Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Контрольная работа
1 Первый этап - экономия Экономическая наука сначала возникла как наука про экономию, умелое ведение домашнего хозяйства Ее целью было воспитание у гр...полностью>>
Экономика->Реферат
Вот уже три столетия экономисты-теоретики различных направлений и школ высказывают противоречащие друг другу взгляды За это время несколько раз меняли...полностью>>
Экономика->Реферат
Впервые экономическая теория, как паука, появилась под названием «полити­ческая экономия» после выхода, в свет в 1615 году, книги А Монкретьена "Тракт...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
В способе производства различаются две стороны: во-первых, производительные силы – это люди и средства производства, которые они используют для произв...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

17

кономічні показники відображають взаємодію людини з виробом, його відповідність гігієнічним, фізіологічним, антропометричним і психологічним особливостям людини. Ергономічні. показники якості об'єкта використовуються при визначенні відповідності ергономічним вимогам, пред'явленим, наприклад, до розмірів, форми, кольору виробу та елементів його конструкції, до взаємного розташування елементів. Естетичні показники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виконання, стабільність товарного вигляду виробу. Основу естетичних вимог складають умови раціональної композиції виробу, найважливішими з яких є відповідність форм проектованої конструкції її службовому призначенню та умовам майбутньої експлуатації, гармонійне поєднання форми виробу і технологічного змісту виконуваної ним роботи, вираження основної властивості виробу (вагомість, потужність, легкість, динамічність, швидкохідність), дотримання гармонійності, розмірних пропорцій. Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції та є істотним чинником при визначенні конкурентоспроможності. При визначенні патентно-правових показників слід ураховувати у виробах нові технічні рішення, а також рішення, захищені патентами в країні, наявність реєстрації промислового зразка і товарного знака як у країні-виробнику, так і в країнах передбачуваного експорту. Екологічні показники – це рівень шкідливих наслідків для довкілля, які виникають при експлуатації або застосуванні продукції. Показники безпеки характеризують особливості використання продукції з точки зору безпеки для споживача та обслуговуючого персоналу при монтажі, ремонті, зберіганні, транспортуванні, застосуванні продукції. Показники надійності, екологічності та безпеки товару – одні з найважливіших властивостей, що визначають рівень його якості. Усі ці показники за різними об'єктами регламентуються відповідними нормативними актами та документами (законами, стандартами, будівельними нормами та правилами) й оцінюються по-різному: деякі – самими виробниками, деякі – споживачами, у різних умовах, на різних етапах виробництва, реалізації чи використання продукції. Тому важливо, щоб оцінка проходила суворо по кожному з етапів для уникнення недоліків товарів у тому чи іншому показнику.

Також треба брати до уваги методи оцінки якості, яких теж багато і які є не менш важливими. В основі кожного є певні розробки, за якими відбувається дослідження. Якщо казати про кожен з них окремо, не знайдеться певної відмінності від самих показників, що були наведені вище, але ж зрозуміло, що методи – це більш широке поняття та довший і більш точний процес визначення й отримання кінцевого результату.

Вибір того чи іншого методу оцінки буде впливати на ефективність виготовлення продукції. Ефективність виробництва може підвищуватися навіть при скороченні обсягів реалізації, але це можливо лише за умови, якщо якість продукції зростає швидше, ніж темпи зниження обсягів виробництва і реалізації. Для визначення економічної ефективності від поліпшення якості продукції необхідно враховувати, що для поліпшення якості потрібні додаткові поточні й одноразові витрати; економічний ефект від поліпшення якості продукції отримує саме споживач, у даному випадку продукція реалізується і виробник збільшує доходи, що дуже важливо для нас; необхідно враховувати економію від зниження кількості браку; підприємство при поліпшенні якості продукції отримує економічну вигоду від збільшення обсягів випуску і реалізації продукції, збільшення ціни реалізації, експорту. Усі ці показники приводять до збільшення прибутку [21].

Соціальна ефективність високої якості продукції і послуг відбивається на стані всього суспільства, його окремих груп та осіб. Вона виражається в зміцненні відчуття власної гідності як споживачів, так і товаровиробників. А головне – висока якість продукції є матеріальною основою якості життя громадян. Високий рівень способу життя є вищий прояв соціальної ефективності якості. У зв'язку з високою задоволеністю матеріальних і духовних потреб громадян та їх груп на основі високої якості продукції, товарів і послуг істотно зростають практично всі компоненти безпеки, створюються умови для стабільності в суспільстві і стійкого розвитку. При погіршенні якості продукції, що випускається, соціальна ефективність перетворюється на свою протилежність: виникають незадоволеність, конфлікти, загострюються протиріччя між виробництвом і вжитком, розвиток суспільства втрачає стійкість.

Від товару до його характеристики – якості, від якості до потреб. суспільства, – проводячи такі паралелі, можна встановити зв'язок між виробником та споживачем за допомогою лише одного – високої якості товару. А управління цією системою приводить до покращення та встановлення нових стандартів якості. Розв'язання будь-якої великої проблеми неможливе без ефективного управління, яке передбачає зосередження всієї уваги і сил на основному напрямі. Весь досвід і потенціал науки, техніки, промисловості, знання й уміння працюючого населення слід направити на розв'язання самої невідкладної проблеми – підвищення якості, що задовольняє споживачів, і відповідно створення конкурентоспроможних продукції і послуг. У сучасних умовах у першу чергу це залежить від істотного вдосконалення управління якістю, яка нерозривно пов'язана з підвищенням ефективності всього виробництва. Поліпшення системи якості є об'єктивною необхідністю в умовах ринкової економіки. Якщо цю вимогу ринкових відносин залишити без уваги, то виникне небезпека негативних наслідків для всіх наших підприємств, економіки і матеріального благополуччя кожної людини.

Упровадження системи менеджменту якості, міжнародних стандартів ICO серії 9000 лише позитивно впливають на економічне життя – вигідні операції можуть виникнути лише у випадку, якщо замовники і споживачі зможуть переконатися в наявності на підприємстві системи, що відповідає міжнародним стандартам, системи менеджменту якості, що сприймається як здатність підприємства стабільно функціонувати на ринку та реалізовувати свою продукцію і якість продукції якого є передбачуваною [16].

В умовах розширення і поглиблення ринкових відносин, гострої конкуренції на товарних ринках виникає необхідність здійснювати всебічну оцінку контролю виконання, ефективності та покращення якості. Це відбувається на кожному підприємстві, бо навіть ті підприємства, які продають продукцію, що не є високоякісною, можуть бути зацікавленими в підвищенні якості, оскільки це завжди означає завоювання нових ринків збуту, розширення виробництва, збільшення прибутку. У наш час завжди існує можливість модернізації виробництва і поліпшення якості продукції за всіма показниками. Існують підприємства, для яких підвищення якості продукції є другорядним завданням, що розглядається як зайве вкладення коштів, проте умови конкуренції на ринку зумовлюють те, що такі підприємства рано чи пізно будуть вимушені модернізувати своє виробництво для збереження обсягів реалізації продукції.

1.2 Сертифікація продукції

Сертифікація – це процедура, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. Вона є важливою ланкою управління якістю продукції. В Україні питання сертифікації продукції регулюється Законом України «Про підтвердження відповідності» (травень 2001 р.). Підтвердження відповідності – це діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям відповідають встановленим законодавством вимогам. [6]

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації – підприємствами, установами і організаціями з метою:

  • запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

  • сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

  • створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі. [2]

Кабінет Міністрів України затверджує нормативно-правовий акт – Технічний регламент з підтвердження відповідності, в якому містяться: опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності; вимоги безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля; процедури підтвердження відповідності цим вимогам; правила маркування і введення продукції в обіг. Із введенням у дію цього нормативно-правового акта спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності офіційно публікує перелік національних стандартів, добровільне застосування яких виробником чи постачальником сприймається як доказ відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

Існують істотні відмінності підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері (сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством) та в законодавчо нерегульованій сфері. В першій з них підтвердження відповідності є обов'язковим для виробника і постачальника, в другій – на добровільних засадах.

Відповідність продукції вимогам законодавства засвідчується декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності. Декларацію про відповідність продукції складає виробник, якщо це передбачено технічним регламентом з підтвердження відповідності на цей вид продукції. При цьому виробник повинен надати органам, що здійснюють державний нагляд у сфері підтвердження відповідності, необхідну документацію, яка підтверджує об'єктивність декларування.

Сертифікація в законодавчо регульованій сфері проводиться по тих видах продукції і згідно з вимог, які передбачені технічним регламентом з підтвердження відповідності. Сертифікацію здійснюють акредитовані спеціально уповноважені органи із сертифікації. В разі позитивного рішення цей орган видає виробникам сертифікат відповідності – документ, який підтверджує, що продукція, системи управління якістю, системи якості, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Виробник чи постачальник зобов'язаний наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері і тим самим засвідчувати відповідність позначеної ними продукції вимогам технічних регламентів. У разі підтвердження відповідності уповноваженим органом із сертифікації до національного знака відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу.

В законодавчо нерегульованій сфері виробник може складати декларацію про відповідність за власною ініціативою. Це ж стосується сертифікації продукції. Вона здійснюється на договірних засадах між виробником чи постачальником і органом із сертифікації.

Відповідно до ст. 14 Декрету КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання – національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:

  • визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

  • затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;

  • призначає органи з сертифікації продукції;

  • встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;

  • розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;

  • веде Реєстр державної системи сертифікації;

  • організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації. Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.

Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів – методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань. Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі: декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності. Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, виданого або визнаного центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. [2]

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.

Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.

Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.

Орган 3 сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:

  • необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;

  • порушення правил сертифікації.

Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.

2. Якщо дії не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в державній системі сертифікації.

Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній системі сертифікації.

1.3 Стандартизація та уніфікація як напрями розвитку спеціалізації

Об'єктивний хід виробництва вимагає, з одного боку, частої зміни номенклатури продукції, що виготовляється, а з іншого – поглиблення спеціалізації виробництва з метою отримання більш дешевої продукції. Виникає суперечність: сучасне виробництво вимагає зростання різноманітності застосовуваних знарядь праці, а спеціалізоване виробництво, навпаки, – їх однорідності. Надання можливості створювати справді різнорідну продукцію (машини та обладнання) з однорідних елементів дасть змогу фактично вирішити цю суперечність. Важливу роль у розв'язанні цієї проблеми відіграють стандартизація та уніфікація.

Стандартизація – це процес встановлення й застосування обов'язкових правил, норм і вимог до продукції, сировини, матеріалів, методів проектування й виробництва з метою забезпечення необхідної якості та подолання нераціональної різноманітності вищезазначених видів і типів.

Стандартизація здійснюється на основі принципів випередження й комплексності. Принципи випередження полягають у встановленні підвищених норм, вимог до об'єктів стандартизації, які в майбутньому мають бути оптимальними.

Принцип комплексності означає погодженість взаємопов'язаних елементів, що входять до складу об'єкта стандартизації. Комплексність забезпечується включенням в програму стандартизації виробів, деталей, напівфабрикатів, матеріалів, технічних засобів, методів підготовки та організації виробництва. Отже, стандартизація забезпечує взаємозв'язок усіх сторін виготовлення й споживання продукції з метою забезпечення потреб споживачів за оптимальних виробничих витрат.

Уніфікація – це приведення різних видів продукції і засобів її виробництва до раціонально мінімальних типорозмірів і форм із мстою запобігання невиправданій різноманітності виробів однакового призначення й приведення їх до можливо одноманітного способу виготовлення. Уніфікація – це комплексний процес, який починає діяти від етапу конструювання до створення готового продукту і його експлуатації.

Основна мета уніфікації – це подолання багато типовості складових виробів однакового призначення й приведення їх до можливої однотипності способів виготовлення. Уніфікація передбачає застосування принципу конструктивного наслідування. У виріб нової конструкції вводяться деталі й вузли, які застосовуються в інших конструкціях. Таким чином забезпечується використання однакових деталей, вузлів і напівфабрикатів для виробництва продукції різного призначення.

Застосування загальних конструктивно-організаційних рішень дозволяє створювати на загальній (єдиній) основі різні модифікації виробів.

Застосування уніфікації і стандартизації веде до концентрації виробництва однорідної продукції на підприємствах об'єднання, що забезпечує зростання виробництва, краще використання виробничих потужностей, ресурсів, а відтак – збільшення прибутку.

На жаль, створена за радянських часів на деяких підприємствах замкнута система самозабезпечення призвела до багатономенклатурності виробництва. Випуск деталей і напівфабрикатів дублювався підприємствами різних галузей. Так, у машинобудуванні багато видів продукції за умови впровадження уніфікації і стандартизації могли б виготовлятися в більшій кількості на сучасному спеціалізованому обладнанні, а фактично виготовлялися на універсальному обладнанні й невеликими партіями.

Недостатньо використовувалися можливості уніфікації машин та інших виробів на основі застосування базових моделей (БНК), однотипних агрегатів, вузлів і деталей, агрегування, типізації технологічних процесів тощо.

В умовах ринкової економіки одним із найважливіших завдань є зміна структури підприємств шляхом усунення їх від виробництва для власних потреб продукції загальногалузевого призначення та організації її випуску на спеціалізованих підприємствах. Створення спеціалізованих підприємств – це не тільки шлях вдосконалення безпосередньо самого процесу виробництва, а й зміна у виробничих взаємозв'язках. Збільшення кількості споживачів, а відтак і технічних вимог до продукції, яка виготовляється на одному підприємстві, ставлення до неї як до готової продукції, що дає прибуток, неминуче тягне за собою підвищення її якості і, як наслідок, не тільки до зростання прибутку, але й до підвищення конкурентоспроможності продукції даного підприємства.

2. Оцінка сертифікації продукції на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ЗАТ «Подільський цукор»

Об'єктом дослідження курсової роботи обрано ЗАТ «Подільський цукор».

Стисла характеристика об'єкту дослідження:

– організаційно-правова форма – закрите акціонерне товариство (скорочено ЗАТ);

  • номер свідоцтва про державну реєстрацію і дата видачі свідоцтва – №882 від 20.08.2002 р.;

  • юридична адреса – Вінницька область, смт. Вороновиця, вул. Цукрозаводська, 1;

  • ідентифікаційний код за ЄДРПОУ – 02312298;

  • орган державного управління за СПОДУ – 3101;

  • основний вид діяльності виробництво цукру;

  • форма власності – колективна.

ЗАТ ТД «Подільський цукор» засноване на колективній власності Вінницької обласної спілки споживчих товариств та районних споживспілок. Метою діяльності ЗАТ є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних, сировинних та трудових ресурсів, виробничих потужностей організації торгівлі цукром і економічних інтересів самого підприємства та засновників, одержання прибутків.

Основними завданнями ЗАТ є закупка та торгівля продовольчих товарів, переробка цукрових буряків, підвищення ефективності торгівлі, збільшення ефективності торгівлі, збільшення продуктивності праці, ресурсозбереження, поліпшення використання фондів, вдосконалення обладнання, оновлення і постійне підтримання його на належному технічному рівні; соціальний розвиток колективу створення сприятливих умов для високопродуктивної праці, проведення заходів по охороні навколишнього середовища.

Статутний фонд становить 6300000 грн.

Органи управління підприємством:

Вищим органом управління ЗАТ «Подільський цукор» є рада засновників в яку входять представники всіх засновників по одному від кожного, незалежно від його частки в майні підприємства. Інтереси трудового колективу представляє профспілковий комітет.

Ліквідація і припинення діяльності ЗАТ «Подільський цукор» здійснюється за рішенням засновників або судових органів у порядку передбаченому законом України «Про підприємництво».

Діяльність даного підприємства регулюється статутом ЗАТ «Подільський цукор».

Предметом діяльності ЗАТ є – виробництво цукру з цукрових буряків та його реалізація;

– Виробництво товарів народного споживання та надання платних послуг населенню;

– і Розробка, впровадження науково-практичних вітчизняних та

закордонних досягнень, купівля-продаж технологій та «ноу-хау», здійснення технічного переоснащення, розширення та реконструкція діючого виробництва;

  • Створення мережі магазинів для реалізації різноманітних товарів власного виробництва та товарів, одержаних за взаєморозрахунками з українськими партнерами.

  • Маркетинг, юридичні послуги;

  • Експлуатація житлових і не житлових приміщень, лізингові операції і здача в оренду приміщень та техніки;

  • Інвестиційна, інноваційна та комерційна діяльність;

  • Надання послуг схову, охорони майна, організація складів;

  • Інші види господарської діяльності, що не суперечать чинному законодавству України і відповідають цілям товариства.

Дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, печатку зі своєю назвою, кутовий штамп, зареєстрований фірмовий знак.

Управління фірмою здійснює Голова акціонерного товариства. До його компетенції, згідно Статуту входить:

– розподіл обов'язків серед членів правління;

  • видача наказів та розпоряджень по всім напрямкам діяльності підприємства;

  • прийом та звільнення персоналу товариства на умовах трудового договору;

  • застосування до персоналу засоби дисциплінарних стягнень та заохочень;

  • від імені товариства укладання договорів та цивільно-правових угод;

  • підписання документів фінансово-розпоряджувального характеру;

  • видача зобов'язань та доручень;

  • відкриття поточних та інших рахунків в банківських установах;

  • представлення інтересів товариства у взаємовідносинах з державними установами, юридичними та фізичними особами;

  • забезпечення конфіденційності інформації та комерційної таємниці про діяльність товариства.

Розглянемо за допомогою графіка, реалізацію продукції ЗАТ «Подільський цукор» відповідно кварталам.

Згідно графіку, найбільший попит на цукор є в четвертому кварталі. Це факт від того, що продукт, який виготовляє підприємство – сезонний, переробка і продаж відбувається най більш у четвертому кварталі.

Рис. 1. Графік продажу ЗАТ «Подільський цукор» товару (цукру) за 2008 рік, тис. грн.

Відповідно договору продукція ЗАТ «Подільський цукор» постачається замовникам відповідаючи стандартам якості, паспорту якості, маючи сертифікат якості і відповідності, а також маючи висновок державно-санітарно-гігієнічної експертизи. Підприємство скуповує у фізичних і юридичних осіб товар на переробку. Підприємство переробляє цукрові буряки і реалізовує продукцію. Підприємство працює стабільно відповідно графіку. Далі розглянемо показники фінансової діяльності підприємства. Робота підприємства в умовах ринку передбачає нормальну фінансову діяльність. При цьому враховується здатність підприємства здійснювати розрахунки за всіма видами зобов'язань: внутрішніми і зовнішніми, короткостроковими і довгостроковими.

Таблиця 2.1. Динаміка і структура власного капіталу ЗАТ «Подільський цукор» за 2008 р

Показник

На поч. року

На кінець року

Відхилення (+/–)

тис. грн.

Питома вага

тис. грн.

Питома вага

Абсолютне

За питомо ю вагою

% до підсумку

Статутний капітал

6300,0

126,79

6300,0

99,96

0

-26,83

Додатковий капітал

Резервний капітал

.

Нерозподілений прибуток

91,0

1,83

2,3

0,04

-88,7

-1,79

-6,65

Неоплачений капітал

(1422,1)

(28,62)

+1422,1

+28,62

+106,65

Всього:

4968,9

100,0

6302,3

100,00

+1333,4

100

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання. Підприємство ліквідне, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов'язання.

Протягом 2003–2008 років підприємство було здатне погасити всі свої короткострокові зобов'язання.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і структуру власного капіталу, з'ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Із табл. 2.1 видно, що сума власних коштів за звітний період зросла на 1333,4 тис. грн., або на 26,83% (1333,4:4968,9–100%). Це відбулося за рахунок розрахунку засновників (106,65%). Значно знизився за аналізований період нерозподілений прибуток (-88,7 тис. грн.), його питома вага в структурі власного капіталу знизилась на 1,79%.

Найбільшу питому вагу серед всіх джерел має статутний капітал (126,79% на початок року та 99,96% на кінець року).

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності. Прибуток та відносний його показник прибутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.

2.2 Сертифікація продукції та систем якості на підприємстві

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. Кожний вид товарів, який те чи те підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ICO серії 9000. Набутий нашими підприємствами досвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана безсертифікатна продукція оцінюється на світовому ринку у 3–4 рази дешевше, отже, фактично реалізується за безцінь. [6]

В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію.

Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах).

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:

  • у належному порядку та у визначений термін проводити сертифікацію відповідних об'єктів;

  • забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;

  • реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;

  • припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного нормативного документа або закінчився термін дії сертифіката.

Організаційною основою сертифікації підприємствами виробів є мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважливіших видів продукції виробничо-технічного та культурно-побутового призначення, які широко створюються нині.

Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ICO. Цим комітетом розроблено:

  • правила та порядок здійснення сертифікації продукції;

  • критерії акредитації випробувальних центрів (лабораторій);

  • умови вступу до міжнародної системи сертифікації (наявність нормативно-технічної документації, що містить вимоги до сертифікованої продукції; високий рівень метрологічного забезпечення виробництва; функціонування спеціальної системи нагляду за діяльністю випробувальних центрів і якістю продукції).

У кількох країнах уже функціонують акредитовані в СЕРТИКО ICO й визнані світовим співтовариством випробувальні центри, що видають сертифікати на певні види продукції. Зокрема у США діє центр з випробування тракторів і сільськогосподарських машин, у Франції – автомобілів, Чехії та Словаччини – електроустаткування та медичної техніки.

На початку 1993 року Україна стала членом ICO та Міжнародної електротехнічної комісії – ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнами світу брати участь у діяльності понад 1000 міжнародних робочих органів технічних комітетів зі стандартизації та сертифікації й використовувати понад 12000 міжнародних стандартів.

Для одержання максимально можливого успіху та створення іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати й сертифікувати також власні системи якості. Згідно з міжнародним стандартом ICO 8402 «Якість. Словник» система якості – це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення загального керування якістю. Відповідний рівень такої системи гарантується сертифікатом, який видається підприємству на певний строк – один рік, два роки тощо. Право видачі сертифіката на систему якості має національний орган зі сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати таку функцію акредитованій для цієї мети іншій організації. Для оцінки системи якості та отримання сертифіката дозволяється залучати будь-яку закордонну фірму, що займається сертифікацією. «Вагомість» сертифіката й рівень довіри до нього залежить від іміджу організації, що видала цей документ. [6]

На підприємствах України такі системи якості ще треба створювати. Вони мають обов'язково передбачати комплексне управління якістю, що потребує колективної діяльності й спільних зусиль. З огляду на це можна назвати головні принципи формування системи якості:

  • підготовка всіх категорій кадрів найвищого професійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини);

  • безпосередня заінтересованість першого керівника та всього керівництва підприємства в повсякчасному позитивному розв'язанні проблем забезпечення якості продукції; підпорядкування поставленій меті організаційної структури системи (наприклад, суміщення посад заступника директора підприємства з питань якості та начальника відділу технічного контролю, що частенько трапляється на практиці, є вкрай недоцільним, оскільки технічний контроль – це зовсім не найголовніше в системі);

– управління якістю продукції за участю всіх без винятку працівників підприємства (від директора до робітника); поточний розподіл відповідальності між підрозділами та їхніми керівниками; залучення робітників до повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (виходячи з досвіду Японії, СІЛА) тощо.

Дуже важливою і вкрай необхідною є також активна державна політика підтримки ініціативи підприємств щодо розробки, запровадження й сертифікації систем якості продукції.

2.3 Порядок сертифікації продукції, що випускається серійно з обстеженням виробництва на ЗАТ «Подільський цукор»

Об'єкт сертифікації (ОС) проводить обстеження виробництва ЗАТ «Подільський цукор» з метою встановлення відповідності фактичного стану виробництва телекомунікаційних засобів вимогам документації, підтвердження можливості підприємства виготовляти продукцію відповідно до вимог діючих НД, видачі рекомендацій про періодичність та форми проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції. Процедура та методика робіт наведені в СП-03.03. Обстеження виробництва здійснюється комісією ОС. Чисельний і персональний склад комісії, а також розподіл обов'язків затверджується наказом керівника ОС. [15]

Обстеження виробництва телекомунікаційних засобів проводиться згідно з ДСТУ 3957 та Програмою обстеження, яка затверджується ОС і передбачає:

  • перевірку відповідності показників і характеристик продукції, встановлених в технічній документації, вимогам НД, шо розповсюджуються на продукцію і технологічні процеси її виготовлення;

  • оцінку достатності контрольних операцій і випробувань, передбачених технологічною документацією, для встановлення повної відповідності продукції, що випускається, вимогам НД, які на неї розповсюджуються;

– оцінку системи вхідного контролю комплектуючих виробів і системи

контролю показників продукції у процесі виробництва;

  • перевірку відповідності показників точності засобів вимірювальної техніки, що використовуються, і випробувального обладнання вимогам технічних документів стосовно допустимих відхилень показників і характеристик;

  • перевірку наявності і ефективності системи метрологічного забезпечення;

  • перевірку наявності необхідних умов для організації виробництва ЗАТ «Подільський цукор» (площі виробничих приміщень, їх відповідність санітарним і технологічним нормам, компетентність і достатність персоналу, його навчання, забезпечення вимог безпеки та ін.). Результати обстеження ЗАТ «Подільський цукор» оформляються актом

обстеження, який повинен містити обґрунтований висновок і, при необхідності, рекомендації по усуненню виявлених недоліків. Акт підписується членами комісії і затверджується керівником ОС.

Обстеження виробництва складається з таких етапів: попередня оцінка, перевірка і оцінка виробництва, оформлення результатів обстеження виробництва.

Попередня оцінка. Па етапі попередньої оцінки комісія готує:

– рішення ОС щодо проведення робіт із сертифікації (з обґрунтуванням вибраної схеми сертифікації), яке затверджується керівником ОС;

– опитувальну анкету (рекомендований додаток А ДСТУ 3957);

– перелік матеріалів і документів щодо продукції, які Заявник повинен надати комісії разом із заповненою опитувальною анкетою, та інформує Заявника про прийняте рішення і направляє йому анкету та перелік. Один примірник рішення направляється до зазначеної у цьому рішенні ВЛ.

В рішенні обов'язково повинно бути посилання на зареєстровані в установленому порядку ТУ У на продукцію, яка заявлена на сертифікацію. Наявність таких ТУ У – одна з необхідних умов реєстрації в ОС заявки на проведення сертифікації серійної продукції вітчизняного виробництва. Заповнена опитувальна анкета з інформацією щодо виробництва продукції, яка сертифікується, подається Заявником до ОС. Зміст заповненої опитувальної анкети є конфіденційним і вона призначена тільки для використання ОС. Після отримання від заявника заповненої опитувальної анкети та матеріалів комісія здійснює їх аналіз.

За результатами попередньої оцінки комісія складає висновок, у якому наводяться результати аналізу:

  • опитувальної анкети;

  • вимог НД виробника на продукцію, що сертифікується, у порівнянні з вимогами НД, чинних в Україні;

  • інших вихідних матеріалів і документів.

У висновку на підставі проведеного аналізу визначається доцільність (недоцільність) проведення подальших етапів робіт. При необхідності, даються рекомендації на проведення Заявником коригувальних дій. Висновок підписується головою та членами комісії і затверджується керівником ОС.

У разі негативного висновку ОС повідомляє про це Заявника і припиняє роботи за заявкою на час проведення підприємством коригувальних дій щодо усунення невідповідностей. Роботи за заявкою можуть бути продовжені тільки після надання ОС переконливих доказів проведення заявником коригувальних дій і позитивних результатів аналізу цих доказів з боку ОС. ОС інформує про поновлення робіт за заявкою Заявника і, при необхідності, відповідну ВЛ. У випадку, коли ОС обґрунтовано вважає коригувальні дії недостатніми, про це інформується Заявник, а роботи за заявкою не поновлюються. У випадку, коли коригувальні дії не були виконані або інформація про це не надійшла до ОС в термін до півроку, заявка анулюється, а роботи за нею припиняються. Про анулювання заявки ОС інформує Заявника та ВЛ. Для подовження робіт Заявник повинен подати нову заявку в установленому порядку.

У разі позитивного висновку комісія складає програму обстеження виробництва, яка узгоджується з Заявником і затверджується керівником ОС. Програма повинна передбачати перевірку об'єктів, що включають елементи системи якості відповідно до ДСТУ 150 9001. Вибір цих елементів здійснюється за результатами попередньої оцінки з урахуванням специфіки продукції, що сертифікується, та особливостей її виробництва. Мінімальний перелік елементів системи якості виробництва, що перевіряється під час його обстеження, встановлено ДСТУ 3413. Рекомендована форма програми обстеження виробництва наведена в додатку Б ДСТУ 3957.

В терміни, що визначені в програмі та контракті на проведення робіт з сертифікації, у встановленому порядку оформлюється та здійснюється відрядження членів комісії на підприємство.

Проведення перевірки і оцінки виробництва.

Проведення перевірки на підприємстві включає: вступну нараду, обстеження виробництва відповідно до затвердженої програми, заключну нараду.

Вступна нарада проводиться до початку роботи комісії на підприємстві. У нараді беруть участь члени комісії, керівництво та відповідальні особи підприємства. На нараді: представляють членів комісії керівництву підприємства; розглядають мету та завдання перевірки, програму обстеження виробництва; установлюють форми спілкування членів комісії з керівництвом та працівниками підприємства; фіксують розподіл обов'язків між членами комісії та повноважних представників виробника, які будуть взаємодіяти з конкретними членами комісії; вирішують питання підготовки і надання комісії необхідних документів, матеріалів, довідок та ін. За результатами вступної наради складається протокол, який підписується головою комісії. В процесі перевірки голова комісії може вносити зміни в програму перевірки та розподіл обов'язків між членами комісії.

Під час обстеження виробництва збираються фактичні дані про виробництво та елементи системи управління якістю шляхом: опитувань персоналу підприємства та аналізу його діяльності; аналізу документів, що використовуються на підприємстві; аналізу технологічних процесів та оцінки виробництва; здійснення спостережень за діяльністю функціональних підрозділів та аналізу цієї діяльності; аналізу заходів щодо забезпечення якості виробництва продукції.

Для кожного елементу системи управління якістю встановлюється: наявність задокументованих процедур (методик) із зазначенням назви та позначення документа; дотримання процедур (методик); забезпечення в результаті виконання процедур (методик) відповідності виготовленої продукції встановленим вимогам.

Перевірку здатності підприємства забезпечувати виробництво продукції, яка відповідає вимогам, встановлених чинними НД, здійснюють шляхом аналізу: нормативних документів; технічної документації (конструкторської, технологічної, програмної тощо); методик (процедур) проведення робіт, інструкцій та інших; робочої документації (протоколи випробувань, звіти служби контролю якості, плани контролю, робочі журнали, форми реєстрації спостережень, карти статистичного регулювання процесів та інші); відповідності та стану засобів технологічного оснащення; відповідності і стану випробувального обладнання, засобів контролю та вимірювальної техніки; відповідності підготовки персоналу тощо.

Дані, що свідчать про наявність невідповідностей, повинні фіксуватись з метою додаткового вивчення та аналізу навіть тоді, коли вони не входять до об'єктів перевірки, передбачених програмою обстеження виробництва. Усі спостереження, опитування, аналіз документів, які зроблені в ході перевірки, повинні документуватись і мати чітке та конкретне підтвердження об'єктивними даними. Дані, що висвітлюють наявність невідповідностей, повинні фіксуватися навіть, якщо вони не входять до програми обстеження виробництва, з метою додаткового, вивчення та аналізу. Інформація, що одержана за результатами опитування, повинна перевірятися шляхом порівняння з інформацією, що одержана з інших незалежних джерел, таких як спостереження, вимірювання, реєстрація даних.

Під час проведення перевірки комісія проводить аналіз отриманих даних і вирішує, які з них не відповідають встановленим вимогам і мають бути подані як невідповідності. Після цього комісія має забезпечити їх документування в чіткій та стислій формі з наданням доказів. У формулюваннях невідповідностей повинні зазначатися конкретні вимоги нормативних документів, на відповідність яким проводиться перевірка. Ці матеріали надаються головою комісії керівництву перевірюваного підприємства для усунення зазначених невідповідностей.

Під час проведення обстеження виробництва комісією можуть бути відібрані зразки продукції для проведення випробувань з метою проведення випробувань (якщо це передбачено в рішенні ОС на проведення сертифікації).

Порядок обстеження

Схема (модель) сертифікації заявленої продукції визначається органом сертифікації за узгодженням із заявником до початку робіт з сертифікації у відповідності з ДСТУ 3413–96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції»». Вибір схеми (моделі) сертифікації залежить від виду продукції, її кількості, стану виробництва та інших необхідних даних.

Схеми (моделі) сертифікації продукції (в тому числі, що імпортується в Україну):

а) сертифікація одиничного виробу з проведенням випробувань з метою сертифікації кожного виробу та видачею сертифіката відповідності на кожний виріб;

б) сертифікація партії продукції (виробів) з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на партію продукції (виробів) з наведенням розміру сертифікованої партії;

в) сертифікація продукції, що випускається серійно:

з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії до одного року, що встановлюється ліцензійною угодою, з проведенням технічного нагляду у формі випробувань зразків продукції з періодичністю, в обсязі та в порядку, що встановлені органом сертифікації та перевіркою виробництва, яка проводиться в разі необхідності (схема не стосується харчової продукції);

з обстеженням виробництва продукції з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії до двох років, що встановлюється ліцензійною угодою, з проведенням технічного нагляду в порядку, що визначений органом сертифікації і включає перевірки виробництва та контрольні випробування зразків продукції;

з атестацією виробництва продукції з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії трьох років, що встановлюється ліцензійною угодою, з урахуванням терміну дії атестата виробництва, з проведенням технічного нагляду в порядку, що визначений органом сертифікації і включає перевірки виробництва та контрольні випробування зразків продукції;

з сертифікацією або оцінкою системи управління якістю, діючої на підприємстві, з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку, що визначений органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії до п'яти років, що встановлюється ліцензійною угодою, з урахуванням терміну дії сертифіката на систему управління якістю, з проведенням технічного нагляду в порядку, що визначений органом сертифікації продукції та систем якості.

Схеми (моделі) сертифікації з атестацією виробництва, з сертифікацією або оцінкою системи управління якістю застосовуються у випадку бажання виключно виробника продукції, що випускається серійно, (включно іноземного) одержати сертифікат на більший термін дії з правом самостійно застосовувати його до кожної вилущеної партії продукції.

Відбирання зразків продукції для випробувань здійснює орган сертифікації або, за його дорученням, інша незалежна від виробника організація.

Кількість зразків продукції для випробувань (кількість пакувань, загальна маса, ін.) встановлюється органом сертифікації у відповідності з вимогами державних та міжнародних стандартів на цю продукцію.

Відбір зразків проводиться виключно в присутності представника заявника або виробника і оформляється актом відбору зразків за встановленою формою із зазначенням таких обов'язкових відомостей:

  • місце та дата відбирання зразків;

  • назва продукції;

  • назва виробника продукції;

  • розмір партії продукції, дата виготовлення або граничні дати виготовлення партії;

  • характеристика та маса продукції в споживчому пакуванні, термін реалізації продукції;

  • кількість зразків для випробувань, зразків-свідків для зберігання.

Акт оформляється в трьох примірниках і підписується представником організації, що проводить відбирання, та представником заявника або підприємства-виробника. Один примірник направляється до органу сертифікації, другий – залишається у заявника (виробника), третій – разом із зразками направляється до випробувальної лабораторії, яка зазначена в рішенні за заявкою.

Відібрані зразки для випробувань та зберігання опечатують або опломбовують.

Ідентифікація продукції проводиться органом сертифікації. Ідентифікація продукції, в тому числі імпортної, проводиться з урахуванням вимог нормативних документів, діючих в Україні, а також законодавства України (Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», ін.).

Порядок здійснення атестації виробництва продукції визначає орган сертифікації відповідно до Положень ДСТУ 3414–96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення» з урахуванням специфіки продукції, розмірів і умов її виробництва, наявності галузевих технологічних інструкцій, рецептур та інших документів, використовуючи при цьому документи, що передбачені додатками до Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого наказом Держстандарту України №85 від 29.02.1996 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за №291/1316. Атестація виробництва може за рішенням органу сертифікації передувати попередня перевірка виробництва.

Випробування зразків продукції проводять виключно акредитовані в Системі випробувальні лабораторії, що визначені органом сертифікації в рішенні за заявкою. Самостійне прийняття випробувальною лабораторією рішень про проведення випробувань зразків з метою сертифікації не допускається.

Зразки продукції повинні випробовуватись на відповідність усім вимогам чинних в Україні нормативних документів, що зазначені в рішенні за заявкою.

Заключна нарада проводиться в останній день перевірки. В нараді приймають участь комісія у повному складі та керівництво підприємства, а також його працівники, які залучались до процесу перевірки. На заключній нараді голова комісії доводить до відома присутніх: зауваження комісії в порядку їх значущості; висновок комісії про стан виробництва продукції, що сертифікується; рекомендації комісії. Проведення заключної наради оформляється протоколом, який підписують усі члени комісії. Зміст протоколу доводиться до керівника підприємства під розписку.

Оформлення результатів обстеження виробництва.

Результати перевірки, висновки та рекомендації комісії оформляють у вигляді акту обстеження виробництва.

Акт обстеження складається під керівництвом голови комісії, який несе відповідальність за недостовірність викладених в ньому відомостей. Кожний член комісії надає голові комісії матеріал до акту стосовно об'єктів та елементів, які він перевіряв згідно з програмою обстеження та розподілом обов'язків. Члени комісії несуть відповідальність за недостовірність відомостей, що надаються ними в матеріалах до акту.

Акт повинен містити: відомості про ОС (назву, адресу, номер та дату реєстрації атестата акредитації) та про перевірене підприємство (назву, адресу); відомості про підстави для проведення перевірки; мету та завдання перевірки; склад комісії; склад представників підприємства, в присутності яких проводилася перевірка; вказівку про конфіденційність інформації, яку використано в акті; вихідні дані про підприємство та продукцію, що сертифікується, за документами, наданими підприємством: характеристика підприємства, кількість працюючих, обсяг виробництва продукції, рекламації, термін гарантії на продукцію, відомості про програму обстеження, відомості про НД, на відповідність вимогам яких проводиться сертифікація та інше; результати обстеження об'єктів перевірки, включаючи елементи системи управління якістю; результати спостережень, зауваження та висновки про невідповідності; оцінку виробництва; висновок щодо можливості або неможливості випуску заявленої на сертифікацію продукції відповідно до встановлених вимог; рекомендації щодо усунення підприємством виявлених під час перевірки невідповідностей (за наявності) із зазначенням термінів їх усунення; рекомендації щодо періодичності та форм проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції; відомості про направлення акту. Протоколи нарад прикладаються як додатки до акту. Акт обстеження повинен бути підготовлений в термін, що не перевищує одного місяця з дня проведення заключної наради. Акт підписується головою і всіма членами комісії та затверджується керівником ОС. Перший примірник акту ОС передає керівництву Заявника (підприємства, що перевірялося), другий примірник акту залишається в архіві ОС в справі за цією заявкою. За погодженням з Заявником (виробником) акт обстеження може бути направлено будь-якій іншій організації (підприємству). Організації, яким направляються акти, повинні забезпечити належне збереження актів обстеження, що містять відомості конфіденційного характеру. За позитивних результатів обстеження виробництва та випробувань продукції після проведення всіх робіт Заявнику видається сертифікат відповідності. Номер та дата акту обстеження вказується у відповідному місці на бланку сертифіката відповідності на продукцію, що сертифікується.

У



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Сертифікація продукції машинобудування

    Дипломная работа >> Промышленность, производство
    ... ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХП ... сертифікації продукції машинобудування 6.1. Мети і призначення 6.2. Розрахунок собівартості і ціни виробу 6.3. Економічна ефективність ... закладів, центрів стандартизації, метрології та сертифікації, органів сертифікації СУЯ, як ...
  2. Удосконалене управління якістю продукції на підприємстві

    Курсовая работа >> Экономика
    ... ї економіки не можуть бути високими при поганій якості продукції. 2. Стандартизація та сертифікація продукції 2.1 Стандартизація продукції Під стандартизацією ... забезпечення промислової ефективності шляхом управління розмаїттям, уніфікацією та типізацією. ...
  3. Економічний розвиток. Типи та моделі економічного розвитку

    Контрольная работа >> Экономическая теория
    ... сертифікації, стандартизації та ... економіці України Показники Технологічні устрої,% 3-й 4-й 5-й 6-й 1 2 3 4 5 Обсяг виробництва продукц ... ефективність тієї чи іншої еко­номічної моделі забезпечують не тільки наявні виробничі ресурси та ... ун-та ... . Економічна теор ...
  4. Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції

    Дипломная работа >> Экономика
    ... економічна ефективність сільськогосподарського виробництва підвищується в тих випадках, коли темпи росту валової продукц ... [154, с.72] Універсальних за придатністю до ... нету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10 травня 1993 р. ...
  5. Економічна діяльність ТОВ "Добриня продукти"

    Отчет по практике >> Экономика
    ... -3 1.5 Сертифікація товарів і послуг 3 + +3 1.6 Недоопрацьованність законодавчих акт ... сть виробництва або споживання клієнта 2 + +2 1.3 Ступінь стандартизації вироблюваної продукції 3 + +3 1.4 Об'єм продукц ... збуту та економічний відділ. 1.4 Економічна ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0018751621246338