Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Философия->Контрольная работа
Разве можно, рассматривая природу общества в его истории и сути, не вникнуть в такие сферы общественной жизни, как экономика, политическая, духовная с...полностью>>
Философия->Реферат
Психоанализ – это психотерапевтический метод, разработанный в конце 19 – начале 20 вв. австрийским врачом З. Фрейдом. Основополагающим понятием его яв...полностью>>
Философия->Контрольная работа
Гносеология (gnosis-знание, logos-учение) – учение о познании. Это раздел, где изучаются проблемы природы познания и его возможностей. Исследуются пре...полностью>>
Философия->Реферат
Пути развития современной цивилизации. Есть несколько подходов: 1). Циклический (отрицающее поступательное развитие общ-ва): история – круговорот, в к...полностью>>

Главная > Контрольная работа >Философия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Філософія Стародавнього Сходу

  1. Особливості та характерні риси філософствування Сходу та Заходу.

  2. Філософія Стародавньої Індії.

  3. Філософія Стародавнього Китаю.

  4. Філософські книги Біблії.

Особливості та характерні риси філософствування Сходу та Заходу.

Всі, напевне, чули знаменитий вислів Р.Кіплінга: «Схід є Схід, а Захід є Захід, і ніколи їм не зійтися до купи...». Чого тільки не прикривали цим висловом – теорії про неповноцінність народів неєвропейського походження, теорії про культуртрегерську роль європейців у світі, колоніальні захвати чужих земель, власне нерозуміння інших культур... Чи так вже абсолютно несхожі народи Сходу і Заходу? Спробуємо розібратись в причинах зовсім різних підходів до світу і людини на Сході і на Заході.

На думку багатьох філософів є суттєві відмінності між Сходом і Заходом в способі світомислення. Це зму­сило дослідників шукати причини несхожості. Що саме викликає виникнення неоднозначності між цими типами філософствування?

Чому жителі єдиного космосу мають контрасні відмінності в розвитку суспільних процесів у культурі, світобаченні? Як знайти шляхи взаємного спілкування між людьми, розкрити особливості механізму діяльності люд­ського інтелекту?

Український філософ-культуролог В.Л. Петрушенко відмінності між східними та західни­ми типами філософствування вбачає, перш за все, у фунда­менті різних типів цивілізації.

Для західних цивілізацій характерні:

    • автономність різних сфер суспільного життя;

    • цінування нового, підтримка новацій, орієнтація на майбутнє;

    • прагнення до прогресивних змін;

    • перевага індивідуального над загальним;

    • раціональне, логічне мислення.

Навпаки, для східної цивілізації характерні такі риси:

  • основні сфери життя підпорядковані єдиному канону;

  • цінуються старі традиції, орієнтація на минуле;

  • домінування загального над індивідуальним;

  • афористичний стиль мислення.

Названі вище відмінності приводять до різної людської поведінки, способу життя, політичного правління та інше.

Порівняльний аналіз західної та східної філософії дав змогу побачити характерні особливості та джерела філософського мислення. Так західна філософія має більш індивідуальне спрямування, виходить із автономності різ­них сфер як індивідуального, так і суспільного життя. Ця філософія орієнтована до теоретичних систематизацій, ана­літичних досліджень.

Східна філософія, навпаки, підпорядковує індивідуальне загальному, духовні канони регламентують усі основні сфери суспільства. Ця філософія має більш образний, притчовий стиль мислення, аніж науковий.

Питання про відмінності між східною та західною фі­лософіями носить дискусійний характер. Є філософи, які вважають, що цієї проблеми не існує, вони поєднують ба­гатогранність філософських досягнень в одній концепції. Діалог різних філософських напрямків повинен бути. Сучасне життя, яскраві політичні події змушують гово­рити про різні типи цивілізаційного розвитку, різні мо­делі філософських систем. Європа вже давно побачила привабливість давньосхідної філософії.

Які саме оригінальні уявлення про світобудову, про Співвідношення видимих і невидимих сторін буття зна­ходимо у філософській думці Стародавньго Сходу? Яку своєрідну сентенцію вносить ця філософія в загальну культуру людства? Східна філософія збуджує інтерес до морально-етичних проблем, прагне досягнення змісту бут­тя людей, викликає бажання зануритися в первісну сві­тову тишу, досягти стану розчинення індивідуального в загальному.

Давньосхідна філософська думка є значним культур­но-історичним творінням. Вона свідчить про могутність людського духу, збуджує інтерес до філософських розду­мів і дає можливість західній філософії відкрити різнома­нітність онтологічних гносеологічних концепцій філософ­ських шкіл Стародавніх Індії та Китаю.

Філософія буд­дизму, індуїзму позбавлена діяльнісно-активістської установ­ки, орієнтована на внутрішнє духовне самовдосконалення, на виміри власної буттєвості в контексті всезагальності, являє со­бою протилежну сторону діалектично суперечливої цілісності світоглядної самовизначеності.

Отже, акцент у східній філософії зроблено на людину в Універсумі як здатну до духовного вдосконалення і поступового піднесення до всезагальності шляхом долучення до неї, шляхом збагачення власної духовності.

Людське сходження переміщено з активно-діяльнісного відно­шення до світу у внутрішнє середовище людської особистості, в її духовний світ. Це звертання до власного самовизначення і самооцінки в контексті світового цілого не було виключним надбанням східної філософії, з часів античності мала місце сократівська лінія визнання власної гідності і особистого вибору мірилом людської буттєвості.

Разом з тим помітно, що цей підхід не був чужим і на Заході. Спочатку тут людина уявляла себе часткою універсуму, пород­женням природи, самі її суб'єктні здатності базувались на знанні зовнішнього світу, узгодженні з його законами. Від Геракліта, що закликав діяти «не до мене, але до Логосу дослухаючись», до Бекона, що твердив: «Людина — дитя природи», існувала основна філософська ідея: у взаєминах об'єктивного світу і людини домінантною виступає перша сила, друга — її пород­ження, і успіх її діяльності полягає у тому, щоб «дослухатися», пізнати, діяти у відповідності з законами Всесвіту.

В подальшому у смисловій вибудові взаємин людини з світом формула взаємозв'язку між ними набула оберненого значення. Домінуючою силою в ньому стала сама людина.

Переорієнтації сучасної філософії на людину значно сприяло подо­лання культурного ізоляціонізму, розширення духовних кон­тактів різних народів, зокрема Заходу і Сходу.

Філософія Стародавньої Індії.

Зародки індійської філософської думки сягають гли­бокої давнини (2500-2000 рр. до н.е.). Світоглядом ста­роіндійського суспільства була міфологія аріїв та доарійских племен, що населяли Індію. Вона викладе­на у Ведах, — давніх індійських священних текстах, що складалися впродовж XV - VI ст. до н.е. — збірнику міфів, гімнів, заклинань. Слово "Веди" має індоарійський ко­рінь і означає "знання", "мудрість" (порівняйте: «відати»). Веди містять гімни (мантри або сукти) і звертання до богів, давні міфи і перекази, правила молитов і жертвопринесень. У самхітах відображені і перші філософ­ські елементи пізнання природи та місця людини в навколишньо­му світі і природі.

Вони освячували кастовий характер староіндійського суспіль­ства, проголошуючи панування касти жерців, яких називали брахманами.

Веди

Рігведа

самхіти (збірники молитов)

брахмани (питання обрядів)

араньяки (трактати для пустельників — араньїв)

Сомаведа

Яджурведа

Атхарваведа

Пізніше Самхітів виникають брахмани. Брахмани — це комен­тарі до вед, складені жерцями-брахманами. У кожної з вед свої брахмани, які є основою опису та управління ведійськими обря­дами, жертвопринесеннями, перекази про богів, епічних героїв, царів та ін. Найвідоміші брахмани — Шатападха, Гопадха, Айтарея.

Останнім літературним твором ведичного періоду є Упанішади, які ще називають Аран'яками «лісовими трактатами» — завершення Вед. Упанішади, по суті, це відображення найвідвертішої таємниці Вед, своєрідна філосо­фія Вед, «Старий заповіт» індійської теоретичної думки. Термін Упанішада означає «те, що наближає людину до вчителя» (або до Бога). На відміну від звичайних молитов і гімнів, доктрини Упані­шад відомі лише таємничістю, їх таємний зміст гуру розкривали обраним учням.

Які ж фі­лософські ідеї містять Упанішади? Зупиніться на голов­них з них:

  • думки про виникнення світу;

  • концепції про бачення життєвої долі людини, пере­творення душі;

  • ідеї про умови реалізаціі людської свободи;

  • процес пізнання світу та ін.

Отже, в основних творах Давньої Індії мова йде про осмислення долі, становища людини, про пошук шляхів звільнення людини від блукань душі і досягнення стану повного блаженства — «мокші». Для вивільнення від земних пристрастей і оволодіння істин­ним знанням людина мала пройти чотири сходинки життя: період релігійного учнівства (брахмачар'я), життя домогосподаря (гархаст'я), самітництво (ванпрастха) і аскетизм (санн'яспі).

Доктринальний блок філософських ідей, що розсіяні в ведичних текстах, пов'язані з уявленнями про Брахму духовну силу, світову душу, що керує світом та Атман людську душу. Людська душа може вдосконалюватися, або погіршу­ватися. Людина має прагнути до вдосконалення власної душі. Максимально вдос­коналившись, людська душа зливається із Брахмою. Людина розчиняється у при­роді. Цей стан називається нірваною. У ведах існує, також уявлення про долю — карму, яка заважає людині досягнути нірвани. Карма пов'язана із сансарою ма­терією, матеріальним началом. Мета людини — це позбавлення від карми. Тільки звільнившись від карми і сансари людина-Атман може злитися із Брахмою, досягнути нірвани.

В індійській філософії існувало два типи філософських шкіл (даршан): класична, ортодоксальна (астіка) і неортодоксальна, некласична (настіка). Авторитет Вед визнавали орто­доксальні школи. Неортодоксальні не визнавали святості Вед, хоча деякі ідеї брали до своїх вчень. До ортодоксаль­них шкіл належали: йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика, ньяя. Основними філософськими на­прямами, що належать до настіки є: чарвака-локаята, будизм, джайнізм. Якими б різними не були ці напрями, спільним і для астіки і для настіки є мета філософуван­ня досягнення нірвани. Інакше кажучи, нірвана мета всієї індійської філософії. Усі школи проголошують основою світу Брахмана, Бога, духовну субстанцію.

Астіка

Філософські ідеї школи йога виходять із своєрідно­го з'ясування питання про сутність відношення душі й тіла, духовного і тілесного. Засновником напряму є Патанджалі (ІІ ст. до н.е.). В перекладі із санскриту термін «йога» означає «духовне єднання, духовна досконалість».

Сутність відношення між тілом і душею (за йогою) — у безперервному самовдосконаленні душі й тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутріш­ній світ, що реалізується через безпосереднє бачення й переживання. Йога ставила перед людиною питання про сутність від­ношення душі до тіла, гармонію духовного, тілесного та психічного станів людини. Йоги досягли вражаючих ре­зультатів у філософському обґрунтуванні розуміння лю­дини як саморухливої та самоорганізованої системи.

Йога вчить, що існує система медитаційних вправ для звільнення від карми., а вчення йоги викладену у "Йога-сутрі" та ін. текстах. Йога базується на ґрунтовних знаннях фізіології і психології, яке розвивалось в Індії, протягом тисячоліть. Існує кілька напрямів всередині самої йоги: карма-йога, лайя-йога, дхаяна-йога, самадхі-йога, раджа-йога. Напрям, який створив сам Па­танджалі називається хатха-йога. Ця філософія вчить, що існує декілька щаблів до звільнення від карми:

  • Підготовчі вправи морального характеру (вимоги не заподіяти нікому шкоди, бути правдивим, бути поміркованим, бути цнотливим, не брати подарунків, до­тримуватись тілесної та душевної чистоти) та асани (осанки), різні пози для укріп­лення тіла.

  • Пранаяма - набір вправ, для здобуття контролю над диханням.

  • Прадяхара - вироблення здатності не реагувати на зовнішні фізичні впливи, наприклад біль. Чи не найбільш брендовою і відомою у світі є здатність йогів спа­ти на гвіздках.

  • Сам'яма - найвищий щабель досконалості, який складається із дхарми - вмін­ня утримувати думку,

Метою цього самовдосконалення є досягнення стану самадхи — вищого зосередження, коли згасають всі бажання, припиняється процес мислення і проявляється інтуїтивне розуміння сутності матеріального світу.

Санх'я — проведичний напрям індійської філософії, що виник у VII - VI ст. до н.е. заснований Капілою (VII ст. до н.е.), особою легендарною. Тексти, які вміщують філософію санкх'ї називаються "Санкх'я-сутра" та "Санкх'я-каріна". Центральною ідеєю філософії санкх'я є ідея про те, що все в світі має причину і наслідок. Пізнаючи причину, ми пізнаємо наслідок, а отже отримуємо контроль над своєю долею, кармою, або навіть звільняємось від неї.

Основою світу філософи цієї школи вважали матерію. Існувало два начала: пракрі­ті (першопричина, природа) і пуруша (дух, свідомість). Ці сутності вічні і світ може існувати лише в разі їх взає­модії. Зв'язок пракріті і пуруші розкриває їх основні якості: маса, енергія, прояснення. У філо­софському плані пракріті можна розуміти як першо­причину світу об'єктів. Пуруша у санкх'ї пасивна, але наділена свідомістю, що становить її сутність. Санкх'я вважає, що Всесвіт виник завдяки впливу пуруші на пракріті. Пуруша творить світ завдяки впливу на пракріті трьома якостями: раджас (бажання), тамас (морок), саттва (світло), що є протилежними за своєю суттю одне одному.

Раджас — це спонукаюче начало, джерело діяльності, що є причиною прагення до всього — влади, насолоди, комфорту, вічний збуджуючий неспокій.

Саттва — це здатність об’єктивної реальності повнитись свідомістю, почуттям, інтелектом, необхідна умова добра задоволенняя, ясності, знання.

Тамас — начало пасивне і негативне, що стримує дії, породжує пасивність, байдужість, апатію.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Душа та тіло в філософії Стародавнього Сходу

    Реферат >> Философия
    ... відповідальність. Висновок Характеризуючи філософію Стародавнього Сходу людини, відзначимо, що найважливішою ... з трансцендентним (позамежним) світом. Філософія людини Стародавнього Сходу справила величезний вплив на подальший ...
  2. Основні вопроси філософії

    Учебное пособие >> Философия
    ... і типи філософії Історичні типи філософії такі: 1. Філософія Стародавнього Сходу. Філософія античності. 2. Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження. 3. Філософія Нового часу ...
  3. Економічна думка Стародавнього Сходу та Китаю

    Реферат >> Экономическая теория
    ... нах Стародавнього СходуСтародавньому Єгипті, Месопотамії, Стародавній Індії, Стародавньому Китаї) Існувало у Стародавній Греції та у Стародавньому Римі ... Харьков: Фолио, 2000. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції. – К. – 2005 ...
  4. Філософія. Світоглядні та філософські істини. Конспект лекцй

    Конспект >> Философия
    ... знання. Філософські ідеї Давнього Сходу. Філософія Давньої Греції. Питання 1. Увагу ... опору в самій собі. Розглядаючи філософію Стародавнього Сходу, треба зосередити увагу на специф ... , або матеріалізм. У філософії Стародавньої Греції субстанція – це конкретна ...
  5. Основи філософії

    Учебное пособие >> Философия
    ... ї філософії, характерну проблематику кожного етапу, її відмінність від філософської проблематики Стародавнього Сходу. "Античний" ... є тотожним з предметом пізнання" (Філософія Стародавнього світу. Читанка з історії філософії під ред. Волинки Г.І..-Кн ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017340183258057