Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Реферат
если предприятие в попытке выхода из кризисного состояния прибегает к внешней помощи по своей инициативе; ) если само предприятие, обратившись в арбит...полностью>>
Экономика->Реферат
Факторинг — это комплекс услуг, который банк (или факторинговая компания), выступающий в роли финансового агента, оказывает компаниям, работающим со с...полностью>>
Экономика->Реферат
Основные, вспомогательные и специальные функции управления производством взаимосвязаны. Эта взаимная связь и взаимообусловленность функций особенно че...полностью>>
Экономика->Реферат
Важным шагом на этом пути стал визит М.Горбачева в КНР в мае 19891 г. Переговоры на высшем уровне с китайскими руководителями и подписанное 18 мая 198...полностью>>

Главная > Реферат >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

2. Вплив глобалізації на економічну політику

Глобалізація як і будь-який інший процес має свої негативні та позитивні наслідки. Завдання урядів країн світу проводити відповідну економічну та міжнародну політику, що забезпечила б уникнення негативних та ефективне використання позитивних наслідків глобалізацій них процесів.

Основним протиріччям до процесу глобалізації і інтеграції національних господарств є політика протекціонізму. На національному рівні глобалізація стосується інституційних основ: пом'якшення наслідків глобалізації здійснюється на основі наукової політики і, частково, промислової і регіональної політики; роль держави зростає в створенні сприятливого інноваційного середовища; з'являються нові форми співпраці і партнерства приватного бізнесу, держави і наукових кругів; держава стимулює прямими і непрямими методами кооперацію, направлену на комерціалізацію результатів НІОКР і розширення попиту на результати діяльності державних дослідницьких центрів [11].

Негативні наслідки глобалізації у сфері економіки дали підставу деяким ученим стверджувати, що процеси глобалізації «вимивають основу економічної функції держави і ставлять само існування держави як політичного інституту під сумнів». Вони виводять «з-під сфери впливу держави значний функціональний сектор»[9].

В умовах глобалізації зберігається такий аспект економічної функції держави, як державне гарантування економічній діяльності при загостренні конкуренції (монополізму), охорона прав споживачів від недобросовісного виробника, визначення правових основ ринку, зокрема, забезпечення рівноправ'я всіх форм власності, правовий захист власника, стимулювання державними коштами ефективної ринкової економіки, досягнення в національному підприємництві збалансованості інтересів особи, суспільства і держави.

Особливо важлива роль економічної стратегії в узгодженні національних інтересів суспільства із загальними інтересами міжнародного співтовариства, оскільки від добробуту кожної країни залежить добробут людства в цілому.

Сучасна економічна ситуація у світовому господарстві потребує відповідного управління державою. Можна виділити основні акценти управління національними економіками деяких країн світу (див. табл. 2.1) [6, с. 371].

Таблиця 2.1.

Основні акценти управління національними економіками провідних країн світу

Держава

Спрямованість держави

Рушійна сила управління

Акценти державного регулювання

США, Голландія

Свобода підприємництва

Закон, суспільство

Інфраструктура

Німеччина

Соціальна орієнтація

Уряд

Податки

Данія, Іспанія

Професійність та лібералізація влади

Особистість

Галузева політика

Японія, Північна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур

Жорстка дисципліна та перерозподіл ресурсів

Традиції

Ресурси

Україна

Податковий вплив

Олігархічні інтереси

Все

В Україні не має чітко спрямованого напряму державного розвитку, що сповільнює процес економічної інтеграції, та не дозволяє ефективно боротись з негативними наслідками глобалізації. За думкою П.В. Круша [6, с. 371] економічна інтеграція України у світове господарство сьогодні базується на формуванні професійних кадрів управління, вибірковому регулюванні підприємницької діяльності, законодавчій розбудові ринкової економіки.

Основні напрями державного управління та формування національних стратегій продиктовані умовами глобалізації, тобто політика держав повинна бути направлена на боротьбу з негативними та використання позитивних наслідків глобалізації. Можна виділити такі загальні напрями економічної політики, що потрібні за умов глобалізації:

  • Впровадження контролю за ринком капіталів та міжнародними фінансовими потоками за допомогою міжнародних фінансових організацій. Контроль за рухом безготівкових розрахунків, для уникнення фінансових спекуляцій та афер.

  • Державний вплив на розподіл переваг від глобалізації та національного прибутку в окремих галузях національної економіки. Підтримка галузей соціальної сфери;

  • Контроль за діяльністю ТНК. Впровадження ефективного антимонопольного законодавства;

  • Впровадження політики протекціонізму, захист національного виробника. Сприяння підвищенню конкурентоспроможності національних товарів та послуг за допомогою податкової та міжнародної політики;

  • Ефективна політика в соціальній сфері, зокрема в освіті. Контроль за рухом робочої сили. Впровадження льгот в освіті та працевлаштуванні громадян країни.

Основним завданням уряду кожної окремої країни має бути забезпечення конкурентоспроможності її національної економічної і правової системи і що проводиться нею економічної політики, тобто створення благополучного бізнесу-клімату для утримання вітчизняних інвесторів і залучення іноземних. Друге завдання – забезпечення відповідності між національною економічною системою і економічними системами інших країн (гармонізація), ради зниження транзакційних витрат, не дивлячись на всі дилеми, пов'язані з цим процесом. Нарешті, всі країни вимушені брати участь в наданні глобальних і регіональних суспільних благ, тобто тісно співробітничати у вирішенні таких проблем, як лібералізація усесвітньої торгівлі, забезпечення стабільності глобальної фінансової системи, екологія, кліматичні зміни, міграції, боротьба із злочинністю і тероризмом, боротьба з бідністю, епідемічними захворюваннями, розвиток наукових досліджень, базової освіти і тому подібне. Чим більше потенціал країни – економічний, демографічний, військово-політичний – тим більше зобов'язань у вирішенні глобальних і регіональних проблем і більше відповідальності за рішення, що приймаються, на національному рівні.

3. Основні напрями стратегії розвитку національної економіки України

Сучасна стратегія розвитку економіки України спирається перш за все на основні напрямки інтеграції, тобто участі в міжнародних організаціях та союзах, та напрямки внутрішньої реорганізації структури економіки та економічних інститутів відповідно вимогам ринкових відносин.

На сьогодні Україна є членом понад 40 міжнародних організацій, зокрема ООН, СНГ, Рада Європи, ВТО та ін.. Стратегічними напрямами інтеграції є вступ до ЄС, формування більш тісних взаємовідносин з НАТО.

Основна увага на шляху євроінтеграції України має бути відведена розробці та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на ринку ЄС з відповідними умовами та етапами підготовки внутрішнього економічного середовища до європейських вимог, а саме: досягнення європейського рівня продуктивності праці, прибутковості виробництва, заробітної плати тощо [2, с. 41–42].

Розуміючи важливість цієї проблеми, Уряд України прийняв Програму діяльності Кабінету Міністрів «Єдність, конкурентоспроможність, нова якість життя (Конкурентна Україна)» до 2011 року, в якій зазначено, що «вирішення нагальних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру, забезпечення дотримання принципів демократії, прав і свобод громадян, підвищення добробуту населення і міжнародного авторитету України, побудова сильної конкурентоспроможної європейської країни є основними засадами державної політики Уряду України на найближчу перспективу». Як підкреслено в документі, «конкурентна економіка – це економіка, яка спроможна виробляти товари та послуги, що є конкурентними на європейському та світових ринках, з використанням конкурентних переваг, наявних мотиваційних механізмів до розвитку та конкурентної робочої сили» [3].

У період до 2011 року відповідно до цієї Програми в Україні повинно бути забезпечене стійке економічне зростання, істотне підвищення рівня добробуту українського народу, зокрема: щорічне реальне зростання валового внутрішнього продукту на рівні 6 % та подвоєння за 5 років його номінальних обсягів за умови збереження незначних темпів інфляції; формування інвестиційного потенціалу економіки – частка валового нагромадження основного капіталу у структурі валового внутрішнього продукту становитиме не менш 25 % в середньому за рік; зростання валового нагромадження основного капіталу в середньому за рік на 12 %; зростання експорту товарів та послуг на 9–10 % щорічно за умов зростання частки інноваційного продукту; зростання реальної заробітної плати в середньому за рік на 10 %; збереження стабільності національної валюти; зниження енергоємності національного продукту до середньоєвропейського рівня [3].

Для успішної інтеграції України у європейський економічний простір варто наближати основні критерії власного розвитку до стандартів ЄС. Основою стратегії економічного та соціального розвитку на середньострокову перспективу має стати створення реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання України – інтеграції до ЄС, що передбачає, в першу чергу, інституційні перетворення та реформи в соціально-економічній сфері.

За думкою С.Л. Тігіпко одним з наслідків глобалізації є зростаюча конкуренція на фінансових ринках, що вимагає розширення фінансового інструментарію, видів банківських послуг, забезпечення безперервності процесу впровадження фінансових інновацій. Розв’язати ці проблеми можна на основі цілої низки взаємопов’язаних законів – «Про іпотечні цінні папери», «Про лізинг», «Про строкові фінансові інструменти», «Про електронний документообіг», «Про організацію формування та обігу кредитних історій» та інші [14].

Є.В.Вєтров виділяє два основних напрями стратегії розвитку національної економіки – стратегія оборонного та наступального характеру. Оборонна стратегія полягає в протистоянні негативному впливу глобалізації, забезпеченні цілісності держави та ефективному розвитку національної економіки, використовуючи прогресивні форми світо господарських зв’язків, а також досягнення світової системи господарювання і потенціал власної економіки. Наступальна стратегія повинна мати довгостроковий характер, враховувати глобальні зміни світової системи господарювання, сприяти інтеграції національної економіки в світовий економічний простір. Важливим при цьому є використання власних можливостей, а участь зарубіжних партнерів має бути лише одним з компонентів економічної стратегії держави [10].

Згідно з указом президента України про «Стратегію економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки» [1] можна виділити основні напрями стратегії розвитку України.

Необхідним є зміцнення ресурсного потенціалу регіонів та підвищення їхньої конкурентоспроможності, забезпечення всебічного розвитку людського потенціалу та реалізація інноваційної політики в регіонах.

Головними пріоритетами розвитку виробничо-економічного потенціалу мають бути розбудова виробничої, транспортної й ринкової інфраструктур, сприяння розвитку підприємництва.

Стратегічним напрямом є удосконалення механізмів управління регіональним розвитком. Необхідно створити дієву систему інституцій, які б мали можливість працювати на забезпечення сталого розвитку окремих територій, узгоджувати свою діяльність з іншими організаційними структурами. Існуючі в Україні агентства регіонального розвитку – це потенційна база вдосконалення інфраструктури регіонального розвитку. Регіональні агентства розвитку мають на меті вирішення завдань поліпшення умов використання передових інноваційних технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів, розширення залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для регіонального розвитку, вдосконалення підготовки та перепідготовки відповідних фахівців з проблем регіонального розвитку.

Одним з пріоритетних напрямів є підтримка регіонів що повільно розвиваються. Стратегічною метою подолання диспропорцій у розвитку регіонів є створення ефективної системи міжбюджетних відносин, їхнє узгодження із загальною логікою змін на регіональному та місцевому рівнях, а також із пріоритетними напрямами соціально-економічного розвитку України. Досягнення стратегічної мети передбачає удосконалення нормативно-законодавчої бази, прискорення адміністративно-територіальної реформи.

Темпи розвитку транскордонного співробітництва сьогодні та активного залучення до нього центрально- і східноєвропейських держав, свідчать про відставання України в цій сфері. Це вимагає здійснення цілісної загальнодержавної політики, яка має бути підкріплена відповідною правовою базою, а також зусиллями всіх зацікавлених сторін як на державному, так і на регіональному та місцевому рівнях.

Стратегічним завданням реформування транскордонного співробітництва має стати ефективне використання природно-ресурсного, демографічного, виробничого і науково-технічного потенціалів регіонів з метою вирішення питань комплексного розвитку територій.

Необхідним є реформування адміністративно територіального устрою, приведення її у відповідність до Конституції України та критеріїв ЄС, що з урахуванням національного та кращого міжнародного досвіду дозволить оптимізувати систему адміністративно-територіального устрою України, сприятиме укрупненню адміністративно-територіальних одиниць, підвищенню на цій основі рівня соціально-економічного розвитку країни, ефективності управління територіями, зниженню витрат на утримання державних органів та органів місцевого самоврядування, а також поліпшенню якості надання послуг населенню на рівні загальнодержавних соціальних стандартів, незалежно від місця проживання.

Підводячи підсумок можна сказати, що в Україні як країні з перехідною економікою держава виконує роль регулювальника, сприяє усуненню або пом'якшенню негативних ефектів в умовах процесу глобалізації. Методами державного регулювання необхідно впливати на діяльність ТНК, імпорт, створити сприятливі умови для інвестування.

Необхідним для України на даному етапі є: захист внутрішнього ринку, шляхом податкової політики; підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника, шляхом стимуляції розвитку науково-технологічного і виробничого національних секторів; поліпшення інвестиційного клімату; контроль над трудовою міграцією, шляхом збільшення привабливості праці на вітчизняному ринку; активна співпраця зі світовими організаціями.

Висновки

В ході дослідження було з’ясовано, що сьогодні в світі та в Україні зокрема, стрімко розвиваються процеси світової економічної глобалізації та інтеграції. Для цих процесів є характерним вільна торгівля, вільний рух капіталу, зниження податків на прибуток підприємств, простота переміщення галузей промисловості між різними державами на користь зменшення витрат на працю і природні ресурси та інше.

Глобалізаційні процеси мають свої позитивні та негативні наслідки, які віддзеркалюються по різному на країнах світу в залежності від стану їх економічного розвитку. Тому необхідним є створення стратегій розвитку національних економік, що відповідали б умовам глобалізації. Загальними напрямами таких стратегій повинні стати політика протекціонізму та підтримки національного виробника, ефективна міжнародна політика, державний вплив на розподіл ресурсів та прибутку між галузями виробництва, підтримка соціальних галузей, контроль за діяльністю ТНК, ефективна антимонопольна політика.

Україна сьогодні постала перед необхідністю розробки оптимальної стратегії розвитку національної економіки, моделі участі в світовому глобалізаційному процесі.

Першочерговими проблемами є реформування структури національного виробництва, інституціональної структури економіки, підвищення конкурентоспроможності національних товарів та послуг на міжнародному ринку, покращання інвестиційного клімату, реформування податкової політики, наближення критеріїв розвитку до європейських стандартів.

Вирішення цих проблем повинно вивести Україну на новий рівень економічного розвитку, зміцнити зв’язки з країнами світу та розкрити перспективи до участі в основних світових організаціях.

Список використаної літератури

  1. Указ Президента України «Стратегія економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки» від 28 квітня 2004 року №493/2004 – Офіційний сайт ВРУ – http://zakon.rada.gov.ua

  2. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. Послання Президента України до Верховної Ради України // Економіст. – 2004. – № 3. – березень. – С. 41–42.

  3. Єдність, конкурентоспроможність, нова якість життя (Конкурентна Україна). Програма діяльності КМ України // http://www.kmu.gov.ua

  4. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. — Броди, Просвіта, 2001. — 300 с.

  5. Мельник А.Ф. – Державне регулювання економіки. – К.: Знання, 2004. – 358 с.

  6. Національна економіка: Підручник. /Заред. проф.,к.е.н. П.В. Круша. - К.: Каравела; Піча Ю. В., 2008. - 416 с.

  7. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К.: Либідь, 2000. – 582 с.

  8. Україна в глобалізованому світі: Зб. наук. праць / НАН України. Ін-т світової економіки і міжнародних відносин; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2007. – 176 с.

  9. Экономическая мысль XXI века. Сб. научн. трудов. Вып. 1. Калининград, 2001. С. 62-63.

  10. Вєтров Є.В. Стратегії національної економіки в умовах глобалізації // Управління розвитком, 2006. – №5. – с.4-5

  11. Кривобок В.Ю. Економічні проблеми розвитку України за умов глобалізації // Управління розвитком, 2006. – №5. – с. 11

  12. Носова О.В. Влияние глобализации на экономическое развитие // социальная экономика, 2006. – №1-2. – с. 80-86

  13. Стукало Н.В. Деякі аспекти формування фінансової політики України в умовах глобалізації // Фінанси України. - №1. - 2006 р. – С.30-32.

  14. Тігіпко С.Л. Стратегія розвику України в умовах економічної інтеграції та глобалізації фінансових ринків // Актуальні проблеми економіки, 2004. – №7. – с.3-9

  15. Шнипко О. Постіндустріальна глобалізація: сутність, чинники, тенденції та суперечності розвитку // Економіст, 2005. – №4. – с. 76-79



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Національна економіка (2)

    Шпаргалка >> Экономика
    ... про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів і засобів впливу держави на ... для нього рішенням. 71. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основн ...
  2. Основні поняття та показники національної економіки

    Шпаргалка >> Экономика
    ... національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість ... сть легше виділити вплив інфляції на розподіл доходів. Якщо розмір "пирога" — національного ... . 32. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації Найбільш ...
  3. Інституційні чинники розвитку національної економіки

    Реферат >> Экономика
    ... чинники розвитку національної економіки План Поняття та сутність інститут ... але їхній вплив на господарське життя вважався ... економік різної ефективності, особливо в умовах глобалізації? Відповідь на ... сть та незалежність спостережної ради щодо забезпечення стратег ...
  4. Предмет і метод вивчення національної економіки

    Реферат >> Экономика
    ... стратегії розвитку економіки в цілому чи окремих галузей. Сутність і компоненти національної економіки Національна економіка представляє собою економ ... забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації та інтеграції світу. Сучасна національна економіка ...
  5. Економічна глобалізація

    Научная работа >> Экономика
    ... розвитку, який не враховує національних інтересів, посилює залежність слаб­ких національних економ ... ідкладними стратегічними завданнями національ­ної економічної ... до економічного зростання. Досить вагомим аспектом впливу глобалізації на національні економіки ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0010969638824463