Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Философия->Реферат
Элеатская школа — была основана в городе Элее, в Великой Греции, Ксенофаном, жившим в конце VI и начале V в. до н.э. Город Элеа основан фокейскими (в ...полностью>>
Философия->Лекция
1.Важнейшим этапом развития европейской философии стала немецкая классическая философия. Ее основоположником был Иммануил Кант, а развивали ее И.Г. Фи...полностью>>
Философия->Конспект урока
 У разі здійснення спроби знайти просту та усім давно відому відповідь на запитання, що таке світ, ми зі здивуванням виявляємо, що це досить складна п...полностью>>
Философия->Лекция
Вперше поняття "космос" у значенні виміру порядку і спрямованості світових подій, взаємопов'язаності їх на різних рівнях, було вжито в античній Греції...полностью>>

Главная > Реферат >Философия

Сохрани ссылку в одной из сетей:


Тема: Класична німецька філософія.

План

1. Загальна характеристика класичної німецької філософії та її

представники.

2. Критична філософія І. Канта.

3. Підсумок досягнень німецької філософії.

«Вникни в самого себе; відверни свій погляд від усього, що тебе оточує, і спрямуй його всередину себе - така перша вимога, яку ставить філософія».

Й. Г. Фіхте

1. Загальна характеристика класичної німецької філософії та її представники.

Термін "класична німецька філософія" був введений Ф. Енгельсом. Сам Енгельс спеціально не роз'яснює, що він має на увазі під "німецькою класичною філософією". Але під класикою зазвичай мається на увазі вища міра чого-небудь, деяка завершена форма. І після класики, як правило, йде зниження рівня.

Німецька класична філософія охоплює відносно короткий період, обмежений 80-ми роками XVIII ст. і 40-ми роками XIX ст. Проте з цілого ряду положень вона є вершиною філософського розвитку, його підсумком на цьому етапі західноєвропейської історії.

До основних представників цієї філософії відносяться такі мислителі, як Іммануїл Кант (1724-1804) – основоположник німецької класичної філософії, Готгольд Ефраїм Лессінг (1729-1781 рр.), Йоганн Георг Гаман (1730-1788 рр.), Йоганн Готфрід Гердер (1744-1803 рр.), Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832 рр.), Йоганн Готліб Фіхте (1762-1814), Вільгельм Гумбольдт (1767-1835 рр.), Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770 -1831), Фрідріх Вільгельм Шеллінг (1775-1854), Людвіг Андреас Фейербах (1804-1872). Кожний з цих філософів є настільки своєрідним та оригінальним, що виникає питання — чи можна говорити про німецьку класичну філософію, як про цілісне утворення? Проте при всьому розмаїтті ідей та концепцій, німецьку класику відрізняє ряд суттєвих рис та принципів, що є спільними для всього цього етапу розвитку філософської думки. Саме вони і дають змогу говорити про німецьку класичну філософію як про цілісне духовне утворення.

Німецька класична філософія виступає єдиним духовним утворенням і

характеризується такими основними рисами:

• Усі представники німецької класики ставилися до філософії як до спеціальної системи філософських дисциплін, ідей, категорій.

• Філософія в історії розвитку світової культури покликана бути совістю, «душею» культури, «конфронтуючою свідомістю», яка «насміхається» над дійсністю.

• У класичній німецькій філософії розроблено цілісну концепцію діалектики, як методу пізнання природної і соціальної дійсності.

• Поряд з історією досліджувалась людська сутність.

• Німецькі мислителі підкреслювали роль філософії у розробці проблем гуманізму, здійснивши спробу осмислити життєдіяльність людини в суспільстві.

Класична німецька філософія сприйняла основоположні принципи філософії Нового часу – раціоналізм і «натуралізм», тобто розгляд навколишнього світу як природи, що існує за внутрішньо властивими їй механічними законами, творчо переробленими нею. Якщо мислителі Нового часу спирались на ідею про творчу силу людського розуму, то представники німецької класичної філософії виходили з протилежної постанови - з розумної доцільності навколишнього світу, і йшли не від природи до розуму, як просвітителі, а від розуму до природи.

Що стосується загальної характеристики філософії, то в ній відбувається зміщення акцентів з аналізу природи на дослідження людини, людського світу і історії. При цьому вже у Канта ясно виражена думка про незалежність людини і його історію відносно природи. До цього філософи знали, з одного боку, природу, а з іншого - людину, яка розглядалася як особливого роду природне тіло, наділене нетілесною душею. Представники німецької класики уперше усвідомлюють, що людина живе не у світі природи, а у світі культури. І тільки дивлячись на нього, як на продукт культури, можна розгадати цілий ряд філософських загадок. Також німецька класика йде далі за раціоналізм Нового часу (Декарта, Лейбніца, які вважали, що про суть світу ми дізнаємося, лише занурившись в глибини самого розуму, оскільки чуттєве різноманіття природних тіл приховує від нас основу буття). У німецькій класиці йдеться про розумно організовану дійсність, де суть світу відкривається нам безпосередньо. І чим далі просувається думка німецьких філософів, тим ясніше те, що йдеться не про первозданну природу, а про світ культури, організований відповідно до законів Істини, Добра і Краси (метафізика, етика і естетика - три частини філософії Канта, які присвячені відкриттю цих законів). Німецькі філософи виводять цей світ культури з діяльності людського духу, і мислячий суб'єкт, таким чином, виявляється основою всесвіту. Діяльність людей тлумачиться ними тільки як духовна діяльність, а тому на найфундаментальніші питання представники класичної німецької філософії відповідають з позиції спочатку суб'єктивного (Кант), і лише потім об'єктивного ідеалізму (Гегель).

Інша особливість цієї філософії полягає в тому, що, звернувшись до дослідження суб'єкта, до дослідження його діяльних здібностей, німецькі філософи покидають рівень популярного викладу філософії. "Аж до появи кантівської філософії, - пише в зв'язку з цим Гегель, - публіка ще йшла в ногу з філософією; до появи кантівського філософського вчення філософія збуджувала до себе загальний інтерес. Вона була доступна, її бажали знати; її знання входило взагалі в уявлення про освічену людину. Нею займалися практики, державні люди. Тепер, коли виступив плутаний ідеалізм кантівської філософії, в них пропало натхнення. Таким чином, вже з виступом Канта покладений був початок цьому відділенню від звичайного способу свідомості.

Отже, одна з особливостей класичної німецької філософії проявилася в тому, що вона була приречена на нерозуміння в очах громадськості. Інакше кажучи, вона не могла стати популярною. І це з тієї простої причини, що не може бути популярною серйозна наука. Всяка популяризація науки веде до того, що поступаються спочатку науковою формою заради простоти викладу, а потім самим змістом - заради простоти сприйняття. Що стосується німецької класики, то тут було поставлено протилежне завдання. Кант і Фіхте особливо прагнули перетворити філософію на науку. Саме з цим пов'язані прийоми дедукції (логічного виведення і обґрунтування) і конструкції (метафізичні і діалектичні), які вони використовували для побудови філософської теорії.

Перерахуємо деякі з позитивних моментів німецької класичної філософії. Філософія Канта завершує раціональну філософію (почату Декартом). У його філософії знайшло своє вираження теоретичне віддзеркалення і розуміння в просвітницькому дусі людської свободи, рівності в період до французької революції. У німецькій класичній філософії можна бачити зачатки "філософії активної сторони" у Фіхте, основи нової натуральної філософії у Шеллінга (його ж концепцію "динамічного процесу" в природі, близьку до матеріалістичної діалектики), діалектичну концепцію Гегеля (що переосмислила старе розуміння діалектики, як способу суперечки і обговорення проблем у бік її наукової побудови, де діалектика стає методом пізнання дійсності, що розвивається). Починаючи з Гердера, німецька філософія вводить історизм, ідею розвитку в дослідження суспільства і природи, тим самим відкидає неісторичні і механічні концепції попередньої просвітницької епохи (ідея розвитку стала головною в діалектиці Гегеля).

Посткантівская філософія проводить також серйозну критику агностицизму (теорії про непізнанність дійсності) і усієї попередньої раціоналістичної і емпіричної традиції.

Переважання ідеалізму в німецькій класиці пов'язане з розвитком усієї філософії після Декарта. В протилежність онтологічній позиції древньої і середньовічної філософії, як недостатньо обґрунтованою, Декарт підкреслив ідею про те, що найбільш суттєвим моментом, з якого філософія повинна почати, є достовірність того, що саме пізнає «Я», суб'єкт. У рамках цієї традиції ряд філософів Нового часу робить більший наголос на суб'єкт (людину), чим на об'єкт (світ, природу), а питанню про характер пізнання віддають перевагу перед питанням про характер буття (гносеологія перед онтологією). У філософії Канта також проявляється подібне привілейоване положення суб'єкта і теорії пізнання (суб'єктивізм, що почався з робіт Декарта, доводиться Кантом до логічного кінця і тому його можна вважати останнім послідовним суб'єктивним ідеалістом, з чим пов'язане те, що в наступній фазі розвитку німецької філософії (Шеллінг, Гегель) спостерігається перехід до онтологічної позиції).

Також можна сказати, що характерною рисою німецького ідеалізму був пантеїзм (він характерний для Фіхте, Шеллінга і Гегеля). Поштовх, для розвитку пантеїзму, дав Кант своєю критикою метафізичних ідей (бог, душа, ідея світової цілісності), а також дискусією, що розгорілася в кінці 18 століття навколо філософії Спінози (викликана книгою Ф. Якобі "Про вчення Спінози", що представляє атеїстичну інтерпретацію його філософії).

В соціальному плані німецька філософія - свідоцтво ідейного пробудження "третього стану" (бюргерство, буржуазії) Німеччини і розвиток соціальних і ліберально-політичних ідей Нового часу і Освіти (у цьому плані Кант і Гегель дають одні з кращих тлумачень "громадянського суспільства" і "правової держави").



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Соціально-економічні та культурно-історичні коріння класичної німецької філософії

    Реферат >> Астрономия
    ... -історичні коріння класичної німецької філософії. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ Німецька класична філософія Німецька класична філософія охоплює порівняно ... представник Об’єктивного ідеалізму класичної німецької філософії. “Феноменологія Духу” Г. Гегеля ...
  2. Основи філософії

    Учебное пособие >> Философия
    ... О.А. 3. Філософія Середніх віків. Матюхіна О.А. 4. Філософія Відродження. Поломошнов Б.Є. 5. Філософія Нового часу. Поломошнов Б.Є. 6. Класична німецька філософія. Марксистська філософія. Онопр ...
  3. Проблема свободи та необхідності в німецькій класичній філософії

    Курсовая работа >> Философия
    ... єрідний «коперниканськнй переворот» у філософії, з якого і починається класична німецька філософія. Проте, зробивши вихідним ... ів. Головна течія німецької класичної філософії тема свободи, яку розробляють всі творці німецької філософії. Так для ...
  4. Основні вопроси філософії

    Учебное пособие >> Философия
    ... . Філософія античності. 2. Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження. 3. Філософія Нового часу та Просвітництва. 4. Класична німецька філософія. 5. Сучасна ...
  5. Філософія, її проблематика та функції

    Шпаргалка >> Философия
    ... : Німецька класична філософія 1.І. Кант - засновник німецької класичної філософії. І.І. Кант (1724-1804 рр.) - родоначальник класичної німецької філософії, творець першої системи класичного німецького ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0018041133880615