Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Контрольная работа
Для понимания сути национального дохода (НД) напомним, что этот доход выплачивается производителями поставщикам факторов производства или ресурсов Сре...полностью>>
Экономика->Реферат
Прийняття проектних рішень, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різноманітних формалізованих і неформалізов...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
Карл Маркс, как один из завершителей классичес­кой политической экономии оставил заметный след в истории эко­номической мысли Его идеи выходят за рамк...полностью>>
Экономика->Реферат
Оборотные средства - это совокупность оборотных производственных фондов и фондов обращения в денежном выражении Эти составные части оборотных средств ...полностью>>

Главная > Реферат >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

2. Державне управління та контроль за концентрацією суб‘єктів господарської діяльності.





Як було зазначено вище держава зацікавлена в недопущенні досягнення тим чи іншим суб‘єктом господарської діяльності монопольного становища на ринку. Оскільки економічна концентрація (концентрація суб‘єктів господарської діяльності) є засобом досягнення монопольного становища, держава зацікавлена також в здійсненні контролю за економічною концентрацією і управлінні такою концентрацією в необхідних випадках.

Держава здійснює контроль та управління шляхом видання відповідних загальнообов‘язкових норм і забезпечення виконання цих норм. Логічно буде припустити, що законотворчий орган держави має приняти відповідний нормативно-правовий акт, в якому має бути врегульовано порядок контролю за концентрацією суб‘єктів господарювання та надання відповідних повноважень щодо здійснення такого контролю певному органу державної влади.

Таким нормативним актом в Україні можна вважати Закон України „Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року. Розділ п‘ятий вказаного Закону озаглавлений: „Контроль за концентрацією суб‘єктів господарювання”, і повністю присвячений цьому питанню. Вище я вже наводив частину другу, статті 22 цього Закону. Ця стаття взагалі має велике значення для правового регулювання концентрації суб‘єктів господарювання, оскільки саме в ній визначається орган, що здійснює контроль, а також встановлюється що саме визнається концентрацією і що нею не вважається.

Отже частина перша цієї статті проголошує: „З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання (далі - концентрація).”

Ретельний аналіз цієї частини статті 22 дає змогу зробити наступні висновки:

  1. Українська держава зацікавлена в недопущенні монополізації, зловживання монопольним становищем та обмеження конкуренції;

  2. Держава має намір здійснювати контроль за концентрацією суб‘єктів господарювання та її регулювання, а оскільки держава здійснює ці заходи правовими методами, то для здійснення цих завдань створені відповідні правові норми;

  3. Держава надає одному із органів державної влади (Антимонопольному комітету) відповідні повноваження щодо контролю за концентрацією суб‘єктів господарювання та управління нею.

Ці висновки дають можливість визначити приблизний зміст наступних частин. Якщо перша частина норми декларує прагнення держави здійснювати контроль над чим-небудь, то логічно припустити, що наступні частини або норми визначатимуть порядок здійснення контролю та обсяг повноважень уповноваженого органу. Законодавець також слідує цій логіці. Так частина друга ст.22 визначає, що вважається концентрацією, ч.3 – що не вважається концентрацією. Ця інформація необхідна для усвідомлення того, в яких випадках Антимонопольний комітет вправі приступити до реалізації наданих йому повноважень, самі ж випадки перелічені в ст.24:

1. Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України:



у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими актами законодавства, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:



вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та



вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.



2. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.



3. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.



4. Порядок обчислення порогових показників, що використовуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій суб'єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом України.



5. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану. Ст.23 визначає учасників концентрації суб‘єктів господарювання. Учасниками концентрації, згідно цієї статті є ті суб‘єкти які вчиняють дії або щодо яких вчиняються дії перелічені в ч.2 ст. або суб‘єкти, пов‘язані з ними відносинами контролю.”

Згідно цієї статті до повноважень антимонопольного комітету входить надання дозволів на здійснення концентраціїї. Стаття 25 вказує якими принципами має керуватися Антимонопольний комітет при наданні дозволу на здійснення концентрації. Зокрема дозвіл надається якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Разом з тим, Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам частини першої цієї статті, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Звідси висновок – держава диференційовано підходить до кожного конкретного випадку здійснення концентрації, і може дозволити її проведення не зважаючи на загрозу монополізації, за умови, якщо суспільна користь від подальшої господарської діяльності такого суб‘єкта (суб‘єктів) значно перевищує негативні наслідки такої монополії.

Дозвіл також не може бути надано, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, не є необхідними для досягнення мети концентрації, становлять загрозу системі ринкової економіки. Ці положення частини третьої статті, що аналізується, підтверджують висловлене вище положення щодо прагнення держави захищати основні засади функціонування ринкової економіки.

Однак повноваження Антимонопольного комітету не обмежуються функціями контролю. Справа в тому, що Комітет уповноважений надавати дозволи на здійснення концентрації суб‘єктів господарської діяльності. Розділ шостий Закону „Про захист економічної конкуренції” присвячений порядку розгляду заяв та справ про надання дозволів на узгоджені дії і концентрацію суб‘єктів господарювання. Прийняття відповідних рішень Антимонопольним комітетом чи Кабінетом Міністрів по суті здійсненням управлінських повноважень, оскільки від принятого рішення в великій мірі залежить подальший розвиток господарюючих суб‘єктів. Таким чином має місце адміністративне управління в цій сфері. Однак рішення приймаються на підставі відповіднимх норм. Саме створюючи сукупність цих норм, які визначають порядок, процедуру, приняття рішень, підстави для прийняття конкретних рішень державва здійснює правове регулювання.

Не менш важливою функцією Антимонопольного комітету є контроль за виконанням законодавства в цій сфері, порушення та розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (зокрема порушення правил здійснення концентрації суб‘єктів господарювання). Порядок здійснення такої діяльності регулюєтьс 7 розділом Закону. Згідно п.12 ст.50 (Розділ 8) Закону „Про захист економічної конкуренції”, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є концентрація суб‘єктів господарювання без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна. Згідно ч.2 ст.52, за вказане порушення може бути накладено штраф у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Отже можна зробити висновок: держава не лише здійснює контроль за економічною концентрацією а й встановлює санкції, які застосовуються до порушників законодавства в цій сфері.





3.Аналіз позитивних і негативних рис правового регулювання економічної концентрації в Україні.





Процес вдосконалення вітчизняного законодавства в сфері регулювання підприємницької діяльності безумовно зачепив і правове регулювання концентрації суб‘єктів господарської діяльності.

Показовим в цьому аспекті є наприклад „Положення про контроль за економічною концентрацією”, що затверджено розпорядженням Антимонопольного Комітету від 25.05.98 за № 134-р. Достатньо глянути на кількість редакцій цього документу, щоб усвідомити той факт, що процес вдосконалення законодавства в цій сфері був досить тривалим:

редакція від 29.01.99

редакція від 18.02.2000

редакція від 16.01.2001

редакція від 06.04.2001.

Таким чином остання редакція документу від 06.04.2001 р. Звичайно така кількість редакцій для наших нормативно-правових актів не є показовою, а в порівнянні з іншими нормативними актими так і взагалі виглядає досить скромно. Однак слід зауважити, між прийняттям документу в його первісному вигляді і до внесення останніх змін пройшло всього чотири роки. Наявність такої кількості змін може бути обумовлена двома факторами: або швидкою зміною соціально-економічних умов і необхідності правового регулювання відповідних відносин, або цілим рядом недоліків першої редакції документу. Зауважимо, що перша редакція була принята вже на етапі, коли формування ринкової економіки йшло швидкими темпами, і тому приняте положення мало всі шанси бути в достатній мірі адаптоване до соціально-економічних умов.

Звідси ми можем зробити висновок про те, що законодавче регулювання концентрації суб‘єктів господарської діяльності не позбавлене певних недоліків.

Основним з цих недоліків можна вважати ускладнену процедуру отримання дозволу на здійснення концентрації суб‘єктів господарювання.

Проаналізуємо статтю 24 Закону „Про захист економічної конкуренції”, яка визначає випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання:

1. Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України:



у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими актами законодавства, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

містить посилання на попередню статтю, що поєднане з умовами, зазначеними в поточній статті. Якщо не вивчити Закон на пам‘ять (чого не варто робити в зв‘язку з реальністью перспективи його зміни), то слід повертатися до вказаної статті, знаходити там відповідний випадок, повертатися до цієї статті і визначати чи підпадає конкретний випадок під умови пункту. Крім того, сукупна вартість активів високотехнологічних підприємств може й не перевищувати вказану порогову суму, однак сукупний обсяг продаж може бути вищий ніж 1 млн. євро. Наприклад випуск програмних продуктів для ЕОМ та їх розповсюдження навряд-чи вимагає наявності таких потужних активів.



2. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

Не враховується можливість уникнення оподаткування суб‘єктами господарювання шляхом застосування схем оптимізації оподатування із залученням суб‘єктів посередників.

3. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.

Встановлено особливий порядок розрахунку вартості активів і обсягів продажу для певних суб‘єктів господарювання. Причому ці суб‘єкти, будучи найбільш спроможними до економічної концентрації отримують своєрідні пільги, що сприяє їх діяльності по монополізації.

4. Порядок обчислення порогових показників, що використовуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій суб'єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом України.

Містить посилання на нормативні акт без вказання самих нормативних актів, що ускладнює роботу з Законом.

5. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Містить заборону на утримання від дій що можуть призвести до обмеження конкуренції без отримання відповідного дозволу. Проте навіть планування дій по концентрації господарюючих суб‘єктів може призвести до обмеження конкуренції. Якщо існує така заборона, залишається невизначеним як має здійснюватися планування.

Такий анлаіз статті, необхідної для усвідомлення суб‘єктом факту необхідності звернення до органів влади за отриманням відповідного дозволу, вже змушує замислитись. Суб‘єкт концентраціїї змушений добре попрацювати перш ніж вирішити досить просте питання: чи треба отриувати дозвіл на концентрацію. Як бачимо процес прийняття рішення ускладнений. І цілком можливо, що суб‘єкт відпмовиться від свого бажання вже на першій стадії. І не буде проводити концентрацію взагалі. Або буде її проводити, але по можливості обходячи наші закони.

Крім ускладненого порядку регулювання слід віднести до недоліків іще один момент. Прийняття рішень щодо дозволів на концентрацію так чи інакше залежить від конкретних людей. А звідси неможливість уникнення суб‘єктивного підходу до вирішення цього питання.

До безумовних позитивів можна віднести тенденцію до вдосконалення правового регулювання в цій сфері. Прагнення законодавця і компетентних органів максимально деталізувати процес регулювання і контролю може призвести до позитивних зрушень в економіці, оскільки чим детальніше врегульовані відносини, тим менше шансів для реалізації зловмисних планів.

Таким чином правове регулювання в сфері концентрації суб‘єктів господарскої діяльності можна назвати прийнятним на даному етапі розвитку правової системи. До негативів можна віднести невідповідність деяких норм як інтересам самих суб‘єктів відносин, так і держави в цілому. До позитивів – вдосконалення правового регулювання ряду процедур, що полегшує роботу фахівців в цій галузі, державних службовців.

Відповідно рівень правового регулювання можна назвати задовільним. Причому найбільшу цінність становить диференційований підхід до кожного конкретного випадку, можливість прийняття рішення за умов співставлення можливої шкоди для принципів ринкової економіки і значної користі для суспільства.





Використані нормативно-правові акти:



  1. Конституція України.

  2. Закон України „Про захист економічної конкуренції”.

  3. Закон України „Про Антимонопольний комітет України”

  1. Указ Президента України „Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки”

  2. Постанова Верховної Ради України „Про Державну програму демонополізації кономіки і розвитку конкуренції”

  3. Розпорядження Антимонопольного комітету України „Про Положення про контроль за економічною концентрацією”





2




Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Економічна політика як система: визначення, основні критерії, класифікація

    Курсовая работа >> Экономика
    ... економічної політики є держава. Тому економічна політика - це завжди державна економічна ... технологічних комплексів з високим рівнем концентрації виробництва, які забезпечують експортний потенц ...
  2. Економічна теорія, її предмет, методи та функції

    Контрольная работа >> Экономическая теория
    ... ї. Економічна політика використовується для перерозподілу прав власності та концентрац ... ії цієї власності у суб’єкта, що її здійснює. Економічна політика ...
  3. Економічна Структура світу

    Реферат >> Астрономия
    ... ікації. Досягається економія від спеціалізації й концентрації виробництва, зниження трудозатрат ... та Китаї. Створена в Амазонії вільна економічна зона "Манаус" займає майже чверть ... ї цивілізації є продовження процесу концентрації і транснаціоналізації банкі ...
  4. Економіка (Економічна теорія) Теоретичний матеріал аудиторних занять

    Конспект >> Экономическая теория
    ... основними завданнями навчального предмета «Економіка (Економічна теорія)» є набуття студентами ... вмілість робітника завдяки концентрації його зусиль на виготовленні ... 100% (11.5.7) Взагалі, прибуток – це економічна категорія, яка відображає кінцеві результати ...
  5. Економічна діяльність. Сутність та види економічної діяльності

    Контрольная работа >> Экономическая теория
    ... трьох компонентів: цілі, процесу та результату. Економічна діяльність – сукупність дій на ... виробничого процесу. Концентрація виробництва як організаційно-економічна форма СПП ... світогосподарських зв’язків. Як економічна категорія міжнародний поділ праці ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017430782318115