Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

История->Реферат
Альпийский тритон распространён на большей территории Центральной Европы — от Франции на западе до Румынии и украинских Карпат на востоке. Северная гр...полностью>>
История->Реферат
В отличие от ужа обыкновенного (лат. Natrix natrix), уж водяной не имеет характерных оранжево-желтых височных пятен. На их месте есть ^-образное чёрно...полностью>>
История->Реферат
Предпочитает открытые места: поля, луга, поймы рек. Окрас: крупные тёмно-зелёные пятна, обрамлённые узкой чёрной каймой, на светло-серо-оливковом фоне...полностью>>
История->Реферат
Крупная, очень стройная ящерица, с длиной тела до 15,5 см и почти вдвое более длинным хвостом. Межчелюстной щиток касается ноздри или отделен от нее у...полностью>>

Главная > Реферат >История

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Україна в часи “хрущовської відлиги”, “застою” та “перебудови” (1965 – 1991 рр.).

План

  1. Україна в період лібералізації суспільно-політичного життя в Радянському Союзі (середина 50-х – середина 60-х років).

  2. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ (1965 – 1985 рр.).

  3. Україна і процес перебудови в СРСР. Боротьба за державний суверенітет (1985 – 1991 рр.).

1. Україна в період лібералізації суспільно-політичного життя в Радянському Союзі (середина 50-х – середина 60-х років)

Лібералізація радянського суспільства почалася відразу після смерті Сталіна. Важливим і сміливим кроком на шляху лібералізації була доповідь М. Хрущова на XX з’їзді КПРС, у якій викривався культ особи Сталіна. З’їзд не тільки осудив культ особи, а й зробив невідворотною відмову властей від терористичних методів управління державою. Почався процес дестанілізації, який змінював радянське суспільство. Були ліквідовані ГУЛАГи, сотні тисяч в’язнів концтаборів і спец поселень повернулися в Україну. Мільйони людей були реабілітовані (найчастіше посмертно).

В суспільно-політичному житті України були послаблені ідеологічні установи, послаблювалася політика самоізоляції. На Україні , вперше за багато років, секретарем ЦК КПУ був призначений українець – О.Кириченко. Урядові посади дістали критикований свого часу Олександр Корнійчук, Семен Стефаник, частіше лунали в республіці гасла на захист української мови.

З пожвавленням національно-культурного життя на Україні особливу активність проявляв М.Рильський. Шануючи культурну спадщину кожного народу він вимагав пошани і для спадщини свого народу, а також багато уваги присвячував вихованню молодих українських поетів, дбаючи про їхні знання і культуру рідної мови. В грудні 1958 року М.Рильський і М.Бажан у статті “В ім’я людини” надрукованій у газеті “Правда” доводили потребу плекати рідну мову, стежити за її чистотою, оберігати від шкідливих впливів і наголошували потребу обов’язкового навчання української мови в усіх школах України.

У 1957 році українські історики заснували часопис “Український історичний журнал”, через два роки почалася публікація Української Радянської Енциклопедії. Були випущені багатотомні публікації “Словник української мови”, “Історія української літератури”, “Історія міст і сіл України” та інші. З’являлися численні україномовні журнали з природничих і спеціальних наук. Українська інтелігенція зосередилася не лише на традиційних гуманітарних дисциплінах, а й вимагала створити в республіці можливості для розвитку різних галузей знань, хотіла використати створені десталінізацією умови для поширення сучасних знань українською мовою і таким чином підняти престиж української науки в світовому товаристві.

Одночасно зі спробами змін в офіційній політиці у суспільно-політичному життя України став розвиватися дисидентський рух, який виник як протест проти антинародних дій партійно-державного режиму, недотримання ним конституційних положень та очевидних порушень соціальної справедливості. Хвиля патріотично-просвітительського дисидентського руху, представлена перед усім творчою молоддю, а також представниками інших соціальних верств суспільства, сміливо демонструвала своє світобачення, чим формувала громадську і національну свідомість багатьох людей в Україні. Методами руху були петиції, протести, демонстрації, а також самовидавна література, організація страйків, нелегальних політичних організацій.

Найбільш активними представниками дисидентського руху були письменники І.Драч, Л.Костенко, В.Симоненко, літературні критики І.Дзюба, І.Світличний, публіцисти В.Чорновіл, М.Осадчий і багато інших.

Потім на зміну їм прийшли І.Калинець, В.Стус, В.Лісовий та інші які ще в складніших умовах продовжували рух опору. Національно-визвольний рух набув поширення у другій половині 60-х років, коли публічно стали лунати протести проти зневаження людських прав, висловлювалися критичні оцінки офіційної політики. Дальшим кроком до активізації дисидентського руху в Україні була поява поза цензурного самвидавного журналу “Український вісник”, який інформував про порушення свободи слова, й інший демократичних свобод, гарантованих конституцією, про судові та позасудові репресії на Україні, про різні акції протестів та інше. В журналі друкувалися листи й літературні твори діячів руху опору. Щоб припинити розвиток національного руху власті вдавалися до тюремного ув’язнення, відправлення до таборів, а іноді і до фізичної страти. Не менш грізним репресивним заходом стали запроторення незгодних з офіційною політикою партії у спеціальні псих лікарні, будинки для божевільних.

Незважаючи на всю відвагу, натхненність та ідеалізм дисидентів і на одіозну поведінку їхніх гонителів, цей рух не набув широкої підтримки на Україні. Орест Субтельний вважає, що однією із причин цього стало те, що, крім засудження режиму і вимог дотримуватися законів, дисиденти не сформулювали виразної політичної програми. Питання, які вони порушували, не були проблемами щоденного життя, що хвилювали більшість населення: робітників і колгоспників. Тому дисиденти мали вузьку соціальну базу, що складалася майже виключно з інтелігенції. Але вирішальною причиною невдачі дисидентського руху, наголошує О.Субтельний, була природа системи, що протистояла йому.

У другій половині 50-х років почалося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя. Тільки в 1953-1956 роках в Україні із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій. Республіки отримали право вирішувати питання обласного, крайового, адміністративно-територіального поділу, приймати громадянський, карний та процесуальний кодекс. Були розширені фінансово-бюджетні права республік, прав поточного і перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення, будівництва тощо.

Під час святкування 300-річчя Переяславської Ради у 1954 році до складу України було передано Кримську область. У цей час інтенсивнішою стала діяльність України на міжнародній арені.

Розв’язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу, М.Хрущов прийняв кілька принципових рішень, які визначили характер розвитку економіки на весь подальший період існування радянської влади.

Вони полягали в тому, що було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами активну соціальну політику, змінилися акценти в розвиткові оборонного потенціалу, а також було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном.

Найбільш резонансною реформою М.Хрущова в галузі економіки була радикальна децентралізація управління промисловістю. Намагаючись підвищити ефективність виробництва, він вирішив відмовитися від “прив’язки” майже кожного більш-менш великого підприємства до Москви, де розміщувалися галузеві центри управління – міністерства. Технічна неможливість врахувати з одного центру всі нюанси виробничого процесу була цілком очевидною.

У лютому 1957 року пленум ЦК КПРС визнав необхідним ліквідувати більшість галузевих міністерств і організувати замість них територіальні ради народного господарства – раднаргоспи.

На тлі нескінченних організаційних перетрушувань результати розвитку української промисловості виглядали в добу М.Хрущова цілком добре. Україна вважалася пріоритетним регіоном для капітального будівництва. Темпи розвитку промисловості перевищували середні по СРСР.

За рівнем виробництва металургійної продукції на душу населення Україна випереджала високо розвинуті країни світу. У республіці були збудовані унікальні за розмірами доменні печі і мартени. Капітальне будівництво відбувалося в цій галузі з урахуванням новітніх технологій.

Не менш динамічно зростала машинобудівна промисловість України. Було заново створено автомобілебудування, радіоелектроніку, виробництво обчислювальної техніки, виготовлення інструментів із застосовуванням синтетичних алмазів.

Традиційно розвинуте в республіці транспортне машинобудування розвивалося досить стабільно. З 1956 року у Ворошиловграді та Харкові було налагоджено серійний випуск тепловозів. Наступного року випуск паровозів припинився, і незабаром питома вага паровозної тяги у залізничних перевезеннях почала швидко скорочуватися. Завдяки застосуванню тепловозної і електровозної тяги залізниці щорічно економили десятки мільйонів тонн вугілля.

На Харківському авіазаводі було налагоджено серійний випуск першого в світі швидкісного турбореактивного пасажирського лайнера ТУ-104. З 1960 року завод розпочав випуск більш досконалого літака Ту-124, який використовувався на внутрішніх і міжнародних повітряних трасах. Київський авіазавод випускав турбогвинтовий літак АН-24, який став найбільш поширеною машиною свого класу у пасажирських перевезеннях в СРСР.

Харчова і особливо легка промисловість у довоєнні часи була у республіці слаборозвинутою. Під час повоєнної відбудови збереглися в основному довоєнні структурні пропорції. З другої половини 50-х років капітальне будівництво цих галузях прискорилося. Нове будівництво, реконструктивні роботи відбувалися частково з використанням імпортного устаткування, переважно з країн РЕВ. Важка індустрія, яка завжди обслуговувала воєнно-промисловий комплекс і власні потреби, почала більшою мірою використовувати свої потужності для виробництва техніки, необхідної легкій і харчовій промисловості. Крім того, на підприємствах важкої індустрії вперше у широких масштабах стали вироблятись товари народного споживання. З цією метою на заводах, особливо в найбільш динамічній хімічній індустрії, споруджувалися спеціальні цехи.

У 20-х роках четверо селян годували в Україні одного жителя міста, ще й хліб вивозився в Росію і за кордон. В наступні три десятиліття урбанізаційні процеси істотно скоротили чисельність селян. У середині 50-х років міське населення за чисельністю майже зрівнялося з сільським. Тобто кожний колгоспник мав годувати одного жителя міста.

Нарощувати продовольство можна було двома принципово різними шляхами: інтенсифікацією виробництва або розширенням посівних площ. Очевидно, М.Хрущов не покладав особливих надій на перший шлях, тобто на колгоспи. Він надав перевагу іншому – використанню капіталовкладень, запланованих для розширення виробництва сільськогосподарської продукції, насамперед освоєнню цілинних і перелогових земель Північного Казахстану, Сибіру, Алтаю і Південного Уралу.

Найбільший врожай на цілині було одержано у 1956 році. Тоді освоєні регіони дали половину заготовленого державою хліба.

В Україні друга спроба призвичаїти селян до кукурудзи (першу спробу зробив Х.Чаковський в 1922 – 1923 роках) увінчалися помірним успіхом. У 1961 році колгоспи і радгоспи республіки виділили 3 млн. га кращих земель для “цариці полів”. Піднесення виробництва у сільському господарстві тривало п’ять років, доки держава вкладала в цю галузь великі кошти. Валовий збір зерна в Україні зріс за 1954 – 1958 роки майже на 20%, цукрових буряків – удвічі, виробництво м’яса – більш ніж у два рази, молока – втричі. Однак після 1958 року сільське господарство пішло під ухил.

Це було викликано тим, що честолюбні проекти прискореного розвитку промисловості, особливо хімічної, вимагали істотного перерозподілу капіталовкладень на шкоду сільському господарству. Зміна власності сільськогосподарської техніки привела до того, що незважаючи на пільгові умови, викуп техніки та її експлуатація колосальним тягарем лягли на слабку економіку колгоспів.

У середині 1963 року сільське господарство знову перетворилося на найслабшу ланку радянської економіки. Посуха 1963 року показала всю гостроту продовольчого становища: починалися труднощі з постачанням хліба населенню. Знову, як у 1946-1947 роках, за хлібом виросли довжелезні черги. На Україну були покладені високі зобов’язання щодо постачання зерна, які вона повністю не змогла виконати.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Українське відродження або нова русифікація

    Книга >> Политология
    ... же час Україна в складі Литви та Речі ... Богдана Хмельницького застала українську козацьку ... з "хрущовською відлигою", то ... 1991 їх частка зменшилась до 47,9%. За п'ять років "перебудови" ... видавництв України на 1965 рік" ... в Україні часів "українізації" 1920-х рр. ...
  2. Історія України. Опорний конспект лекцій

    Конспект >> История
    ... на, Хрущова? Чому хрущовські часи називають «відлигою»? Чому саме в цей час ... ію перебудови радянської системи й насамперед її застійно ... та ін. Україна на зламі історичних епох: Державотворчий процес 1985–1999 рр. – К., 2000. Бойко О.Д. Україна 1991–1995 рр ...
  3. Історія України від найдавніших часів до сьогодні. Конспект лекцій

    Конспект >> История
    ... та людськими ресурсами під час російсько-турецької війни (1735 – 1739 рр.). Україна ... 19-20. Україна в період «хрущовської відлиги» та загострення кризи ... Україна в період перебудови . Перебудова і національно-державне відродження України. План. 1. Україна на ...
  4. Історія України. Конспект лекцій. Історія України івд найдавніших часів до сьогодення

    Конспект >> История
    ... ільно-політичне життя в Україні (1956 - 1985 рр.). Хрущовська “відлига”. Наростання кризи в суспільно ... “застою”. Розгортання правозахисного і дисидентського руху. Етапи перебудови та її наслідки для України. Україна на шляху ...
  5. Історія економіки та економічної думки. Курс лекцій

    Конспект >> Экономическая теория
    ... кількості застав. На 1856 р. ... Україна виробляла 87,8% усього цукру Росії. У 1860-х роках почалася технічна перебудова ... та 58% прокату. На Україну в цей час ... берального народництва 70-х рр. в Україні був П. А. ... Ти-мошенко (1885 — 1965)*, учень і послідовник ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0014009475708008