Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

История->Реферат
Шве́дско-новгоро́дские во́йны — серия военных конфликтов между Новгородской республикой и Швецией за контроль над Финским заливом — важной областью дл...полностью>>
История->Реферат
Бой при Рейхенберге - сражение у богемского города Рейхенберг (ныне Либерец) состоявшееся 21 апреля 1757 года в ходе Семилетней войны, в преддверии би...полностью>>
История->Реферат
Сражение при Пальциге — сражение в ходе Семилетней войны между русскими войсками под командованием генерал-аншефа Салтыкова и прусским корпусом генера...полностью>>
История->Реферат
Сражение при Варбурге — битва, состоявшаяся 31 июля 1760 года при городе Варбург между 24-тысячной Союзной армией британцев, пруссаков и их союзников ...полностью>>

Главная > Конспект >История

Сохрани ссылку в одной из сетей:

5.3. Козацько-селянські повстання наприкінці ХVІ-на початку ХVІІ ст.

Наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків: перша (1591-1596) була порівняно короткою в часі, друга (1625-1638) тривалішою. Головною рушійною силою народних виступів було козацтво.

Основними причинами першої хвилі народного гніву були: посилення кріпосницького та національного гніту (“артикули” польського короля Генріха Валуа (1573) та третій Литовський статут (1588) фіксували остаточне оформлення кріпосного права); енергійна експансія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані “уходниками” та запорожцями; зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств; намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.

У кінці ХVІ ст. надзвичайно широкого розмаху набуло два козацько-селянських повстання: повстання 1591-1593 рр. під проводом гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського (охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь) та повстання 1594-1596 рр. під проводом сотника надвірних козаків князя К. Острозького – Северина Наливайка (охопило майже всі українські землі). Це повстання поставило під загрозу існування польської влади в Україні. Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами держави і прийняв рішення “винищити їх до останку”.

Після поразки повстань кінця ХVІ ст. протягом тридцяти років не було великих народних виступів. Значною мірою це пояснюється тим, що Польща, вступивши на початку ХVІІ ст. у період активної зовнішньополітичної діяльності, постійно відчувала потребу у військовій силі козаків і тому мусила змінити гнів на милість, а репресії на привілеї. Невдачі попередніх виступів та поява нових акцентів у політиці польського уряду призвели до розколу козацтва і виникнення в його середовищі двох течій: радикальної, що об`єднувала незаможних козаків, які прагнули шляхом повстання домогтися перерозподілу шляхетських земель та майна і цим покращити свій життєвий рівень, та поміркованої, до якої належали заможні козаки, схильні до компромісів й мирного легітимного розширення козацьких прав і вольностей шляхом договорів з польським урядом.

З 1596 до 1625 р. домінувала поміркована течія, найяскравішими представниками якої були гетьмани Самійло Кішка (1600-1602) та Петро Конашевич-Сагайдачний (1616-1622).

Цим козацьким ватажкам вдалося досягти значних успіхів: підняти престиж українського козацтва, посилити його вплив та розширити права; перетворити козацтво з тимчасових напівпартизанських формувань на боєздатне регулярне військо; довести його чисельність до 40 тис; трансформувати козацтво із суто воєнного в активний воєнно-політичний чинник суспільного життя, здатний вирішувати державні проблеми; шляхом вступу всього Війська Запорозького до Київського братства утворити своєрідний союз козацтва, духовенства та міщанства.

На початку 20-х років ХVІІ ст. загострюються стосунки козацтва з польськими властями. Відігравши вирішальну роль у Хотинській війні, в якій Польща отримала перемогу, козацтво зазнало поразки. За умовами миру, укладеного 1621 р., йому заборонялося судноплавство по Дніпру та вихід у Чорне море. Крім того, польський уряд не виплатив зароблених козаками грошей та скоротив реєстр. Утворилася значна невідповідність між силою, авторитетом, впливом козацтва та його реальними правами й привілеями. Посилення тиску з боку польського уряду викликало нову хвилю козацько-селянських повстань. Назвемо найбільш відомі з них.

Повстання 1625 р. під проводом гетьмана Марка Жмайла – закінчилося підписанням Куруківської мирної угоди 1625 р. Згідно з нею всі повстанці були амністовані, козацький реєстр зростав з 3 до 6 тис., а плата реєстровцям збільшувалася до 60 тис. злотих. Водночас козакам заборонялося втручатися у релігійні справи, здійснювати морські походи та мати відносини з іноземними державами.

Куруківська угода була компромісом між офіційною польською владою та верхівкою козацтва, але вона зовсім не задовольняла інтересів більшості повсталих, які мусили повертатися у кріпацтво і поглибила розкол між поміркованим реєстровим і радикальним нереєстровим козацтвом.

Повстання 1630 р. під проводом гетьмана Тараса Федоровича (Трясила). Підсумком повстання стало укладання 8 червня 1630 р. ще однієї компромісної угоди – Переяславської, суть якої полягала в збереженні основних вимог Куруківської угоди та збільшенні реєстру до 8 тис. осіб.

Новим масштабним виступом народних мас стало повстання 1637-1638 рр., яке очолили гетьмани Павло Бут (Павлюк), Яков Острянин, Дмитро Гуня. Придушивши повстання, Польща вжила жорстокі заходи проти запорожців. У 1638 р. польський сейм схвалив “Ординацію Війська Запорозького реєстрового”, за якою скасовувалося козацьке самоврядування, число реєстрових козаків обмежувалося 6 тис. осіб. Козаки мали право селитися в трьох староствах – Черкаському, Чигиринському та Корсунському. Замість обраного гетьмана уряд направляв свого комісара. Нереєстрові козаки переходили до стану посполитих.

Отже, дві хвилі козацько-селянських повстань, що прокотилися українськими землями наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. закінчилися поразками. Основними причинами невдач були: стикістність, неорганізованість; недосконале озброєння повстанців; локальний характер дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козацькою старшиною та рядовим козацтвом; неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва; нечіткість програмних установок; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців. Однак, незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

5.4. Українське козацтво в системі міжнародних відносин.

На рубежі ХVІ – ХVІІ ст. козацтво дедалі більше заявляє про себе, як про впливову силу не тільки у Речі Посполитій, а й на міжнародній арені. Насамперед це виявилося у тому, що козацтво, міцно завоювавши позиції лідера національно-визвольного руху, водночас стає основною перешкодою турецько-татарській агресії в українські землі. Але в боротьбі з агресорами козаки не обмежувалися тільки обороною, а й застосовували активну наступаючу тактику.

Так, влітку 1567 р. козаки здійснили штурм Варни, захопили фортецю Усіану, вели бої під Бендерами. В 1606 р. запорожці взяли турецьку фортецю Варна, яка до того вважалася неприступною; у 1608 р. захопили хитрістю Перекоп, 1609 р. напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл, Кілію, Білгород та ін. Перепливши Чорне Море, 1614 р. козаки висадилися на турецькому узбережжі Малої Азії, та зруйнували Синоп і Трапезунд. Навесні 1615 р. запорожці з`явилися під мурами турецької столиці – Константинополю. Нарешті, 1616 р. козаки під проводом Сагайдачного здійснили похід на Крим, під час якого здобули й спалили головний невільничий ринок регіону – Кафу – та визволили полонених.

Запорожці майже завжди координували свої великі воєнні акції проти Кримського ханства й султанської Туреччини з донськими козаками, з якими зберігали традиційні добросусідські відносини і військовий союз.

Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії пов’язана з такими уславленими іменами, як: Іван Підкова, Богдан Ружинський, Самійло Кішка, Михайло Найманович, Петро Сагайдачний, Іван Сірко та ін.

Водночас слід диференційовано підходити до оцінки того чи іншого походу козаків проти турок і татар. Оскільки Запорожжя не мало міцної економічної основи, частина козацьких походів зводилися до пограбування турецьких берегів. Але, в цілому, активна протидія туркам і татарам з боку запорожців сприяла руйнуванню турецької імперії та визволенню підкорених народів, блокувала та стримувала розгортання турецько-татарсьскої агресії вглиб українських земель, захищала національний генофонд від знищення.

Особливо виявило себе козацтво як впливовий чинник міжнародного життя під час Хотинської війни, виступивши на допомогу полякам проти, турок. Втративши майже 80 тис. осіб, турки в жовтні 1621 р. були змушені піти на укладення миру з поляками. Ця перемога внесла відчутні зміни в міждержавні стосунки. Позиції Польщі на міжнародній арені зміцніли. Туреччина вступила в період затяжної кризи.

Відігріваючи провідну роль в боротьбі проти турок і татар, Запорізька Січ, в той же час, втручалася в непрості відносини між Кримом і Туреччиною (підтримка Шагін-Гірея в 1623-1628 рр. під час міжусобної боротьби за ханський престол).

Про активний вихід козаків наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. на міжнародну арену свідчить їхнє залучення до боротьби за престол Молдавії (Іван Підкова), Росії та інших країн. У ході цих баталій вони здобувають не тільки військовий, а й політичний досвід, розширюють своє світобачення, стають спроможними вирішувати державні проблеми.

У ХVІІ ст. козацтво активно втручається у внутрішні справи Московської держави (1604-1605 рр. – участь у поході Лжедмитрія І на Москву, 1607-1610 рр. – приєднання до загонів Лжедмитрія ІІ, 1618 р. – похід П. Сагайдачного з 20-тисячним козацьким військом на Москву з метою визволити з Пушинської облоги королевича Владислава.

Приблизно з початку ХVІІ ст. встановлюються сталі міждержавні зв’язки Запорозької Січі із Західною Грузією, які базувалися на спільних економічних інтересах і боротьбі проти султанської Туреччини.

Через грузинських правителів Кіш Запорозький у 1616 р. встановив дипломатичні відносини з шахом Персії Аббасом.

Активну участь українське козацтво взяло в тридцятилітній війні (1618-1648), яка втягнула в свою орбіту майже всі європейські держави. Віддаючи належне військовий майстерності козаків, їх запрошували до себе на службу правителі Росії, Австрії, Франції, Швеції.

В Італії, Німеччини, Франції та Англії у цей час виходить понад десяток творів, присвячених військовому мистецтву запорожців.

Отже, на рубежі ХVІ-ХVІІ ст. козацтво стало впливовим чинником міжнародного життя. Водночас, через недостатній політичний досвід, слабкість економічної бази, відсутність єдності та інші причини козацтво, ставши впливовою силою, не перетворилося на самостійну силу міжнародного життя; воно не вирішувало, а лише допомагало вирішувати тій чи іншій державі її проблеми.

Питання для самоперевірки

  1. Як оцінюється значення козацтва у вітчизняній та зарубіжній історіографії?

  2. Охарактеризуйте поширені в історичній літературі версії походження козацтва.

  3. Чому Запорозьку Січ називають козацькою республікою?

  4. Проаналізуйте еволюцію визвольного руху українського народу наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст.

  5. Яке місце займало українське козацтво в системі міжнародних відносин?

Методичні вказівки до лекції.

Додаткову інформацію з питань, розглянутих у лекції, можна отримати у виданнях: Бойко О.Д. Історія України: Посібник – К., 2001. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХХ століття. – К., 1996; Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994; Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення видання 1913 р. – К., 1990; Історія України: Нове бачення: Навч.посібник видання 2-е, доповнене й перероблене. -К., 2000. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорозького. – К., 1991; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. – К., 1990. – Т.1,2.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Історія України. Опорний конспект лекцій

    Конспект >> История
    ... Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний дов ... сторія України в особах: ХІХ–ХХ ст. – К., 1995. Історія України в особах: Литовсько-польська доба. – К., 1997. Історія України: Курс лекц ... цкой, вдавшись до військового ...
  2. Українська мова професійного спілкування

    Конспект >> Иностранный язык
    ... льства. Це один із найдавніших стилів української мови: його ... ія: історія і сьогодення.  Л., 1999. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське ... часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в укра ...
  3. Особливості оподаткування в Україні: становлення та розвиток

    Курсовая работа >> Финансовые науки
    ... Україні до середини ХVІІ ст., а пережитки її до XIX ст. Найдавн ... між існуючими принципами оподаткування сьогодення в Україні та постулатами, сформульованими А. ... України//Фінанси України - 2005-№12-150 с. 2. Аведян А.Й. Фіскальна політика. Конспект лекцій ...
  4. Педагогічна майстерність. Підручник

    Книга >> Педагогика
    ... Але живуть і до цього часу найдавніші з них ... Служіння сьогоденню і вті ... одна з найдавніших, вона виникла ... . В Україні понад ... до дисципліни, яку він викладає, а з другого — до ... добре, у конспект не заглядає, ... вчителя. Історія театру зна ... шкільна лекція, коментар, ...
  5. Сумщина туристична

    Курсовая работа >> Физкультура и спорт
    ... найдавніших міст України, яке веде свою історію з 1152 року. Це – колишня столиця гетьманської України ... Конспект лекцій з дисципліни «Туристичні ресурси України»: Розвиток рекреаційно- туристичної сфери в регіонах України ... від давнини до сьогодення : Науковий ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.001967191696167