Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Государство и право->Реферат
АУДИТ ПЕРСОНАЛА (АП)– система консультационной поддержки, аналитической оценки и независимой экспертизы кадрового потенциала организации, позволяющая ...полностью>>
Государство и право->Реферат
Актуальность данной темы определяется, прежде всего, высокой степенью зависимости достижения высоких показателей эффективности деятельности предприяти...полностью>>
Государство и право->Реферат
Данная работа содержит описание эволюции управленческой мысли; показано, как развивалось управление, прежде чем оно сформировалось в систематизированн...полностью>>
Государство и право->Реферат
§1.  Общие положения.  Товарищество на вере, или коммандитное, отличается тем, что состоит из двух групп участников. Одни из них осуществляют предприн...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Государство и право

Сохрани ссылку в одной из сетей:

У 2000-2002 рр. ситуація змінилася. По молоку і молочних продуктах і по яйцях збільшилася диференціація споживання по регіонах, причому по молочних продуктах суттєво (на 13,8 пункти). Саме тоді зі споживання продуктів рослинного походження відбулося зниження диференціації. Найбільшим зменшення коефіцієнта варіації було по хлібопродуктах (на 7 пунктів) та по олії (на 6,9 пункти). Тобто процес диференціації у споживанні продуктів по регіонах існує і зараз, але він має по різних продуктах різну спрямованість. Що ж стало причиною погіршення ситуації з забезпеченням регіонів України продуктами харчування і збереження їх диференціації за рівнем споживання? В економічній літературі розглядається чимало припущень. Так, загальновідомо, що при збільшенні величини доходів збільшується кількість і підвищується якість харчування. Між іншим, дослідження свідчать про різний ступінь зв'язку споживання продуктів харчування з величиною середньодушового доходу. При цьому по групі продуктів тваринного походження, наприклад, вона коливалася від сильної по молоку та молочних продуктах (0,64), середньої по м'ясу і м'ясопродуктах до слабкої по яйцях. Але в усіх випадках вона носила зворотній характер, тобто з підвищенням рівня доходів споживання продуктів зменшувалася. Наведемо окремі приклади. У Донецькій області, при одному з найвищих серед областей України середньодушовому грошовому доході (1575,3 гри) споживання молока і молочних продуктів у 1999 р. було найнижчим (157,1 кг). В області з найбільшим їх споживанням (Тернопільська - 297,4 кг) середньодушовий дохід складав 608,8 гри. Таким чином, склалася парадоксальна ситуація. Тому наступним кроком було з'ясування тісноти зв'язку між рівнем виробництва і споживання продуктів харчування по регіонах. Логічно передбачити наявність такого зв'язку. Але на початку 90-х років показники коефіцієнтів парної кореляції в цьому відношенні принципово відрізнялися, з одного боку, по взаємозв'язку виробництва і споживання яєць (0,61), а з другого - м'яса та м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів (0,09), це було свідченням масштабних переміщень продуктів з одних регіонів в інші. При цьому споживання було більшим в областях із значно меншим рівнем виробництва, ніж в областях із рівнем виробництва, який у значній мірі вище величини споживання (табл. 3.2).

У наступні роки ситуація суттєво змінилася. Значно збільшився взаємозв'язок між виробництвом і споживанням продуктів тваринництва в регіонах України. По м'ясу і м'ясопродуктах величина коефіцієнта парної кореляції 2002р. дорівнювала 0,800. А по молочних продуктах і яйцях - була більше 0,850. Тобто простежується чітка тенденція, відповідно до якої більш низькому виробництву відповідає і більш низький рівень споживання і навпаки [13, с.316].

Таблиця 3.2. Динаміка коефіцієнтів кореляції між співвідношенням виробництва та споживання продуктів харчування по регіонах України в 1990-2002 рр.

Продукти

Роки

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2002

М'ясо, м'ясопродукти

0,087

0,770

0,823

0,817

0,861

0,778

0,800

Молоко, молоко-продукти

0,092

0,765

0,841

0,899

0,893

0,849

0.864

Яйця

0,612

0,847

0,782

0,838

0,847

0,861

0,854

По групі продуктів рослинного походження протягом 1990-2000 рр. існував незначний зв'язок між виробництвом і споживанням хлібопродуктів. Між тим по картоплі й олії він був значним - близько 0,8. По цукру - до 1996 р. мав тісний зв'язок, а починаючи із 1997 р. - тенденцію до зменшення. Фактори, унаслідок яких сформувалося в сучасних умовах таке становище, безумовно, заслуговують на увагу. Один із них доволі очевидний: відсутнє масштабне переміщення продуктів харчування між регіонами. І якщо, наприклад, у молоко продуктовому підкомплексі відносно цільномолочної продукції таке становище слід вважати природним, то відносно багатьох інших виробів з молока, особливо вершкового масла та сирів необхідне пояснення. Одне з них зводиться до наступного. Одна з особливостей сучасного стану виробництва продукції тваринництва полягає в тому, що все більшу питому вагу в ньому займають особисті підсобні господарства населення. Наприклад, 2002 р. в цілому по Україні виробництво молока в особистих підсобних господарствах (ОПГ) населення перевищило 70 % загальної кількості. У ряді областей цей показник значно вищий. Так, у Закарпатській, Івано-Франківській областях в ОПГ населення вироблено більше 88 % молока. Між тим товарність молока, виробленого особистими господарствами, невисока. Тому показники споживання молока і молочних продуктів у сільській місцевості з розрахунку на душу населення значно виші. Про це свідчить і ситуація, яка склалася у Львівській області наприкінці 90-х років. У цій області, за даними бюджетних обстежень, сільські жителі при дуже скромному рівні доходів споживали більше 500 кг молокопродуктів. Це набагато більше середнього рівня споживання по області, який на той час складав 283 кг. Аналогічною ситуація є і для інших продуктів харчування тваринного походження. Між тим організація закупівлі у населення дозволяла б вирішити дві проблеми:

1) підвищити товарність і збільшити грошові доходи населення;

2) збільшити виробництво сільськогосподарської продукції.

Одночасно створювалася б сировинна база для переробної промисловості, що,у свою чергу, значно пожвавило б ринок сільськогосподарської продукції в Україні, створило матеріальну основу під переміщення її з одних регіонів в інші. Такий досвід має Кун'янський МКК (Харківська область), ВАТ „Галактон" (Київська область) та ін [9, с.496].

4. Державні регіональні прогнози і програми

Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система кількісних показників, що ґрунтується на державних соціальних стандартах і нормативах забезпеченості населення. Основні фактори, що обумовлюють процес розробки прогнозів соціально-економічного розвитку регіону:

  • соціально-демографічний стан;

  • природно-кліматичні умови;

  • національно-етнічні особливості території;

  • рівень розвитку соціальної інфраструктури у міських та сільських поселеннях;

  • потенційні можливості місцевих інвесторів;

  • кількісні характеристики розвитку соціальної інфраструктури у розвинених країнах світу та у провідних областях України.

Державні регіональні програми — комплекс заходів місцевих органів державної влади та управління щодо вирішення найбільш актуальних проблем соціально-економічного розвитку регіону. Вони дають можливість найповніше узгодити територіальні та галузеві інтереси, створити реальні умови для зближення рівнів виробництва і споживання основних товарів широкого споживання в усіх регіонах (Рис. 4.1) [7, с.186].

Вирішення проблем соціального характеру, розвиток соціальної інфраструктури

Рис. 4.1 Цілі розробки державних регіональних програм

В Україні сьогодні діє програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону. Підготовлені програми соціально-економічного розвитку Полісся, Поділля, Причорноморського та Придніпровського регіонів. Схвалені Кабінетом Міністрів України заходи регіональних програм автоматично стають складовими державної програми економічного і соціального розвитку України (Рис.4.2).

Рис. 4.2 Елементи регіональних програм і прогнозів розвитку регіонів

Важливе місце в системі державного регулювання розвитку регіонів належить регіональному плануванню, однією із форм якого є індикативне планування. Індикативне планування не стримує ініціативу приватного бізнесу, допомагає визначити напрями розвитку господарського комплексу, інформує зацікавлені сторони про потенційний попит, стан справ у суміжних галузях, стан ринку робочої сили тощо. Індикативне планування передбачає: підготовку макроекономічних планів-прогнозів, де визначені головні орієнтири, масштаби, пропорції і кінцеві цілі розвитку галузей економіки регіону; формування рішень, які впливають на структуру господарства шляхом розподілу централізованих інвестицій та інших контрольованих державою (регіоном) ресурсів; розміщення державних і регіональних замовлень; розробку програм припинення функціонування неефективних галузей і виробництв; врегулювання соціальних проблем. Індикативний план є основою для прийняття відповідних рішень, які у подальшому реалізують згідно із чинним законодавством. Крім того, індикативний план конкретизує напрями, масштаби, темпи, пропорції розвитку науково-технічного потенціалу та визначає інноваційні пріоритети держави з огляду на головні положення Концепції науково-технічного та інноваційного розвитку України. Індикативний план повинен узгоджувати пріоритети розвитку науки і технологій із сучасними і перспективними загальнонаціональними цілями розвитку країни з урахуванням світових тенденцій, ресурсних можливостей, соціальних та культурних традицій України [10, с.210]. Програма економічного і соціального розвитку регіону (індикативний план) складається з двох частин: концептуальної системи та системи показників. План розробляється на основі Державної концепції науково-технічного розвитку України. Перехідні та стратегічні цілі науково-технічного розвитку передбачають:

  • підвищення рівня конкурентоспроможності виробництва шляхом використання сучасних технологій, поліпшення використання робочої сили та підвищення її кваліфікації;

  • залучення капіталовкладень у реконструкцію, оновлення і створення інфраструктури виробництва за допомогою податкових пільг, зміни норм амортизації, введення пільгових інноваційних кредитів, розширення системи гарантій;

  • стимулювання потреб виробництва в інноваційній діяльності, державну підтримку фундаментальних досліджень та розробок ринкової орієнтації, сприяння розвитку малого бізнесу;

  • захист ринку шляхом забезпечення державних замовлень, використання системи непрямих заходів захисту споживачів;

  • сприяння розвитку експорту, використання експортного потенціалу як головного регулятора національного платіжного балансу з метою урівноваження експорту та імпорту, забезпечення в стратегічному плані випереджувального зростання експорту наукомісткої продукції;



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Регіональна економіка і регіональна політика

    Курсовая работа >> Экономика
    ... принципами сучасної регіональної політики ЄС визнано ... регіональної політики України, враховуючи активну участь України в європейському регіональному ... проблеми та протиріччя регіонального розвитку. У проекті Закону України «Про концепцію державної регіонально ...
  2. Регіональні особливості відтворення населення України

    Курсовая работа >> Социология
    ... в україні: сучасні проблеми та перспективи 3.1 Проблеми відтворення населення в сучасних умовах 3.2 Демографічна політика держави Висновок ... Демографічні процеси в Україні // Україна: аспекти праці. - №1, 2007. Регіональна політика України / За ред. Н.Г. ...
  3. Проблеми регіональної політики і РПС України

    Реферат >> Астрономия
    Лекція ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ І РПС УКРАЇНИ План Регіональна економічна політика України та шляхи її реалізації. Передумови ... і завдання регіональної політики на сучасному етапі розвитку і реформування економіки України? Що таке державні регіональн ...
  4. Проблеми розвитку залізничного транспорту в Україні

    Курсовая работа >> Экономика
    ... транспорту України 1.2 Сучасний стан галузі залізничного транспорту України 1.3 Проблеми забезпечення залізниці України транспортом ... та ін. - К.: КУЕТТ, 2007. - С.113-120 Регіональна політика України /За ред. Н.Г. Курдюкової. - К.: Наукова думка ...
  5. Національна і регіональна економіка України

    Учебное пособие >> Экономика
    ... ни "Проблеми національної і регіональної економіки України" 2. Поняття регіону і регіонального господарства 3. Регіональна структура і регіональна політика 1. Учбовий курс " Проблеми національної і регіонально ... арсенал сучасної регіональної економ ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0011558532714844