Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Физкультура и спорт->Реферат
В настоящее время роль рынка услуг, как одного из важнейших секторов экономики, очень велика и актуальна. Это связано с усложнением производства, насы...полностью>>
Физкультура и спорт->Контрольная работа
Начинает формироваться мировой рынок с едиными правилами, регламентирующими оборот как материальных ценностей, так и финансовых средств. Национальные ...полностью>>
Физкультура и спорт->Задача
Целью практики является получение комплексного представления о работе предприятия социально-культурного сервиса и туризма как о целостной единой систе...полностью>>
Физкультура и спорт->Курсовая работа
Индустрия гостеприимства является одной из наиболее динамично развивающихся сфер российской экономики в последние годы. До кризиса 2008г. активно рос ...полностью>>

Главная > Реферат >Физкультура и спорт

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Статичні зусилля

Окремі фази важкоатлетичних вправ, а також деякі вправи з інших видів спорту (гімнастика, боротьба) супроводжуються статистичними зусиллями. Тривалість статистичного зусилля залежить від його напруженості. Максимальні зусилля діляться не більш 1 -2 з. Первинні помірні напруги, пов'язані з підтримкою поз, невеликих вантажів, можуть тривати годинами.

При статичних зусиллях витрата енергії невелика в порівнянні з динамічною роботою. Наприклад, кисневий запит при виконанні “кута в упорі” складає в середньому 3 л/мін. Проте навіть невеликий кисневий запит часто не задовольняється під час виконання зусилля. Статичне зусилля створює несприятливі умови для роботи органів дихання і кровообігу. При виконанні великих зусиль відбувається натуження, а при не максимальних, коли гімнаст. Наприклад, виконує вправи “хрест” на кільцях або “кут в упорі”, він дихає неглибоко.

Кровообіг в напружених м'язах утруднено унаслідок здавлення кровоносних судин. Молочна кислота, що тому утворилася в анаеробних умовах, не відразу поступає в кров, і її концентрація в крові підвищується лише після роботи.

Характерною особливістю статичних зусиль є те, що найбільші зміни, наприклад, легеневої вентиляції і споживання кисню мають місце не під час додатку зусиль, а безпосередньо після їх закінчення (феномен статичних зусиль).

При не максимальних статичних вправ феномен статичних зусиль у тренувальних спортсменів виражений менше, ніж у нетренованих. Невелика витрата енергії при виконанні статичних зусиль обумовлює і невеликі фізіологічні зрушення.

Стомлення, що наступає при статичному зусиллі, не є слідством недоліку кисню в організмі, оскільки біохімічні зрушення і кисневий борг тут невеликі. Провідна роль в зниженні працездатності при виконанні статичного зусилля належить нервовим центрам.

При статичних зусиллях нервові центри безперервно збуджуються і тому не можуть так само повноцінно відновлюватися, як при динамічній роботі. При динамічній роботі на відміну від статичної має місце поперемінне збудження і гальмування нервових центрів. Не малу роль в розвитку стомлення при статичних зусиллях виконують і зміни в самих працюючих м'язах.

Лекція 6. Загальна характеристика функціональних резервів організму спортсмена

Соколова Е.І.

Функціональні резерви - це індивідуальні вироблені структурно-функціональні можливості організму для поліпшення результату в конкретному виді спорту.

У генетичній програмі закодовані структурні можливості організму.

В період розвитку і формування особи лише незначна частина цих потенційних можливостей (не більш 10-15%) реалізується в конкретній діяльності. При цьому невблаганно діє закон: працююча структура реалізується, а не використовувана атрофується.

Т.ч. в основі адаптації організму до екстремальних умов спортивної діяльності лежить не тільки вдосконалення структур, але і безперервне залучення все нових і нових генетично закладених, але “дрімають” структурних одиниць.

Ці одиниці поступово розгортають свої структурно-функціональні кондиції (властивості і можливості), розширюючи функціональні резерви відповідних органів і систем організму. Ці резерви виявляються в будь-якій ситуації життя і діяльності спортсмена. Звичайно дається характеристика в трьох з них: в умовах відносного спокою і при виконанні граничних (змагань) навантажень, при виконанні стандартних навантажень.

Прояви функціональних резервів організму спортсмена в умовах спокою

Нервова система. Систематичне спортивне тренування, особливо в ігрових видах спорту, сприяє значному збільшенню загальної кількості активних нейронних структур і вдосконаленню їх функціональних властивостей - сили, рухливості і врівноваженості.

Кровообіг у спортсменів в умовах спокою характеризується переважанням парасимпатичної регуляції функції і судин. Це виявляється в уреженії серцевих скорочень (бракардія до 40 уд/мин).

Проте, брадикардія може бути ознакою і перетренованої. ПЕКЛО у спокої у спортсменів практично не відрізняється від неспортсменов, іноді з тенденцією до підвищення. У нормі 110 - 130/60-70 мм. рт. ст.

У циклічних видах спорту у спортсменів збільшуються розміри серця (об'їм серця до 1000 см), головним чином, за рахунок фізіологічного збільшення об'єму його порожнин і у меншій мірі за рахунок гіпертрофії серцевого м'яза.

Об'єм систоли крові у спокої у спортсменів менше, а при рідкісному пульсі зменшується і МОКНУВ. Це обумовлено кращим засвоєнням кисню тканинами і збільшенням артеріовенозної різниці кисню.

Дихання. Хороший розвиток дихальної мускулатури забезпечує глибше і рідкісніше дихання у спокої. ЖЕЛ у чоловіків до 7 л., у жінок до 5 л. ЧД=8-10 в мін., ДО=800 мл., ЛВ= не більш 9 л. (6-9).

М'язова система. Відбувається збільшення маси і об'єму скелетних м'язів, характерних для конкретних видів спорту. Гіпертрофія скелетних м'язів поєднується із збільшенням кількістю працюючих капілярів. У м'язах зростає зміст глікогену і міоглобіну. Зростає не тільки сила, але і швидкість скорочення і розслаблення м'язів, особливо довільне розслаблення.

Руховий апарат. Ущільнення і потовщення кісткової тканини, утворення виступів і шорсткостей в місцях прикріплення сухожиль. Збільшується рухливість в суглобах, характеризуюча якість гнучкості.

Мобілізація функціональних резервів при виконанні граничних навантажень

Виконання граничних навантажень забезпечується мобілізацією максимально можливої кількості активно працюючих структурних одиниць (нейронних, рухових, афферентних, гормональних, ферментатівних, енергетичних і ін.).

Запуск мобілізації цих структурних одиниць здійснюється домінуючою мотивацією.

Нервова система. Посилення функції нейродинамічного компоненту діяльності виявляється в значному підвищенні збудливості і рухливості кіркових процесів. Час сенсомоторной реакції може скоротиться від 180-200 мсек (у спокої) до 150-120 мсек., а КЧОМ - збільшується до 45-50 гц., в місце 30-35 гц. у спокої.

Кровообіг. Значна напруга вегетативної регуляції при виконанні граничних навантажень як у спортсменів, так і не спортсменів однаково різко підсилює функцію збудливості серцевого м'яза, що виявляється в збільшенні ЧСС до 200 і більш уд/мин. У той же час СРК змінюється по різному.

Великий об'єм серця (головним чином за рахунок збільшення його порожнин) у спортсменів забезпечує значно більший СІК (до 200 мл.), ніж у не спортсменів. В результаті МОКНУВ у спортсменів може збільшуватися майже в 70 разів до 404 (в порівнянні із спокоєм). У спортсменів швидко досягається і довше утримується високе ОД, а у не спортсменів - поволі і швидко падає. ДД у спортсменів знижується, що збільшує ПД (пульсовий тиск), а у не спортсменів підвищується, що зменшує ПД.

Дихання. Добре розвинена дихальна мускулатура у спортсменів забезпечує ЛВ до 200 і більш л/мін, у не спортсменів значно менше. У спортсменів значно інтенсивніше і ефективніший тканинною об'єм О2 і СО2, що виявляється в збільшенні артеріовенозної різниці по кисню в 2-3 рази, в порівнянні із спокоєм.

Виконання більшої величини граничного навантаження у спортсмена протікає з великим виділення молочної кислоти (до 300 міліграм %) в кров, тобто з великим КД до 22-25 л. (кисневий борг).

Т.ч., так і анаеробної продуктивність як аероба у спортсмена значно більше, ніж у не спортсмена.

Висновок. Рівень функціональних резервів у спортсменів значно вище, ніж у не спортсменів. Про це свідчить значне збільшення як межі навантажень, так і можливостей їх забезпечення.

Виявлення функціональних резервів за показниками реакції на стандартні навантаження

У практиці фізіології праці і спорту найбільше визнання і розповсюдження одержав метод оцінки функціональних резервів організму при стандартній роботі. Цей метод заснований на законі лінійної залежності (у певному діапазоні) вираженості фізіологічних реакцій від величин виконуваних психічних або фізичних навантажень. Чим більше навантаження, тим інтенсивніше фізіологічні реакції (“вартість” цих навантажень) і навпаки.

Психічні резерви і особові особливості спортсмена оцінюються за даними стандартних опитувальників і різноманітних розумових задач - тестів.

Для оцінки резервів аеробів широко використовується тест PWC 170. Виконується два стандартні навантаження помірної і великої потужності, при кожній з них вимірюється ЧСС. За даними виконаних двох навантажень і ЧСС при них розраховується потужність, що розвивається при ЧСС = 170 уд/мин (оптимальна). РWC 170 - показник продуктивності аероба організму.

При стандартному навантаженні помірної потужності, у спортсменів різної кваліфікації, будуть різні зміни вегетативних показників.

У спортсменів високої кваліфікації:

- швидке врабативаніє, рівень змін вегетативних показників не значний (50-60% від максимуму) ці показники стійкі.

- відновлення відбувається швидко, (виражена швидка фаза відновлення). У спортсменів з низькою кваліфікацією.

врабативаніє поступове

< виражена). не відновлення фаза (швидка сповільнене відновлення збільшенню) до (тенденцію мають і нестійкі показники ці вище) значно показників (вегетативних изменения>

Лекція 7. Функціональні перехідні стани організму при спортивній діяльності. Стомлення і відновлення процеси при спортивній діяльності

Т.І. Лактіонова

Передстартовий стан спортсмена і його регуляції

Передстартовий стан - це комплекс змін фізіологічних і психологічних функцій, виникаючий до початку виступу спортсмена в змаганнях. Перехід організму на вищий рівень функціонування.

Прояв передстартового стану залежить від багатьох чинників. Передстартовий стан виникає за декілька днів до змагання. Стартовий стан, що виникає за декілька хвилин і секунд до старту.

Залежно від змін тих, що відбуваються в організмі розрізняють три форми передстартових станів.

Бойова готовність - досягнення оптимального рівня функціонування все систем організму, адекватного майбутнім змаганням.

Стартова лихоманка - загальне занепокоєння, страх, невпевненість, надмірна дратівливість, рухове збудження, різке посилення фізіологічних функцій, провідне до витрати енергії ще до змагання.

Стартова апатія - байдужість, невпевненість, небажання виступати на змаганнях, повільність рухів, пригноблення функцій внутрішніх органів і ін. ознаки.

Регуляція передстартового стану:

- створення спокійної робочої обстановки;

- раціональна психотерапія;

- психосоматична саме регуляція;

- психологічна корекція;

- водна процедура і масаж;

- раціональний ритм розминки.

Фізіологічний зміст і роль розминки

Висока функціональна готовність спортсмена до майбутньої роботи досягнення розминкою.

Розминка - це виконання комплексу фізичних вправ, направлених на прискорення переходу стану організму на режим змагання функціонування. Розминка ділиться на загальну і спеціальну частини.

Загальна частина розминки забезпечує прискорення загальної мобілізації організму. Спеціальна частина передбачає відтворення специфічних функцій по кожному з компонентів майбутньої діяльності.

Вибір засобів розминки визначається структурою і режимом рухів виду спорту, а так само стартовим станом спортсмена. Тривалість розминки 10-30 хвилин. Інтервал перед стартом не більш 15 хвилин.

Період врабативанія в процесі спортивної діяльності

Врабативаніє - це процес поступового підвищення працездатності, що спостерігається при виконанні фізичних вправ.

У основі врабативаємості лежать процеси, пов'язані із зміною функціонального стану нервових центрів, а також фізіологічні зміни в рухових і вегетативних функціях, ведучі до підвищення працездатності. Врабативаніє окремих систем людського організму відбувається нерівномірно - гетерохронно.

Період врабативанія залежить від інтенсивності роботи. При короткочасній роботі великої інтенсивності період врабативаємості коротший, ніж при роботі помірної інтенсивності. Тривалість періоду врабативанія так само залежить від багатьох чинників.

Процес врабативанія протікає не стихійно, а програмується механізмами ефферентного синтезу, тому він визначається, головним чином, видом спорту і рівнем тренованості спортсмена.

Формування процесу врабативанія супроводжується порушенням узгодженості в роботі рухового апарату і внутрішніх органів.

Період стійкого стану спортсмена

В процесі виконання тренувальних і особливо змагань навантажень з великою і помірною потужністю період врабативанія поступово зміняється періодом стійкого стану. У цей період завершується процес налагодження стереотипу руху і посилення вегетативних функцій.

Залежно від співвідношення між потужністю виконуваного навантаження і повнотою її енергозабезпечення, розрізняють два види стійкого стану. Істинний стійкий стан встановлюється при повному енергозабезпеченні тривалої роботи помірної потужності характеризується стабільністю споживання кисню, кисневий запит організму задовольняється в процесі виконання роботи, за винятком врабативанія і прискорення на дистанції. Відносно стійкий стан встановлюється при недостатньому енергозабезпеченні тривалої роботи великої потужності і характеризується максимальним розгортанням енергетичного компоненту. Стабільне і максимально можливе споживання кисню не забезпечує кисневий запит, в результаті його наростає кисневий борг.

Інтенсивна м'язова діяльність в умовах відносно стійкого стану вимагає від спортсмена великої напруги сил і доступу лише високо тренованим людям, які можуть терпіти тривалий час значні зміни у складі внутрішнього середовища організму.

Стомлення і відновні процеси при спортивній діяльності

Фізіологічні механізми стомлення

Під стомленням розуміють фізіологічний стан, що наступає в слідстві напруженої або тривалої діяльності організму, що виявляється в діськоордінациі функцій і тимчасовому зниженні працездатності.

Раціональна побудова тренувального процесу не можлива без глибокого розуміння механізмів розвитку стомлення.

При тривалому виконанні інтенсивної роботи посилюються механізми корекції рухів і особливо енергозабезпечення. В результаті зростає мобілізація функціональних резервів кліток збудливих тканин. При вичерпанні цих резервів порушується адекватність функціональних властивостей, яка на початку компенсується посиленням кіркової неспецифічної активації (вольовими зусиллями), а потім наступає декомпенсація.

Фази стомлення і їх роль в спортивному тренуванні.

Фаза компенсованого стомлення характеризується значною напругою всіх функцій організму: посиленням психічного і рухового збудження, посилення біоелектричної активності головного мозку, серця і скелетних м'язів, посилення легеневої вентиляції і газообміну, посилення гормональних і ферментатівних процесів. Ця фаза забезпечує найефективніше пристосування (адаптацію) до екстремальних умов спортивної діяльності, вихід найвищий організаційний рівень функціонування.

Фаза де компенсованого стомлення. При надмірній роботі “через не можу”, (порушення принципів тренування) фаза компенсованого стомлення може перейти у фазу де компенсованого стомлення. Для цієї фази характерно: пригноблення психічних і нейродинамічних функцій організму, зниження біоелектричної активності головного мозку, серця і скелетних м'язів, пригноблення функцій кардіореспіраторной системи, нараобокие недоокисленних продуктів в кров, відчуття різко вираженої утомленості, небажанням продовжувати роботу, порушення координації руху, перенапруження організму.

Фізіологічні особливості стомлення при різній потужності навантажень.

Глибина і характер розвитку стомлення залежить від потужності і тривалості виконуваного навантаження.

Фізіологічні механізми відновних процесів

Відновлення - це специфічна форма діяльності організму, обумовлена біологічній потребі компенсації енергетичних і пластичних ресурсів, забезпечуючі структурно-функціональні вдосконалення органів виконуючих цю роботу.

Понад відновлення - це підвищення функціональних властивостей працюючих органів в порівнянні з дорабочим станом, обумовлене посиленням пластичних процесів.

Пусковим механізмом відновлення і понад відновлення є попереднє стомлення. Проте, якщо стомлення було доведене до фази декомпенсації, то ефект понад відновлення не поступає.

Особливості динаміки відновлення:

а) гетерохронізм - різна швидкість відновлення фізіологічних функцій;

б) стадійність протікання по ступеню відновлення - стадії недовосстановленія стадія понад відновлення, стадія повного відновлення.

Особливості відновлення при різних видах спорту. Характер діяльності організму у відновному періоді визначається особливостями стомлення в різних видах спорту.

Методи і засоби оптимізації відновних процесів. Відновний період є ключовою ланкою вдосконалення спортивної майстерності.

Багато засобів можна розбити на дві групи - основна і допоміжна.

Основні засоби: а) раціональний режим тренування; б) регулярність тренувального процесу; у) охоронний режим в побуті і повноцінної спорт.

Допоміжні засоби: а) відновний масаж; би) різноманітні види процедур; у) режим активного відпочинку; г) вживання різноманітних напоїв, насичених киснем.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Основи фізичного виховання дітей першого та другого року життя

    Реферат >> Педагогика
    Основи фізичного виховання дітей першого та другого року ... і навички та самостійність. У фізичному вихованні дітей цієї вікової групи поступово переходять ... найзручнішим для дитини способом. У фізичному вихованні дітей другого року життя застосовуються ...
  2. Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей шкільного віку

    Реферат >> Педагогика
    Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей шкільного віку. До ... підростаючого покоління. Основа цієї системи – обов’язковий курс фізичного виховання. Будь-яка усв ...
  3. Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей дошкільного віку. Реферат

    Реферат >> Педагогика
    Теоретико-методичні основи фізичного виховання дітей дошкільного віку. Теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку ... років. У перші сім років життя фізичне виховання (ФВ) є основою всебічного розвитку дитини. У цей ...
  4. Предмет теорії фізичного виховання і її місце в системі наукових знань

    Реферат >> Педагогика
    ... , компактну дисципліну, яка виступає основою для методики. В цьому полягає її ... системи фізичного виховання: методика загального фізичного виховання, методика фізичного виховання з професійною спрямованістю, методика фізичного виховання зі спортивною ...
  5. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів

    Реферат >> Астрономия
    ... іональної системи фізичного виховання школярів. Це особливо важливо тому, що основи фізичного і психічного ... і лягти в основу процесу формування національної системи фізичного виховання молоді 1 Телеологія системи фізичного виховання школяр ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019941329956055