Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Философия->Контрольная работа
Субкультура - часть общей культуры, система ценностей, традиций, обычаев, присущих большой социальной группе. Говорят о молодежной субкультуре, субкул...полностью>>
Философия->Контрольная работа
Религия (religio – святость, благочестие) - совокупность представлений, мировоззрение и мироощущение определяемое верой в существование Бога, богов. С...полностью>>
Философия->Другое
Геополитика (от греч. ge – Земля и politike – государственные или общественные дела) – концепция, согласно которой политика государства (особенно внеш...полностью>>
Философия->Реферат
Середньовічна філософія являє собою той тривалий відрізок в історії європейської філософії, який безпосередньо пов'язаний з християнською релігією. Ли...полностью>>

Главная > Контрольная работа >Философия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Арабомовна середньовічна філософія.

  1. Філософська концепція мутазилітів.

  2. Школа ашарітів.

  3. Східні перипатетики. Аль-Кінді, аль-Фарабі.

  4. Філософські погляди Ібн-Сіни.

  5. Ідеї суфізму.

  6. Ібн-Рушд та авероїсти.

Вивчення даної теми варто розпочати з оцінки сучасного стану відносин між східними і західними державами. Є дуже важливим взаєморозуміння між двома цивілізаційними системами, це в інтересах всього людства.

Сучасний Арабський Схід – співдружність країн Близького і Середнього Сходу, що користуються арабською мовою як засобом культурного і наукового спілкування. Державні політичні лідери цих країн активно сприяють тому, щоб ввести свої країни до ряду високорозвинених країн. А тому зараз для Сходу надзвичайно актуальними є питання філософської, наукової та релігійної спадщини.

Відродження інтересу до арабської філософії не може не викликати певної цікавості до неї і у нас, якщо ми хочемо побудови толерантного суспільства.

Арабська філософія віками розвивалась в надрах релігії, до того ж, такої особливої релігії, як мусульманство. Історія мусульманського богослів’я VII-VIII століть відома тим, що в цей час мусульманство переживає пік утворення сект, кожна з яких по-своєму тлумачить Коран. Богословські дискусії іноді закінчувались збройними сутичками. Тільки в Х столітті такі сутички припинились через прийняття єдиних тлумачень Корану та атрибутів Аллаха і його головного створіння – світу. Середньовічна арабська філософія стояла на переломі цих історичних подій, а тому дала початок і сучасному стану справ як на Сході, так і на Заході через вплив на європейську філософію.

Філософська концепція мутазилітів.

Теолого-філософська проблематика була поглиблена у досить впливовому вченні, котре виникло у VIII ст. і отримало назву мутазилітів. Найвизначнішим його теоретиком став тоді уродженець Іраку Васил Ібн-Ата (699-748 рр.).

Найважливіші положення, котрі він захищає - це наявність єдиного Бога та його справедливість. Проблема єдиного Бога зводилась насамперед до питання про те, якими (і скількома) атрибутами володіє (йому притаманні) Аллах. Ібн-Ата різко виступав проти множинності атрибутів, що приписуються Богові. З приводу цього він остаточно розмежувався зі своїм учителем, теологом Гасаном з Басри, і начебто заявив йому, що пориває з прибічниками пануючої точки зору в ісламі. Можливо, це і стає приводом для іменування прибічників нового напрямку в мусульманській теології мутазилітами (тобто ті, що відокремились). Ібн-Ата доводив, що єдність та вічність Бога виключають множинність і тим більше антропоморфність його атрибутів, про котрі йдеться у Корані. Приписування такого роду атрибутів божественній істоті зводить її до буття, притаманного скінченним та скороминущим речам. Про Бога ж, насправді, можна лише стверджувати те, що він існує.

Друге положення, котре відстоював Ібн-Ата (потім успадковане мутазилітами), полягало в доведенні, справедливісті Аллаха, що виключає такий характер його приречення, в силу якого багато людей засуджені ним на вічні та безмежні муки. Справедливість Бога має з необхідністю примусити його винагородити їх у потойбічному житті. Людині, стверджував Ібн-Ата, притаманна свобода волі, адже саме в цьому випадку мова може йти про її відповідальність за ті гріховні вчинки, котрі вона скоїла.

Особливу роль у доктрині мутазилізму відіграло заперечення Ібн-Атою такого антропоморфного атрибуту Бога, як мова. Засновник мутазилізму відштовхувався від думки про умовність слів мови людини, яка спричиняє висновок про те, що Коран не може бути довічним в Аллаху, як стверджувало мусульманське правовір'я (тому й Мухамед - не творець його, а тільки Пророк, що возвістив його людству внаслідок природного одкровення).

Коран - створений Аллахом в часі. Це положення мутазилізму стало одним з головних догматів його вчення.

Положення про створеність Корана підривало незаперечність всіх без винятку його висловлювань, абсолютність його приписів. Коран, зауважував Ібн-Ата, говорить тільки про минулі події і, отже, не може передбачати майбутніх. В зв'язку з цим відкривались можливості критичного відношення до цього священного і абсолютно непорушного документа суспільного та приватного життя.

Мутазиліти створили спозірну мусульманську теологію і, можна сказати, схоластику, котра отримала назву «калам» (слово, мова). Радикальність мутазилізму стала надзвичайно важливим фактором розвитку вільнодумства та філософії.

В цілому, концепція мутазилітів – антропоморфічна: людина ними пояснювалась як центр Всесвіту і його кінцева мета, а поняття Божественної справедливості пов'язувалося з поняттям свободи людської волі і концепцією відповідальності людини за свої вчинки. Аллах діє за законами природи, а людина здійснює будь-які вчинки, мірилом яких є лише її власний розум. Добро і зло теж пізнаються лише розумом.

У вченні про природу мутазиліти виходили з атомістичної теорії. Світ, за їх теорією, складається з незліченної кількості часток, що мають протяжність, колір, запах та інші властивості. Частки ж в свою чергу складаються з атомів, що не мають інших властивостей, крім властивості рухатись чи перебувати у спокої. Форми буття є потенцією самої матерії, вони не залежать від Аллаха, Аллах надає як матерії, так і буттю лише можливості існувати, а далі світ розвивається згідно законів причини і наслідку. Тобто, Аллах є Першодвигуном, що створює і дає матеріальність світу, який потім існує самостійно і відокремлено від нього.

Школа ашарітів.

Богослови мусульманства, знавці священного слова, піднесеного пророком, отримали назву мутакалими (від арабського калам - слово, мова). Найбільш радикальним представником філософствуючих мутакалимів став аль-Ашарі (873-935 рр.), що працював у Басрі та Багдаді. Спочатку прибічник мутазилітів, аль-Ашарі у 912 р. порвав з ними і утворив нову формацію мутакалимів, вчення якої довершив його послідовник Бакилані.

Ашаріти, як основний напрямок серед мутакалимів, не так ретельно заглиблювались у філософію у порівнянні з мутазилітами, котрі, на їх погляд, занадто нею захоплювались Ашарити висунули пом'якшену версію трьох основних теолого-філософських проблем, котрим мутазиліти давали більш радикальне вирішення.

Так, розв'язуючи проблему єдиного Бога, вони застосовували аристотелівське вчення про категорії. З десяти категорій вони вважали можливим пристосувати до осмислення Бога тільки дві: субстанцію (в розумінні існування) і якість, решту ж проголошували вигадкою людського розуму. Взагалі ж Аллах має безліч і інших властивостей, проте вони не можуть бути осягнені розумом людини.

Питання про одвічність чи створеність Корана ашарити розв'язували в тому розумінні, що суть його вічності існує в Богові, а конкретна словесна форма була створена у часі. Що ж до свободи волі людини, то ашарити її заперечували. Проте, водночас, вони вважали, що Аллах надав людині такої сили, яка, не маючи повної свободи, все ж надає йому деяку свободу вибору поміж певними можливостями (за якими все ж прихована воля Аллаха).

Згідно вчення аль-Ашарі, матеріальний світ складається з непротяжних атомів, відокремлених один від одного пустотою. Простір, час і рух також мають атомістичну структуру. Час складається з окремих моментів (атомів часу), між якими немає певного зв'язку - наступний момент не обумовлюється попереднім. Кожен атом розуміється як субстанція (першооснова), що існує тільки неподільну мить.

Згідно цього ж вчення, Бог - єдина причина всього існуючого в світі і всього, що в ньому відбувається. Саме він щомиті створює не тільки атоми, але і їхні властивості (акциденції). Тому немає нічого спільного в нашому світі, немає ніякого зв’язку між причиною і наслідком, немає закономірностей в існуванні світу, є тільки можливість звички, закладеної Аллахом в природу, до тих пір, доки він сам її не змінить. Найбільш непізнавана річ в цьому світі – людина, бо давши їй розум, Аллах дав їй примару всезнання, приховавши тим самим істину.

Східні перипатетики. Аль-Кінді

В роки короткочасного панування мутазилізму розгорнулась діяльність Абу-Юсуфа Якуба Ібн-Ісхака аль-Кінді (800-879 рр.). Напевне, близький до мутазилітських кіл, аль-Кінді в своєму світогляді пішов значно далі за них. Мутазиліти при всьому їх зацікавленні абстрактними питаннями мусульманської релігії залишились на грунті теології. Аль-Кінді ж, віддаючи їй певну данину, основний свій інтерес пов'язував з науками та філософією і став «філософом арабів», як його часто називали вже в епоху Середньовіччя. У своїх філософських творах аль-Кінді торкався логічних та гносеологічних проблем, які він розробляв, коментуючи праці Аристотеля. Аль-Кінді говорив про причинну обумовленість явищ природи і суспільства, про їх закономірний характер. Бога він визнає лише «віддаленою причиною» всіх явищ. Вважаючи, що «тіло світу» конечне і створене Богом, аль-Кінді намагається довести це логічними міркуваннями. Велике значення мала запропонована ним схема трьох щаблів пізнання. Перший щабель пізнання ( логіка і математика) веде через другий щабель (природничі науки) до третього - до метафізичних проблем.

Аль-Кінді не мислив філософії поза і без комплексу природничонаукових знань. Філософія як вінець енциклопедичного наукового знання, так характерна для Аристотеля, відроджується у «філософа арабів».

Він цілком категорично впевнений в тому, що знання математики обов'язкове для того, хто має серйозний намір займатися філософією. Аль-Кінді трактує математику як комплекс «математичних наук». Сюди входять «наука про число», що включає арифметику і гармонію ( розрізнення розмірного і нерозмірного), геометрію («наука про вимірювання площин на основі строгих доведень»), науку про зірки (під якою слід розуміти як астрономію, так і астрологію). Четверте місце посідає «наука гармонії», що об'єднує три попередні. Основу всіх чотирьох наук складає наука про число.

Підкресливши пропедевтичну роль математики, аль-Кінді сформулював раціоналістичне тлумачення філософії. Він погоджується з Аристотелем, для якого філософія є «знання про все». Філософія - це також вчення про такі загальні визначення буття, як матерія, форма, місце, рух, час. Це знання про істинну природу речей в міру здібностей людини.

Аль-Кінді скептично ставився до Корана та деяких релігійних догматів. На погляд мусульманських ортодоксів, він був єретиком, книги якого підлягали знищенню.

Аль-Фарабі.

Аль-Фарабі (870-950 рр.) - визначний продовжувач аль-Кінді, знаменитий математик, лікар і філософ, був глибоким знавцем Арістотеля, написав коментарі до його філософських та природничонаукових творів. Подібно до більшості мислителів середньовіччя, Аль-Фарабі визнавав Бога як першопричину Буття, проте визнавав зовнішній світ існуючим самостійно і незалежно від надприродних сил. Матеріальний світ, на думку Фарабі, рослини, тварини, люди та небесні тіла). Світ пізнавальний, джерела пізнання - органи чуття, інтелект та умозріння. Перші два дають безпосереднє знання, а за допомогою умозріння пізнається суть речей.

Аль-Фарабі - перший філософ арабомовного Сходу, у якого є система філософських поглядів, котра охоплює всі сторони дійсності. Перший розділ класифікації наук утворювала «наука про мову». У філософському відношенні більш значною є роль другого розділу класифікації, що трактує питання логіки. Для Фарабі логіка - «мистецтво», споріднене з граматичним, «бо відношення (мистецтва) логіки до інтелекту і осягнених розумом об'єктів інтелекції таке ж, як відношення граматики до мови і слів». Логіка, з цієї точки зору - наука тільки про правильне мислення, в основу якої покладено закони та форми аристотелівського «Органона». З великою силою переконання захищає Фарабі абсолютну необхідність логіки для людини, яка претендує на знання науки і тим більше - філософії.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Філософія середньовіччя (2)

    Реферат >> Философия
    ... проходить через всю середньовічну філософію. 2. Починається середньовічна філософія періодом ... про існування універсалій, середньовічна філософія репрезентована двома основними напрямами ... з працями Арістотеля та арабомовних філософів аль-Фараті, Ібн-Сіни ...
  2. Філософія Середньовіччя і Відродження

    Реферат >> Философия
    ... ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І ВІДРОДЖЕННЯ ЗМІСТ 1. Філософія Середньовіччя 2. Філософія Відродження ЛІТЕРАТУРА 1. Філософія Середньовіччя Середньовічна філософія ... схоластику передової арабомовної філософії, шартрської школи, античної філософії, зокрема арі ...
  3. Історія психології. Конспект лекцій

    Конспект >> Психология
    ... З цього часу розвиток античної філософії і психології, а також філософії і психології всіх наступних ... в цей період у надрах арабомовних культури, розквітлої на Сход ... психологічна система Р. Декарта Сподвижником Бекона в боротьбі з богослов'ям та середньові ...
  4. Історія психології. Курс лекцій. Розвиток асоціативної психології в ХІХ ст.

    Конспект >> Психология
    ... на засадах марксистської філософії. Російська психологічна думка ще до революц ... відбувалася в цей період у надрах арабомовної культури. У VIII—XII ст. на ... становлення і розвитку особистості у молодшому, середньому та старшому шкільному віці, формування ...
  5. Семінар (2)

    Реферат >> Астрономия
    ... Філософські ідеї ХІV-XVI ст.) Арабомовна філософська думка і східна патристика ... погляди Івана Вишенського, полемічна діяльність якого в хронолог ... мислителів античності, Середньовіч­чя, Нового часу, німецької класичної філософії, критично переосмислюючи ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019221305847168