Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Контрольная работа
Линейный способ начисления амортизационных отчислений представляет собой равномерное (по годам) начисление амортизационных отчислений в течение всего ...полностью>>
Экономика->Реферат
Право налогоплательщиков и плательщиков сборов на применение льгот является одним из важнейших методов осуществления налоговой политики1 Через налогов...полностью>>
Экономика->Реферат
В настоящем обзоре представлены новые документы (разъяснения Минфина России, налоговых органов и иные), в которых выражены позиции этих ведомств по во...полностью>>
Экономика->Реферат
Современные принципы и методики оценки коммерческих банков были разработаны в разных странах с развитой рыночной экономикой к 40-м годам XX столетия О...полностью>>

Главная > Реферат >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Тема: Історія виникнення та розвитку регіональної економіки як науки

1. Генетичні корені регіональної економіки

Формуванню науки регіональної економіки передував тривалий етап вивчення проблем регіонального розвитку іншими науками, насамперед соціально-економічною географією та розміщенням продуктивних сил.

В 50-х роках відбувається значна диференціація економічної науки і остаточно виділилася наука регіональна економіка, спостерігаються інтегративні процеси з іншими науками (екологією, соціологією тощо), застосовуються нові парадигми (моделювання, системний аналіз тощо), збагачується методичний апарат (математичні методи, ГІС-технології), спостерігається зростання інтересу до регіональних досліджень (комплексного вивчення окремих регіонів як у середині країни, так і на міждержавному рівні), іде процес гуманізації та соціологізації (вивчається спосіб життя, поведінка, несприятливі процеси у економіці та суспільстві в цілому). Важливе місце займають дослідження англо-американських вчених (Вільям Бунге, Ричард Чарлі, Пітер Гаггет, Девід Гарвей, Чонсі Д. Гаріс, Артур Г. Робінсон, Волдо Тоблер та ін.) На межі регіональної економіки та СЕГ працював американський учений Волтер Ізард (Айзард) – виходець із Білорусі. У книзі “Методи регіональної науки. Просторова економія.” він широко використовує сучасний математичний апарат для моделювання розміщення національної економіки і окремих її елементів з урахуванням міжгалузевих, міжрегіональних, міжнародних зв’язків.

По суті мало не вся радянська соціально-економічна географія була регіоналістично-економічна і територіально-комплексна за спрямуванням. У 60-70-х роках на економічну регіоналістику заявили свої права економісти (Н. Нєкрасов – “Регіональна економіка”). Регіональна економіка стала досліджувати економічними методами і підходами традиційні в радянській географії економічні райони і ТВК.

В результаті інтеграційних процесів між науками, у першій половині 50-х років на Заході сформувалася наука «регіоналістика». Її засновником був американський еконо­міст Уолтер Ізард (Айзард), який очолював кафедру соціальної регіональної науки в Пенсильванському університеті. Завдяки йому в 1954 р. була утворена Асоціація регіональної науки з цент­ром у Філадельфії. Її поява спричинила потребу в регіональному підході до економічного розвитку. Поняття "регіональна наука" ширше, ніж "регіональна економіка". Регіональна наука вивчає простори, регіони, локації та їхні системи. Регіональна наука є в основному синтезом багатьох тради­ційних наук. В міру її становлення постало питання про підго­товку спеціального ученого — "регіоналіста".

На регіональній основі будується більшість глобальних моде­лей ("Людство на роздоріжжі", "Світова модель ООН" тощо). М. Месарович і Е. Пестель вбачають стратегію виживання в різ­ному, але збалансованому розвитку регіонів. Модель майбутньо­го світової економіки підготовлена групою експертів ООН на чолі з В. Леонтьєвим (США).

У 1956 р. була опублікована книга У. Ізарда "Розміщення і просторова економіка", основна ідея якої полягала в зміцненні просторової й регіональної основи окремих спеціальних дисцип­лін за допомогою розробки більш адекватної загальної теорії роз­міщення і просторової економіки, пов'язаної з теорією вироб­ництва, ціноутворення і торгівлі. Автор акцентував увагу лише на мікроекономічному принципі розміщення підприємств.

У 1961 р. було опубліковано другу його книгу "Методи регіо­нального аналізу: вступ до науки про регіони". її завдання поля­гало в доповненні теорії прикладними методами регіонального аналізу і в розробці методики їх оцінки за допомогою методів основних параметрів просторової економіки. Регіональна наука концентрує увагу на дослідженні просторових явищ, взаємозв'яз­ків поза їх генезисом. На думку У. Ізарда, в цій науці центральне місце має належати районним і міжрайонним структурам і функ­ціям. Кількісні методи використовуються для вивчення просто­рових взаємозв'язків, а не причинних залежностей. Практичним виразом регіональної науки є регіональна економіка, наслідком розвитку якої є теорія зростання (полюсів зростання), а також аналіз агломераційного ефекту у розселенні.

У 50—60-х роках в Європі набула широкого поширення кон­цепція "полюсів зростання", розроблена французьким економістом Ф. Перру. На його думку, великі фірми (підприємства), що здатні сприймати і генерувати нововведення, утворюють полюси зростання, які домінують в економічному просторі. В цій кон­цепції поєднуються чинник нерівномірності поляризованого ро­звитку та ідея генерування і запроваджування нововведень.

Практично поняття "полюси зростання" включало конгло­мерат ідей та концепцій. Його зміст трансформувався із засобу опису економічного розвитку в абстрактному економічному про­сторі до розв'язання конкретних завдань вибору центрів кон­центрації капіталовкладень та інших організаційних заходів. На­прикінці 70-х років ця концепція вийшла з наукового обігу через нерозв'язність регіональних проблем.

Т. Хегерстранд створив географічну концепцію дифузії но­вовведень — технічних, економічних, соціальних і культурних. Дифузія охоплює поширення інформації і здатність сприймати інновації.

Регіональному напряму присвячена також книга Е. Гувера "Ро­зміщення господарської діяльності" (1948), яку слід вважати піо­нерною в справі теоретичного аналізу впливу держави на розмі­щення продуктивних сил; тут застосовувався макроекономічний підхід до реалій процесу розміщення. У 1971 р. цей учений видав основоположну працю "Вступ до регіональної економіки".

В цілому регіональна наука відобразила успіхи американсь­ких економістів у розробці методів дослідження внутрішньогалу­зевих і міжгалузевих зв'язків, в застосуванні математичних мето­дів до кількісного аналізу. Ще у 1958 р. була опублікована книга американського економіста В. Леонтьєва "Дослідження структу­ри американської економіки", яку вважають значним досягнен­ням у розробці методів вивчення міжгалузевих зв'язків і міжгалу­зевого балансу за схемою витрати — випуск. З ім'ям Леонтьєва пов'язана ера американської емпіричної економічної науки.

У 1968 р. У. Ізардом і його співавторами була видана книга "Загальна соціальна і регіональна теорія", в якій був зроблений крок у наближенні регіональної теорії до соціології, аналізу багаторайонної соціальної системи. В 1972 р. У. Ізард у співавторстві опублікував книгу "Еколого-економічний аналіз для регіонального розвитку", в якій на прикладі Кінгстонської затоки обґрунтував новий спосіб розрахунку економічних і екологічних зв'язків.

З середини 70-х років на Заході формується ідея розвитку регіональної теорії знизу за принципом: "Мислити глобально — діяти локально".

Необхідність територіальної організації суспільства зумовила поширення ще у повоєнний час регіонального планування. Ще на по­чатку 80-х років у США діяли програми регіонального розвитку окремих районів (р. Теннессі, Аппалачів). В основі розробки цих програм лежала концепція Г. Одума про регіонально збалансова­ну економіку. В Україні сформувалася відома на весь світ школа районного планування Данила Богорада.

За останні десятиріччя основною формою зарубіжної регіо­нальної політики стало регіональне програмування, що має еле­менти перспективності та орієнтованості в сфері розміщення про­дуктивних сил. В центрі уваги таких програм перебувають слаборозвинуті, депресивні чи нові райони.

Регіональне програмування повинно сприяти локальному ре­гіональному розвитку. Однак невисока ефективність у створенні нових робочих місць і відсутність критеріїв цієї ефективності зу­мовила припинення фінансування регіональних програм. Голов­ними завданнями нової концепції була спроба протистояння все­могутності великих центрів, де концентруються влада, фінансові ресурси, люди і де приймаються рішення великої політики.

Транснаціональні корпорації переводять за кордон старі тра­диційні галузі, що втратили конкурентоспроможність, брудні та трудомісткі ланки нових виробництв і галузей тощо. Однак сут­тєвого підвищення ефективності розміщення продуктивних сил розвинуті країни не добились.

У повоєнні роки в західних країнах (Великобританії, Фран­ції, ФРН та ін.) активно розроблялись прикладні аспекти рай­онування на локальному рівні в сукупності з міським і районним плануванням.

Великими науковими центрами, що узагальнюють світовий досвід регіонального розвитку і планування під егідою ООН, є Женева і Нагоя.

2. Класичні теорії та концепції регіонального розвитку

2.1. Теорії економічного районування

Відміни в характері способу життя, функціонування та розвиток господарства в межах однієї країни обумовили проблему її розчленування, поділу, що дістала в науковій літературі назву районування.

Районоутворення – це формування і розвиток районів, як інтегральних, виробничо-територіальних систем (коли йдеться про економічне районування) або суспільно-територіальних систем (коли йдеться про соціально-економічне районування).

Районування – це процес поділу території на відносно цілісні частини району. Районування є прикладом ситематизації.

Районологія – це наукове пізнання процесів районоутворення і районування.

Існує 3 підходи до виділення районів

  • район існує реально і завдання дослідника полягає в тому, щоб визначити межі існування (Алаєв, Саушкін, Поповкін);

  • район вважають лише розумовою конструкцією, яка дає змогу досліднику впорядкувати інформацію в територіальному відношенні. Кількість сіток районування обмежується кількістю дослідників і кожне районування має зміст лише в конкретному дослідженні;

  • район існує реально, але точно визначити лише його ядро, яке є фокусом району, можуть бути віднесені виходячи з різних методик районування. (Шаблій)

Економічний район – це територіальна підсистема національного комплексу, яка має спеціалізацію загальнодержавного значення. В основі економічного району лежить територіальний поділ і територіальна інтеграція праці. Економічний район завжди є територіально цілісним.

За Алаєвим економічний район характеризується комплексністю, спеціалізацією, керованістю.

Комплексний економiчний i соцiальний розвиток - це процес, спрямований на рацiональне використання мiсцевих природних i трудових ресурсiв, ефективний розвиток економiчного потенцiалу певної територiї при науково-обгрунтованiй спецiалiзацiї її господарства i, одночасно, на розвиток соцiальної iнфраструктури, сфери послуг для населення, виробництво товарiв народного споживання, забезпечення охорони навколишнього середовища. Крiм того, комплексний економiчний i соцiальний розвиток спрямований на досягнення найбiльшої економiчної i соцiальної ефективностi, передбачаючи водночас пiдвищення продуктивностi суспiльної працi, виробництво продукцiї з найменшими затратами, пiдвищення життєвого рiвня населення. Разом з цим, необхiднiсть забезпечення оптимального поєднання галузевого i територiального управлiння економiкою, з метою всебiчного розвитку продуктивних сил i посилення територiального аспекту, не означає повного задоволення потреб суспiльства за рахунок внутрiшнiх резервiв, що суперечило б територiальному подiлу працi i вело б до перетворення окремих територiй в замкнутi системи.

Сьогодні великий район слід розглядати як відносно керовану (антарктичну) демососоціоеконоічну систему. Ряд з трьох категорій повертається в зворотному напрямку: не спеціалізація – комплексність – керованість, а керованість - комплексність – спеціалізація. В ринковому суспільстві територіальна спеціалізація стане наслідком комплексного розвитку, а не його основою.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Національна і регіональна економіка України

    Учебное пособие >> Экономика
    ... та регіональної економікою 2. Сучасний стан планування в регіонах України 3. Напрями розвитку регіонального планування та ... просторової економіки. Розвиток регіональної економіки як науки не привело ... історією теоретичної думки в галузі регіональної економіки - ...
  2. Регіональна економіка і регіональна політика

    Курсовая работа >> Экономика
    ... державним та комунальним секторами економіки Розділ 3. Державне регулювання регіональної економіки 3.1 Посилення ролі держави у розвитку і розм ... сил і розвитку економіки регіонів Висновки Список використаної літератури ВСТУП Політична економія як наука досл ...
  3. Основні поняття та показники національної економіки

    Шпаргалка >> Экономика
    ... , а й як інструмент регулювання економічного розвитку окремих підприємств, галузей, територій, регіонів та національно ... іту та у сфері їх економічної взаємодії. Виділення міжнародної економіки у самостійну науку ...
  4. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка (2)

    Учебное пособие >> Экономика
    ... і регіональної економіки з одночасним забезпеченням пропорційно-збалансованого регіонального розвитку. Становлення України як самост ... ість регіональної економіки та її територіальні особливості Сутність регіональної економіки Економіка - це наука про ...
  5. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки

    Реферат >> Экономика
    ... нинішніх умов розвитку національної економіки набуває формування державної та регіональної регуляторної політики ... і та причин виникнення існуючих проблем у розвиткові малого бізнесу та його впливу на національну економіку. Як ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.003464937210083