Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Астрономия->Реферат
Основи сучасної воєнно-польової хірургії заклав М.І.Пирогов. Свої спостереження і наукові дослідження з питань воєнно-польової хірургії він виклав у д...полностью>>
Астрономия->Реферат
Значення резервата визначається різноманітністю представлених тут природних умов. Тут можна знайти ліси, болота, озера, ріки і простору степ, або сава...полностью>>
Астрономия->Реферат
Туризм походить від французького “tourisme” – прогулянка подорож – подорожі у вільний час пов’язані з від’їздом за межі постійного проживання , один з...полностью>>
Астрономия->Реферат
  Конституция Российской Федерации провозгласила: человек, его права и свободы являются наивысшей ценностью. Признание, соблюдение и защита прав и сво...полностью>>

Главная > Реферат >Астрономия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Таким чином, право і закон є взаємопов'язаними, але різнопорядковими соціальними явищами. Як об'єктивне со­ціально-культурне явище право і за часом, і за своєю суттю і змістом передує юридичному закону як продукту суб'єктив­ної творчості, похідному волеустановчому акту законодав­ця. Але йдеться не про просте протиставлення права закону. Йдеться про складну природу їх діалектичного взаємозв'яз­ку, коли одне й те ж поняття права по-різному може визна­чатися на різних ступенях його конкретизації.

Справді, тільки інституйоване у формі закону, юридичного нормативного акта право може виконувати роль регулятора суспільних відносин. Зовнішня, примусова обов'язковість £ однією із суттєвих ознак юридичної норми, за допомогою якої лише і можлива реалізація суті права — забезпечення суспіль­не необхідної рівноваги двох моральних інтересів — свободи особистості і загального блага. Але попри уявлення, що за­кон як переважно нормативний елемент права має містити у собі в концентрованому вигляді всі властивості і ознаки права (і з цієї точки зору доцільно говорити про співвідно­шення загального, особливого й одиничного в праві) в кон­кретній дійсності зміст права у процесі законотворення може бути й викривлено. Закон, який є волеустановчим актом за­конодавця, незважаючи на його ефективність як форми правотворення, за своєю суттю - певний суб'єктивний вираз права або визначення поняття справедливості щодо належної (за конкретних умов і конкретних відносин) рівноваги між при­ватною свободою і публічним благом. Хоча зрозуміло, що ок­ремі (або часткові) форми чи прояви права, тобто чинні зако­ни, підзаконні нормативні акти у конкретно-історичних сус­пільствах і державах мають характер цілком відносний і тимчасовий, бо визначаються плинними історичними умова­ми, неабияку роль серед яких відіграють ідеологічні фактори. Юридичний закон як загальне поняття після свого формулю­вання і схвалення законодавцем здійснюється в юридичній практиці через особливі судження в одиничних, конкретних випадках або справах. За всієї своєї можливої техніко-юридичної досконалості закон не може охоплювати усі багато­манітні життєві ситуації, які складаються або можуть склас­тися у суспільстві.

Окрім цього, слід враховувати, що у процесі законотвор­чої діяльності законодавець, хоч він зовні начебто намагаєть­ся будувати свою поведінку (на етапах підготовки, обгово­рення законопроектів тощо) на чисто раціональних засадах, на основі розуму і логіки, діє в реальності переважно ірраціо­нально. Законодавець як наукова абстракція в конкретній дійсності функціонує у особі конкретних депутатів парла­менту. Наприклад, відповідно до статті 76 Конституції Украї­ни, конституційним складом Верховної Ради України є чо­тириста п'ятдесят народних депутатів. І хоч присяга, яку скла­дають народні депутати перед Верховною Радою перед своїм вступом на посаду, вимагає від них дбати про благо Вітчиз­ни і добробут українського народу, виконання своїх обо­в'язків в інтересах усіх співвітчизників (ч.1,2 ст. 79 Кон­ституції України), вони, як люди, керуються у своїх прак­тичних професійних діях цілим комплексом інтересів. 1 в цьому комплексі приватні (насамперед особисті) інтереси, обумов­лені особистою природою (характером, темпераментом, Пристрастями тощо), схильністю (установками, симпатіями і антипатіями, надіями і побоюваннями тощо), відіграють значну роль. Не кажучи вже про інтереси тих соціальних про­шарків, кіл і партій, які вони представляють і захищають у законотворчому процесі. І тут розум, логіка, навіть здоровий глузд можуть бути підпорядковані ціннісній позиції депута­та, його пристрастям, упередженості, якими він у більшості випадків керується, підтверджуючи свої аргументи і спрос­товуючи аргументи інших. Тут буде доречним навести такі слова нідерландського вченого, філософа-матеріаліста Бене­дикта Спінози: "Ті, хто втішають себе думкою, що народну масу або володарів можна схилити керуватися у їхньому житті лише одним розумом, марять про золотий вік поетів або про казку". На обережності застосування тих чи інших понять, термінів у процесі спілкування наголошував і Томас Гоббс, застерігаючи, що слова, окрім значення, обумовленого об'єктив­ною природою речей, які вони представляють, мають ще зна­чення, обумовлене особистими рисами того, хто говорить. Зокрема, характеризуючи поняття "чесноти" і "пороків", Т.Гоббс писав: "... те, що одна людина називає мудрістю, інша називає страхом; що одна називає жорстокістю, інша — спра­ведливістю; одна — марнотратством, а інша — великодушні­стю; одна — серйозністю, а інша — тупістю і т.ін.". Саме тому проблема підвищення ефективності законотворення не може обмежуватися лише технологічним аспектом запровад­ження норм Конституції України і повинна розглядатися обо­в'язково ще під соціально-політичним кутом виміру у вузь­кому і широкому розумінні.

Окремі норми закону можуть бути некоректними навіть з моменту ухвалення або можуть в наступному перестати відпо­відати поняттю права в його соціальному контексті. Закон, прийнятий законодавцем, схвалений Верховною Радою Ук­раїни, за своїм змістом може не відповідати суспільним по­требам, не відбивати в своїх нормах приватні інтереси люди­ни, не закріплювати правові ідеї справедливості і гуманізму, не забезпечувати в умовах дії принципу верховенства закону єдність і внутрішню узгодженість існуючої системи права на засадах верховенства права, тобто може бути неправовим.

2. Форма і структура Конституції України.

Конституція України має свою структуру, обумовлену змістом, предметом правового регулювання і формою Ос­новного Закону держави. Структурно вона складається з преамбули, 14 розділів і Перехідних положень.

В преамбулі Конституції виражені найбільш принципові положення та ідеї, якими керувалася Верховна Рада України, ухвалюючи Основний Закон держави. Серед цих ідей та положень головними є народовладдя, права людини, грома­дянська злагода та історичність українського державотво­рення.

Формально преамбула Конституції України не має юридич­ного змісту, але виражені в ній ідеї та положення мають істотне значення для деяких видів тлумачення її норм (на­приклад, історичного).

Розділи Конституції України присвячені окремим (розділи VІІ, ХІІ-ХІV) чи групам (розділи І-VІ та деякі інші) консти­туційних інститутів, які об'єднують певну сукупність норм Основного Закону, що мають спільний предмет правового регулювання. Наприклад, інститути народовладдя, грома­дянства, політичних прав громадян, конституційних обо­в'язків громадян, глави держави, прокуратури, державних символів і т.д.

Норми Конституції є прямої (ч.3 ст.8) і постійної дії.

Особливе місце в структурі Конституції займають Перехідні положення, які розраховані на перехідний, тобто тимчасо­вий період її дії, що триватиме до 5 років (п.п.12, 13). Ці положення забезпечують наступність у діяльності органів державної влади (п.п. 2,3, 5-7,9-11) і місцевого самовряду­вання (п.8), ревізію старого законодавства (п.1) тощо.

Конституція України визначає статус України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Цей статус Української держави знаходить розвиток в інших положеннях Основного Закону. Так, суверенність і неза­лежність України закріплюється в статтях 5, 6, 38, 69 та ін., соціальність держави—у статтях 3,11, 13,17,27,43,45,52 та ін., правовий характер держави—у статтях 6,8,9,55,101 та ін. Інакше кажучи. Конституція України не тільки прого­лошує, але й закріплює механізми реалізації, захисту та охорони суверенної й незалежної, демократичної, соціаль­ної, правової держави.

Форма Української держави має важливе значення для розу­міння механізмів її функціонування.

За формою правління Україна є парламентсько-президент­ською республікою В Україні вона характеризується сильни­ми Парламентом і Президентом України та слабим Кабіне­том Міністрів України. Парламент і Президент України є центрами політичної влади в державі, а Кабінет Міністрів України — їх виконавчою структурою. Формування Кабіне­ту Міністрів України віднесено до компетенції Президента України, а Верховна Рада дає згоду на призначення Прем'єр-Міністра України та затверджує Програму діяльності Кабі­нету Міністрів У країни.

Україна є унітарною державою(ст.2 Конституції), тобто в її складі немає жодних державних утворень. Автономна Рес­публіка Крим є адміністративно-територіальною одиницею, що користується територіальною автономією, а не правами державності. У країна має єдину Конституцію, систему органів державної влади, законодавства. Державний бюджет. Збройні Сили і т.д. Україна може делегувати або санкціонувати здійснення певних функцій публічної влади органам Авто­номної Республіки Крим та місцевого самоврядування.

В Україні складається перехідний до демократичного типу політичний режим, рисами якого є утвердження народного суверенітету, парламентаризму, конституційної юстиції, прав людини, політичної та ідеологічної різноманітності (плюра­лізму), розвиток багатопартійної системи, незалежних за­собів масової інформації та наукових центрів, недержавних громадських організацій, місцевого самоврядування та інших елементів вільного громадянського суспільства. В той же час відсутність певних інститутів (адміністративної юстиції, двопалатного парламенту, юридичної відповідальності міністрів та ін.) чи недостатня їх ефективність(гарантій прав громадян, поділу влади тощо) робить демократію в Україні вразливою і залежною від обставин.

3. Зміст конституції та її властивості.

Конституція України містить 161 статтю. Вона проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади – народ. Конституція визнає принципи поділу влади і верховенства права.

Конституція України визнає рівноправ’я різних форм власності, зокрема, приватної. Захист суверенітету та безпеки України Конституція покладає на її Збройні Сили.

Розділ II Конституції присвячено правам, свободам і обов’язкам людини і громадянина. У даній курсовій роботі вони охарактеризовані по трьом категоріям:

  • особисті права і свободи;

  • політичні права і свободи;

  • економічні, соціальні і культурні права і свободи.

Велику увагу приділено в Основному Законі характеристиці системи органів державної влади і місцевого самоврядування, елементами якої є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, інші органи виконавчої влади, прокуратура, органи правосуддя, державні органи Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, Конституційний Суд України.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Утворення та конституція розвитку Куби

    Реферат >> Исторические личности
    ... ії історії конституційного процесу на Кубі, конституційна реформа, дана характеристика ... льшу частину країни , нова Конституційна Асамблея , утворена з представників ... проголосували за прийняття нової конституції3 (!). Конституція республіки Куба складає ...
  2. Конституційний Суд України політико правова природа склад компетен

    Курсовая работа >> Государство и право
    ... ії. Конституційна законність є реально діючою системою конституціоналізму, що забезпечує повну дію конституції. Конституційна ... . Козюбра М.І. Конституційний Суд в системі органів державної влади // Державно-правова реформа в Укра ...
  3. Теорія держави та права

    Шпаргалка >> Право, юриспруденция
    ... і й законодавчі. Предметом конституційного референдуму є або проект нової конституції, або конституційна реформа, або поправки ... до конституції (Франція, Японія, Швейцар ...
  4. Конституційні принципи побудови і діяльності державних органів

    Реферат >> Астрономия
    ... року, “комплексна адміністративна реформа повинна радикально змінити систему ... в один з визначальних чинників її прискорення”1. Конституційні принципи побудови і діяльності державних ... самої державної влади. Але конституційна модель організації виконавчої влади ...
  5. Конституційне право Франції

    Реферат >> Государство и право
    ... органів виконавчої влади - Державною радою. Конституційна рада включає дві категорії член ... , головами парламентських палат і з Конституційною радою. Конституційна рада, крім того, спостер ... “з метою привернути увагу уряду до реформ, які на думку Ради, будуть ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017621517181396