Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

История->Реферат
Фуке воспитывался в понятиях рыцарственности и военной доблести, поэтому он хотел стать военным, но его мать была против и наняла ему учителя — Август...полностью>>
История->Реферат
«Londres 38» — дом в центре Сантьяго, один из тайных центров содержания и проведения пыток над бессудно арестованными диссидентами и оппозиционерами д...полностью>>
История->Реферат
Адельбе́рт фон Шами́ссо (французское имя — Людовик-Шарль-Аделаид де Шамиссо; нем. Adelbert von Chamisso; фр. Louis Charles Adélaïde de Chamissot de Bo...полностью>>
История->Реферат
В январе 1817 года четырехтысячная армия Хосе де Сан Мартина переходит через Анды с целью неожиданного нападения на силы противника. Однако в экстрема...полностью>>

Главная > Лекция >История

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Лекція. Українська національно-демократична

революція (1917-1920 рр.).

ЗМІСТ

  1. Україна напередодні та в роки І світової війни.

  2. Україна після лютневої буржуазно-демократичної революції. Утворення Центральної Ради та її діяльність.

  3. Українська держава часів гетьмана П. Скоропадського.

  4. Українська Народна Республіка за доби Директорії.

  5. Причини поразки та уроки Української національно-демократичної революції.

1. Україна напередодні та в роки Першої Світової війни.

Піднесення національної свідомості ставало дедалі реальним чинником і спонукало до боротьби за об’єднання українських земель в соборну державу за відновлення української державності.

Однак на межі ХІХ – ХХ ст. ще тільки формувалися сили здатні включатися в боротьбу, очолити визвольний рух народу, кардинально змінити ситуацію і геополітичне становище України.

Найважливішою ознакою національного відродження стало поєднання культурних і політичних засад українського національного руху, який остаточно перейшов у свою політичну стадію.

За економічним становищем Україна посідала друге місце в промисловому виробництві Російської імперії. Тут було сконцентровано 20% промислових підприємств Росії.

Столипінська політика насадження фермерських господарств не послабила соціальні протиріччя на селі, а привела до їх загострення. Наслідком цієї політики було те, що 5,1% заможних селян зосередили в своїх руках 8,5 млн. десятин землі. Зігнане із землі незаможне селянство масово переселялося в інші регіони Росії та світу.

Нові можливості для боротьби українців за свої національні права з’явилися під час революції 1905-1907 років.

Революція застала українські партії, як і всі партії імперії зненацька, вивела на поверхню життя ті сили, що до того часу були в підпіллі. Це був перший перегляд того, чим тоді розпоряджалося українське громадянство. Українські національні прагнення виступили з більшою силою, ніж це можна було передбачити. Самі собою впали обмеження українського слова, з’явилася українська політична преса та різні видавництва, майже у кожному місті з’являються громади, або українські клуби, відкриваються товариства “Просвіти” та кооперативи. У всіх державних Думах були українські депутати, які створили там українську думську громаду. Головним гаслом українських представників у Думах була автономія України. Були підготовлені законопроекти про місцеве самоуправління, про земельну справу. Поява української організації у Думах мало велике політичне значення. Перед усім світом це був доказ того, що український народ дійсно існує в Російській державі і домагається для себе своїх прав.

В організації перших політичних виступів українства велику роль відіграв Михайло Грушевський. Він намагається вивести українське громадянство з дрібної гуртківщини та провінціалізму і вказати йому широкі політичні завдання. У численних статтях по різних часописах Грушевський висвітлював актуальні питання українського руху, а приїхавши до Петербургу, допоміг організувати парламентарну групу, пояснював депутатам їх завдання. Він також співпрацював з депутатами Думи при розробці законопроектів, допоміг заснувати орган для інформації російського громадянства про українські справи – “Український Вісник”.

Але після придушення революції царський уряд знову став проводити жорстку антиукраїнську політику, яка находила підтримку в певних верствах російського суспільства. Серед цього ворожого наступу українське політичне життя стало спадати, політичні партії пішли в підпілля, перестали існувати чисельні Громади, що свого часу керували українським життям. Цей занепад українського політичного життя використали російські ліберальні і демократичні партії, залучаючи до себе окремих українських діячів. І тільки в 1908 році члени української Радикально-Демократичної партії виступили з ініціативою по створенню позапартійної таємної організації “Товариства Українських Поступовців” (ТУП). До цієї організації входили: М. Грушевський, С. Єфремов, В. Винниченко, С. Петлюра, Д. Дорошенко та інші активні українські діячі. Головним завданням Товариство вважало організацію українських сил. Воно об’єднувало деяких діячів інших груп, координувало діяльність “Просвіти”, тісно співпрацювало з Науковим товариством у Києві, йому належала “Українська книгарня”.

Тяжкими для українців були наслідки першої світової війни. Не мавши своєї власної держави, вони змушені були битися один проти одного в ворожих арміях імперії, які не тільки ігнорували їхні національні інтереси, а ї активно намагалися знищити їхній національний рух.

Україна, особливо Галичина, перетворилися на арену жорстоких битв. Більшість українських політичних сил поспішили заявити про лояльність власним монархіям і закликали солдат захищати Росію. Так частина членів УСДРП на чолі з Петлюрою у часопису “Украинская жизнь” закликали українців виконувати свій обов’язок громадян Росії. Київська газета “Рада” також писала, що українці мають боронити російську державу.

У 1916 році Петлюра виступив до Земського Союзу і був призначений помічником уповноваженого Союзу на Західному фронті.

На Заході всі українські партії свідомо стали на бік Австро-Угорщини й Німеччина виходячи з того, що поразка Росії дасть змогу українцям створити самостійну державу. У 1914 у Львові була створена Головна Українська Рада (ГУР) на чолі з Левицьким яка закликала український народ стати на боці Австро-Угорщини та Німеччини.

Була створена національно-військова організація галицьких українців – легіон січових стрільців до якого протягом двох тижнів записалося 30 тис. українців, яке австрійський уряд обмежив його до 2500 чоловік. Вони склали присягу на вірність Австро-Угорській монархії.

У Львові було створено Союз визволення України (СВУ) його очолили Дорошенко, Донцов та інші. Союз пішов на співпрацю з австро-угорцями та німцями. У своєму звернені до народу України вони характеризували австрійців та німців як визволителів.

Потім СВУ та ГУР об’єдналися в Загальну Українську Раду яка ставила своїм завданням шляхом поразки Росії об’єднати усі українські землі у єдиний край у складі Австро-Угорщини.

Були великі репресії українського уряду на землях Галичини.

Таким чином і у Західній і у Східній Україні політичні сили стали на бік своїх держав. Винятком була рада Київського ТУП, яка ухвалила постанову про нейтралітет українців у цій війні.

2. Україна після Лютневої (1917 р.) буржуазно-демократичної революції. Утворення Центральної Ради та її діяльність.

Звістка про падіння царського режиму досягла Києва 13 березня 1917 року. За кілька днів представники найголовніших організацій і установ міста утворили Виконавчий комітет, що мав діяти від імені тимчасового ряду. Водночас радикально настроєними лівими була створена Київська Рада робітничих і солдатських депутатів. 17 березня помірковані ліберали з Товариства Українських Поступовців – Є. Чикаленко, Д. Дорошенко та інші разом з соціал-демократами – В. Винниченко та ін. заснували Українську Центральну Раду.

Кількома тижнями пізніше до Центральної Ради вступила зростаюча Українська партія соціалістів-революціонерів – М. Ковалевський, П. Христюк та інші. Головою Центральної Ради обрано М.С. Грушевського.

На здивування багатьох, Центральна Рада одержала негайну дедалі зростаючу підтримку. В маніфестації на підтримку Центральної ради 1-го квітня 1917 року взяло участь понад сто тисяч чоловік. Під українськими прапорами йшли військовослужбовці, студенти, учні і робітники. На майдані Міської Ради М. Грушевський виголосив промову в якій закликав домагатися автономії. Маніфестуючи стали на коліна і склали присягу. На Софіївському майдані відбулося грандіозне віче, одночасно з Українською Центральною Радою постали Українські Національні Ради в Петрограді, Москві. 19 квітня 1917 року в Києві відкрився Український Національний Конгрес, який став тріумфом ідей української державності. На нього зібралося 900 делегатів з усієї України, від усіх українських громад колишньої імперії, а також від різних економічних, освітніх, військових та інших організацій. Конгрес у своїй резолюції вимагав автономії України в складі федеративній, демократичній республіці Росії. Він санкціонував Центральну Раду як крайову Раду і обрав 150 представників до Центральної Ради, обрав Грушевського головою Центральної Ради, а С. Єфремова і В. Винниченка його заступниками.

Таким чином, зорганізована в квітні 1917 року Центральна Рада фактично стала тимчасовим урядом України, 19 травня 1917 року вона була визнана українським Військовим з’їздом, 12 червня – Селянським з’їздом і в липня 1917 року – Робітничим з’їздом. Крім того в Центральній Раді були представлені всі діючі тоді політичні українські партії.

Отже Українська Центральна Рада репрезентувала всі прошарки українського народу і стала вважати себе як всеукраїнський парламент. Оцінюючи події у 1917 році М.С. Грушевський пише: “Велика хвиля визволення поставила перед українським народом великі завдання. Треба було забезпечити волю України, відновити її старе народовладдя, право народу правити всіма своїми справами, якого не було від часів Хмельниччини – опустити його не можна було. Треба було відложити все інше, а взятися до сього діла до забезпечення політичних прав Українського народу і інтересів його трудящого люду. Для того, як впав старий режим, українці всіх партій і напрямків постановили об’єднатися у спільній одностайній політичній організації на весь час, поки не буде осягнена спільна мета”. Це і був початок Української Центральної Ради і ясне визначення її завдань.

Відродження і розбудова української державності проходила у надзвичайно складних внутрішніх і зовнішніх умовах. Перш за все, це непідготовленість українського народу до будування власної держави серед винятково важких часів розпаду царської імперії, а так же русифікація значної частини українського населення, особливо в містах. Друге це те, що на Україні у розпорядженні російського тимчасового уряду була мільйонна російська армія, яка становила безпосередню загрозу державній діяльності Центральної Ради. Необхідно також мати на увазі різні політичні ускладнення і розбіжності між українськими політичними партіями та їх лідерами, які не сприяли загальній національній консолідації і підтримці державного будівництва.

Незважаючи на ці труднощі Центральна Рада вживала всіх заходів, щоб мирним шляхом привернути право українського народу на вільний розвиток в рамках федерації всіх народів колишньої імперії. Однак, навіть цей ліберальний підхід розв’язки національної проблеми Тимчасовий уряд Росії уважав недопустимим. У відповідь на це Центральна Рада своїм першим Універсалом 23 червня 1917 року проголосила Автономну Українську Державу. В ньому наголошувалося:

“Хай Україна буде вільною. Не відокремлюючись остаточно від Росії й не розриваючи зв’язків з Російською державою хай український народ отримає право самому розпоряджатися своїм життям у своєму краї”. Згодом Центральна Рада утворила Генеральний Секретаріат, як виконавчий орган уряду, котрий очолив В. Винниченко. Рішучі дії Центральної Ради і тиск українських вояків в Петербурзі, які 25 червня 1917 року під синьо-жовтими прапорами прийшли до Зимового палацу з вимогою признання Центральної Ради, привели до того, що представники Тимчасового уряду Церетелі, Терещенко, Керченський змушені були в липня 1917 року почали переговори наслідком яких було визнання за Україною повної автономії, а Генеральний Секретаріат за фактичний уряд України. Очевидно цю подію слід вважати першим кроком до усвідомлення самими українцями, що вони є Європейською нацією, що з ними також мусять рахуватися. Хоч і куца була надана Україні автономія, але це вже зафіксувалося як оформлення державності, на що звернуло увагу світове товариство, розуміючи що на міжнародну арену виходить і невдовзі може вийти нова суверенна держава. Висновки переговорів, Українська Центральна Рада проголосила у Другому Універсалі 26 липня 1917 року.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Українська революція 19171920 pp. Проголошення ЗУНР і включення Східної Галичини до складу Польщі

    Реферат >> История
    ... незалежності вилилися в могутній вибух національно-визвольного руху 19171920 рр. В Україні визвольні змагання набули специф ... шукати всередині країни. Отже, Українська національно-демократична революція завершилася поразкою. Перемогли започатковані бі ...
  2. Історія України від найдавніших часів до сьогодні. Конспект лекцій

    Конспект >> История
    ... Українське національно - державне відродження 19171920 рр. План. 1. Україна після лютневої революції. ... ї Ради (УЦР), початок Української національно-демократичної революції. 1917-1921рр. – Українська національно-демократична революція. 10 червня 1917р. ...
  3. Історія україни Опорний конспект. Методична розробка

    Конспект >> История
    ... поразки української національно-демократичної революції 19171920 рр. Низький рівень національної свідомості українців. Очолила національну революцію українська інтелігенц ...
  4. Національна символіка України

    Реферат >> Политология
    ... і й за Директорії (1918—1920 рр.). Закон Ради Державних Секретарів про ... йни серед українців на еміграції, Українська Національна Рада 27 ... нелегальною соціал-демократичною газетою «Голос солдата» ... участь у подіях української революції 1917–1921. Збройну боротьбу ...
  5. Історія України. Конспект лекцій. Історія України івд найдавніших часів до сьогодення

    Конспект >> История
    ... 1917 рр.) ……………..……….. Тема 11. Лекція 12-13. Боротьба за відновлення державності України (1917-1920 рр ... 6. Українська національна революція ... рр. масово виникають неформальні організації, які очолюють демократичний, національно-визвольний рух: Українська ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019710063934326