Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Политология->Реферат
Важнейшей предпосылкой и одновременно фактором формирования политической системы демократического типа является наличие гражданского общества. Граждан...полностью>>
Политология->Реферат
ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЭЛИТА - внутренне сплоченная, составляющая меньшинство социальная общность, выступающая субъектом подготовки и принятия важнейших стратег...полностью>>
Политология->Реферат
Всероссийская политическая партия "Единая Россия" – это добровольное объединение граждан Российской Федерации, поставивших своей главной цел...полностью>>
Политология->Реферат
Вооруженный конфликт в Южной Осетии происходил в августе 2008 года, 7-16 августа. Конфликт происходил на территории республики Южная Осетия, на границ...полностью>>

Главная > Реферат >Политология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Конгресмени обираються прямим (одноступеневим) голосуванням виборчого корпусу штатів.

  • Членів Верховного Суду призначає Президент «за порадою і за згоди Сенату».

    Конституція також наділяє означені державні інститути різними строками повноважень. Це своєрідна «турбота» батьків Основного закону про те, щоб емоційна і недосвідчена в політиці більшість змогла контролювати одразу лише один державний орган. Цим досягаються дві мети: не обмежуються права меншості і попереджується дестабілізація суспільства.

    Правова незалежність трьох гілок влади забезпечується механізмом взаємоконтролю і суміжної компетенції, що включає доктрину розподілу влади в поєднанні з системою «стримувань і противаг». У ньому уособлюється скоріше взаємозалежність, ніж залежність.

    Розкриємо анатомію цього правового механізму:

    • Президент має право вето, але обидві палати Конгресу разом здатні відхилити його.

    • Президент несе відповідальність за виконання законів, але залежить від Конгресу, який асигнує кошти, на діяльність виконавчих відомств і реалізацію законів.

    • Сенат і палата представників мають право абсолютного вето стосовно один одного.

    • Верховний Суд може визнати невідповідними Конституції закони, прийняті Конгресом і підписані Президентом.

    • Судді до Верховного Суду призначаються Президентом, за­тверджуються Сенатом і не можуть бути усунені з посади в порядку імпічменту.

    • Сенат має право блокувати призначення осіб, пропонованих Президентом на федеральні посади.

    • Обидві палати здатні усунути самого Президента шляхом процедури імпічмента; у палаті представників ініціюється імпічмент, Сенат розглядає його на заключній стадії.

    • Президент укладає угоди від імені США, але вони підлягають ратифікації лише за згоди 2/3 Сенату (не менше 67 сенаторів).

    Розосередження та взаємозалежність органів влади - наріжний камінь легітимного конституційного правління. «Стримування і противаги» відіграють подвійну роль: по-перше, вони заохочують співробітництво, по-друге - створюють потенціал для конфліктів. Конфлікти розв'язуються шляхом переговорів, угод і компромісів.

    Взаємовідносини контролю і нагляду передбачені для федерації і штатів. Розподіл влади та «стримування і противаги» діють по горизонталі (Президент - Конгрес - Верховний Суд) і по вертикалі (Федерація - Штати). Дж. Медісон відзначав, що в американській республіці влада, віддана народом, спочатку ділиться між двома урядами (федеральним і в кожному штаті), потім кожна з них розподіляється між різними і відокремленими один від одного інститутами; звідси - подвійний захист громадян.

    Ідея розділених, але врівноважених сил була, по суті, політичним втіленням закону Ньютона, що володів умами мислителів XVII-XVIII ст. Однією з причин запозичення римського принципу було бажання американців уникнути появи політичних партій, нібито згубних для демократії.

    Докладний аналіз розподілу влади в найсильнішій державі світу дає уявлення про президентський тип республіки. Загалом поділ республіканського устрою на три типи республік -

    президентські, парламентські і змішані (президентсько-парламентські і парламентсько-президентські) обумовлений особливостями розподілу влади.

    Вирізняють такі відмінності між президентською і парламентською республіками:

    • у механізмах формування інститутів трьох гілок влади;

    • у представництві вищої виконавчої і частково законодавчої влади Президент - він же і Прем'єр-міністр — має визначені законодавчі повноваження;

    • у взаємоконтролі гілок влади (наявності різних механізмів «стримувань і противаг»).

    Характерні риси президентської республіки:

    • поєднання повноважень голови держави і голови уряду в одній вищій службовій особі;

    • позапарламентський спосіб обрання Президента і формування уряду;

    • відсутність в уряду права розпуску вищого законодавчого органу, а в парламенту - відсутність права приймати вотум недовіри до уряду;

    • заборона на суміщення депутатських повноважень і міністерських посад.

    Характерні риси парламентської республіки:

    • парламент є центральним суб'єктом влади в державі;

    • парламент формує виконавчу і судову гілки влади;

    • прем'єр-міністр призначається парламентом;

    • парламент має право виразити вотум недовіри урядові;

    • президент виконує суто представницькі функції.

    Змішаному типу не властиві сталі риси обох республік, змішана республіка тяжіє до однієї з них. Головна її риса - подвійна відповідальність уряду: перед президентом і перед парламентом. За цієї форми правління сильна президентська влада поєднується з ефективним контролем парламенту за діяльністю уряду.

    Зразком такої республіки є Франція. У цій країні президент і парламент обираються незалежно один від одного. Парламент не може усунути президента, а президент має право розпустити парламент на 6 місяців за обов'язкової умови оголошення дати позачергових парламентських виборів. Президент - голова держави і верховний головнокомандувач, у нього є відкладальне вето на рішення парламенту, а також право одноосібного введення надзвичайного стану (тобто правління на основі ордонансів - прези­дентських указів).

    Президент призначає прем'єр-міністра, парламент лише затверджує запропонований прем'єром склад уряду. Глава держави головує на засіданнях уряду, затверджує його рішення і цим контролює його діяльність. Він не має право законодавчої ініціативи, але може оголосити референдум з питань, з яких не вдалось дійти згоди з парламентом. Президент особисто і постійно керує армією, державного безпекою і зовнішньою політикою. Ці нормативні повноваження запозичені з Конституції СПІА.

    Парламент здійснює контроль над урядом через утвердження щорічного бюджету та винесення йому вотуму недовіри. Конституція V Республіки передбачає лише один випадок юридичної відповідальності президента перед парламентом: зрада батьківщині, це обвинувачення висувається від імені обох палат. Палати обирають Вищий суд з 24 парламентаріїв, які здійснюють суд над президентом.

    Німеччина - зразок парламентської республіки. Президент обирається парламентом країни — Федеральними зборами — і виконує головним чином представницькі, юридичні і парламентські функції. Фактичним керівником держави є канцлер — прем'єр-міністр, він є головою виконавчої влади і лідером партії, що перемогла на виборах до парламенту.

    Такі типи республік у «чистому» вигляді зустрічаються рідко. Формою правління в Англії, Швеції, Данії, Бельгії тощо є конституційні монархії, але фактично це парламентські республіки, оскільки головним суб'єктом влади в цих країнах є парламент.

    10.Влада і власність

    Співвідношення влади і власності вирішальним чином визначає суспільну ситуацію.

    Їх зрощення означає несвободу особистості та антиліберальний режим для всього суспільства. Влада і власність були суміщені в докапіталістичних системах: влада як насилля і гніт була «вбудована» у виробничі відносини і виявлялась у формі позаекономічної залежності. Рабовласники і феодали одночасно є носіями влади і власності, їх опоненти раби та кріпаки були відсторонені бід влади і від власності. У капіталістичному суспільстві влада набуває рис інституту, що концентрує позаекономічні зв'язки в суспільстві.

    На Заході, на відміну від Сходу, «людина політична» виникає одночасно з «людиною економічною». В період поєднання влади і власності криза власності (економіки) вела неминуче до кризи влади. Після відокремлення влади від власності в капіталістичному суспільстві економічні кризи вже не викликали державних криз.

    Приклад Росії доводить, що поєднання влади і власності завжди обумовлює відсутність політичної свободи в суспільстві: концентрація влади означала концентрацію державної власності. Перерозподіл власності здійснювався силовим способом і призводив до нового поневолення соціальних низів. Починаючи з епохи Івана IV, влада стала єдинодержавною і в боротьбі з боярською опозицією здійснила перерозподіл власності (земельної) на користь держави і перетворила вітчизняну монархію в майнову; російський цар став «першим поміщиком». З часів Петра І імперська влада стала монополією, навіть церква перетворилась на державне відомство. Ленінська епоха трансформувала владу в тоталітарну форму. Всі соціальні цінності - багатство, заможність, етнічна належність стали відносними. Влада стала синонімом функції партії. Сталінізм надав ранньому тоталітаризму довершеності, відсунувши питання про власність на задній план; колективна власність стала додатком до абсолютної влади.

    Соціально-політична історія Росії - це історія зрощення влади з власністю, що не припускає свободи індивіда. За Локком однією з передумов свободи в його «троїстій формулі громадянських прав» є володіння власністю. Поєднання двох основоположних соціальних принципів викликало консервацію позаекономічного примусу і встановлення авантюристичного типу правління - обмін фізичного простору в ім'я зміцнення влади. Влада стала орієнтиром - детермінантою державної політики багатьох поколінь політиків. Усі цінності, у тому числі й власність, розмінювалися з метою зміцнення і нарощування обсягів влади. У Леніна це розвал Російської імперії заради комуністичного експерименту; у Сталіна - розвал III Інтернаціоналу заради продовження цього досліду в одній окремо взятій країні; у Горбачова - зруйнування Східного блоку (трофея другої світової війни) в ім'я вдосконалення збудованого соціалізму в одній країні, в Єльцина - відмова від комуністичного експерименту з метою узурпації влади в Російській Федерації.

    Квінтесенція конвертації влади у власність - це поява самодостатньої верстви номенклатурно-ринкових нуворишів як прямого продукту номенклатурної приватизації загальнонародної власності. Такою є еволюція тоталітарного зрощення влади і власності без присутності «людини політичної» з народних мас.

    11.Психологія влади

    «Індивідуальне» обличчя влади обумовлене цілим комплексом причин, у тому числі психологічних. Влади прагнуть індивіди, наділені різними психологічними якостями, і в кінцевому підсумку ці індивіди надають владі соціально деструктивну або соціально-перетворюючу властивість. Аналіз індивідуальної потреби у владі дає можливість визначити її можливе функціонування і тип політичного режиму:

    • Потреба у свободі породжує ставлення до влади як потяг до індивідуальної незалежності і самостійності, що формує тип нонконформіста; цій владі призначено стати виразником

    • індивідуальної свободи, а отже, і утвердження ліберальних цінностей у межах всього суспільства.

    • Потреба в самоствердженні формує ставлення до влади як до можливості панування над іншими і до джерела престижу, компенсації власної неповноцінності, що породжує тип диктато­ра, який не узгоджується з соціальними потребами громадян.

    • Гедоністичний потяг до влади (грецьке гедоне - насолода). Таке ставлення до влади як до джерела матеріального благополуччя формує політичний тип конформіста - найбільш несприятливий з позиції самої сутності влади; такі індивіди роблять політику» в ім'я власного «я» і тому здатні до безпринципних компромісів.

    • Потреба в самовираженні і ставлення до влади як до гри — це вираз соціальної авантюристичності, яка є аномалією; політична авантюра є багатошаровий соціально-політичний феномен: у ньому поєднуються особисте і соціально значуще, авантюризм здатний спекулювати як на ліберальних цінностях, так і на консервативних ідеалах, що робить його однаково небезпечним для будь-якого суспільства.

    • Потреба стати особистістю в її усвідомленому ставленні до влади як до функціонального служіння людям формує політичного функціонера демократичного типу.

    Слід зазначити, що розбещення владою можуть зазнавати всі типи особистостей. Влада деформує індивідів через цілий комплекс причин:

    • на рівні політичного лідера і на рівні рядового об'єкта влади спостерігається феномен деіндивідуалізації моральності;

    • лідер розпорошує свої сили, прагнучи обійняти і осягнути всю багатофункціональність влади, навіть володіння харизматичними якостями не є гарантією від деградації особистості за рядом ознак: з одного боку, лідеру необхідні доброта, співчутливість і терпимість, а з іншого - необхідний прояв волі, обов'язкової для керівника, а це далеко не завжди адекватно сприймається;

    • рядовий громадянин як суб'єкт, об'єкт і ресурс влади зазнає впливу офіційної ідеології, досить часто вона не сприймається як «своя», така, що відповідає його внутрішньому «я»; у нього розвивається ортогональність між зовнішнім формально-вербальним сприйняттям влади і реальною поведінкою;

    • за суспільством, що зазнає модернізації, тягнеться шлейф авторитарно-тоталітарної ідеології, яка порівняно легко засвоюється маргінальними елементами;

    • сила влади виявляється в законах, влада сили — за допомогою всильної руки», привид диктатури з'являється тоді, коли маси думають про неї і готові сприйняти її за умови негайної компенсації;

    • насилля запрограмоване в психологічному коді людей і виявляється в переломні часи;

    • сама природа людини передбачає сприйнятливість людей до авторитарних форм влади, навіть демократичні форми влади не виключають проявів девіантної поведінки суб'єктів політики.

    Висновки

    Політична влада - поліфункціональний багатоаспектний соціальний феномен з багатьма вимірами.

    Гносеологічний аспект влади. Влада є цілеспрямованим способом утилізації знань. За своєю природою вона є поєднанням знань і волі. Знання необхідні для усвідомленого розрахунку ДІЙ і їх наслідків, запровадження раціонального; воля виявляється в жорсткому підкоренні дій меті, в цілеспрямованості. Це обов'язкові компоненти влади; без знань влада стає імпульсивною і нераціональною; без волі вона буде недієздатною. Порушення оптимуму знань і волі обертається дисфункціями влади.

    Соціальний аспект влади. Влада є силове відношення, яке виражає домінування. Чинник сили випливає із загальної логіки відправлення владних функцій як функцій соціальних.

    Організаційний аспект влади. Влада є ресурс, який втілюється в наведенні соціального порядку.

    Психологічний аспект влади. Влада є відношення лідерства, асиметричне суб'єкт-об'єктне відношення з відокремленням ведучої і веденої сторін.

    Політичний аспект влади. Влада є спосіб здійснення впливу і примусу відповідно до фактичного балансу сил.

    Економічний аспект влади. Влада в політичній сфері є те саме, що гроші у сфері економіки; функціональна близькість грошей і влади робить можливими їх взаємоперетворення: гроші можуть перетворюватись у політичну владу так само, як і остання -у гроші.

    У соціопатичному словнику влада визначається нетрадиційно: вона розглядається як тягар відповідальності за державу і суспільство, який з більшим бажанням покладають на себе, аніж розлучаються з ним.

    Дійсно, у тріаді «носій влади - влада - суспільство» в безсумнівній перевазі опиняється носій влади. В усіх вище розглянутих аспектах влада більш схильна до того, хто нею володіє, ніж до того, хто є її об'єктом. Повноваження, привілеї, престиж і таке інше розлучають владу і маси; влада поєднує конформізм, авантюризм, гедонізм - все те, що робить її неминучим злом. Тому суспільство покликане встановити такі фільтри на шляху до влади, які б дозволяли уникнути її негативних проявів.

    Список використаної літератури

    1. Ашин Г.К. Современные теории элиты: Критический очерк. - М., 1985.

    2. Бебік В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. - К., 2000.

    3. Бодуен Жан. Вступ до політології. - К., 1995.

    4. Зеркин Д.П. Основы политологии. - Ростов-на-Дону, 1996.

    5. Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология: Методы исследования. - М., 1997.

    6. Мельник В.А. Политология. - Минск, 1996.

    7. Политология: Учеб. пособ. для техн. университетов / Под ред. М.А. Василика. 3-е изд. - СПб., 2000.

    8. Політологія/А. Колодій, В. Марченко, Л. Климанська, Я. Комина; За наук. ред. А. Колодій. - К., 2000.

    9. Холод В.В. Лекції з політології: Навч.посіб. – 2-ге вид., - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. – 408с.



  • Загрузить файл

    Похожие страницы:

    1. Політична влада (7)

      Реферат >> Политология
      ... ії); політичну; адміністративну; військову. Політична влада включає державну владу, владу органів самоврядування, владу партій і груп тиску, владу політичних ...
    2. Політичний режим і політична влада

      Реферат >> Политология
      Тема: Політичний режим і політична влада. ПЛАН 1. Режим як найважливіший фактор функціонування політичної системи ... суспільства. 2. Політична влада та її сучасні концепції. 3.Функції і тенденції політичної влади. ВСТУП Суть пол ...
    3. Політична система суспільства

      Реферат >> Астрономия
      ... ів суспільства з політичною владою. Політична система має монополію на здійснення влади. Політична влада торкається ... , що ефективно управляється політичною владою. Характерною ознакою політичного управління є те, що ...
    4. Політичні погляди Ж. Ж. Руссо

      Реферат >> Политология
      ... за природою своєю. Виникнення політичної влади означало затвердження відносин панування ... перебудови державної влади лягла в основу ідеології політичного радикалізму. Оформлення ... перебудови державної влади лягла в основу ідеології політичного радикалізму. ...
    5. Політична ефективність змі

      Реферат >> Астрономия
      ... івності у сфері комунікації та політичної влади і до того ж у глобальних масштабах. З іншого ... ій стосується впливу ЗМІ на політичну владу і весь соціальний устрій. Чи ...

    Хочу больше похожих работ...

    Generated in 0.0018730163574219