не позитивним, але егоїстичним (самовдоволення, пиха, зарозумілість і ін.).

Задоволення нижчих емоцій викликає перенасичення. Ця біологічна реакція спрямована на запобігання перевантаження організму.

Задоволення вищих емоцій викликає позитивні відчуття (радість), що тим більше, чим краще була виражена мотивація. Постійним джерелом радості є збільшення інформаційних ресурсів, а оскільки Інформація є вирішальним чинником боротьби з невідомістю, то для людини характерним є пошук додаткової інформації, відчуття "інформаційного голоду", "спраги знань", «привабливості новизни». Тому інформаційний потік як джерело позитивних емоцій практично невичерпний. Припинення інформаційного потоку викликає нудьгу, що супроводжується негативними емоціями.

Виникнення негативних емоцій звичайно пояснюють на основі формування визначеної потреби (драйву). З позитивними емоціями справа набагато складніша. Тривалий час існувала й панувала тенденція зв'язувати позитивні емоції зі звичайним задоволенням потреби (теорія "редукції драйву"), оскільки ослаблення чи зникнення потреби є винагородою для суб'єкта і може розглядатися як підкріплення. З цього погляду, позитивні емоції є простим наслідком задоволення потреби.

Виникнення позитивних емоцій під час оволодіння новою Інформацією і розвиток нестерпної нудьги при припиненні цього потоку стають могутнім стимулом для навчання і творчості.

Природа "заклала" у будь-який організм спонукання постійного інформаційного голоду. Тому пошук оптимальних рішень є одним з найбільш важливих життєвих стимулів. Якщо ж надходження Інформації припиняється, організм стає зверх діяльним і намагається притягти її приплив до себе. Живі істоти не можуть існувати в замкнутій сфері, інформаційні можливості якої уже вичерпані. Пошук нових шляхів рішення будь-якої проблеми, завдання — важливе джерело позитивних емоцій, могутній стимул творчості (П.В.Симонов, 1975).

3.3 Оцінка складових емоцій

Усі численні емоційні реакції з погляду фізіології можна розділити на дві групи; негативні і позитивні емоції. Виникнення негативних емоцій пов'язане з дискомфортом організму, що може бути викликаний збудженням сталості його внутрішнього середовища (гомеостазу) чи несприятливими впливами зовнішнього середовища. Наприклад, зниження в крові вмісту цукру супроводжується почуттям голоду, а дія небезпечних для життя факторів зовнішнього середовища — почуттям страху.

Відновлення порушеного внутрішнього чи зовнішнього спокою організму супроводжується позитивними емоціями, що виражаються у стані комфорту чи насолоди, наприклад, почуття насичення після обіду чи радість людини при порятунку життя свого друга.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Мотивація в структурі учбової діяльності молодших школярів

    Дипломная работа >> Психология
    ... на уроці питання; учбово-пізнавальн ... які особливості прояву ... тей із середнім і високим рівнями шк ... які у цьому віці є ще слабким регулятором пізнання і поведінки, а й на природну допитливість, емоц ... на О. Особливості мотивації учіння дітей молодшого шкільного віку ...
  2. Формування екологічної культури молодших школярів під час вивчення курсу Я і Україна

    Дипломная работа >> Педагогика
    ... залежить від віку школярів. У дітей молодшого шкільного віку переважає емоційно-естетичне сприймання середовища, в середньому шкільному віці – ... звичок, які включаються в загальну структуру поведінки дитини і проявляються як її індивідуальні особливості. До ...
  3. Загальна характеристика емоцій дітей дошкільного віку

    Курсовая работа >> Психология
    ... і емоції. 1.3 Особливості розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку Особливості емоційного розвитку у немовлячому віці. Пізнання людини спрямоване на ...
  4. Психологічна характеристика сюжетно-рольової гри молодшого (середнього, старшого) дошкільника

    Курсовая работа >> Психология
    ... яка бвиконувала функції регулятора поведінки ... на машині їдуть два “шофери”, а обід готовлять трохи “матерів”. У дітей середнього дошкільного віку ... знавальної діяльності дітей дошкільного віку ... уроц ... зичної культури ... емоційної сфери - от неповний перелік особливостей ...
  5. Педагогічна майстерність. Підручник

    Книга >> Педагогика
    ... ку та контролю знань, активізація пізнавальної діяльності на уроках) і ситуативні (як відреагу-вати на те ... невербальної поведінки вчителя, яка впливає на створення емоційно-психолог ... на яку реакцію учнів розраховані. В реальних ситуаціях шкільного життя — на ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.001978874206543