Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Право, юриспруденция->Лекция
Мета заняття. Ознайомити студентів із поняттям держави, її ознаками, закономірностями виникнення, основними теоріями походження та функціями держави. ...полностью>>
Право, юриспруденция->Конспект
Объектами бухгалтерского учета являются имущество организаций, их обязательства и хозяйственные операции, осуществляемые организациями в процессе деят...полностью>>
Право, юриспруденция->Доклад
возникающие по поводу закрепления основ конституционного строя, формирования государственных органов, закрепления естественных и неотчуждаемых прав и ...полностью>>
Право, юриспруденция->Домашняя работа
1. Понятие гражданского права Предмет и метод гражданского права1. Гражданское право как отрасль права - это система правовых норм, регулирующих имуще...полностью>>

Главная > Контрольная работа >Право, юриспруденция

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Робота юриста безпосередньо впливає на долі людей, їх взаємовідноси­ни, що споріднює професію юриста з професією лікаря. Тому питання про етику цих професій виникає з об'єктивною закономірністю. Таким чином, діяльність юриста за своєю специфікою глибоко вторгається у сферу моралі, і тому, як підкреслює С.С. Алексеев, повинна співвідноситися з моральними вимогами, враховувати особливості юридичної діяльності. Етика юриста, на думку вченого, охоплює одночасно загальні моральні принципи, особливі вимоги, виходячи з окремих видів юридичної роботи, та включає своєрідний етикет — правила ввічливості, такту, культуру поведінки.

Слід згадати також ім'я професора В.М. Горшенєва, якого справедливо вважають засновником науки юридична деонтологія. У 1988 р. авторським колективом за його участю було опубліковано навчальний посібник, де по­слідовно викладено предмет, функції нової науки, принципи та її роль у си­стемі юридичних знань. В.М. Горшенєв зробив спробу узагальнити всю інфор­мацію про кваліфікаційну характеристику юриста, розглянути професію юриста в кількох аспектах: а) юрист як особа; б) юрист як політичний діяч; в)юрист як спеціаліст; г) юрист як носій високих моральних якостей; д) есте­тична культура юриста. Теоретичні положення та висновки В.М. Горшенєва заклали підвалини подальшого розвитку системи філософсько-етичних знань у професійній діяльності юристів. Деякі з них буде викладено окремо.

Питання співвідношення права і моралі, етики юристів за останні деся­тиліття так чи інакше перебувало в полі зору багатьох учених (Ю.О. Агєшин, С.С. Сливка, Л.К. Суворов, В.В. Бородін, О.О. Лукашова, B.C. Нерсесянц та ін.). Правовій свідомості та правовій культурі служителів Феміди було при­свячено значну кількість наукових досліджень, що становить міцну базу для поширення наукових деонтологічних знань. Виходячи з викладеного вище, можна зробити висновок, що юридична деонтологія виникла не на пустому місці й розвивається цілком природно та закономірно. У галузі правових знань також робилися спроби формулювання на офіційному рівні мораль­них якостей працівників юридичної сфери. У 20-х роках Народний коміса­ріат юстиції УСРР затвердив певний порядок атестування працівників суду, згідно з яким передбачалося здійснювати професійний добір кадрів на поса­ду судді лише з урахуванням визначеного переліку їхніх якостей2. У 1982 р. Міністерством вищої освіти СРСР було затверджено новий документ — Ква­ліфікаційну характеристику юриста, де визначалася система вимог до знань та вмінь юриста3. Деонтологічні питання не залишалися поза увагою й міжна­родного співтовариства. Так, у 1979 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (резолюція № 34/169)1. Є також інші міжнародні документи, які відображають окремі сторони професійної етики юристів.

Юридична діяльність значною мірою пов'язана з політикою і політичною діяльністю. Цим можна пояснити той інтерес, який періодично виявляло до юриспруденції політичне керівництво країни. Особливо це було помітно за часів керівної ролі КПРС — у період зрощення апаратів партії та держави. У партійних документах, які використовувались на рівні законів, йшлося про відданість комуністичній ідеї, про знання основ марксизму, радянського ладу та партійної програми, що становило основу моральних та професійних яко­стей юриста. Така політизація суспільних відносин, політизація юридичної науки негативно впливала на її стан, на хід наукових досліджень, на суспіль­ство в цілому. Зараз ситуація дещо змінилася, але в системі деонтологічних знань ще є недоліки, які в основному мають науково-методологічний харак­тер. Наприклад, досі нечітко визначено межі предмета цієї науки, недоско­налою залишається й структурна композиція навчальних програм з юридич­ної деонтології, не вистачає комплексних наукових досліджень. Слід згада­ти про проблеми кадрового, методичного забезпечення, які є в системі юри­дичної освіти. Порівняно з медичною деонтологією простежується відставан­ня у формуванні чіткої, узгодженої системи знань.

Позитивним моментом останнього етапу розвитку правової доктрини в Україні після розпаду СРСР стали департизація правоохоронних органів та деідеологізація сфери наукових досліджень. Зняття ідеологічного контролю значно вплинуло не лише на деонтологічні уявлення щодо особистих та професійних якостей юристів, але й на саму правову практику, яку здійснюють не тільки юристи-професіонали.

На перший план у системі професійних вимог ставлять не ідейно-полі­тичні, а морально-ділові якості. Головним призначенням юристів тепер можна назвати не служіння ідеям партії або державним інтересам, а слу­жіння закону, праву, ідеалам суспільної моралі. Це не означає повної безідей­ності та безпринциповості, а йдеться лише про те, що в умовах багатопартійної системи захисники свободи та справедливості не можуть бути підкон­трольні тій чи іншій партії або відчувати ідеологічний тиск. їх головний контроль — закон та совість. При цьому можна вірити, ідейно підтримува­ти певні програмні положення, співчувати політичним домаганням окре­мих лідерів.

Така ідейно-політична переорієнтація суспільства висвітлила низку не­доліків у системі деонтологічних знань щодо особи працівника правової сфе­ри. Це можна пояснити так. Деонтологічний аспект професіограми юриста — це в основному моральний аспект, хоча професійність також має велике зна­чення для характеристики особи. Та, на жаль, мораль — це нормативний регулятор, який не змінюється швидко зі зміною політичних та економіч­них відносин. І ті глобальні перебудови, що відбулися в нашому суспільстві за короткий час, не потягнули за собою формування нових моральних норм та вимог, у тому числі до професії юриста. Не відбулося належного переос­мислення суспільством цінності права, правової роботи, ролі юридичної про­фесії в системі соціальних зв'язків. І це ставить проблему переосмислення особи юриста з погляду його внутрішнього світу, зовнішніх зв'язків та ефек­тивності функціонування у різних сферах суспільного життя з урахуванням ускладненої структури соціального середовища.

Розшарування суспільства вимагає урахування специфічних особливостей спілкування з його представниками. Крім того, до середовища юридичної еліти також входять представники різних соціальних станів. Однак їхній інте­рес, рівень забезпеченості, звички, традиції не повинні впливати на розумін­ня права, правової роботи, суспільної моралі, справедливості. Перед припи­сами права у формальному розумінні рівні всі, навіть ті, хто його застосовує. З цього приводу можна назвати ще одну причину, що розкриває роль юри­дичних деонтологічних знань у формуванні юриста-професіонала та вказує на досить широку перспективу їх подальшого розвитку.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Хто вперше вжив термін «деонтологія» і що він означає в перекладі;

2. Як відбувалося становлення науки та дисципліни «Юридична деонтологія»

Тема 1.2. Загальна характеристика юридичної

діяльності

Самостійна робота

Внесок римських юристів у світову юридичну теорію та юридичну практику. Тенденції розвитку юридичної діяльності.

Особливу роль римські юристи стали відігравати після того, як Рим по­чав втягуватися в систему міжнародних відносин, у міжнародний торговий обмін, що ще задовго до Риму було характерно для держав, розташованих на узбережжі Середземного моря (Єгипет, Фінікія, Греція, Карфаген).

Поширення ділових зв'язків з іншими країнами передбачало створення таких умов, в яких би могли однаково перебувати торгівці різних націо­нальностей. На цій підставі перед римськими магістрами постала нова про­блема — вирішувати спори, що випливають з нових відносин, та створювати норми, які б регулювали порядок вирішення спорів.

Давнє римське національне право не відповідало новому стану розвитку суспільства, оскільки базувалося лише на місцевих звичаях та національних особливостях. Виняткова роль римських юристів на цьому етапі розвитку юрис­пруденції виявляється у створенні універсального, світового права, яке уві­брало звичаї міжнародного походження, що складалися століттями та були пе­ревірені практикою життя. Таким чином, римські юристи створили право, яке стало загальним правом для всього античного світу. Хоча визнається, що творцем цього права був увесь світ, однак саме в цьому і полягає роль римських знавців права, які зуміли переробити звичаї, злили їх у єдину чітку систему, яка стала зразком юриспруденції класичного періоду, основою для свого подальшого розвитку у видатному Зводі Corpus Juris Civilis імператора Юстиніана.

Говорячи про розвиток юридичної теорії взагалі, ми не випадково звер­таємося до історії саме римського права. Воно здійснювало вплив на юридич­ну практику і теорію багатьох країн Європи та Азії, що простежується у ході вивчення правової спадщини (правових пам'яток, джерел) Англії, Франції, Німеччини, слов'янських держав, країн Далекого Сходу.

Завдяки постійному вивченню римського права в цих країнах склалися єдине юридичне мислення та типова юридична практика, що також стало об'єднавчим фактором для багатьох народів, фактором спільності їх матері­ального та духовного життя.

Першоосновою формування римського права було право загально латинське. На початковому етапі розвитку його єдиним джерелом був звичай. Од­нак, як зазначає І.А. Покровський, римляни досить рано почали відрізняти світське право — jus — від правил релігії — fas.

Це був початок творчості знавців права, визнання результатів свідомої, вольової діяльності поряд з існуванням божественного закону.

Це не тільки викликало до життя власне римське право, яке мало світ­ський характер, а й дало можливість сформувати у майбутньому світську юриспруденцію. Відхід від божественних начал у праві знизив роль понтифіків як єдиних знавців права та підвищив значення світських юристів, які намагалися на відміну від понтифіків давати поради всім бажаючим, ро­бити юридичні знання надбанням широкого кола осіб. Після цього юридич­на діяльність починає швидко розвиватись.

У другій половині республіканського періоду з'являється досить значний клас юристів, чия діяльність здійснювалася, за словами Цицерона, у трьох формах:

а)cavere - вироблення найкращих формул для різних юридичних актів
(договори, заповіти тощо), тобто допомога приватним особам у здійсненні
договорів;

б)respondere - відповіді на запитання приватних осіб з приводу різних
юридичних сумнівів;

в)agere — надання порад щодо подання позовів та процесуального веден­ня справи.

Але не тільки практична діяльність римських юристів склалась як форма юридичної діяльності. Одночасно з розвитком практики починає розвиватися римська юридична освіта, основним методом якої стало практичне навчання шляхом участі в юридичних процесах. Учням необхідно було давати роз'яснен­ня того, що відбувалося в судовому засіданні. З ускладненням законодавств ви­діляється окремий напрям юридичної роботи — консультування (200 р. до н. є.)

Наприклад, збереглися відомості про книгу під назвою Tripertita, що скла­далася з трьох частин: а) Закони XII таблиць; б) коментар до них; в) позовні формули — legis actiones. Це свідчить про те, що римські юристи починають на теоретичному рівні осмислювати питання юридичної практики, розвива­ти юридичну освіту, закладати основи науково-теоретичного мислення.

Слід зазначити, що юриспруденція наприкінці доби республіки не обме­жувалася суто практичною діяльністю й створила досить значну юридичну літературу. Юридична освіта розвивалася настільки активно, що з'являли­ся навіть спеціальні заклади юридичної освіти, для яких навіть відводилися окремі приміщення за рахунок держави. Складалися навіть юридичні шко­ли, що набували великого поширення, відомості, розповсюджувалась юри­дична література у формі підручників, коментарів, творів, збірників рішень в окремих справах, аналітичних роз'яснень певних юридичних питань.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Система юридичної діяльності

    Реферат >> Астрономия
    ... ст, безпосередньою функцією якого є надання юридичної допомоги громадянам і ... призначають осіб, які, як правило, мають вищу юри­дичну освіту. ... діями у межах конкретної юридичної спеціальності. Використана література: Юридична деонтологія С. Д. Гусарєв, О. ...
  2. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи

    Курсовая работа >> Экология
    ... і копалини місцевого значення, які розглядаються як загальнопоширені (наприклад, галька, ... Юридична деонтологія.-К. 2007р. 41. Бругалов Юридична деонтологія – К. 2008р. 42. Шмошкін О.В. Юридична деонтологія – К. 09р. 43. Горшенев В.М. Юридическая деонтология ...
  3. Історія виникнення адвокатури та поняття адвокатська таємниця

    Реферат >> Исторические личности
    ... давав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать Інтересам особи, яка звернулася ... ємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката ... вимоги до юридичне) деонтології, існування чітких норм адвокатської" етики, які відпові ...
  4. Педагогічна деонтологія

    Реферат >> Астрономия
    ... „деонтологія” застосовується до будь-якої сфери професійної діяльності людини: медичної, юридично ... ї, інженерної, управлінської і, звичайно до педагогічної. Деонтологія науково об ...
  5. Професійна етика. Юридична етика як вид професійної етики. Професійна етика державних службовц

    Реферат >> Этика
    ... . Специфіка юридичної професії і значення юридичної етики. Юридична етика як вид професійно ... Загальна декларація прав людини, Деонтологічний кодекс, прийнятий на пленарному ... питань, що потребують регулювання. Корпоративні деонтологічні документи. Сюди слід ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017428398132324