Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Культура и искусство->Реферат
Занятия физическими упражнениями являются очень сильным средством изменения физического и психического состояния человека. Правильно организованные за...полностью>>
Культура и искусство->Реферат
У суспільно-політичне життя Росії період ХІХ – початку ХХ століть увійшов як час становлення наукового пам’яткознавства – процесу різностороннього вив...полностью>>
Культура и искусство->Биография
Стилевое направление рококо господствовал в европейском искусстве в течение первых трех четвертей 18 в.Он представлял собой не столько самостоятельное...полностью>>
Культура и искусство->Реферат
Четкое выполнение хотя бы в течение нескольких недель заранее продуманного и разумного составленного распорядка дня поможет школьнику выработать у себ...полностью>>

Главная > Лекция >Культура и искусство

Сохрани ссылку в одной из сетей:

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра української і світової

культури та літератур

Культурологія

(КУРС ЛЕКЦІЙ)

Київ – 2007

Схвалено до друку Вченою радою

Київського міжнародного університету

Протокол №  8  від  31  березня 2007 р.

Запропонована робота кандидата філологічних наук, професора Чебанової ОЄ. є конспектом лекцій із курсу “Культурологія”, який вона читає в інститутах Київського міжнародного університету.

Рецензент:

О. Н. Мушкудіані,

доктор філологічних наук, професор

© Чебанова О. Є., 2007

© Київський міжнародний університет, 2007

>>>>>>>>>>>

ОРІЄНТОВНИЙ

ЗМІСТ

ЛЕКЦІЙНИХ ТЕМ

>>>>>>>>>>>

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Метою курсу “Культурологія” є дати загальне поняття студентам-першокурсникам про існування не тільки багатьох культур в історії світової цивілізації, а й довести їхню унікальність. Таке завдання ставить низку проблем: який зв’язок між людиною, природою і культурою, чи впливає культурний процес на суспільну динаміку, що дає культурі історичний рух, що означає розрив соціального і культурного циклів, який намітився у ХХ столітті?

Поставити ці питання можливо, спираючись на дослідження сучасних культурологів і культурфілософів: М. М. Бахтіна, В. Біблера, В. Бібіхіна, О. Ф. Лосєва та інших. Значна увага у викладанні курсу надається теорії культурно-теоретичних типів, такій, як вона існує з часів М. Данилевського і О. Шпенглера.

Концептуальною основою викладання курсу є розуміння культури як соціального явища, що передбачає її дослідження через світогляд людини, а світогляд виявляється перш за все у творчості: науковій, художній, мовній тощо.

У результаті вивчення курсу студенти повинні:

знати:

  • основні поняття культурології;

  • логіку, структуру і функції культури в суспільстві і житті особистості;

  • особливості культури регіонів;

  • особливості розвитку української культури;

  • застосовувати отримані знання для аналізу і практичного використання у мовах соціокультурної трансформації українського суспільства.

вміти:

  • вирізняти культурно-історичні типи;

  • аналізувати особливості світоуявлення, що відобразилося в культурних епохах;

  • інтерпретувати “культурний текст” з точки зору притаманного йому світогляду.

ТЕМА №1.

СУЧАСНІСТЬ ЯК ДОБА ПЕРЕХІДНОСТІ.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ XX СТОЛІТТЯ Й ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ

Мислителі ХХ – початку ХХІ століття говорять про перехідність як основну рису сучасної історії і культури. Ще початок ХХ ст. пов’язаний з переживанням історії як перехідної доби, кінець ХХ ст. продемонстрував те ж саме. Є суттєва різниця між динамізмом Нового часу і безпрецедентною ситуацією ХХ ст., коли мова йде про розрив, порушення наслідування, переоцінку усіх традиційних цінностей.

Сучасна ситуація позначає тенденції кризи людини. Погрозливу картину сучасного світу першим намалював Фрідріх Ніцше. Основні риси, які характеризують катастрофу культури, такі:

  • освіта підмінюється порожнім знанням;

  • нудьга заглушується наркотиками всіх видів і гострими відчуттями;

  • кожен живий духовний паросток придушується ілюзорністю;

  • усі говорять, але ніхто нікого не чує;

  • усе розкладається в потоці слів, усе зраджується.

Усе це наслідок однієї причини. Ніцше з жахом пише про те, чого ще ніхто не бачить. А основна подія історії людства полягає у смерті Бога. “Ось жахлива новина, яка дійде до свідомості європейців лише за двісті років, але тоді їм довго буде здаватися, що речі втратили реальність”.

Альберт Швейцер – останній гуманіст ХХ ст., німецький філософ-мораліст, говорить про те, що культура в XX столітті переживає важку кризу. Справа не тільки у війнах, війни не причина, але наслідок кризи культури. Загроза культурі й людині таїться в матеріальних досягненнях XX століття. Справа в тому, що маса людей у результаті корінного перетворення умов життя перетворюється з людей вільних у невільних.

У людині, яка займається самостійною працею, є жива свідомість відповідальності, і це свідомість тільки вільної людини. Якщо в людей немає почуття відповідальності, значить умови їхнього існування протиприродні. Таку протиприродність у матеріальному світі філософи називають – відчуженням.

Риси відчуження:

  • почуття безсилля – доля вийшла з-під контролю людини, й перебуває під впливом зовнішніх сил;

  • безглуздість існування – уявлення про світ, де втрачені взаємні обов’язки людей;

  • відчуття самотності – виключення людини з соціальних зв’язків.

Так виникає втрата людиною самої себе. Інша хвороба цивілізації XX століття – так звана “людина-маса”. Ортега-і-Гассет так говорить про “людину-масу”: “Це новий варвар, він не може бути виділений як індивідуальність”. XX століття – століття натовпів.

Серж Московічі – французький соціолог – говорить про те, що будь-яка людина, якою би вона вільною себе не почувала, у якийсь момент пасивно підкоряється рішенням начальників. Вона без міркувань приймає думки своїх друзів, сусідів. І з того моменту, як людина примикає до групи, вона здатна до насильства, ентузіазму або жорстокості. Вона робить дії, які засуджують її совість.

Окремо кожний із нас розумний, а в юрбі ми готові на все. Щоразу, коли люди збираються разом, у них починає проглядатися юрба. Люди перемішуються, перетворюються, і загальне придушує індивідуальність людини. У натовпі людина сама не приймає рішень. Найважливіша риса епохи – величезні міста, мегаполіси, де формується нова людина.

У XX столітті місто – неосяжний ринок, де народжуються масові форми споживання й масової культури.

Масова культура та її форми:

  • індустрія “субкультури” дитинства – це промислово вироблені ігри й іграшки. Коли все готове, зникає творча уява.

  • масова загальноосвітня школа стандартизує усі знання на основі освітніх програм, що все узагальнюють. Не пізнання й розвитку шукає людина в XX столітті, а розваги, і її бажання задовольняє дуже розвинута масова індустрія дозвілля;

  • засоби масової інформації поневолюють свідомість людини;

  • система державної або національної ідеології й пропаганди – патріотичне виховання, масове й стандартизоване, а звідси – шукання ворога – створення масової соціальної міфології на основі націонал-шовінізму, істеричного патріотизму, кумироманії.

Масова культура системно організує й стимулює масовий споживчий попит – реклама, мода, секс-індустрія, стандарти способу і стилю життя. Ситуація для людини виглядає вкрай кризовою і загрозливою. Чи є вихід з такого становища? Щоб відповісти на це запитання, треба поставити інше, а саме – що таке людина? А цю проблему спробуємо розв’язати за допомогою Мераба Мамардашвілі, мислителя ХХ ст.

Людина, – говорить він, – істота, що є в тій мірі, у якій вона сама себе створює якимись засобами, не даними в самій природі. Людина в тому людському, що є в неї не природна істота. Людина, виділена на тлі предметів, що становлять природу й космос, виділена тим, що ми інтуїтивно називаємо людяністю. Ця людяність не дана природою. Людина є істота, що є в тій мірі, у якій вона самостворюється. Ми маємо розрив між культурою й природою. Людина не є щось породжуване природою в тому розумінні, що немає такої підстави в природі, що породжувало б у людині людське. Людині немає на що покладатися поза самою собою. Немає гарантій, фундаменту в природі для людського стану. Людина – істота, що висить у порожнечі, як би випадкова. Усі фізичні природні процеси піддаються виродженню. Усе в природі переходить у хаос, тому що закон природи – тимчасовість. Природа не дає пам’ять, її б і не було, якби вона залежала від природної матерії. Людина – штучна істота, народжувана не природою, а самонароджувана через культурно винайдені пристрої.

Значить, є якісь способи внесення порядку в щось, що саме по собі, за законами природи, порядком не володіє, а було б хаосом. У цьому складається специфіка людини. Упорядкування того, що вносить людина в життя, це – пам’ять. Вона пов’язує людину з позачасовим. Позачасове – надприродне. Час – природний. Пам’ять – надприродна, вона є основою культури”.

Література:

  1. Культурология. ХХ век. Энциклопедия: В 2 т. – СПб, 1998. – Т. 1. – 446 с. – Т. 2. – 445 с.

  2. Попович М. Нариси української культури. – К., 1998. – 834 с.

  3. Самосознание европейской культуры ХХ века. – М., 1991. – 228 с.

  4. Горбачев Д. На карте украинского авангарда. // Наше наследие. – 1991. – № 2. – С. 89-95.

  5. Арендт Х. Истоки тоталитаризма. – М.: Мысль, 1996. – 302 с.

  6. Модернизм: Анализ и критика основных направлений. – М.: Наука, 1980. – 397 с.

  7. Западное искусство. ХХ век. – М.: Иск-во, 1978. – 389 с.

ТЕМА №2.

СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

У культурології існує уявлення про різність понять “цивілізація” і “культура”.

Цивілізація – у перекладі з латини – “міський”.

Цивілізація – міжетнічна спільність людей, об’єднаних особливими культурно-історичними факторами. Стародавня цивілізація – саме цивілізація, тобто єдність, яка протистоїть тому, що цивілізацією ще не є: додержавному, доміському, дописьмовому стану суспільства й культури. Час існування Стародавніх Цивілізацій – IV–ІІІ тис. до н. е. Давні тому, що успадковують від первісних культур характерні для них міфологічні моделі мислення. “Міф” – це “слово”. Міф – синкретична форма мислення людини стародавнього світу. Міф відображує одухотворення природи людиною і розуміння світу як єдиної родини богів.

Стародавні цивілізації: Єгипет; Цивілізації Месопотамії; Цивілізації Стародавнього Ірану: Цивілізації Стародавнього Закавказзя, Давньоіндійська Цивілізація, Давньокитайська Цивілізація, Давньоєврейська Цивілізація, Давньогрецька Цивілізація й Римська Цивілізація. Стародавні цивілізації створювали розвинуту культуру, яка, і про це говорить походження слова (cultus – поклоніння богам), своєю основою має саме релігійне розуміння світу й людини.

Поблизу Каїра (Гіза) знаходяться три найдавніші піраміди фараонів Хеопса, Хефрена і Мікерина. Будувалися вони в XVIII столітті до нашої ери, в епоху “Стародавнього Царства”. Ці піраміди є символом давньоєгипетської культури.

Культура Стародавнього Єгипту була складовою частиною культу, пов’язаного з релігією єгиптян. Пантеон єгипетських богів дуже великий і їхній культ сходить до первісних часів, коли племена поклонялися Тотему (звірові). Залишок тотемного мислення – образи богів з головами звірів або птахів.

Найважливішим культом у Єгипті був культ бога Сонця – Ра. Вважалося, що протягом дня Ра, висвітлюючи землю, пливе по небесному Нілу. Уночі він пливе по підземному світу. Змій Апоп  морок і зло, щоночі випиває воду з підземного Ніла. Відбувається битва між Ра й Апопом.

Лотос у єгиптян – священна рослина. За віруваннями, Ра виходить (народжується) з лотоса. Ра править світом подібно до фараона. Відповідно до єгипетської ідеології цар – втілення всіх світових сил: як плодючих, так і космогонічних. Космогонія – витвір світу. Звідси велике значення в єгипетській ідеології, принципів народження й відродження, необхідних для збереження незмінності ролі фараона, що немов знову народжується у вигляді самого себе. Тому величезне значення має культ Бога, що вмирає і воскресає.

Культ бога Осіріса. Осіріс – бог продуктивних сил природи, цар загробного світу, але спочатку він був царем Єгипту. Осіріс відучив людей від дикого способу життя, від людожерства, навчив їх сіяти ячмінь і пшеницю, саджати виноградну лозу, навчив будувати будинки, кораблі, заснував культи богів. Ворог Осіріса – його брат Сет. Бажаючи влади, він вбив Осіріса. Ісіда – дружина Осіріса – вирушає на пошуки чоловіка, бальзамує його й зачинає від нього сина – Гора. Гор виростає, викликає Сета на двобій. Сет вириває в Гора око, але Гор перемагає. Гор воскрешає Осіріса, але той передає владу синові, а сам стає царем потойбічного світу.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Культурологія. Конспект лекцій. Зміст та історія становлення. Феномен культури

    Книга >> Культура и искусство
    ... навчальних закладів спеціального курсуКультурологія”. Горський В. С. Філософія в укра ... С. 133–139. Малахов В. Етика: Курс лекцій. – К., 1996. Швейцер А. Благоговение перед ... Матвєєва Людмила Леонідівна КУЛЬТУРОЛОГІЯ Курс лекцій Художній редактор О. Григ ...
  2. Курс лекций по Политологии (4)

    Лекция >> Политология
    ... . ОСНОВНАЯ ЛИТЕРАТУРА: Учебники: Гончаров Е. А. ПОЛИТОЛОГИЯ. КУРС ЛЕКЦИЙ – Красноярск: СибГТУ. – 2003. 152 с. ИСТОРИЯ ... занимается структурная прогностика, проблемами второго - культурология. Линейная и циклическая модели в политическом прогнозировании ...
  3. Отечественная история. Курс лекций (1)

    Конспект >> История
    ... понятие в современной культурологии и социологии; ... курс лекций по русской истории       ... и другие материалы Ключевский. Курс русской истории Лекция 1 Лекция 2 Лекция 3 Лекция 4 Лекция 5 Лекция 6 Лекция 7 Лекция 8 Лекция 9 Лекция 10 Лекция 11 Лекция ...
  4. Культурология (19)

    Реферат >> Культура и искусство
    ... познания культурологии 2.1. Истоки культурологии как науки. Творцы культурологии 2.2. Единство понимания и объяснения в культурологии. Культурология как ... . — М., 1990. История культуры России. Курс лекций для негуманитарных специальностей. — М., 1993. Ленин ...
  5. Історія психології. Курс лекцій. Розвиток асоціативної психології в ХІХ ст.

    Конспект >> Психология
    ... і соціальної психології); культурологічні дослідження, направлені ... і функції і особа в цілому. В курсі лекцій «Загальна і експериментальна психологія» (1912) Лазурськ ... ГЕНЕТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ Ж. П І А Ж Е. Питання лекції: Ж. Піаже і його робота. Генетична еп ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0021011829376221