Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Медицина, здоровье->Реферат
Н Содержание: Подготовка к о...полностью>>
Медицина, здоровье->Реферат
и тотальной односторонней и двусторонней си...полностью>>
Медицина, здоровье->Реферат
Скотоводство является превалирующей отраслью животноводства. Это обусловлено тем, что крупный рогатый скот дает более 99 % молока и около 50 % говядин...полностью>>
Медицина, здоровье->Реферат
) содержат каротины, являющие предшественниками витамина А (провитаминами). Важнейшими из ни из которых в организме млекопитающих образуется витамин А...полностью>>

Главная > Дипломная работа >Медицина, здоровье

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Пухлини, зчеплені із спадкоємними імунодифицитними

становищами .

Ризик розвитку пухлин при спадкових імунодифицитних становищах

( НІДС ) вище, ніж в контрольній популяції в десятки разів. 90% всіх виникаючих пухлин – лейкемія. Частий розвиток пухлин зв'язаний з тим, що НІДС завжди поєднується із зниженням здатності системи антибластомной резистентності елімініювати пухлинні клітини, що виникають в результаті спонтанних і індукованих мутацій. Отже, розвиток пухлин при НІДС, дійсно, зчеплений з ними.

Синдром Ді Джорджа. Характерні: аплазія вилочкової і паращитовидних залоз, що веде до недостатності клітинного ( у тому числі противоопухлинного ) імунітету при збереженні гуморального імунітету

(системи В-лімфоцитов), а з другого боку – до періодичних приступів тетанії. Наголошується частий розвиток лімфом, плоскоклітинного раку шкіри і слизових оболонок губ; підвищена схильність до інфекційних захворювань. Успадкування аутосомно-рецесивне.

Синдром Незелофа. Характерна аплазія вілочкової залози в поєднанні з нормальною функцією паращитовидних залоз. У зв'язку з цим наголошується дефіцит Т-лімфоцитов, недостатність клітинного імунітету, що веде до збільшення частоти пухлин : лімфом ( включаючи в головному мозоку), плоскоклітинного раку шкіри. Успадкування аутосомно-рецесивне.

Агаммаглобулінемія Брутона. Зчеплена зі статтю. Характерна недостатність В-лімфоцитов і плазматичних клітин. Гострий лейкоз, плазмоцитоми,лимфоретикулосаркоми. Успадкування рецесивне, зчеплене з Х-хромосомой.

Синдром Віскотта – Олдріча. Характерна гипоплазія тимусзалежних зон ( з Т-лімфоцитов ) і можуть бути зменшені зародкові центри ( з В-лімфоцитов ) лімфатичних залоз при нормальному тимусі. Внаслідок цього виникає недостатність клітинного імунітету, що привертає до пухлин. Часто виникають лімфоми ( частіше в мозку ), гострі мієлолейкози, раки шкіри і слизових оболонок. Частота пухлин, приблизно, в 50 разів вище, ніж в решті популяції. Крім пухлин у хворих часто виникають інфекції, розвиваються тромбоцитопенії, геморагічний синдром і екзема. Успадкування – рецесивне, зчеплене з Х- хромосомою.

Синдом Чедіаки – Хегаши. Характерні: неповноцінні лизосоми в гранулоцитах; порушення рухливості гранулоцитів і моноцитів. У зв'язку з відзначеним вище виникає недостатність фагоцитозу, що у свою чергу, привертає до рецидивуючих гнійних інфекцій ( отитам, тонзілитам, піодерміям ). Большинтво хворих гине у віці до 10 років. У них розвивається малігнізація лімфоїдної системи, в яку майже завжди залучається периферична і центральна нервова система. Успадкування аутосомно-рецесивне.

Механізми спадкової передачі гаметами

схильності до пухлин.

Полягають у ряді генетичних дефектів, що ведуть до :

а) зниження активності систем інактивації канцерогенних агентів, що сприяє збільшенню числа пухлинних перебудов генів і внаслідок цього- схильності до пухлин;

б) зниження активності системи репарації ДНК; на цьому фоні не усуваються виникаючі генні ушкодження, що веде до збільшення числа спонтанних і індукованих канцерогенами мутацій і, отже, до схильності до розвитку пухлин;

в) депресії імунних і неімунних механізмів антибластомного нагляду

( резистентності), що веде до підвищення виживання виникаючих пухлинних клітин і до підвищення ймовірності розвитку пухлин і завдяки цьому – до схильності до пухлин.( Чудина А.П.,1989).

1.6. ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ ТА ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Куріння – причина багатьох важких захворювань. Фактично немає жодного органа або системи в організмі людини, на які б куріння не впливало дуже шкідливо. Особливо хвилює той факт, що останнім часом куріння поширюється навіть серед дітей та юнацтва.

Матеріали систематично здійснюваної реєстрації причин смерті населення показують, що за останні десятиліття майже в усіх економічно розвинутих країнах значно збільшилася кількість померлих від раку легень, незважаючи на стабілізацію і навіть деяке зменшення смертності від ряду позалегеневих форм раку.

Частота раку легень у людей, які довгий час і багато курять, майже в 40 раз більша, ніж у некурців. При викурюванні 40 сигарет і більше на день рак легень виникає в 25 разів частіше, ніж при викурюванні до 10 сигарет.

За даними американського дослідника Хензела ( 1962 рік), ймовірність захворіти на рак легень у тих, хто курить мало, в 4 рази, а у тих, хто курить багато, в 16 разів більша, ніж у некурців.

Куріння є також одним з факторів, що впливають на виникнення раку гортані і раку сечового міхура.

Як саме виникають ракові зміни у легенях під впливом куріння, поки що остаточно не вивчено. Але вже встановлено, що до складу тютюнового диму входить майже 1000 небезпечних складових частин.

Також з′ясовано: спричинює рак не нікотин, який сильно впливає на серцево-судинну систему і є основною причиною звички до тютюну, а канцерогенні агенти. Серед канцерогенних компонентів тютюнового диму є поліциклічні вуглеводи, зокрема бензіпрен. До складу тютюнового диму входять також інші види хімічних речовин, які сприяють дії канцерогенів: феноли, ефіри вищих жирних кислот та вільні жирні кислоти. Це подразнюючі сполуки. Вони викликають кашель і посилене виділення слизу. В організмі тварин, які зазнавали дії тютюнового диму, виникали зміни, що нагадують хронічні бронхіти та емфізему легень у людини. Разом з тим при курінні у кров потрапляють нікотин та окис вуглецю, які уражають серцево-судинну систему.

Загальновідомо, що систематичне вживання алкоголю, як і куріння, є причиною багатьох серйозних захворювань. Академік О.О. Богомолець вважав, що зловживання алкоголем також може бути однією з причин розвитку злоякісних пухлин. Причому людині завдає шкоди і той алкоголь, який спочатку окисляється, а потім виводиться з організму, і так званий фіксований, 10% якого навіть після одноразового вживання затримується до двох тижнів у печінці, нирках, легенях, мозковій тканині, серці.

Зловживання алкоголем призводить до ураження фактично всіх органів і систем організму. Найчастіше пошкоджується шлунково-кишковий тракт, і особливо печінка. В останній відбувається складна біохімічна переробка всіх поживних речовин. Які надходять з їжею і всмоктуються через стінку кишечника. Печінка бере участь у всіх видах обміну речовин організму – білковому, жировому і вуглеводному, їй належить велика роль у кровотворенні. І, нарешті, в ній знешкоджуються численні продукти розпаду, які утворюються в процесі обміну речовин. Систематичне вживання алкоголю шкідливо впливає на цей орган внаслідок того, що в ньому хоч і відбувається знешкодження ( окислення ) алкоголю, але все ж у найбільшій кількості затримується фіксований алкоголь. При цьому порушується будова клітин печінки. Спочатку печінка трохи збільшується внаслідок жирового переродження. Потім клітини її втрачають свою початкову функцію. У зв′язку з цим поступово втрачається здатність засвоювати потрібні для організму речовини і знешкоджувати утворені в процесі обміну речовин продукти розпаду. Потім через деякий час печінка зморщується – розвивається цироз, тобто хронічне запалення тканини печінки з заміщенням у значній мірі її функціонально активних клітин. Цироз печінки – типова хвороба людей, які зловживають алкоголем. Звичайно вона триває 1-2 роки і закінчується смертю. Статистика показує, що питущі помирають від захворювань печінки в 9 разів частіше, ніж непитущі. У переважній більшості хворих спостерігається поєднання цирозу і раку.

Важливо підкреслити, що виникнення раку порожнини рота і глотки також пов′язане з алкоголем, курінням і цирозом печінки. Так, походження цих форм раку у чоловіків зумовлюється зловживанням алкоголем і посиленим курінням.

Французький учений Даржан надає більшого значення дії алкоголю, ніж курінню, і наголошує на шкідливій ролі авітамінозів і порушень обміну речовин.

Тепер не викликає сумніву той факт, що систематичне вживання алкоголю, особливо міцних алкогольних напоїв, сприяє захворюванню на рак стравоходу. Датські вчені Мазбек і Відесар вивчили побутові звички і професію 169 померлих від раку стравоходу і встановили, що 65% з них були алкоголіками, 21% - це люди, які з тієї чи іншої причини часто вживали алкоголь. Лікар Моріс ( Франція ) узагальнтв статистичні дані госпіталів м.Канни, показавши, що 88% хворих на рак стравоходу вживали у великій кількості спиртні напої.

Алкоголь уражає слизову оболонку шлунка, спричинюючи спочатку подразнення, а потім запалення її ( гастрит ). У хворих виникає печія, відрижка, нудота, болі, зменшується апетит. Різко порушується перетравлювання їжі, бо алкоголь зменшує кількість ферментів у шлунковому соку, а також активність їх, і їжа застоюється у шлунку. Внаслідок порушення живлення в організм надходить недостатня кількість вітамінів, виникає вітамінна недостатність, зокрема вітамінів комплексу В, що підвищує чутливість клітин слизової оболонки травного тракту до дії канцерогенів. Алкоголь сприяє підвищенню канцерогенної активності шкідливих агентів, збільшує всмоктування канцерогенів тютюну, а також інших канцерогенних речовин, які потрапляють у шлунок з їжею.

Долл вважає, що вплив алкоголю на виникнення раку шлунка безумовно доведено. Проте поки що точно невідомо, чи є він наслідком дії безпосередньо алкоголю, чи якогось іншого пов′язаного з ним фактора, в тому числі недостатності живлення. Не викликає сумніву зв′язок між вживанням алкоголю і запаленням слизової оболонки шлунка – гастритом, на основі якого звичайно розвивається рак.

Таким чином, у літературі наводяться два переконливих докази впливу алкоголю на виникнення раку. По-перше, смертність від раку порожнини рота, глотки, гортані і стравоходу більша серед людей, які багато п′ють алкогольних напоїв. По-друге, серед хворих на рак верхніх дихальних шляхів і травного тракту значно більше осіб, які зловживали алкоголем, порівняно з контрольною групою хворих на неракові захворювання.(Рубенчик Б.Л., 1983).

1.7. ПРОФІЛАКТИКА ОНКОЗАХВОРЮВАНЬ.

Найважливіший принцип діагностики раку — її своєчасність, виявлення пухлини на ранній (доклінічної) стадії, коли одужання наступає біля 80-95% хворих. Для цього використовуються всі відомі сучасній медицині методи: клінічні, біохімічні, імунологічні, рентгенологічні, ультразвукові, ендоскопічні, цитологічні, гістологічні з узяттям біопсії. Ефективність сукупного їх вживання дуже висока.

Профілактика раку — це, по-перше, виявлення його на початковій стадії при масовому обстеженні тієї частини населення, яку відносять до групи підвищеного ризику. Для цього використовують флюорографію легенів, мамографію, мазання з шийки матки і т.д. Інша задача профілактики — створення для людей оптимальних умов існування із зведенням до мінімуму забрудненості середовища незаселеного, із зменшенням вірогідності контакту організму з канцерогенними чинниками, загальне оздоровлення населення. Подібні заходи можуть істотно понизити захворюваність злоякісними пухлинами.

Практика протиракової боротьби показує ( і статистика це, безперечно, підтверджує ), що в міру з′ясування причин даної форми раку і неухильного проведення відповідних санітарно-гігієних та інших профілактичних заходів поступово зменшується захворюваність. Немає вже класичного раку шкіри у сажотрусів, раку шкіри в рентгенологів, раку сечового міхура у робітників анілінової промисловості. В період бурхливого розвитку нових видів промисловості своєчасне виявлення канцерогенної загрози, здійснення ефективних заходів, спрямованих на зміну технології, не тільки ліквідує небезпеку захворювання робітників, а й запобігає забрудненню навколишнього середовища.

Тепер найбільшою перешкодою для проведення ефективної профілактики раку є не те, що ми не знаємо, який канцерогенний фактор діє в тому чи іншому випадку, а те, що специфіка технологічного процесу часто утруднює захист навколишнього середовища від забруднення шкідливими продуктами. Наприклад, технологія використання твердого палива така, що з нешкідливих вугілля, нафти, сланців утворюються продукти, які мають канцерогенні та інші шкідливі властивості. Отже, тепер справа за конструкторами, технологами і гігієнистами. Коли в печах паливо повністю згорятиме до нешкідливих кінцевих продуктів – вуглекислого газу і води, коли двигуни внутрішнього згоряння в автомобілях буде замінено моторами, які працюватимуть на акумуляторах, а люди відмовляться від звички курити тютюн, людство позбудеться найпоширенішої форми онкологічного захворювання – раку легень.



Загрузить файл

Похожие страницы:

Поиск не дал результатов..

Generated in 0.0020310878753662