Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономическая теория->Реферат
Одним из важных факторов экономического роста страны является эффективная налоговая система В структуре всех доходов бюджета государства налоги состав...полностью>>
Экономическая теория->Реферат
Социально-экономические и политические преобразования, происходящие в России, имеют исключительное значение для будущего государства Выбор пути, успеш...полностью>>
Экономическая теория->Реферат
В мире почти нет стран, где бы во второй половине XX в не существовала инфляция Она как бы пришла на смену прежней болезни рыночной экономики, которая...полностью>>
Экономическая теория->Реферат
Полная занятость не означает абсолютного отсутствия безработицы Экономисты считают фрикционную и структурную безработицу совершенно неизбежной: следов...полностью>>

Главная > Контрольная работа >Экономическая теория

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Звичайно, екстенсивна, монотонна, некваліфікована, або мало­квалі­фі­ко­­ва­на праця, як масове явище у 18-19 ст., не могла стати основою висхідної кон­цепт­у­а­льної схеми визначення дійсного місця та функцій людини у си­сте­мі ви­робницт­ва, соціально-економічних відносин, оскільки слабо впливала на тран­с­­форма­цію структури індивідуальних потреб, що визначають зміни у ха­рак­тері та змі­сті пра­ці, її творче збагачення. Адже, як це зазначав ще Г. Гегель, вирішаль­не значення має не рефлексія як така, а те середовище, у якому й утворюється тотожність загального та одиничного [21]. Лише завдяки якісним змі­нам, що від­бу­ва­ли­ся в економічній системі на основі її циклічного розвитку, пе­ре­т­во­рен­ням у структурі та якості елементів продуктивних сил, відносин влас­ності, у ХХ ст. скла­даються умови, як для зміни ролі людини у системі ви­робництва, так і для формулювання якісно но­вої парадигми розв’я­за­н­ня тео­ретичних і практичних проблем такої зміни, тобто умови виникнення нової цивілізаційної епохи. В основі такої парадигми ле­жить уява про те, що “ Люд­ст­во повинно надалі об’єд­ну­ва­тися не примусом, тобто політичними засобами, а інтересами, тобто засобами соціальними ” [22].

У цьому контексті надзвичайно плідною та конструктивною уявляється фі­лософія методології економічних досліджень запропонована на початку ХХ ст. усесвітньо відомим релігійним філософом С. Булгаковим. У праці "Філософія гос­подарства" (1912) він сформулював деякі клю­чові прин­ципи методології досліджень впливу цивілізаційних чинників на економічний розвиток, зокрема, зробив наголос на необхідності аналізу та­­ких інституціональних чинників економічного розвитку, як свобода та творчість, мі­с­це осо­бис­тості в господарстві та його етика, підкреслюючи, що сво­бо­да є загальною основою творчого процесу: ” там, де є життя та сво­бода, є місце й для нової творчості, там уже виключений автома­тизм, який випливає з визначе­ного та незмінного устрою світового механізму, що йде як заведений го­дин­ник, тому й господарство - як у широ­кому, так і в вузькому, політико-еконо­міч­ному розумінні - також є творчість, синтез свободи та необхідності ” [23].

Водночас, згадуваний вище С. Булгаков, вже на початку ХХ ст. про­г­но­зував вихід економічного життя з жорстких рамок детермінізму, оскільки господарст­во, що розглядається як творчість, є й психологічним феноменом, явищем духовного життя, так само, як і всі інші сторони людської діяльності та праці. Саме тому, - зазначає С. Булгаков, - полі­­тична економія має потребу у щепленні справжнього реалізму, який необхідно включає в себе й “ причинність через свободу ” й істо­ричний психологізм, який може помічати духовну атмосферу даної епохи [24]. В основі такого підходу до розуміння напрямів розвитку предмету полі­тич­ної економії, безперечно, лежить уява про суспільство як про цілісну, багатовекторну систему зі складною стру­ктурою.

Отже, головною ознакою, принципом сучасних філософських погля­дів на природу економічного розвитку стає “ олюдненість ” економічних відносин, перехід від по­­­бу­до­ви абстрактних моделей і схем функціонування господарських систем у площину досліджень інтересів, умов і чинників самореалізації в економічному сере­довищі лю­дини, як цілісності, в усіх її проявах: як людини економічної, соціальної, духовної, інформаційної, інституціональної тощо, як внутрішнього ядра су­т­ності та поля функціонування сучасної економічної системи.

Критеріальною основою такої ево­­люції можна вважати, по-перше, стрімке зростання інформації про оточуючий світ, його взаємозалежності та протиріччя, розвиток форм, методів, можливостей обро­б­ки, осмислювання, конвертації цієї інформації у певну систему знань, адже, із рештою, матір’ю інтуїції є саме інфор­ма­ція, помножена на знання, тран­с­формована у них, а по-друге, так само стрімке зростання потреби та можливостей щодо ви­користання в економічних дослідженнях досягнень інших наук.

Як зазначають дослідники проблеми, перехід від одного рівня світової ци­вілізації до іншого здійснюється через глобальні за своїм змістом технологічні революції, що відбивають якісні стрибки у розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способи її взаємодії з природою. Адже, сутнісну відмінність люди­ни від інших видів слід шукати, на думку вчених у специфіці її відносин із природою, тільки людина має можливості, як пристосовуватися до зовнішніх умов, так і пристосовувати природу до своїх потреб, створюючи у процесі виробництва матеріальних благ і послуг умови для вдосконалення та розвитку знарядь праці, додаткового продукту, отже й умови для саморозвитку.

У наукових джерелах висловлюється думка, згідно якої виробництво додаткового продукту є загальним, єдиним для усіх локальних цивілізацій і людства в цілому законом існування. Якщо додатковий продукт втілюється, насамперед, у культурі матеріальній, то духовна культура породжує середовище взаємодії, яке забезпечує інтеграцію та взаєморозуміння між членами суспільства на основі спільності мови, певних інституціональних норм і правил господарської та соціальної, ментальної поведінки. Водночас, як матеріальна так і духовна культура сприяють формуванню певної соціальної структури суспільства, пов’язаної з існуючими формами виробництва, розподілу та привласнення продукту.

Якщо на перших стадіях свого становлення та розвитку будь-яка локальна цивілізація уявляє собою, як система, щось однорідне, не структуризоване, єдине, коли жодний вид діяльності не є відокремленим, автономним, то у процесі переходу її на технологічну стадію розвитку її економіка, по-перше, набуває такої автономності, а по-друге, набуває рис багатоукладності внаслідок розвитку суспільного поділу праці його характеру та змісту, майнового розшарування тощо. Подібні процеси структуризації відбуваються й в інших сферах суспільного життя, зокрема, у культурі, науці, соціальному середовищі (соціальні стандарти, норми та правила поведінки у суспільстві тощо).

Як зазначається у наукових джерелах, першою в історії людства технологічною революцією була неолітична, завдяки якій у сільському господарстві почали широко використовуватися відповідним чином оброблені камінні знаряддя праці. Саме цим було забезпечено перехід від збирального до виробничого та переробного господарства. Ця технологічна революція відкрила аграрну (доіндустріальну) цивілізацію, для якої головною формою багатства і по суті головним знаряддям виробництва стала оброблювана земля. Цей етап розвитку господарства зайняв значний відрізок історії людства – 8-10 тис. років. Вона була панівною до середини XVIII ст.

Промислова революція другої половини XVIII ст. – першої третини ХІХ ст. започаткувала індустріальну цивілізацію, що притаманна багатьом країнам світу і на сьогодні. Ґрунтуючись на застосуванні системи машин і механізації виробничих процесів, індустріальна економіка зробила новий крок у подальшому зростанні продуктивної сили праці людини, забезпеченні її панування над силами природи. Вперше в історії людства створені працею людини засоби виробництва, передусім механічні знаряддя праці, стали головною формою багатства суспільства.

Індустріальна цивілізація сприяла розвитку суспільного поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва. Водночас були породжені економічні межі розвитку індустріальної цивілізації. Зведення праці людини до функції чинника виробництва визначило діапазон можливих меж її виробничої діяльності. Сформувалося об’єктивне протиріччя між загальною логікою історичного прогресу, який вимагає підпорядкування всього виробничого процесу розвитку людини, її потреб та здібностей, і метою індустріального розвитку. Формою вирішення цієї суперечності стало зародження і нагромадження, розпочинаючи з середини ХХ ст. в межах індустріальної економіки, нових якісних елементів постіндустріального розвитку. Особливий імпульс цього процесу надав новий етап НТР [25].

Однією з особливостей етапу переходу від індустріальної до постіндустріальної цивілізації стало формування системи загальнолюдських цінностей, на базі визнання яких у сучасних умовах лише й можна сформувати систему цілей економічного розвитку та механізм узгодження інтересів різних суб’єктів економічної діяльності та різних соціальних груп, що , власне, й буде сприяти досягненню сталого розвитку. Водночас, слід зазначити, що процес формування та реалізації загальнолюдських цілей і цінностей на базі економічного розвитку пов’язаний із проблемами відсутності рівноважного сприймання їх у різних країнах та регіонах планети внаслідок існування різних технологічних способів виробництва, отже й різних цивілізаційних підходів до розуміння функцій економічного розвитку у житті суспільства. Така неоднозначність у розумінні природи та призначення економічного розвитку в сучасних умовах породжує не тільки протистояння, посилює конкуренцію різних країн, регіональних об’єднань тощо, але й феномен цивілізаційного перевербування, війн за зміну та перетворення ідентичності.

Водночас, сучасний інноваційно-технологічний спосіб виробництва, що склався у розвинених країнах породжує й нові проблеми, як всередині цих країн, так і в їх стосунках з іншими країнами та регіонами планети. Насамперед, це проблема внутрішніх можливостей розвинених країн пов’язана із складністю підтримки високих темпів економічного зростання та високих соціальних стандартів для населення, за які несе відповідальність, як суспільство, так і держава. Адже саме такі можливості та стандарти роблять привабливою сучасну західну цивілізацію в очах та думках значної частини населення планети. Ще одна проблема внутрішнього характеру виникає в розвинених країнах в умовах розвитку інформаційного способу виробництва та інформаційного суспільства (інформаційної цивілізації). З одного боку, інформаційна економіка позитивно впливає на формування таких ефективних чинників економічного зростання та розвитку як інтелектуальний капітал, інтелектуальний потенціал, інтелектуальна власність, з іншого – веде до більш жорсткої соціальної поляризації суспільства, оскільки умова отримання та підтримки надвисоких соціальних стандартів сьогодні пов’язується із отриманням якісної освіти, що, навіть у розвинених демократичних суспільствах, стає усе більш складним завданням.

За цих умов держава у розвинених країнах має розв’язати сукупність завдань: забезпечити стале зростання продуктивності праці в усіх секторах економіки, оптимізувати споживання основних соціальних груп населення, зменшити соціальну диференціацію у суспільстві та, навпаки, посилити його соціальну мобільність, не допускаючи закриття кордонів між різними соціальними стратами, як у межах середнього класу, так і між іншими соціальними групами суспільства, що забезпечить найбільш повне використання пасионарних людських ресурсів у забезпеченні економічного зростання, отже й розвитку.

З метою продовження життєвого циклу розвитку сучасної технологічної цивілізації, та дифузії загальнолюдських цінностей в різних регіонах планети як умову, спосіб виживання та домінування розвинені країни змушені також розповсюджувати певні стандарти нового технологічного способу виробництва, стандарти соціальні (звичайно у спрощеному варіанті) на усі континенти планети, що, з одного боку, безперечно позитивно впливає на реалізацію функцій економічного розвитку, однак, водночас, породжує нові проблеми щодо формування та запровадження сталого розвитку, поза яким в історичній перспективі, як вже про це говорилося, життя та розвиток людства на планеті неможливі.

Висновок:

Обговорення основних питань теми “ Економічний розвиток ” дозволяє нам, по-перше, усвідомити сутність поняття економічний розвиток, його функціональне призначення в економічному аналізі складних соціально-економічних процесів; по-друге, зрозуміти, що в умовах стрімкого розвитку нових технологічних способів виробництва, трансформації усієї системи економічних відносин, інституціональних основ існування суспільства, перед людством постають надзвичайно складні проблеми забезпечення нової якості економічного зростання та розвитку, зокрема, й переведення його у площину та систему координат сталого (або стійкого) розвитку. Від успішності такого проекту у вирішальній мірі буде залежати майбутнє не лише локальних цивілізацій, людської цивілізації в цілому, але й самої людини як Homo sapiens. По-третє, визнати, що суто економічними методами жодна проблема економічного зростання та розвитку у сучасних умовах розв’язана бути не може, отже звернути увагу на поглиблене ознайомлення з функціями та можливостями позаекономічних чинників впливу на формування сучасних моделей сталого розвитку.

Література:

1. Философский энциклопедический словарь /Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. - С. 685.

2. Шульдыбин Б.П. Исторический путь России в аспекте цивилизационного и формационного подходов // Социально-гуманитарные знания. – 2001. - № 2. – С. 3.

3. Ильин В.В. Философия истории /В.В. Ильин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2003. – С. 68.

4. Нуреев Р. Теории развития: дискуссия о внешних факторах становления рыночной экономики (неоклассические модели и их леворадикальная критика) // Вопросы экономики. – 2000. - № 7. – С. 141.

5. Там само. – С. 141.

6. Санто Б. Сила инновационного саморазвития // Инновации. - 2004. - № 2. – С. 12.

7. Там само. – С. 14.

8. Богма О.С. Характеристика основних напрямків інноваційного розвитку як умови зростання економічного потенціалу України // Держава та регіони: Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. - № 6. – С. 10.

9. Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні. Закон України від 16 січня 2003 р. за № 433- ІУ.: Офіційний текст станом 03.03. 2006 / Верховна Рада України – [Електронний ресурс].

10. Нуреев Р. Теории развития: дискуссия о внешних факторах становления рыночной экономики (неоклассические модели и их леворадикальная критика) // Вопросы экономики. – 2000. - № 7. – С. 144.

11. “ Человек ”. – 1993. - № 5. – С. 176.

12. Кузнецов О.Л., Кузнецов П.Г., Большаков Б.Е. Устойчивое развитие: синтез естественных и гуманитарных наук. Дубна, 2001. – С. 161.

13. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. К., “ Інтелсфера ”, 2002. – С. 200.

14. Там само. – С. 36.

15. Корнійчук Л. Економічне зростання і сталий розвиток // Економіка України. – 2008. - № 3. – С.88.

16. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. К., “ Інтелсфера ”, 2002. - С. 5.

17. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 2 /За ред.. С.В. Мочерного. – Львів: Світ, 2006. – С. 370.

18. 23. Ильин В.В. Философия истории /В.В. Ильин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2003. – С. 26.

19. Баликоев В.З. Общая экономическая теория: учеб. для студентов, обучающихся по экономическим специальностям /В.З. Баликоев. – 10-е изд., испр. – Москва: Омега-Л; Новосибирск: Сибирское соглашение, 2007. – С. 62, 63.

20. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 2, с. 102.

21. Хабермас Юрген. Техника и наука как ”идеология” /Пер. с нем. М.Л. Хорькова. – М.: Праксис, 2007. – с. 23.

22. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд., Т.1, С. 604.

23. Булгаков С.Н. Философия хозяйства. – М.: Наука, 1990. – С. 184, 185, 186.

24. Там само. – С. 187.

25. Ушакова Н.Г., Помінова І.І. Соціально-економічні типи країн. Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2004. – С. 65-67.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Фінансування соціально-економічного розвитку регіону (на прикладі Бабушкінського району)

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... рою тип ринкової моделі країни. Сама ж структура видатків держави та ... плану економічного і соціального розвитку й удосконалення пропорцій в економіці, стійкий її розвиток ... спорт – опосередковано впливають на економічний розвиток держави. Вважаємо, що ...
  2. Місцеві бюджети та їх вплив на соціально-економічний розвиток адміністративного району

    Дипломная работа >> Финансы
    ... перспектив соціально-економічного розвитку регіонів. 1.3 Соціально-економічний розвиток району і ... . Мережа закладів нового типу – гімназій та ліцеїв залишається ... відходу від принципів побудови європейської моделі місцевого самоврядування. Відтак принципової ...
  3. Основи бюджетного регулювання економічного розвитку

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... переходу економіки країни на інноваційний тип розвитку, тобто ... необхідність переходу від моделі економічного розвитку, орієнтованого на стимулювання ... економічний розвиток України. Отже, сучасний стан економічного розвитку держави вимагає прозорості та ...
  4. Загальні закономірності світового економічного розвитку

    Курсовая работа >> Экономика
    ... тній конференції "Навколишнє середовище і розвиток" (Ріо-де-Жанейро, 1992 p.). З усього ... ігаючого типу відтворення, що істотно знизило щорічний обсяг ... сно іншої моделі економічного розвитку, загостренням проблеми ресурсів виробничого та особистого споживання ...
  5. Аналіз соціально-економічного розвитку міста Рівне

    Курсовая работа >> Экономика
    ... ійного та збалансованого розвитку економіки. Розвиток машинобудування. ... диференційовані за типами підприємств, ... політичний ризик, економічний стан і прогноз економічного розвитку - 40 %. У ... літератури: Батрименко В. І. Моделі місцевого самоврядування: сві ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017788410186768