Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Астрономия->Реферат
Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України "Про освіту". Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практ...полностью>>
Астрономия->Реферат
Ведучий. Першим було слово. А із слова, з рідної мови починається людина. Вона робить перші кроки по Землі і перед нею відкривається загадковий дивосв...полностью>>
Астрономия->Реферат
Починаючи з 1 року у Львові набуває ходу реформування освіти на муніципальному рівні, ініціаторами і авторами якої є творча група освітян під керівниц...полностью>>
Астрономия->Реферат
Класифікація методів виховання випливає з логіки цілісного педагогічного процесу, необхідності безпосередньої організації всіх видів діяльності дітей,...полностью>>

Главная > Реферат >Астрономия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

1. САЛІЧНА ПРАВДА – ПРАВОВИЙ ПАМ”ЯТНИК ФРАНКСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.

1.1. Держава франків.

На величезній території Римської імперії було розсіяно багато варварських племен: готи, франки, бургунди, аламани, англосакси та ін.

Римляни все частіше використовували германців у якості найманих солдат і поселяли їх на своїх кордонах. У \/ столітті найвищі звання римських магістратів стали носити вожді варварських племен, які заключили домовленість про перехід під владу Риму.

Занепад імператорської влади, наростаюча непопулярність римського правління складали сприятливі умови для королям-союзникам Риму для розширення повноважень, для задоволення Їх політичних претензій. Вони часто посилаючись на імператорське доручення присвоювали всю повноту влади, знімали податки з місцевого населення та ін.

Вестготи, наприклад, що були заселені Римом у якості своїх федератів у 412 році в Аквитанії (Південна Франція), пізніше розширили територію свого Тулузького королівства за рахунок територіальних завоювань, які були признані у 475 році римським імператором. У 507 році це королівство було підкорене франками. У 476 році влада у Західній Римській імперії була захвачена одним із варварських военачальників Одоакром. Він був убитий в 493 році засновником королівства остготів Теодоріхом І, який встановив своє одноособове правління по всій Італії. Це королівство пало в 555 році. Виникали й поглиналися в результаті кривавих війн, міжусобиць і інші “племінні держави” варварів.

Але особливу роль у Західній Європі зіграли салічні (приморські) франки, що належали до союзу германських племен, який склався у ІІІ сторіччі на північно-східному кордоні Галії, провінції Римської імперії.

Салічні франки, на чолі із своїм вождем Хлодвігом (481-511 рр.), у результаті переможних війн в Галлії, інколи у протиборстві, інколи у союзі з Римом, утворюють велике королівство, що простирається до 510 року від середньої течії Рейну до Пиренеїв. Хлодвіг же, затвердившись як представник Римського імператора, стає володарем земель, повелителем єдиного, вже не племенного, а територіального королівства. Він набуває права диктувати власні закони, знімати податки з місцевого населення та ін. [ 1]

1.2. Формування феодального суспільства і держави франків.

Виникнення класового суспільства у франків, що намітилося у них ще до переселення в Галлію, різко підвищилося у процесі її завоювання. Кожен новий похід збільшував багатства франкської воєнно-племінної знаті. При поділі військової здобичі їй діставалися кращі землі, значна кількість колонів, скотини. Знать возвисилася над рядовими франками, проте останні ще залишалися особисто вільними і спочатку не відчували підсилення економічного гніту. Вони розселилися на своїй новій батьківщині сільськими общинами (марками). Марка була власником всієї землі общини, що включала ліси, пустощі, луги, орні землі. Останні ділилися на наділи, котрі доволі швидко перейшли у спадщинне користування окремих сімей. Галло-римляни, що перевищували по чисельності франків у декілька разів, опинилися у положенні залежного населення. Разом з тим, галло-римська аристократія зберегла свої багатства. Єдність класових інтересів положило початок поступовому зближенню франкської та галло-римської знаті, причому перша стала домінуючою. Це проявилося при формуванні нової влади, яка мала зберегти захвачену країну, тримати у покорі колонів та рабів. Попередня родоплемінна організація не мала необхідних для цього сил та засобів. На її місце приходить нова організація на чолі з військовим вождем – королем і особисто вірною йому дружиною. Король та його близьке оточення фактично вирішували всі важливі питання життя країни, але ще зберігаються народні збори та інші інститути попереднього ладу франків. Формується нова публічна влада, яка вже не співпадає безпосередньо з населенням. Вона складалася не тільки із озброєних людей, що не залежали від рядових вільних, але й примусових закладів, яких не було при родоплемінному ладі. Затвердження нової публічної влади пов”язане із введенням територіального розподілу країни. Землі, заселені франками, стали ділитися на паги (округи). Паги, в свою чергу, складаються із більш менших одиниць – сотен. Управління населенням, що проживало у пагах та сотнях, поручалося довіреним особам короля. [ 2 ]

1.3. Основні риси розвитку.

Головною рисою розвитку франкського суспільства є виникнення та розвиток феодалізму в його надрах. Нові відносини формувалися у обох соціально-етнічних групах: франкської і галло- римської. Кожна зних мала свій основний район розселення (франкський Північ та галло-римський Південь). Але формування феодальних відносин у франків і галло-римлян були далеко не однаковим, в першу чергу тому, що починалося воно з різних вихідних ребежів: франки вступали в епоху феодалізму в процесі розпаду первісно-общинного ладу, галло-римляни – в ході розпаду рабовласницького ладу.

У зв”язку з цим спостерігається важлива особливість: два основних шляхи виникнення феодалізму взаємно впливали один на одного, об”єктивно прискорюючи становлення нової соціально економічної формації. [ 2,3 ]

1.4. Салічна Правда – правовий пам”ятник франків.

Найважливішим джерелом права у франкській монархії були так звані варварські правди – записи звичаєвого права варварських племен. Салічна Правда з”явилася наприкінці \/ століття або на початку \/І. Вона має найважливіше значення в якості джерела права держави франків. Упорядкування Салічної Правди відносять до царювання Хлодвіга. Цей початковий текст був доповнений пізніше при королях Хільдеберті І і Хлотарі І (\/І ст.).

Основний текст Салічної Правди являє собою розрізнений і безсистемний запис звичаїв, які складалися в основному ще до утворення Франкської держави, а також тих звичаїв, які виникли в період формування класового суспільства й утворення держави. Тому її зміст відображає той соціальний і правовий лад, який характеризує перехід від первіснообщинного ладу до класового суспільства. Вона розкриває процес розкладу первіснообщинної власності і виникнення приватної власності, ріст майнової нерівності.

Одне з головних її завдань – захист приватної власності, яка прийшла на зміну колективній власності.

Салічна Правда – це судове керівництво для суддів. Водночас вона не є збірником систематизовано викладених правових норм, які стосуються всіх сторін ранньокласового суспільства. ЇЇ неповнота, фрагментарність, безсистемність – результат тієї правової основи, на якій вона укладалася.

Зафіксувати все розмаїття звичаїв було неможливо. Особливо якщо врахувати, що записувалися вони у формі конкретних юридичних казусів, узятих безпосередньо з життя. [ 3 ]

Найбільш яскраво соціально-класові розбіжності у ранньокласовому суспільстві франків, як свідчить Салічна Правда, проявлялися у положенні рабів. Рабська праця, проте, не набула широкого розповсюдження. Раба на відміну від вільного франка рахували як річ. Його крадіжка прирівнювалася до крадіжки тварини. Шлюб раба із вільним тягнув за собою втрату останнім волі.

Салічна правда вказує також на наявність у франків інших соціальних груп: служива знать, вільні франки (общинники) та напіввільні мети. Відмінності між ними були не стільки економічними, скільки соціально-правовими. Вони були зв”язані головним чином з походженням та правовим статусом особи або тієї соціальної групи, до якої ця особа належала. Важним фактором, який впливав на правові відмінності франків, стала належність до королівської служби, королівської дружини, до державного апарату, що тільки зароджувався.

Поряд з рабами існувала особлива категорія осіб – напіввільні мети. Мет представляв собою неповноправного жителя общини франків, який знаходився в особистій та матеріальній залежності від свого хазаїна. Літи могли вступати у договірні відносини, відстоювати свої інтереси у суді, брати участь у військових походах із своїм хазяїном. Літ, як і раб, міг бути звільнений своїм хазяїном, але у останнього залишалося його майно.

Право франків свідчить про початок майнового розшарування франкського суспільства. У Салічній Правді говориться про хазяйську челядь (виноградарів, конюхів, свинопасів і навіть золотих справ майстрах), що обслуговували хазяйські господи.

Разом з тим Салічна Правда свідчить про достатню міцність общинних порядків, про общинну власність на поля, луки, ліси, пустощі, про парні права общинників-селян на общинний земельний наділ. Саме поняття приватної власності на землю у Салічній правді відсутнє. [ 1 ]

До рухомих речей, які знаходилися у власності окремих осіб або сімей, застосовувався термін “свій” (suus), на відміну від терміна – “чужий” (alienus).

Рухоме майно у франків безперешкодно відчужувалося, передавалися у спадщину одному з членів сім”ї померлого або родичу з боку матері чи батька. Більшість приписів Салічної Правди присвячено охороні права власності на різні рухомі речі. У них з усіма подробицями розглядуються випадки крадіжки крупної рогатої худоби, а також овець, кіз, собак та ін.

У Салічній Правді нічого не говориться про купівлю-продаж землі. Інститут спадкування землі тільки зароджувався. Земля передавалася в спадщину чоловічим нащадкам померлого.

Про існування у франків общинної власності на землю свідчать і інші титулі Салічної Правди, зокрема “про переселенців”. Переселитися на територію общини “чужому” можна було лише за згодою всіх членів общини. Якщо хоча б один із них висловлювався проти, переселенець повинен був покинути общину.

Сім”я у франків мала патріархальний характер, але влада батька не була безмежною. Вона нагадувала більше сувору довічну опіку над дружиною, дочкою або сином. Опіка над сином припинилася по досягненні ним 12 років.

Шлюбу і сім”ї в Салічній Правді присвячене значне число статей. Шлюбу передувала угода між сім”ями нареченого і нареченої. Обов”язково була потрібна згода батьків. Заборонялися шлюби з родом родичів і свояками. Такі шлюби об”являлися недійсними. Шлюби з рабами тягли за собою утрату свободи. Салічеська Правда нічого не говорить про розлучення. [ 3 ]

1.5. Значення Салічної Правди.

З усіх “варварських правд” особливу цінність для історико-правової науки являє Салічна Правда. Її зміст відображає соціально-економічні і політичні процеси ранніх етапів розвитку класового суспільства, держави і права. Салічна Правда відображує дуже архаїчні відносини в середовищі франків, які стоять на порозі класового суспільства. Це джерело свідчить про сильну майнову диференціацію, про початок розпаду родових і общинних зв”язків.

Крім того, вона є найважливішим документом для вивчення майнових відносин ранньофеодального періоду, землеробської общини, прав і обов”язків франків-общинників і членів родової спілки, стародавнього і вкрай примітивного судоустрою і судової процедури. Але попри весь примітивізм вона є справжньою історичною знахідкою; першоджерелом, з якого беруть початок джерела права феодального суспільного ладу Європи.

2. ВИДИ ЗЛОЧИНІВ І ПОКАРАНЬ ЗА САЛІЧНОЮ ПРАВДОЮ.

2.1. Характерні риси злочинів і покарань.

Салічна Правда виділяє характерні риси злочинів і покарань:

  1. Як правило, кровна помста і вигнання з общини у вигляді основного засобу примусу при первіснообщинному ладі замінюється системою штрафів. Проте ще зберігаються пережитки первіснообщинного ладу:

а) якщо вбивця не в змозі сплатити штраф за вбивство, то він розплачується своїм життям;

б) найближчі родичі беруть участь у сплаті “вергельду” (штрафу) і в його одержанні;

в) у випадку оголошення людини поза законом, вона підлягає вигнанню з общини із забороною кому б то не було приймати її.

  1. Розмір штрафу встановлюється в залежності від соціального і правового становища злочинця і постраждалого, а також від статі і віку постраждалого.

  2. Салічна Правда не встановлює загальних принципів для кваліфікації злочинів і призначення покарань. Проте аналіз її статей дозволяє виділити деякі принципи:

а) суб”ектами злочинів є не тільки вільні, але й залежні люди (мети) і раби;

б) відповідальність перед королем за порушення наступала з 12-річного віку;

в) покарання, як правило, не залежало від провини і призначалося лише за кінцевий результат дії, яка спричиняє шкоду особистості або майну.

Але в ряді випадків при призначенні покарання враховувався характер наміру і тяжкість заподіяної шкоди. Заподіяння “злого” наміру тягло за собою тяжке покарання. Наприклад, за крадіжку із закритого приміщення передбачався штраф утричі більший, ніж за крадіжку з відкритого приміщення.

  1. Звертає на себе увагу надмірна тяжкість матеріального покарання.

Найнижчий штраф за крадіжку складав 3 соліди, а за вбивство – 200 солідів. Якщо мати на увазі те, що вартість бика становила 2 соліди, а корови – 3 соліди, то ці штрафи були надто обтяжливі.

Виникнувши при родовому ладі, штрафи в умовах переходу від колективної власності до приватної стають ефективним засобом захисту приватної власності й особи імущих людей, знаті, яка феодалізувалася.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Ранньофеодальна станово-представницька та абсолютна монархія в країнах Західної Європи

    Реферат >> История
    ... з населенням. Затвердження публічної влади було нерозривно пов ... королеві за порушення королівського «миру». За Салічеською правдою, для злочинів і покарань характерна ... між васалом і сюзереном укладався публічно за допомогою чітко розробленого і урочистого ...
  2. Історія України за О Субтельним

    Реферат >> Астрономия
    ... льки київські закони щодо покарання за злочин віддавали пе- ревагу грошовим ... нова думка. Відійшовши ^ід середньовічної зосередженості на питаннях потойбічного ... Сформульована в документі під назвою «Руська правда» програма Пестеля була більш радикальною ...
  3. Історія економіки та економічної думки. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

    Конспект >> Экономическая теория
    ... в судебнику «Саллічеська правда» (названою так від салічеських, тобто «морських» франк ... бла у вигляді виручки; впровадження покарань за вивіз дорогоцінних металів. Пізн ... організованої злочинності стало промислове виробництво. В умовах хронічної нестачі ...
  4. Історія економіки та економічної думки. Курс лекцій

    Конспект >> Экономическая теория
    ... і розглядали "віддачу в ріст як злочин", цитуючи при цьому Євангеліє: "У позику ... в межах немарксистської економічної тео­рії він був подоланий. Правда, смітівське розмежування від К. ... ї спокуси звичайно посилюється і покарання за обман. Таким чином, на дум­ку ...
  5. Украинские сочинения

    Сочинение >> Литература и русский язык
    ... далі їли ковбасу, сала кусочкаминарізали і крашанок облупили ... ї злочини він прикривав високими сло-вами про пошук правди. ... можна назвати інтелектуально-психологічною. Світогляд письменника сформований ... й ним розподіляються. Покарання за відступ від батьківсько ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0016119480133057