Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Государство и право->Реферат
Дії як акти поведінки людини (окремої особи, наділеної волею і здатністю вияв­ляти цю волю) є предметом вивчення психології або інших наук про людину....полностью>>
Государство и право->Реферат
В римском праве отсутствует понятие вещи, но его можно воссоздать в том виде, в каком оно воспринималось самими римлянами. С их точки зрения, вещь - э...полностью>>
Государство и право->Реферат
Звільнення від кримінальної відповідальності – це здійснювана у відповідності з кримінальним законом і кримінально-процесуальним законом відмова держа...полностью>>
Государство и право->Реферат
Конституція України у ст. 106 наділяє Президента Украї­ни досить широкими функціями і повноваженнями. Проте реальний обсяг їх на практиці залежить від...полностью>>

Главная > Реферат >Государство и право

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Контрольна робота з правознавства

Поняття і зміст господарського права, ТзОВ, відповідальність за порушення антимонопо­льного законодавства.

1. Поняття і зміст господарського права

2. ТзОВ

3. Відповідальність за порушення антимонопо­льного законодавства.

1. Господарське право, як і будь-яка інша юридична дис­ципліна, може бути визначене насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що ре­гулюються нормами господарського права. З цієї точки зо­ру господарське право є системою норм, які регулюють господарські відносини, тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї господарської дія­льності. Господарські відносини у сфері економіки України становлять предмет господарського права.

Зміст предмета господарського права визначається двома основними поняттями: «народне господарство» і “господарська діяльність”.

Зазначені поняття визначаються в чинному законодавстві України. Так, згідно із Законом від 3 серпня 1990р. «Про економічну самостійність України» (Відомості Вер­хов. Ради УРСР.- 1990- № 34- Ст. 449) до народного господарства України належать усі розташовані на її терито­рії підприємства, установи, організації. В сукупності вони утворюють народногосподарський комплекс України (ст. І). Це основне коло суб'єктів, які здійснюють госпо­дарську діяльність. Історично склалося так, що абсолютна більшість цих суб'єктів є державними організаціями. У зв'язку з цим держава як власник цих підприємств, уста­нов та організацій здійснює в широких межах державне регулювання економіки. Відносини, що виникають при цьому, регулюються різними галузями права: господарсь­ким, адміністративним, фінансовим та ін.

Поняття «господарська діяльність» слід визначати та­кож виходячи з позиції законодавця, тобто на підставі ст. 1 Закону України «Про підприємництво» та ст. 1, 20-22 За­кону «Про підприємства в Україні» (Відомості Верхов. Ра­ди України.- 1991.-№ 24.-Ст. 272).

Господарська діяльність як предмет господарського права - це виготовлення та реалізація продукції, виконан­ня робіт, надання послуг з метою одержання прибутку. Здійснюють її господарюючі суб'єкти - власники або власники основних фондів і оборотних коштів. Підприємства — суб'єкти господарського права можуть здійснювати всі ви­ди господарської діяльності, які не заборонені законодавс­твом України і не суперечать їхнім статутам (ст. 1 Закону «Про підприємства в Україні»).

Господарське право України розвивається як система норм, які регулюють три сектори економіки. Домінуючим є державний сектор, до якого належать різноманітні госпо­дарюючі суб'єкти, засновані на державній власності (бли­зький до нього сектор, заснований на комунальній влас­ності). Другий сектор становлять підприємства, засновані на колективній власності (західні економічні теорії вважа­ють його приватним, але він в нашій країні настільки одержавлений, що вважати його приватним немає достат­ніх підстав). Це - колективні підприємства, виробничі коо­перативи, господарські товариства.

Третім, найбільш цікавим сектором, що швидко розви­вається, є приватний сектор. З розвитком процесу привати­зації майна державних підприємств питома вага цього сек­тора зростатиме. Норми господарського права України бу­дуть «комерціалізуватися» (зменшуватиметься елемент державного регулювання). Воно перетворюватиметься у коме­рційне право, яке діятиме паралельно з цивільним.

У країнах ринкової економіки правові системи тради­ційно включають комерційне (не господарське, як у нас) право. Це системи норм права, що регулюють комерційну діяльність у широкому розумінні, тобто виробництво і ку-півлю-продаж товарів, робіт, послуг (а не в розумінні «пра­вил торгівлі»). У таких країнах, як Німеччина, Франція, Сполучені Штати Америки, комерційне право кодифікова­не у формі комерційних кодексів, які діють паралельно з цивільними кодексами.

У сфері економіки виникають і функціонують різнома­нітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Зо­крема, держава здійснює функції загального управління економікою. З цією метою у центрі й на місцях діють орга­ни державної виконавчої влади - міністерства, державні комітети, інші центральні органи. Отже, у народному гос­подарстві складаються управлінські відносини між цими органами і підприємствами. Ці відносини регулюються адміністративним правом, тобто є адміністративними право­відносинами.

У народному господарстві застосовується наймана пра­ця працівників. Відносини щодо організації її застосування, оплати праці, часу праці і відпочинку, гарантій та компен­сацій тощо регулює трудове право.

Господарюючі суб'єкти в процесі господарювання во­лодіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористування регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, еко­логічне тощо).

Господарюючі суб'єкти формують з прибутку і викори­стовують власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідносин.

Між підприємствами, підприємцями та громадянами виникають майнові відносини щодо задоволення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послугах. Ці відноси­ни регулює цивільне право.

Визнавати всі зазначені відносини господарськими, як це іноді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господарських відносин взагалі не існує. Об'єк­тивно необхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є господарськи­ми. Ці відносини лише створюють організаційні, матері­альні, фінансові та інші передумови функціонування гос­подарських відносин.

Господарсько-правова концепція визначає господарські відносини у власному (спеціальному) розумінні. А саме:

Крім вертикальної (згідно з юридичною силою актів) системи, господарське законодавство має так звану гори­зонтальну систему. Вона визначається предметом регулю­вання у широкому розумінні, тобто видами господарської (продукція, роботи, послуги) і функціональної (управління, фінансування, ціноутворення, стандартизація) діяльності, галузями народного господарства, видами господарських відносин. Отже, основою системи господарського законо­давства у такому розумінні є матеріальний критерій, зміст предмета регулювання.

У кодифікованих галузях законодавства їх системи ви­значаються структурами кодексів. Господарське законо­давство не кодифіковане. Воно має офіційну інкорпорацію у формі розділу IV «Законодавство про народне господар­ство» Зводу законів УРСР (т. 5). Ця форма розрахована на «союзно-українське» господарське законодавство. Отже, в своїй основі вона застаріла.

Структурними підрозділами системи господарського законодавства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут становить собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.

Основою господарського законодавства є система статусних, або компетенційних, законів, тобто таких, які ви­значають правове становище господарюючих суб'єктів (законодавчий інститут господарюючих суб'єктів). Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» поширюються на всі підпри­ємства і на всіх підприємців. Вони визначають види і орга­нізаційні форми підприємств, порядок їх створення та реє­страції, економічні і правові умови діяльності, порядок припинення діяльності підприємств. До загальних законів цієї групи належить Закон України від 14 травня 1992 р. «Про банкрутство», який визначає умови та порядок ви­знання підприємств (юридичних осіб) банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів.

Крім загальних законів до статусних (компетенційних) відносять закони, які визначають правове становище окре­мих видів підприємств усіх галузей економіки. Зокрема, це Закон України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства», яким визначаються поняття, види, умови створення і діяльності господарських товариств, тобто під­приємств, які утворюються і діють на договірних умовах шляхом об'єднання майна і підприємницької діяльності їх учасників. Закон України від 17 липня 1997 р. «Про сільсь­когосподарську кооперацію» (Відомості Верхов. Ради України. - 1997.- №39.- ст. 261) враховує особливості правового становища кооперативів у сільському господар­стві та їх об'єднань. Ще один приклад - Закон України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (Відомості Верхов. Ради України. - 1996- № 19- ст. 80), в якому розділ IV «Підприємства з іноземними інвестиція­ми» врегульовує особливості правового становища підпри­ємства з іноземною інвестицією. Аналогічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств: ви­робничих кооперативів, колективних сільськогосподарсь­ких підприємств та ін.

Іншим інститутом господарського законодавства є гру­па нормативних актів, які регулюють правове становище об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо.

Загальний порядок створення і державної реєстрації об'єднань підприємств регулюється Законом,«Про підпри­ємства в Україні» (об'єднань кооперативів у сільському господарстві - Законом «Про сільськогосподарську коопе­рацію»). До цього правового інституту входять також Дек­рети Кабінету Міністрів України та укази Президента України про об'єднання підприємств окремих галузей (ву­гільної промисловості; зв'язку; транспорту та дорожнього господарства; електроенергетичних підприємств; нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродуктозабезпечення). Сюди відносять і відповідні локальні акти: установчі договори, статути об'єднань.

Об'єднання підприємств створюються відповідно до ви­мог антимонопольного законодавства України, яке ґрунтується на двох основних законах - від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (Відомості Вер­хов. Ради України - 1992- №21.- ст. 296) та від 29 листопада 1993р. «Про Антимонопольний комітет Ук­раїни» (Відомості Верхов. Ради України. - 1993.- №50.- ст. 472). Це специфічне законодавство, яке покликане вико­нувати функцію захисту ринків України від зловживання монопольним становищем окремими господарюючими су­б'єктами. Названі закони створюють правову основу для об­меження і попередження монополізму, недопущення у підприємництві недобросовісної конкуренції, здійснення дер­жавного контролю за виконанням вимог антимонопольних законів. Загалом норми цих законів забороняють монополії, контракти і змови щодо обмеження конкуренції у виробниц­тві та реалізації продукції (робіт, послуг), угоди з монополь­ного встановлення цін та інші монопольні явища і дії.

Фундаментальним інститутом господарського законо­давства є система нормативних актів, які на основі Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» (Відомості Верхов. Ради України. - 1991.- № 20.- Ст. 249) регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) не­рухомим майном у народному господарстві. До цього ін­ституту входять нормативні акти:

• про управління державною власністю. Це в основному укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, які деталізують положення ст. 31-39 (про державну влас­ність) Закону України «Про власність». Стосовно держав­ного сектора ці акти встановлюють правовий режим дер­жавного майна, яке знаходиться у повному господарському віданні державних підприємств або оперативному управ­лінні казенних підприємств та державних установ;

• про оренду державного та комунального майна; « про приватизацію державного майна.

Окремим важливим інститутом господарського законо­давства є інститут господарського договірного (контракт­ного) права. Значення його обумовлене тим, що інститут господарського зобов'язання і господарського договору є фундаментальним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право ґрунтується на, кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифіковані акти - це: Цивільний кодекс України, що містить норми про зо­бов'язальне право та окремі види зобов'язань; Закон «Про підприємства в Україні», в ст. 21 якого йдеться про госпо­дарські відносини підприємства, а в ст. 31 - про відповідаль­ність за порушення договірних зобов'язань; Арбітражний процесуальний кодекс України, ст. 10 та 11 якого встанов­люють загальний порядок урегулювання розбіжностей і спо­рів при укладанні, зміні та розірванні господарських догово­рів. До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України і Союзу PCP, якими регулюються окремі види договорів (поставки - Положенням про постав­ки продукції виробничо-технічного призначення та Поло­женням про поставки товарів народного споживання; підря­ду на капітальне будівництво - Законом України від 18 вере­сня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність» (Відомості Вер­хов. Ради України - 1991.-№47- ст.646).



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Антимонопольне управління діяльністю підприємства

    Курсовая работа >> Экономика
    ... . 5. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства. 6. Розгляд справ Антимонопольним комітетом. Діяльність Антимонопольного комітету регламентується Законом ...
  2. Господарські товариства як сучасна форма господарювання в Україні

    Курсовая работа >> Экономика
    ... ідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Повною є тільки відповідальність учасник ... і риси господарських товариств Спільні риси господарських товариств Наявність права юридичної особи Зміст і порядок ...
  3. Стратегія розвитку підприємства КП Будинкоуправління

    Дипломная работа >> Менеджмент
    ... євий зміст терміну «стратегія» ні в якій мірі не повинен підмінюватись таким поняттями ... обліку; - за порушення правил і положень, що регламентують фінансово-господарську діяльність; - за порушення строків подання фінансово ...
  4. Економіка підприємства. Навчальний посібник

    Книга >> Экономическая теория
    ... Антимонопольний ... дповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів господарських зв’язків; Відповідальність ... поняття «продуктивність праці» та розкрийте його економічний зміст ... права якої охороняються законом. Права ... Видавництво ТзОВ « ...
  5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (3)

    Курсовая работа >> Экономика
    ... Економічний зміст і функц ... господарську діяльність, реалізуючи госпо­дарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за ... відповідальністю (ТзОВ) це господарське ... дповідальність усім своїм майном, на яке за законом ... Антимонопольним ... порушень ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017631053924561