Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономическая теория->Контрольная работа
Экономический рост является важнейшей целью общества, так как на основе его можно достичь экономического и социального прогресса. Критерием экономичес...полностью>>
Экономическая теория->Реферат
В современных условиях конкурентоспособность страны является показателем состояния и перспектив развития хозяйственной системы, определяет характер ее...полностью>>
Экономическая теория->Реферат
Инфляция 1 - это повышение общего уровня цен в стране, которое возникло в связи с длительным неравновесием на большинстве рынков в пользу спроса. Друг...полностью>>
Экономическая теория->Реферат
Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроеко-номічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість ро...полностью>>

Главная > Контрольная работа >Экономическая теория

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Рис.1.1. Пастки розвитку:






1 - Низький рівень продуктивності праці.

2 - Низький рівень доходів.

3 - Відсталість системи загальної та професійної освіти.

4 - Бідність.

5 - Міжнародна ізоляція.

Наведений вище малюнок, який наглядно відбиває сутність і характер взаємозалежностей наведених чинників економічного розвитку та негативний синергетичний ефект такої взаємозалежності свідчить, що так звана Модель Сталіна, як ос­­нова економічного та суспільного розвитку, нежиттєва, по-перше, тому, що не­­с­проможна забезпечити у довготривалому пе­рі­оді мотиваційну основу розвитку, створюючи умови для наростан­ня внутрішніх протиріч, флуктуації (роздвоєння), біфуркації (збурення) та ентропії (наростання відцентрових сил і тенденцій) в усіх елементах системи; по-друге, пород­жує постійне зростання нега­ти­в­но­го тиску зовнішніх чинників, оскільки нездат­на забезпечити конкурен­то­с­про­мо­ж­ність національного господарства економіч­ними методами, отже й умови для рі­вно­правного партнерства в системі міжна­род­ного поділу праці та світової то­р­гівлі.

Ко­ж­ний із лімітуючих чинників у за­к­ритій економіці, а саме такою була еко­но­мі­ка збудована на основі Мо­делі Сталіна, “є наслідком та передумовою не од­но­го, а цілого ряду інших обмежень ”[5], що, власне, і перет­во­рює цю мо­дель у не­життєву, ро­бить її основою ру­ху суспільства в напрямку глухого кута со­ці­а­ль­но-еконо­мі­ч­них протиріч, ви­к­ликає нагальну потребу за­мі­ни якісно но­вою, ре­аліс­тичною моделлю роз­ви­т­ку.

Отже, ані Модель Рікардо, ані Модель Ста­лі­на не можуть стати основою національної економічної моделі розвитку України. Водночас досвід функціонування української еконо­мі­ки та сус­пільства в умовах пе­ре­хідного стану від Мо­делі Сталіна яскраво за­с­від­чив, що сподіва­ти­ся на ве­ли­кий вибір серед варіантів та моделей функціонування та розвитку рин­ко­во­го гос­по­дарства у межах Про­мі­жної моделі також не варто.

Усі сучасні національні економічні моделі розвинених країн, при всій їх різнобарвності та строкатості (будь то модель соціального ринкового господа­р­­ства, держави добробуту, системи пожиттєвого найму тощо), в якості обов’я­з­­ко­­вих базових складових, які, власне, і є запорукою їх життєвості та ефектив­но­сті, ма­ють, по-перше, інноваційну спрямованість економічного розвитку та економічного зростання, а, по-друге, потужну соціальну систему, що включає, у широкому тракту­ва­н­ні, і гро­­ма­дя­нське суспільство.

Саме ці складові при формуванні концепції та мо­делі со­ціально-еко­но­міч­них перетворень в Україні не враховувався, не про­ра­хо­ву­вав­ся, фактично не сприй­малися владою, як об’єктивно необхідні вже в умовах си­с­темної транс­фо­рмації економічної та господарської систем. Формування цих, по суті базових для забезпечення якісно нового характеру економічного та соціального розвитку, інститутів вважалось справою віддаленого майбут­ньо­го: після завер­ше­ння дер­жа­во­творення, після завершення процесів привати­за­ції та роздержав­лення, після входження у світове господарство.

Інноваційна модель економічного розвитку, як складова моделі соціально-економічного розвитку сучасного суспільства, не має альтернативи серед інших моделей функціонування економіки, таких, як, наприклад, модель традиційного розвитку, модель наздогоняючого розвитку тощо. Адже лише перехід країни до моделі розвитку, в якій головним джерелом економічного зростання стануть наукові знання, технологічні інновації та інформація, може забезпечити утвердження України у статусі розвинутої держави з конкурентоспроможною економікою, створить передумови для розв’язання соціальних проблем і завдань.

Найбільш ґрунтовну та образну характеристику сутності інноваційного суспільства, дає угорський дослідник Б.Санто. “ Інноваційне суспільство, вважає він, – це високоінтелектуальне суспільство, до того ж у глобальних розмірах, це шлях тих, які обрали метою і формою своєї діяльності безупинне інтелектуальне пізнання, шлях тих, існування яких характеризується підвищеною інтелектуальною діяльністю і прагненням реалізувати свої ідеї. Кристально чистою формою підвищеної інтелектуальної активності потрібно, очевидно, вважати наукову діяльність і, в першу чергу, фундаментальні дослідження ” [6]. Головним внутрішнім джерелом інноваційного розвитку Б. Санто вважає “ активне втручання в процес власної зміни ”, яке є “ нелінійним, непередбачуваним процесом ” [7].

Отже, сьогодні внесок науки, інновацій, новітніх технологій є вирішальним чинником економічного та соціального розвитку. За його допомогою постійно збільшується обсяг виробництва продуктів, товарів і послуг і їх різноманітність. Інновації і нові технології забезпечують не тільки збільшення ВВП, але і його якісну прогресивну зміну.

Значна роль у становленні інноваційної економіки відводиться умовам, в яких відбувається її зародження. Цими умовами є зрілість інституційного середо­вища, тобто адекватність державних структур та інститутів вимогам інновацій­но­го розвитку. Під інституційним середовищем слід розуміти наявність в країні державних інститутів управлінського, стимулюючого, системоутворюючого та регулюючого характеру, які засновані на чітко визначених державних інноваційних пріоритетах в сфері інноваційної діяльності, суб’єктів, продуцентів знань (створюють знання університети та суб’єкти інноваційної інфраструктури) та комерційних компаній (фінансують, створюють та комерціалізують) знання.

Система державних інститутів інноваційного розвитку досить різноманітна. На сьогодні, за ступенем активності втручання держави в економіку виділяються три типи державної політики:

  1. Державна інноваційна політика, заснована на концепції необхідності активного втручання держави в управління економікою (Японія, Франція). Використовуються переважно прямі методи стимулювання, тобто державне фінансування фундаментальних та прикладних досліджень.

  2. Державна політика, що надає перевагу ринковим відносинам (США, Великобританія); відзначається найбільшою автономією підприємництва.

  3. “ Проміжний варіант ”, де державне регулювання поєднується з низьким ступенем централізації державного апарату, використовуються непрямі стимулю­ючі методи (фіскальна стимуляція, державні програми і стратегії) при розвиненій системі узгодження інтересів уряду й бізнесу.

Інституційне середовище інноваційної економіки також формується із інноваційної інфраструктури, якою є весь спектр державних і приватних структур, що забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного процесу. До них належать:

  • виробничо-технологічні структури (технопарки, інноваційно-техноло­гічні центри та бізнес-інкубатори);

  • об’єкти інформаційної системи (аналітичні, статистичні центри, інфор­маційні бази та мережі);

  • заклади з підготовки та перепідготовки кадрів у галузі технологічного менеджменту;

  • фінансові структури (бюджетні фонди, позабюджетні, венчурні, страхо­ві);

  • система експертизи (центри, спроможні зробити експертні висновки для виробників, інвесторів, страхових служб тощо);

  • об’єкти патентування, ліцензування й консалтингу;

  • система сертифікації, стандартизації та акредитації.

Усі типи інноваційних структур здатні вирішувати різноманітні науково-технічні проблеми, а також істотно впливають на регіональний і загально дер­жав­ний розвиток. Інноваційна інфраструктура визначає темпи розвитку економіки країни та зростання добробуту населення. Досвід розвинутих країн засвідчує, що в умовах глобалізації та міжнародної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинену інфраструктуру створення і реалізації інновацій, тобто ефективний механізм інноваційної діяльності.

Основними механізмами, що забезпечують реалізацію інноваційної політики, отже пріоритетний розвиток високотехнологічних і наукомістких галузей економіки, як умову нової якості економічного зростання та розвитку, є фінансово-кредит­ні, законодавчі та нормативно-правові механізми, інституційні перетворення у сфері освіти, міжнародної економічної діяльності.

На думку дослідників проблем формування концепції та моделі інновацій­ного розвитку в Україні, неформальні обмеження, які знижують ступінь інноваційного економічного моделювання в країні, знаходять свій прояв у таких формах:

  • обмеження науково-технічного характеру (спрямованість державної політики на закріплення моделі економіки, яка ґрунтується переважно на низько технологічних укладах. Така економічна модель за своїми базовими властивос­тя­ми не потребує інновацій, не передбачає інвестицій в людський капітал, не формує внутрішнього платоспроможного попиту на інновації, не створює належних стимулів до інноваційної діяльності);

  • обмеження соціально-економіко-правового характеру (в інституційну матрицю закладені стимули кримінальної поведінки, тіньової діяльності, в умовах яких організація буде вкладати кошти в ці об’єкти і моделі поведінки, що доз­воляють їй отримати прибуток у корумпованій економіці; з точки зору законодавства – це наявність правових прогалин в регламентуючих інноваційну діяльність законах, формальність законів, що виражається через їх призупинення за відсутності монетарного забезпечення);

  • обмеження політико-правового характеру (економічне життя та політична діяльність країні підпорядковані групам особливих інтересів, які переважно зацікавлені у збереженні індустріально-аграрної моделі економіки України, враховуючи налагоджений бізнес 3-4 типів технологічного укладу; небажання приймати закони і чинити легітимні дії на досягнення стратегічної мети інноваційного конструювання; виконавча влада у умовах обмежених бюджетних коштів спроможна вирішувати лише поточні оперативні цілі, стратегічне економічне планування залишається декларативним та популістським);

  • обмеження соціокультурного, психологічного, ментального характеру (в країні не сформований інноваційний потенціал та інноваційна культура, що породжено тяжінням значної частки інститутів суспільства до переважно низько технологічних укладів життя як наслідок недостатнього фінансово-інституційного забезпечення, що проявляється у неприйнятті інновацій, небажані займатися інноваціями, впроваджувати їх; за цих умов країна здатна лише насичуватися імітаційними інноваціями, тобто імпортувати інновації із Заходу);

  • обмеження соціально-економічного характеру (в країні не сформовано громадянське суспільство, а отже діалог держави і суспільства не налагоджений; механізм державно-приватного партнерства не відпрацьований, оскільки не під­кріплюється соціальним забезпеченням; механізм соціального партнерства знаходиться у зародковому стані, однак функціональне направлення громадянського суспільства власне в інноваційній економіці реалізується через інститути державно-приватного і соціального партнерства; інститут соціальної конкуренції як вираз економічної свободи знаходиться в зародковому стані, що пов’язано з слабкою мотиваційною системою («модель дешевої робочої сили»); низький технологічний устрій економіки не стимулює зростання попиту на наукові знання та досвід у сфері високих технологій, і як наслідок відбувається продукування «стагнаційних» інвестицій у людський капітал, які безперечно є недостатніми, і неспроможні підтримувати зростання якості людського і інтелектуального потенціалу України; соціальна відповідальність бізнесу є низькою, що проявляється в негативному впливі на навколишнє середовище, низький рівень оплати праці і соціального забезпечення тощо).

За даними Інституту економічного прогнозування НАНУ, майже 60% обсягу промислової продукції припадає на 3-й технологічний устрій, 38% - на 4-й устрій [8], що представлено в табл. 1.1.:



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Фінансування соціально-економічного розвитку регіону (на прикладі Бабушкінського району)

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... рою тип ринкової моделі країни. Сама ж структура видатків держави та ... плану економічного і соціального розвитку й удосконалення пропорцій в економіці, стійкий її розвиток ... спорт – опосередковано впливають на економічний розвиток держави. Вважаємо, що ...
  2. Місцеві бюджети та їх вплив на соціально-економічний розвиток адміністративного району

    Дипломная работа >> Финансы
    ... перспектив соціально-економічного розвитку регіонів. 1.3 Соціально-економічний розвиток району і ... . Мережа закладів нового типу – гімназій та ліцеїв залишається ... відходу від принципів побудови європейської моделі місцевого самоврядування. Відтак принципової ...
  3. Основи бюджетного регулювання економічного розвитку

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... переходу економіки країни на інноваційний тип розвитку, тобто ... необхідність переходу від моделі економічного розвитку, орієнтованого на стимулювання ... економічний розвиток України. Отже, сучасний стан економічного розвитку держави вимагає прозорості та ...
  4. Загальні закономірності світового економічного розвитку

    Курсовая работа >> Экономика
    ... тній конференції "Навколишнє середовище і розвиток" (Ріо-де-Жанейро, 1992 p.). З усього ... ігаючого типу відтворення, що істотно знизило щорічний обсяг ... сно іншої моделі економічного розвитку, загостренням проблеми ресурсів виробничого та особистого споживання ...
  5. Аналіз соціально-економічного розвитку міста Рівне

    Курсовая работа >> Экономика
    ... ійного та збалансованого розвитку економіки. Розвиток машинобудування. ... диференційовані за типами підприємств, ... політичний ризик, економічний стан і прогноз економічного розвитку - 40 %. У ... літератури: Батрименко В. І. Моделі місцевого самоврядування: сві ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019898414611816