Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Философия->Реферат
Несмотря на неразрывную связь с природой общество имеет свою специфику, обладает присущими только ему качественными характеристиками Социальная филосо...полностью>>
Философия->Реферат
Общество и сообщество Общество являет собой некое единое целое, состоящее из людей, связанных различной степенью об­щности, что позволяет назвать их с...полностью>>
Философия->Дипломная работа
В знаменитой лекции о Павле Флоренском о Александр Мень сказал: "Флоренский - это человек, которого никак нельзя однозначно охарактеризовать… Это...полностью>>
Философия->Контрольная работа
В истории мировой культуры Платон (427-347 до н э ) - великое явление Он жил в древнегреческом обществе, но как деятель - философ, ученый, писатель - ...полностью>>

Главная > Реферат >Философия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Сучасна філософська антропологія. Основні школи і проблеми

Вступ

Сьогодні, на початку третього тисячоліття, підвищений інтерес до гуманізації усієї суспільної свідомості не випадковий. Багатопланова гуманізація суспільних відносин є умовою виживання людства, оскільки XX ст. ввібрало в себе дві світові війни, в яких загинуло десятки мільйонів людей і ще більше було покалічено; у цьому ж столітті відбулися жорстокі братовбивчі громадянські війни, а також ціла низка міжнаціональних конфліктів. Двадцяте століття ознаменовано також великими науковими відкриттями, які демонструють велич людини, і водночас ця епоха увійшла в історію як період нечуваної жорстокості, масового знищення мільйонів людей тоталітарними режимами. Однією з основних причин цього є дефіцит гуманізму, гуманітарної культури. Філософська антропологія – один із впливових напрямків суспільної думки XX ст. Як особливий напрямок досліджень, що цілеспрямовано вивчають проблему сутності і структури сутності людини, німецька філософська антропологія виникла в 20-х роках нашого століття. Це було обумовлено інтересом філософської думки до питання про критерії, які визначають, що є істинно вирішальним у поведінці людини, і які з конфліктуючих диспозицій актуальне поведінці людини (природа, чи соціум) входять у нормативні поняття його родової сутності і людського потенціалу. Проблема людини була поставлена ще в староіндійській та античній філософії, але розв'язання її далеке від фінального, бо проблема людини - це проблема виникнення живого взагалі в контексті загальної еволюції. Відправним ідейним фактором для філософської антропології є філософія життя. Існує дві гілки в сучасній антропології.

1.Біологічна /Гелен, Лоренц/;

2.Функціональна /Зіммель, Кассірер/. Біологічний напрям розглядає людину тільки як специфічну тварину. Людина - це біологічно недосконала тварина, непристосована до існування в сьогоденні, і тому виникає соціальне напруження.

Людина є біологічно недостатньою, бо вона захищена інстинктами, "не завершена" і "незакріплена" в своїй тваринно-біологічній організації. Звичайно, що це складне науково-світоглядне питання, розв'язання якого залежить від рівня розвитку науки - аналізу великого масиву фактичного матеріалу, що підтвердить або спростує уявлення про еволюцію людини. Достовірно стосовно цього можна сказати, що завдяки успіхам медицини, соціальної гігієни, прогресу взагалі адаптичні потенції людини значно знизились, а деякі з них зовсім не функціонують.

Функціональний підхід вважає, що визначити людину через її вроджену здібність - інстинкт, психіку тощо неможливо. Це можна зробити через працю, як істинно людську діяльність. Ці підходи не можна розглядати ізольовано, окремо один від одного. Адже немає діяльності незалежної від певної біологічної організації, а остання завжди відчуває на собі вплив певної форми діяльності.

1 Німецька філософська антропологія ХХ ст. М. Шеллер, Г. Плеснер, А. Гелен, Е. Кассірер про природу людини і його місце у Всесвіті

Німецька філософська антропологія у відповідях на ці питання багато в чому спиралася на ідеї своїх попередників і, особливо, на висновки філософії життя (В. Дільтей) і феноменології (Е. Гуссерль).

Найбільш визначними представниками німецької філософської антропології були – М. Шелер, А. Гелен, Х. Плеснер, Е. Кассірер. Вони вважали, що філософська антропологія не повинна мати характер умоглядних побудов, звільнитись від спекулятивних гіпотез, прийняти строгий і доказовий вигляд, спираючись на результати досліджень конкретних наук.

Одним з родоначальників сучасної німецької філософської антропології був відомий німецький мислитель Макс Шелер (1874-1928 рр). У ряді своїх робіт він констатує кризу розвитку сучасної йому західно-європейської культури і намагається знайти і показати вихід з цієї кризи. Криза суспільства, соціальні протиріччя й інші колізії для Шелера – прояв кризи людини, його особистості. Шелер пише, що людина ніколи не була настільки «проблематичною» як у XX столітті. Основну причину такого положення людини він бачить в існуючому розмежуванні його вивчення різними, майже не зв’язаними один з одним напрямками антропологічної науки. Філософський різновид антропології максимально сконцентрований на самосвідомості людини, а природно-наукова антропологія (всі галузі природознавства і генетична психологія) дають лише уявлення про людину як досить пізній підсумок розвитку Землі, як істоту, що відрізняється від попередніх їй форм у тваринному світі тільки ступенем складності з'єднання енергій і здібностей, що вже зустрічаються в нижчій, порівняно з людською, природі. Тому Шелер вважав за необхідне створення такої наукової системи людинознавства —філософської антропології, – що могла б з'єднати конкретне вивчення різних сфер буття людини з цілісним філософським його збагненням. Завдання філософської антропології, на думку Шелера, полягає в тому, щоб показати як впливають на структури людського буття його мова, наука, совість, держава, міфи, ідеї і багато чого іншого, що характеризує існування людини.

В праці «Положення людини в космосі» (1928) Шелер, використовуючи конкретно-науковий матеріал біології та психології для порівняння людини і тварини, стверджує їх принципову протилежність. Він вважає, що людина – це неповноцінна тварина. На думку Шелера, людину людиною робить дух. Дух протистоїть усьому, тому що дух походить від Бога. Інакше кажучи, людина в Шелера – це духовна істота, зв'язана з Богом. Завдяки слову зміст Божественного духу перетворюється в надбання індивідуальної свідомості. Основну особливість людини Шелер бачить у його спрямованості до Бога. Шелер визнає, що всі цінності (релігійні, філософські, естетичні, наукові і т.п.) дані людині стільки, скільки він знаходиться в суспільстві. Він вважає, що ця цінності «нашаровуються» на споконвічне антропологічне ядро індивіда.

Характеризуючи внесок Шелера в створення філософської антропології, треба звернути увагу на два найважливіших положення його концепції. По-перше, для Шелера первинним у системі «людина-суспільство» є людина як певний центр, у якому перетинаються його різні зв'язки зі світом. Він намагається знайти і визначити сутність – персонального буття людини, зрозуміти одиничність (унікальність), самовизначеність (волю) і саморегуляцію (цілісність) людини як центр світу. По-друге, антагонізм особистості і суспільства, так само як і саморозірваність особистості визначають уявлення Шелера про людину як істоту, у якій перетинаються дві його сфери – певне вітальне ядро (потяги, афекти людини, тобто усе, що несе із собою природне, органічне в житті) і «дух», як єдність того, що іменують розумом і переживаннями (це доброта, любов, каяття, шанування – все те, що є воля, відчужена від примусу і тиску органічного життя). Таким чином, людина, займаючи центральне місце у філософії Шелера, є духовною істотою.

Подібну тезу висував відносно природи людини Арнольд Гелен (1904 – 1976 рр.) в своїй книзі “Людина. ЇЇ природа і місце в світі” (1940). Називаючи людину недостатньою істотою, Гелен обґрунтовує це твердження тим, що на відміну від інших тварин людина має менше інстинктів та засобів виживання і не може вести тільки природне існування, людина не закріплена в своїй біологічній організації.

Специфічна людська біологія робить людину відкритою світу. Щоб вижити, людина, на думку Гелена, повинна діяти, ущербність є джерелом людської активності, діяльності по створенню культури, що компенсує споконвічну біологічну неповноцінність людини. Вона сама обирає способи пристосування, перетворюючи природу згідно з своїм задумом. Саме культура компенсує, – вважає А. Гелен, – природну недостатність людини. При цьому культура в його розумінні – не є щось внутрішнє, невіддільне від людини, це всього лише тло, щось зовнішнє, ерзац, що існує сам по собі. Так, наприклад, А. Гелен стверджує, що техніка компенсує ущербність людини в її відношенні до природи, техніка – це гігантська машина, що вимагає життя і його руйнує.

Найважливішу роль в поведінці людини, на думку Гелена, відіграють біологічні механізми, інстинкти агресивності і взаємності. Оскільки людина в силу своєї «ущербності» є нестабільною істотою, то в природі вона незмінно протидіє іншій людині. Культура (держава й інші соціальні інститути) знімає надлишок спонукань людини, частково нейтралізуючи цю ворожість людини до інших людей. Гелен розвиває думку про те, що людина обтяжена потребою вирватися з-під тиску ззовні (світу культури), ця потреба закладена в ядрі його конституції. Однак світ культури (різного роду соціальні інститути) вирішальним чином протидіє цьому.

Важливе місце в антропологічній теорії Гелена приділяється і питанню про те, як виживає людина. З його погляду, життя людських співтовариств регулюється декількома основними інстинктами (він називає їх також соціальними регуляторами). Ці інстинкти є й у тварин, і в людей, і вони піддаються об'єктивному біологічному опису. А. Гелен виділяє три основних регулятори-інстинкти: інстинкт турботи про потомство; інстинкт замилування перед квітучим життям і жаль перед життям що гине; інстинкт безпеки.

У результаті впливів цих інстинктів у людини формується три етоси біологічного походження, що визначають солідарність чи конфліктність громадського життя людей. Так, наприклад, з інстинкту турботи про потомство виростає ідеологія гуманізму, а з інстинкту замилування і жалю – етика споживання. З інстинкту безпеки виникає держава, формується етика «закону і порядку». Соціальний стан людини, вважає Гелен, багато в чому визначається видом того чи іншого інстинкту, його розвитком. Так, наприклад, породжена інстинктом замилування, етика споживання спочатку була властива тільки буржуа; тепер же її прийняли практично всі інші соціальні групи, а із синтезу ідеології гуманізму – поглядів інтелектуалів і етики споживання – виникає ідея соціалізму. Таким чином, у філософсько-антропологічній теорії Гелена можна бачити як «біологічна ущербність» людини визначає і його самого і його соціальне життя.

Гельмут Плеснер (1892 – 1985 рр.) – прагнув зм'якшити дуалістичний підхід до людини, характерний для концепції Шелера, усунувши її апріорні установки. Антропологічна концепція Плеснера, основні принципи якої викладені в його праці “Щаблі органічного і людина” (1928), робить акцент на таку характеристику людини як її ексцентричність. Ексцентричні акти поведінки, з його погляду, визначають відношення людини як до самого себе (і насамперед до свого тіла), так і до навколишнього світу. Життя тварин центричне в тому значенні, що вони цілковито прив’язані до природи і не можуть вийти з неї. Людина, тлумачиться ним як незбагненна таємниця буття, як істота, що у своїй діяльності постійно виходить за межі реально даного, не розриваючи з природою, виходить за її межі в сферу культури.

Виступаючи проти метафізичної зневаги біологічною стороною людської істоти, Плеснер разом з тим критикує біологізаторські тенденції біхевіористів, що некритично використовують дані наук про поведінку для пояснення сутності людини. На його думку, для пояснення людини не можуть бути використані і такі поняття, як «біологічно недостатня істота», «розвантаження» (Гелен) і ін. У них він бачить відзвуки расистських біологічних уявлень. Природу людини Плеснер визначає як на основі аналізу біофізичних аспектів його істоти, так і у світлі тих даних, що дають науки про дух і культуру. Зберігаючи вірність картезіанському принципу, відповідно до якого людська сутність реалізує себе в сферах внутрішнього життя, Плеснер як медіум, що виражає людину, розглядає не здобутки культури і не речовинні форми їхнього існування, а саме тіло людини, його поведінку і різні засоби властивої йому виразності.

Філософія, вважає Плеснер, покликана постійно вказувати людині на велич і убогість його людяності, доводити до його свідомості ті питання, навколо яких він постійно обертається і які він повинен вирішувати. Свою теоретичну задачу Плеснер бачить у постійному виявленні меж предметного оволодіння світом, об'єктивації людського життя.

Ернст Кассірер (1874 – 1945 рр.), один з представників так званої соціокультурної антропології в німецькій філософії, стверджував основоположне значення “культурного космосу” для розуміння сутності людини. Основні ідеї свого розуміння людини він виклав в роботах «Філософія символічних форм” (1923-1929 рр.) та “Есе про людину”. На його думку, людина живе не просто в природному універсумі, а в символічному світі, тобто у Всесвіті Культури. Мова, міф, мистецтво, релігія – символічні частини цього Всесвіту. На думку Кассірера, людина настільки пронизана цим світом символів, що не може знати і бачити себе інакше як через підключення цих штучних символічних середовищ. Людина, вважає Кассірер, – це Homo symbolicum, її сутність формується в символічному середовищі. Символ – продукт діяльності людини, символи породжуються фундаментальними структурами чуттєвого досвіду людини. В символах находять своє відображення структури афектів, надій, страхів, ілюзій, розчарувань людини. Таким чином, людина творить світ символів і сама опиняється в його центрі. Завдання філософії, на думку Кассірера, полягає у виявленні єдності всіх символічних форм, що створюються людиною – мови, міфів, релігії, мистецтва, науки, історії і т. ін.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Сучасна світова філософія: школи і напрямки

    Контрольная работа >> Философия
    ... , запропоновані основні нейтральності ... про­блемами науково-технічного прогресу зумовлює першочер­гову роль філософії науки в сучасн ... дно в різних школах фрейдизму. Паралельно ... лософ­сько-психологічною основою ряду напрямків сучасної ет­нографії, антрополог ...
  2. Основні етапи еволюції економічної думки

    Шпаргалка >> Экономика
    ... іко-філософських рукописів" (1844), у центрі яких знаходиться проблема відчуження ... основні школи (рис. 12.5), які розвинули ліберальну традицію й заклали фундаментальні основи сучасного ... Вони вивчали демографію і антропологію, розробляли теорії профспілкового ...
  3. Проблема взаємодії людини з природою в історії філософії

    Реферат >> Философия
    ... сторії філософії філософський проблема людина природа Філософське вирішення проблеми «людина – природа» ... сучасних філософських школах і напрямках інтерпретація проблеми «людина – природа» висвітлюється в основному або через призму філософської антрополог ...
  4. Основні вопроси філософії

    Учебное пособие >> Философия
    ... створив свою філософську школу — Лікей. Згодом її назвали школою перипатетиків ... підкреслив, що основною проблемою вивчення соціального ... лософська антропологія Філософська антропологія — напрям у філософії, який претендує на теоретичне обґрунтування сучасного ...
  5. Проблема ментальності в українській народознавчій науці

    Дипломная работа >> Философия
    ... ітичною програмою, а насамперед проблемою філософсько-антропологічною, бо національна ... порівнянні з грецьким, для якого основною характеристикою є Пітагорейська засада: “людина ... дна школа. – 1995. - № 7-8. – С. 7-11. Медвідь В. На свій захист ( Сучасний укра ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0014309883117676