Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Право, юриспруденция->Реферат
Целью настоящей курсовой работы является попытка раскрыть понятие юридической ответственности, основываясь на современной теории права, и дать примерн...полностью>>
Право, юриспруденция->Реферат
3. Подготовка проектов нормативных правовых актов Республики Беларусь осуществляется, как правило, на основе государственных программ и ежегодных план...полностью>>
Право, юриспруденция->Курсовая работа
Во-первых, развитие теории государства и права в нашей стране требует крити­ческого переосмысления ряда ее фундаментальных категорий, выхода на новый ...полностью>>
Право, юриспруденция->Реферат
Действие закона (нормативного акта) - состояние реального функционирования (воздействия и правового регулирования) предписаний закона (нормативного ак...полностью>>

Главная > Шпаргалка >Право, юриспруденция

Сохрани ссылку в одной из сетей:

1.Нормати́вно-правови́й а́кт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Іншими словами, нормативно-правовий акт — це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.

У нашій правовій системі нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Закони — це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі — Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини.

Закони зазвичай поділяються на конституційні та звичайні.

Усі закони мають вищу юридичну силу

Підзаконні нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:

  • нормативні акти Президента України,КМУ,ВР,АРК,

Дія закону (нормативно-правового акта) чи навіть окремої його норми права — це обов'язковість їх виконання (всіма) громадянами, посадовими особами, державними органами та іншими суб'єктами права стосовно певної сфери (виду) суспільних відносин, за певних обставин (ситуацій), протягом певного часу, на певній території (у певному просторі) та щодо конкретного кола суб'єктів права, тобто осіб, організацій (в широкому смислі слова), які наділені певними характеристиками. Дія закону у часі починається з моменту вступу його в силуУсі нормативно-правові акти за часовим критерієм, тобто тривалістю їх дії, можуть бути поділені на два види:

*акти із невизначеним строком дії, для яких не встановлений кінцевий момент їх дії;

*акти тимчасової дії, тривалість якої залежить від різних заздалегідь визначених обставин.

2. Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Форми суспільної активності громадян виражено в діяльності їх різних об'єднань, тому поняття «об'єднання громадян» є узагальнюючим, що відбиває різноманітність цих форм у реальному житті суспільства.

Діяльність об'єднань громадян носить найрізноманітніший характер. Її може бути спрямовано на участь у розробленні державної політики, розвиток науки, культури тощо,

Одним із критеріїв класифікації об'єднань громадян може слугувати мета їх діяльності. Так, у Законі України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р.1 наведено чітке визначення різновидів об'єднань громадян — політичних партій і громадських організацій. У свою чергу згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні» політичною партією

визнається зареєстроване відповідно до закону добровільне об'єднання громадян — прихильників відповідної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яка має за мету сприяння формуванню й вираженню політичної волі громадян, участі у виборах та інших політичних заходах.

Найповнішу характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з якими виділяють:

масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки тощо); До загальних ознак слід віднести:

1) добровільність об'єднання. Це відображено в добровільності вступу та виходу з об'єднання громадян, методах роботи, сутністю яких є досягнення певної мети внутрішньоорга-нізаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключення із членів об'єднання громадян;

  1. організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;

  2. відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи державно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду й закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охорони природи права складати протоколи про адміністративне правопорушення).

Окремими ознаками, притаманними окремим об'єднанням громадян, є:

  1. членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси;

  2. обов'язковість участі членів об'єднання громадян у його роботі та створенні матеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків;

  3. наявність статуту об'єднання громадян. У діяльності об'єднань громадян здебільшого відсутні комерційні цілі або одержання прибутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їх статутних завдань і цілей.

органи громадської самодіяльності (народні дружини по охороні громадського порядку);

органи громадського самоврядування (ради й колективи мікрорайонів, домові, вуличні комітети та ін.).

3. Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів необхідно для:

- усунення суперечностей між нормативними актами;

- підвищення якості та ефективності законодавства;

- забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями.

Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів'.

- кодификацію;

- інкорпорацію;

- консолідацію.

Технічною передумовою трьох способів (форм) систематизації є облік нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері).

Кодифікація - спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт(кодекс,конституція) Інкорпорація - спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них. Консолідація - спосіб (форма) систематизації, який полягає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту.

  1. Основною ознакою суб'єктів є їх правосуб'єктність, що охоплює правоздатність (наявність прав і обов'язків) і дієздатність (здатність реалізовувати права й обов'язки). Правоздатність - здатність особи бути носієм прав і обов'язків. Правоздатність - здатність мати визначені повноваження, обов'язки і заборони. Однак можна не мати повноважень. Дієздатність - здатність оосби своїми діями здійснювати права й обов'язки. Правоздатність фізичних осіб виникає в момент народження і припиняється зі смертю. Дієздатність фізичних осіб зв'язана з психічними і віковими властивостями людини і залежить від них. Цивільна дієздатність - здатність громадян своїми діями здобувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх. Частковою дієздатністю володіють неповнолітні громадяни, що не досягли 14 лет (малолітні громадяни) і неповнолітні у віці від 14 до 18 років. Повний обсяг дієздатності настає з моменту повноліття - 18 років, але адміністративної відповідальності підлягають особи, що досягли на момент здійснення правопорушення 16 літнього віку. Державою передбачається обмеження дієздатності і визнання громадянина недієздатним.

  2. Полiтичнi права надають громадянам можливiсть брати участь у суспiльному та полiтичному життi країни. Громадяни мають право на об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод, мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, а також на участь у виборах i референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування, право на доступ до державної служби. Право збиратися мирно, без зброї i проводити збори, мiтинги, походи i демонстрації. Стаття 42 Конституцiї України закрiплює право громадян на пiдприємницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом та пiдприємництво. На рiвнi Основного Закону зафiксований i захист прав споживачiв, здійснення контролю держави за якiстю i безпечнiстю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяння діяльності громадських організацій споживачів.

  3. Предметом конституційного права є особливе коло державно-політичних відносин владарювання. Внутрішньою формою цієї галузі права є система конституційного права, яка розкриває внутрішні взаємозв’язки між її елементами — нормами та інститутами. Норми конституційного права знаходять відображення у зовнішніх формах або джерелах, під якими, розуміються чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові норми і принципи. Серед джерел особливе місце посідає конституція. Перша конституція була прийнята у Сполучених Штатах Америки у 1787 р. Різновидами Д. к. п. крім Конституції (Основний Закон) України є - кон-ституційні і звичайні закони та інші акти Верховної Ради України, ука-зи Президента, акти безпосередньої демократії (насамперед, референ-думу, сільських сходів); інтерпретаційні акти (акти тлумачення); санк-ціоновані державою правові звичаї, традиції; акти, що є результатом імплементації норм міжнародного права; угоди, договори, конвенції та інші акти, що заключає Україна з іншими державами; спільні акти дер-жавних органів і органів громадських організацій; акти делегованого законодавства, регадаменти, т. зв. конституційний договір; акти Кон-ституційного Суду України; судові прецеденти (насамперед, - Кон-ституційного Суду). Це - перелік Д.к.п., які виробила світова практи-ка і багато з яких у нас не набули поширення. Нарешті, треба мати на увазі, що Д.к.п. є не всі правові акти, а лише ті із них, які містять норми конституційного права.

  4. .Конституція закріплює широкі повноваження Верховної Ради України, які визначають її місце і роль у державі. Ці повноваження за сутністю і призначенням можна поділити на декілька груп. Найважливішими є повноваження щодо: внесення змін до Конституції України; прийняття законів; визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації адміністративно - територіального устрою нашої країни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження. Верховна Рада може розглядати питання про відповідність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри, що спричиняє його відставку. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів може бути розглянуто за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України (однієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верховної Ради.

  5. Конституція – основний закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які визначають принципи організації публічної влади, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації й компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи. В залежності від процедури прийняття розрізняють конституції: октройовані, “народні” (даровані зверху главою держави - монархом) і прийняті легітимним способом: парламентом, установчими зборами або на підставі референдуму. Один по одному конституції розрізняють гнучкі жорсткі та змішані. У науці конституційного права розрізняють юридичну й фактичну конституції.

Під юридичною конституцією держави мається на увазі фактично існуючий документ, що закріплює основи державного, політичного й економічного устрою даної країни, прийнятий установленим законом. Фактична конституція - це реально існуючі суспільні відносини та нормативно-правові акти, що конкретизують положення конституції. У залежності від політичного режиму, що закріплюється конституцією, виділяють конституції демократичні, авторитарні і тоталітарні. Демократичні конституції, на відміну від авторитарних і тоталітарних, не тільки проголошують права і свободи, але і створюють умови для їхньої реалізації, закріплюють ідеологічне й політичне різноманіття.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Основні теорії походження держави та права (1)

    Реферат >> Астрономия
    ... Кафедра теорії та історії держави і права Курсова робота з предмету “Теорія держави та права” НА ТЕМУ: Основні теорії походження держави та права Виконав ...
  2. Основні теорії походження держави та права (2)

    Реферат >> Государство и право
    ... розгадкою феномена права та держави, розкриттям його сутності. Правові теорії минулого – це набуток та завоювання людсько ... О-75] 8. Роль держави і права в суспільстві - основні теорії походження та сутності держави і права // Основи правознавства: Навч ...
  3. Держава як основний інститут політичної системи

    Реферат >> Астрономия
    ... , зафіксований сучасною теорією держави. Він є проміжним між тоталітарним та демократичним режимом, перех ... ій", за ред. М.Н.Марченко, М-97. 3). Хропанюк В.Н. "Теорія держави та права", М-97. 4). Мережа Internet.
  4. Правові основи забезпечення здійснення своїх повноважень митними органами України

    Курсовая работа >> Таможенная система
    ... дослідження загальної теорії держави та права, предметом теорії повноважень виступає частина предмета теорії держави та права. Об’єкт ... об’єкт дослідження загальної теорії держави та права// Право України. – 2008. №1. – С.15 4 Кузьм ...
  5. Теорії виникнення держави. Історичні типи держав

    Конспект урока >> Право, юриспруденция
    ... та знаряддями праці. Отже, в теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави і права ... і між ними – виникає держава. Історичні типи держави. Типологія держави призначена розподіляти дер­жави та правові системи, як ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0016331672668457