Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Реферат
Проблемы налогообложения постоянно занимали умы экономистов, философов, государственных деятелей самых разных эпох. Ф. Аквинский (1225 или 1226 - 1274...полностью>>
Экономика->Контрольная работа
Актуальные вопросы технологии почвообработки в системах земледелия Республики Марий Эл с момента своего появления система земледелия характеризует соб...полностью>>
Экономика->Реферат
Концепция жизненного цикла товара является ключевой в деятельности любого предприятия, ориентированного на потребителя. При правильном определении ста...полностью>>
Экономика->Реферат
Развитие рыночных отношений в обществе привело к появлению целого ряда новых экономических объектов учета и анализа. Одним из них является капитал пре...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

2


Зміст

Вступ

Розділ 1. Перехідна економіка як об’єктивна необхідність для встановлення ринкових відносин

1.1 Причини і передумови перехідної економіки України

1.2 Характерні риси перехідної економіки України

1.3 Специфіка дій об’єктивних економічних законів в перехідний період

Розділ 2. Характеристика рівня продуктивних сил і виробничих відносин в процесі трансформаційних зрушень в економічному житті України

2.1 Результати змін у відносинах власності

2.2 Якісні зрушення в продуктивних силах як матеріальні бази економічної системи

2.3 Роль держави в забезпеченні соціально-економічних перетворень в перехідній економіці

Розділ 3. Перспективи становлення ринкової економічної системи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У багатьох публікаціях вітчизняних та зарубіжних економістів і політиків стверджується, що в Україні відбувається або повинен відбутися перехід до ринкової економіки та її різних моделей і що цей період триватиме довго (висловлюються думки, що після подолання економічної кризи перехідний етап становитиме декілька десятиліть). Інші учені стверджують, що головними ознаками перехідного періоду в Україні є перехід від індустріальної до постіндустріальної стадії соціально-економічного розвитку, від державного соціалізму до змішаної економіки; від одного способу виробництва до іншого, від одного базису до іншого; від соціалістичної моделі розвитку економіки до основ ринкової демократії, від одного стану економіки до іншого. Залежно від цього по-різному визначають зміст перехідної економіки, характеризуючи його як перетворення усієї системи соціально-економічних відносин, формування реальних ринкових відносин, створення відкритої національної ринкової економіки, побудову основ постіндустріального суспільства, процеси капіталізації суспільно-економічного ладу чи створення дикого капіталізму.

Саме в цьому полягає актуальність обраної нами теми «Основні риси перехідної економіки України».

По-різному тлумачаться економіка, економічна система від яких потрібно переходити до іншої економіки, системи тощо. Переважна більшість авторів називають її адміністративно-командною системою, окремі – плановою економікою, соціалістичним устроєм, державним соціалізмом, базисом, що ґрунтується на позаекономічній залежності [1;201]. Водночас більшість авторів визнають, що період зміни одного типу економіки (адміністративно-командної системи тощо) іншим (ринковою економікою та ін.) є перехідним періодом. Останній можна визначити як особливий період, протягом якого економіка країни або групи країн переходить в істотно інший стан внаслідок докорінної трансформації економічної системи. Перехідний період в Україні розпочався 1991 р.

Розділ 1. Перехідна економіка як об’єктивна необхідність для встановлення ринкових відносин

1.1 Причини і передумови перехідної економіки України

Оскільки сутністю перехідного періоду є докорінна трансформація економічної системи, то необхідно з’ясувати тип економічної системи, що існував до перехідного періоду, з одного боку, і тип економічної системи, яка розвиватиметься у процесі перехідного періоду та після нього, з другого. Найбільш розповсюдженою характеристикою економічної системи, що існувала в Україні та інших країнах, колишніх республіках СРСР, є поняття «адміністративно-командна система», проте ця назва характеризує лише один з елементів економічної системи – її господарський механізм або управлінський аспект. Цей аспект є важливим, але не визначальним. Визначально синтезуючим аспектом при характеристиці типу економічної системи є тип економічної власності, передусім власності на засоби виробництва.

В СРСР 92 % власності було зосереджено в руках держави. Звідси випливає висновок, що невід’ємною ознакою такої системи, а отже, складовою поняття, що відображає тип цієї системи, є термін «державний».

Державна власність (на засоби виробництва, фінансово-кредитні інститути, об’єкти інтелектуальної власності і частку національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет тощо) може бути різною за своєю соціально-економічною сутністю. Це залежить, по-перше, від типу управління цією власністю; по-друге, від того, хто привласнює основні результати праці, створені працівниками державних підприємств; по-третє, від характеру самої праці; по-четверте, від характеру влади (економічної, політичної), оскільки власність і влада діалектично взаємопов’язані між собою [12; 90].

Управління виробництвом і власністю в СРСР мало адміністративно-командний характер. Це означало, що кожному регіону, республіці, галузі, підприємству директивно надсилались з єдиного центру показники господарської діяльності, виділялися обсяги ресурсів і фонду заробітної плати, визначалася номенклатура продукції, споживачам внаслідок цього нав’язувались значною мірою неякісні товари і послуги. Все це формувало витратний характер економіки, низьку ефективність виробництва (за рівнем виробництва ВВП у розрахунку на душу населення СРСР відставав від розвинених країн світу приблизно в 10 разів). Адміністративно-командна система управління поширювалася також на сільське господарство, споживчу кооперацію. Господарський розрахунок був формальним, виробництво здійснювалось заради виробництва, існував товарний дефіцит. Водночас практика складання п’ятирічних планів була прогресивною і запозичувалась у країн Заходу.

Власником виготовленої на підприємствах продукції була держава. Це було зумовлено тим, що і самі підприємства, і власність на засоби виробництва перебували в руках держави. При цьому проголошувалось існування загальнонародної власності. Насправді персоніфікатором державної власності була правляча еліта – вищі чиновники партійного, державного та господарського апарату, які мали величезні привілеї. Значна частина створеного національного доходу (близько 35%) витрачалась на військові цілі. Свідченням цього була низька частка особистого споживання в національному доході. Так, якщо 1908 р. ця частка становила 54,8%, 1928 р. – 58,1, то 1988 р. – 40,1%. За рівнем особистого споживання в розрахунку на душу населення СРСР посідав 77-е місце в світі.

Водночас соціалістичною за змістом була система освіти, охорони здоров’я (внаслідок безплатного характеру медичних послуг), культури, відпочинку, розподілу житла, пенсійного забезпечення, дитячого дошкільного та позашкільного виховання, хоча правляча еліта отримувала такі послуги набагато вищої якості. Соціалістичною за змістом була реалізація права на працю, яка мала здебільшого колективний характер. Завдяки цим елементам соціалізму змінювався і капіталістичний устрій у розвинених країнах світу. З цього приводу навіть Папа Римський Іоанн Павло II зазначав: «Прихильники розгнузданого капіталізму ігнорують добрі діяння, здійснені за комунізму, – боротьбу з безробіттям, власність бюрократично номенклатурної еліти, таку систему найлогічніше назвати «державно номенклатурним соціалізмом». Проте у післясталінський період ця система економічно була набагато гуманнішою і демократичнішою, ніж в Україні кінця 90х років XX ст. – початку XXI ст.

Виходячи з цього, некоректно говорити про перехід від індустріальної економіки. Така класифікація еволюції економічних систем (поділ останніх на аграрні, індустріальні і постіндустріальні) є поверхневою, оскільки ігнорує тип власності, системну характеристику продуктивних сил, має інші вади.

Недостатньо обґрунтованою є також характеристика економічної системи СРСР як соціалістичного устрою. У цьому випадку частина (окремі елементи соціалізму) видається за ціле, що не відповідає вимогам системного підходу.

Що стосується визначення поняття «планова економіка», то в ньому організаційна форма розвитку продуктивних сил і еволюції виробничих відносин (планова, планово стихійна, стихійна) заміняє визначальний для характеристики економічної системи критерій – тип економічної власності. Залежно від останнього формувався тип юридичної власності – передусім панівна номенклатурно-бюрократична еліта розпоряджалася, користувалася і володіла власністю на засоби виробництва.

Якщо згрупувати існуючі положення щодо вектора наступних перетворень, то можна виділити такі основні моделі: 1) ринкової економіки, ринкової економічної системи, соціально орієнтованої ринкової економіки, розвиненої ринкової економіки та ін.; 2) змішаної економіки, яка є найдосконалішою моделлю сучасного капіталізму; 3) постіндустріального суспільства; 4) національної економіки; 5) капіталістичної економіки; 6) народної економіки. Розглянемо коротко кожну з них передусім у методологічному аспекті.

Серед перелічених моделей ринкової економіки найбільш недосконалою є модель руху до ринку. У підручнику «Економікс» ринок розглядається як «інститут або механізм, який зводить покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг» [2;128]. Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок – це набір взаємозв’язків, або процес конкурентних торгів [3;56]. Можна давати й ґрунтовніші визначення ринку, але його невід’ємними найважливішими атрибутами все одно залишаться процес купівлі-продажу товарів і послуг та механізм його забезпечення відповідно до вимог певних законів.

З погляду структури суспільного відтворення ринок є одним з елементів сфери обміну. З методологічної точки зору, зокрема з боку вимог системного підходу, це положення означає зведення цілісної системи (яка існувала тоді в СРСР та Україні) до одного з її елементів, до того ж не найважливішого, оскільки сферою домінантою суспільного відтворення є безпосереднє виробництво.

Друга модель ринкової економіки – це рух до ринкової економіки або ринкової економічної системи. Між цими моделями істотних відмінностей немає, оскільки, по-перше, поняття «економіка» в онтологічному сенсі означає народне господарство, що включає галузі матеріального виробництва і сфери нематеріального виробництва. Іншим важливим аспектом (гносеологічним) цієї категорії є те, що це наука, яка вивчає народне господарство, способи його ведення людьми, відносини між людьми у процесі виробництва і обміну товарів, закономірності цього процесу [4;102].

По-друге, економічна система також характеризується як сукупність економічних відносин між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Відмінність між поняттями «економіка» та «економічна система» полягає у тому, що перше з них місткіше (оскільки включає наукову дисципліну, що вивчає народне господарство), а також у тому, що економічна система вказує на наявність окремих підсистем, елементів, взаємодія між якими формує єдину цілісність. Ці відмінності, у свою чергу, випливають із поняття «система», яка розглядається як «сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один з одним, яка утворює певну цілісність, єдність».

Для характеристики економічної системи на макрорівні двома найважливішими ознаками є типи власності (а в їхніх межах – окремі форми) і господарський механізм, який є комплексом основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей, реалізації власності, а також розвитку людини та узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп. Для ринкової економіки та ринкової економічної системи основним типом власності є приватна (передусім приватна капіталістична) та комплекс ринкових форм, методів і важелів, найважливішими з яких є механізм вільної конкуренції, стихійне переливання капіталів всередині галузей та між ними, відповідне регулювання цін шляхом коливання попиту і пропозиції, встановлення пропорцій між галузями народного господарства через механізм економічних криз та інших названих форм і методів.

Ринкова економіка, або з позицій системного підходу – ринкова економічна система, створює для цього на пізніх етапах своєї еволюції такі відсутні в ній органи, як різні види бірж (на попередніх етапах такими органами були центральні банки, комерційні банки та ін.).

Ця модель існувала впродовж кількох століть (з початку XVI ст.), еволюціонуючи від менш розвинених до більш розвинених форм. Наприкінці XIX ст. вони стали доповнюватись такими якісно новими ознаками, як колективна капіталістична власність (формою розвитку якої стали акціонерні компанії) та монополістична планомірність. Остаточного краху ринкова економіка зазнала під час світової кризи 1929 – 1933 рр.

Двома найважливішими макроекономічними ознаками якісно нової економічної системи капіталізму стають державна власність та державне регулювання. З погляду господарського механізму це означає, що замість ринкових важелів регулювання відбувається їх поєднання з державним регулюванням. Внаслідок неспроможності ринкової економіки вирішувати низку макроекономічних проблем, які вона сама породила, постійно зростає роль державного регулювання, яке здійснюється за допомогою економічних, правових та адміністративних важелів. Стає зрозумілим, що без активної ролі держави як регулятора неможливе саме існування економічної системи капіталізму.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Формування заробітної плати в умовах перехідної економіки України

    Реферат >> Экономика
    ... заробітної плати в умовах перехідної економіки України Заробітна плата як винагорода, ... в організації праці (рис. 1). Фонд основної заробітної плати Фонд додатково ... компенсаційні виплати Рис. 1. Структура фонду оплати праці в економіці України. Т кв. 2001 ...
  2. Структурна перебудова економіки України перехідного періоду

    Дипломная работа >> Экономика
    ... немає. Міністерство економіки України, яке б могло бути основним споживачем макроекономічних ... нтованої економіки в Україні // Економіка України. – 2000. - № 2. - с.4-5. Гош О. Ринок як засіб відродження перехідної економіки України // Економіка України. – ...
  3. Особливості трансформаційного періоду для економіки України

    Курсовая работа >> Экономика
    ... та перехід від економічного спаду до економічного зростання. Нові риси відтворення основного капіталу ... свідчать про рух сучасної перехідної економіки України в деяких сферах господарювання в бік докапітал ...
  4. Проблеми макроекономічного регулювання економіки України

    Курсовая работа >> Экономика
    ... ів економіки України. Структура курсової роботи: У першому розділі розглядаються основні ... і відкриттів. Згідно із Законом України "Про основи державної ... і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. — 1999. — № 5. — ...
  5. Закономірності формування перехідної економічної системи та її особливості в Україні

    Курсовая работа >> Экономика
    ... і в Україні» були висвітлені такі питання: Поняття, сутність і риси перехідної економіки. Типи перехідної економіки та основн ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.002324104309082