Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Курсовая работа
В процессе работы была рассмотрена сущность платежной системы РБ, изучены основные ее элементы и виды, была проведена оценка состояния АС МБР как ключ...полностью>>
Экономика->Контрольная работа
В решении вопроса о субъекте, задающем требование упорядоченности ранее не связанных ресурсных возможностей, возникает стремление выделить, прежде все...полностью>>
Экономика->Реферат
В период становления малого и среднего бизнеса не в каждой фирме такого класса был компьютер. Но в результате развития рынка компьютерной техники и сн...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
С переходом к рыночной экономике, наиболее острой проблемой, ежедневно стоящей перед руководством отечественных предприятий, является проблема платеже...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Курсова робота

з дисципліни

«Державне регулювання економіки»

Тема:

Державна інвестиційно-інноваційна політика

Зміст

Вступ 3

1. Державне регулювання інвестиційної діяльності 5

1.1. Організаційно-правова основа інвестиційної діяльності 5

1.2. Державне регулювання інвестиційного процесу 7

1.3. Фінансово-кредитна система, її вплив на інвестиційний процес 11

1.4. Основні показники інвестиційної діяльності в Україні 17

2. Державна інноваційна політика 19

2.1. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні 19

2.2. Проблемні питання інноваційної політики в Україні 24

2.3. Державна підтримка інноваційної активності економіки 27

3. Сучасний стан інноваційної діяльності в Україні 31

4. Проблеми інвестиційних процесів в Україні 36

Висновки 44

Список використаних джерел 46

Вступ

В теперішній час, на етапі економічного зростання України, регулювання інвестиційного і інноваційного процесів з боку держави набувають особливого значення.

Оздоровлення економіки України потребує інвестування значного капіталу у пріоритетні галузі виробництва. Фінансування інвестиційних проектів звичайно триває кілька років, а прибуток інвестиції почнуть приносити лише після введення об'єктів в дію.

На початку 90-х років інвестиції спрямовувались на підтримку ледь жевріючих виробництв, обігові кошти яких були спожиті, а витрачені інвестиційні ресурси не дали навіть припинення спаду виробництва.

Помилки у виборі напрямків інвестування у спрямуванні коштів в малоефективні, недостатньо обґрунтовані проекти призвели до припинення інвестиційних процесів і, як наслідок, до і скорочення виробництва.

В останні роки трансформаційні процеси в економіці України набули певного динамізму на макроекономічному рівні. Болісні, але конче необхідні реформи, що спрямовуються на монетарну стабілізацію економіки шляхом скорочення дефіциту бюджету та придушення інфляції фінансово-кредитними регулятивними методами, це тільки фундамент подальших ринкових перетворень.

Тисячі соціалістичних підприємств неспроможні працювати з ринкових умовах через невірно прийняті свого часу інвестиційні рішення. На їх підтримку відволікаються значні бюджетні кошти, які могли б бути спрямовані на фінансування соціальної сфери. Структурно-інноваційна перебудова економіки потребує створення сприятливого інвестиційного клімату, становлення фондового ринку.

Законом України „Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької і інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.

1. Державне регулювання інвестиційної діяльності

1.1. Організаційно-правова основа інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність. Серед них слід насамперед відзначити Закон України „Про інвестиційну діяльність”, Закон України „Про іноземні інвестиції”, Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

цінні папери (акції, облігації та ін);

цільові грошові внески;

науково-технічна продукція та інші об'єкти власності;

майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом: пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств; створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб; придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам; придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами; надання позик, кредитів, майна та майнових прав. [19]

Суб'єктами інвестиційної діяльності є: інвестори (замовники); виконавці робіт (підрядники); користувачі об'єктів інвестиційної діяльності; постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції; юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін); громадяни України; іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій. До складу інвестиційної сфери включаються:

1) сфера капітального будівництва, яка об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);

2) екологічна сфера;

3) інноваційна сфера;

4) сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);

5) сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

Інвесторові надане право володіти, користуватись та розпоряджатись об'єктами та результатами інвестиційної діяльності, у тому числі здійснювати торговельні операції та реінвестування. Інвестор може придбати необхідне йому майно за цінами та на умовах, що визначаються за домовленістю, без обмежень щодо обсягу та номенклатури, якщо такі угоди не суперечать законодавству України. Інвестор може передати за угодою (контрактом) свої права щодо інвестицій, їх результатів юридичним та фізичним особам, державним та муніципальним органам. [19]

1.2. Державне регулювання інвестиційного процесу

Залежно від стану економіки (рівня інфляції, дефіцитності) використовуються різні концепції державного регулювання.

На схемі представлені форми державного регулювання інвестиційної діяльності в державі. (Див. рис.1) [15]

Рис 1. Основні форми державного регулювання інвестиційної діяльності [15]

Відомо, що в розвинених країнах існує добре відпрацьована законодавча система захисту інтересів приватних інвесторів, що, в свою чергу, стимулює трансформацію інформації про окремі компанії у вартість їх акцій, і це призводить до того, що ціни на них змінюються вільно.

У країнах із перехідною економікою ситуація дещо інша. Саме проблема недостатнього ступеня законодавчого захисту приватних інвесторів може служити ще одним поясненням взаємопов'язаного руху котировок на фондовому ринку. Цей висновок збільшує достовірність того, що неефективна політична та законодавча системи можуть зробити збір та аналіз інформації про конкретні компанії відносно незначним для прийняття рішення про інвестування в їх акції.

Створення фондових ринків у країнах із перехідною економікою не гарантує більш ефективного розподілу капіталу між фірмами. Отже, фондовий ринок може забезпечити необхідний рух капіталу до конкретних ефективних фірм, але лише в тих країнах, уряд яких незначною мірою корумпований, а законодавчі системи надійно захищають права власності приватних акціонерів. [3]

Практика надання економічно необгрунтованих податкових пільг (найбільш яскраво проявляється в кількості створених вільних економічних зон, пріоритетних галузях та конкретних підприємствах) не сприяє ефективності інвестицій.

Недостатність коштів призводить до ручного управління державними фінансами, не дозволяє планувати і підтримувати навіть середньострокові пріоритети бюджетної та економічної політики.

Із розвитком ринкової економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес будуть звужуватися, що дозволить більше уваги зосередити на методах опосередкованого впливу, які держава реалізує через свої інститути як учасник інвестиційного процесу. [7]

Формами опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес є:

державне кредитування;

державні позики;

роздержавлення та приватизація;

податкове регулювання;

амортизаційна політика;

державний лізинг;

ліцензування і квотування;

антимонопольні заходи;

стандартизація.

Захист національного інвестиційного ринку називається протекціонізмом, який здійснюється за допомогою:

високих митних зборів на товари, що імпортуються;

податки на іноземні інвестиції;

обмеження або заборону ввозу окремих товарів;

заохочення розвитку національного товаровиробника;

субсидіювання національного інвестора.

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості окремих галузей чи регіонів здійснюється через:

податкові пільги чи канікули;

пільгові кредити;

державні субсидії;

заохочення створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних концернів і консорціумів, вільних (офшорних) зон.

Окремим напрямом держаного регулювання є регулювання ринку цінних паперів (табл.1). [3]

Таблиця 1

Державне регулювання ринку цінних паперів [3]

Мета

Методи

Результат

Сприяння

розвитку

привабливого

інвестиційного

середовища

- сприятливе та стале законодавство

- державний моніторинг

- розкриття інформації

- розвинена інфраструктура

- захист інвестор/в

Залучення внутрішніх

та іноземних

інвестицій

Обмеження

інфляції

- розвиток ринку державних цінних паперів

- емісія цінних паперів органами місцевого самоврядування

- продаж державних пакетів акцій інвестиційно привабливих підприємств

- покриття дефіциту

бюджету

- збереження

накопичень громадян

- стабілізація курсу

національної валюти

- реалізація регіональних

соціальних програм

Реструктуризація

- приватизація

- використання механізму

банкрутства

- конкуренція

- ефективний менеджмент

- пожвавлення підприєм-

ницької діяльності

- збільшення кількості

робочих місць

- збільшення доходів бюджету

Інтеграція в

міжнародні

фінансові

ринки

- впровадження міжнародних стандартів діяльності професійних учасників ринку в Україні

- обіг іноземних фінансових інструментів в Україні та українських за межами України

- міжнародне співробітництво

- доступ на міжнародні

ринки капіталів

- зміцнення міжнародно-

го авторитету

- зближення національ-

них законодавств

- раціоналізація ринку

Соціальна

стабільність

у суспільстві

- аналіз соціально-економічних аспектів

- захист прав власності

- розвиток інститутів спільного інвестування

- інформування та освіта населення

- довіра населення до

ринку та держави

- збільшення накопичень

громадян

- прогнозованість

соціально-економічного

розвитку

1.3. Фінансово-кредитна система, її вплив на інвестиційний процес

Фінансово-кредитна система - це складна система, до якої входять різні структури: банки (національні, комерційні, інвестиційні, ощадні); біржі (товарні, фондові, трудові); торгово-посередницькі фірми; комерційні центри; страхові, брокерські, дилерські компанії; інвестиційні інститути як спеціалізовані учасники фондового ринку; пенсійні фонди.

Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється через НБУ шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти. Грошово-кредитна політика НБУ залежно від стану економіки проводиться або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції.

Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду, коли необхідно активізувати кон'юнктуру ринку, розширити обсяги виробництва, збільшити зайнятість тощо. [11]

Кредитна експансія - інтенсивне розширення кредитних операцій з метою отримання прибутку. Вона включає зниження офіційних ставок центральних банків і розширення лімітів на їх облікові та ломбардні операції, зміну норм обов'язкових резервів (або їх скасування) кредитних установ, купівлю цінних паперів на відкритому ринку, розширення купівлі у комерційних банків іноземної валюти і зниження процентної ставки за цими операціями, скасування кількісних обмежень на кредити.

Політика кредитної рестрикції проводиться з метою отримання інвестиційної діяльності. Подорожчання кредитних ресурсів змушує інвесторів вкладати тільки в найбільш ефективні, прибуткові проекти, сприяє росту державних інвестицій, залученню коштів на депозити фінансово-кредитних установ.

НБУ проводить і операції на фондовому ринку, тобто здійснює продаж та купівлю державних цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань).

У світовій практиці операції з цінними паперами вважаються найдієвішими методами грошово-кредитного регулювання економіки. З метою кредитної експансії центральні банки купують державні цінні папери і, навпаки, продають їх, коли прагнуть обмежити розширення кредиту комерційних банків.

Центральні банки опосередковано впливають на інвестиційну діяльність і через регулювання норми обов'язкових або мінімальних резервів. Цей метод полягає у встановленні комерційним банкам норм обов'язкових резервів у вигляді певного проценту від суми їх депозитів, що зберігаються у нього на рахунках. При збільшенні норм обов'язкових резервів зменшується розмір кредитних ресурсів і, навпаки, при їх зниженні комерційні банки отримують можливість для розширення кредитних операцій, збільшення частки довгострокових кредитів, стимулюючи тим самим інвестиційний процес.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Державна інноваційна політика

    Курсовая работа >> Экономика
    ... : Державне регулювання інвестиційної діяльності. Державна інноваційна політика Державне регулювання інвестиційнонноваційної політики Зміст Вступ Розділ 1. Характеристика інвестиційно-іноваційної діяльност ...
  2. Інноваційна політика

    Курсовая работа >> Экономика
    ... нноваційної політики промислових підприємств України 3. Принципи державної інноваційної політики 4. Інноваційні стратегії Література Вступ Інноваційна політика ... ї державної політики структурної переорієнтації економіки, що має інноваційнонвестиційну ...
  3. Ринок об'єктів інтелектуального інвестування, інноваційна політика України

    Контрольная работа >> Экономика
    ... ТА МАЙНОВИХ ПРАВ В УКРАЇНІ………………………………………………...3 2. ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ……………………...6 ЗАДАЧА 1………………………………………………………………………..12 ЗАДАЧА ... досягнення кінцевих позитивних результатів інвестиційної та інноваційної діяльності. До основних ...
  4. Інвестиційна політика України

    Реферат >> Астрономия
    ... іки. Цілеспрямована інвестиційна політика повинна сприяти виявленню та підтримці інновацій. Система стимулювання стратег ... аспект – істотна, принципова і постійна складова державної інвестиційної політики. Інвестиційна політика України пов’язана з вир ...
  5. Державна політика забезпечення економічної трансформації

    Реферат >> Экономика
    ... державних підприємств; бюджетно-податкова, грошово-кредитна та амортизаційна політика; ... ізації відповідної інвестиційної політики) державної підтримки інноваційнонвестиційних пріоритетів. Третій ... (планова, планово-стихійна, стихійна) замінює домінуючий ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0032079219818115