Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Государство и право->Курсовая работа
Актуальность данной темы подчеркивается, тем, что после принятия нового гражданского законодательства в РФ проблема исполнения обязательств не рассмат...полностью>>
Государство и право->Доклад
Мониторинг земель является разновидностью государственных контрольных мероприятий и представляет собой комплексную систему наблюдений за состоянием зе...полностью>>
Государство и право->Реферат
Законы Хаммурапи - первый в истории достаточно полный и многосторонний свод правовых норм и административных регламентов. Законы начертаны на каменном...полностью>>
Государство и право->Реферат
“Государственную власть в Российской Федерации осуществляют Президент Российской Федерации, Федеральное Собрание (Совет Федерации и Государственная Ду...полностью>>

Главная > Реферат >Государство и право

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Розмежування власності та управління, відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності появу корпоративного підприємництва. Тому виникає питання про можливість підприємництва в організаціях з різними формами власності.

Виходячи із вище викладеного та суті підприємницької функції, можна визначити економічну катерорію підприємництва як систему економічних відносин між суб’єтами з приводу особливого типу діяльності щодо здійснення новаторсько-кординуючої функції з метою одержання прибутку, соціального ефекту та специфічну соціально психологічну форму.

2.Особливості господарювання в сільському господарстві та його національна специфіка

У кожній державі , в будь-якому суспільстві сільське госпо-дарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини . Адже нині понад 80% фонду споживання формується за рахунок сільського господарства. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства.

Однак для України , яка стала на шлях ринкової економіки , сільське господарство має особливо велике значення тому, що воно є однією з найбільших галузей народного господарства .Про це свідчить ряд важливих макроекономічних парамитрів. Найважливішим серед них є частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті держави(ВВП).У 1990 р. Вона становила 24,4% . За роки економічної кризи вказаний параметр почав знижуватися і вже у 1993 р. складав 21,1% , у 1995р.- 13,4 , в 1999р.- 12,8%.(Статистичний довідник 2002р.)Таке істотне значення внеску галузі у створення ВВП пояснюється переважно ціновим фактором.

Відомо, що валова додаткова вартість по галузях визначається за поточними і цінами звітного року ,з цієї причини сільське господарство при визначенні ВВП номіналах в нерівні умови з іншими галузями економіки.Адже до 1994 р. держава адміні-стративними важелями стримувала зростання цін на продукцію сільського господарства , а в наступні роки хоч від того стриму-вання відмовилися , всеж подальше підвищення цін стримувалося низьким платоспроможним попитом населення.Одночасно ціни на промислову продукцію стали вільними з самого початку переходу до ринкової економіки і зростали значно вищими темпами порівня-но з цінами на сільськогосподарську продукцію. Саме за таких “ножиць цін” частка галузі ВВП є нині істотно заниженою.

Висловлену думку повічно підтверджують такі данні. Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства у 1995р. становив порівняно з 1990р. 67,7%, або зменшився на 32,3 процен-тних пунта, тоді як частка галузі у ВВП скоротилася в 1,8 раза. Зовсім інша ситуація склалася у промисловості.Обсяг виробництва продукції цієї галузі у 1995 р. становив рівня 1990р. лише 52% . Проте за такого істотного спаду виробництва частка промисловості у ВВП зменшилася не набагато – з 34,5% у 1990р. до 31% у 1995р. Зрозуміло , що причиною такої невідповідальності у темпах зміни обсягу виробництва розглянутих галузей та їх внеску у створення ВВП насамперед є неадекватні зрушення у рівнях цін на продукції цих галузей.

Про місце галузі в економіці країни засвідчує той факт , що на початок 2001р. сільське населення України становило 15,8 млн чоловік , або 32% від загальної кількості населення. В сільському господарстві зайнято 4,9 млн чоловік , тобто 23,0% від усіх зайнятих. Споживачі зараз витрачають переважну частку своїх доходів на придбання продуктів харчування і товарів широкого вжитку, виготовлених із сільськогосподарської сировини.

Сільське господарство відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки . Ринкова економіка – це одне з найвидатніших досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і взаємодії товаровиробників, середовище , якому притаманні певний порядок і саморегуляція завдяки дії основного закону – попиту і пропозиції. В становленні ринкової економіки України галузь араховуючи її маштаби , може відіграти виключно важливу роль завдяки своїм специфічним властивостям:

  1. Сільське господарство є висококонкурунтною галуззю, оскільки в ній діє багато незалежних підприємств, що виробляють переважно ті самі товари. Досить сказати , що в 2000р. налічува-лося 6761 господарське товарицтво, 3325 сільськогосподарських виробничих колективів ,2901 приватне підприємство, 38,4 тис. селянських господарств, понад 11 млн селянських особистих господарств(Статистичний довідник 20002).У перспективі кількість аграрних підприємств за названими їх видами може зменшитися за рахунок перетворення одних їх типів у інші , а також завдяки появі нових фермерських господарств.За такої значної кількості підприємств кожне з них поставляє на ринок лише невелику частку певного виду сільськогосподарської продукції від загального обсягу її продажу. Це і є тією першопричиною , що погоджує високу конкурунтність між сільськими товаровиробниками і водночас ставить заслін будь-якому монополізму в аграрній сфері. В результаті створюються ринкове середовище , що стимулює також розвиток в інших секторах економіки.

  2. Сільське господарство України в недалекій перспективі може стати одним з джерел експорту. Цьому сприяють і великі маштаби сільськогосподарського землекористування і родючі землі.У поєднанні з працьовитістю українського народу це виводить Україну на одне зпровідних місць за аграрним потенціалом.У перспективі Україна може не лише повністю забеспечити власні потреби в сільськогосподарській продукції , а й істотно збільшити свій експортний потенціал. Таким чином , сільське господарство може і повинно стати галуззю , що відіграватиме виняткову важливу роль у процесі входження України у світовий ринок.

Сільське господарство як галузь матеріального виробництва має ряд особливостей , що позначаються його функціонуванні в умовах ринкової економіки. Найперша з них пов’язана з відносною іммобільністю ресурсів , яка є бар’єром на шляху перерозподілу їх із сільського господарства в промисловість та інші галузі. А це означає, що дана галузь не бере безпосеред-

ньої участі у формуванні середньої норми прибутку між галузями. Теоретично можна уявити , що при зменшенні доходів у сільському господарстві , яке може мати місце в дійсності через зниження цін внаслідок зростання пропозиції

сільськогосподарської продукції , ферми в пошуках прибутковішого бізнесу перерозподіляють свої ресурси на користь інших виробництв. В результаті пропозиція сільського-

сподарської продукції зменшиться щодо попиту , отже, зростуть ціни на неї, а з ними – і доходи сільських товаровиробників,

рівноважуючись з розміром доходів інших галузей.

Проте в реальному житті такого перерозподілу ресурсів невідбувається , за винятком істотного відгуку сільського населення в промисловість і сферу послуг , що має місце в усіх розвинутих країнах . Причина цього полягає в тому, що людські ресурси на селі хоч і скорочуються , але земельні ділянки , якими вони володіли або на яких вони працювали , не будучи їх власниками , продовжують залишатися в сільськогосподарсько-му обороті. На них і далі виробляється сільськогосподарська продукція , що вимагає від товаровиробників достатньої кількості основного і оборотного капіталу. Це заважає його перетіканню в інші галузі. Більше того, для забезпечення ефективності виробництва в умовах конкуренції сільські товаровиробники повинні здійснювати інвестиції з урахуванням фактичних маштабів землекористування. В цьому саме і виявляється іммобільність ресерсів сільського господарства. Завдяки цьому, а також впровадженню у виробництво досягнень НТП пропозиція сільськогосподарської продукції зростатиме. Тому логічно сподіватися, що в таких умовах ціни на

Сільськогосподарську продукцію і доходи сільських товарови-

робників матимуть тенденцію до зниження.

На відміну від промисловості до процесу сільськогоспода-ського виробництва залучено не три , а чотири ресурси – основні і оборотні фонди, жива праця і земля, причому земля в сільському господарстві є головним засобом виробництва , тоді як в інших галузях вона є лише просторовим базисом. Як основний засіб виробництва земля вимагає свого відтворення на розширеній основі, що породжує ряд специфічних проблем, пов’язаних із збереженням і підвищенням родючості грунту.

Аграгні підприємства працюють в умовах ризику і невизначеності. Однією з причин є те , що в сільському господарстві економічний процес відтворення тісно переплітається з природними процесами.Сільськогосподарська продукція виробляється за допомогою живих організмів, які часто функціонують як засоби виробництва. Оскільки ці живі організми розвиваються за біологічними законами, то цим і зумовлюється відома залежність процесу відтворення в сільському господарстві від природних факторів , що , в свою чергу, вимагає всебічного врахування їх і глибоких знань агробіологічної науки.

Сільськогосподарське виробництво здійснюється в різних грунтово-кліматичних умовах – добрих, середніх і поганих, що безпосередньо позначається на результатах господарської діяльності підприємств і має наслідком рівня їх економічного розвитку.Підприємства, що працюють у відносно гірших природних умовах , менш конкурентноспроможні, мають вищу вірогідність банкрутства. В умовах ринку ціновий фактор не може бути тим важелем, який забезпечував таким підприємс-твам відносне благополуччя і зменшував ризик збанкрутувати.

Тому виникає потреба в державній підтримці таких сільськогосподарських підприємств за допомогою позацінових економічних важелів.

У сільському господарстві робочий період використання живої і не збігається з періодом виробництва. У результаті такого незбігу виникає сезонність виробництва, яка виявляється в нерівномірному , переривчастому використанні робочої сили і засобів виробництва , в нерівномірному надходженні продуктів і доходів протягом року. Це вимагає розробки заходів щодо пом’якшення сезонності і врахування цього фактора при виборі спеціалізації підприємства. Крім того, така залежність від природних умов викликає необхіднісь створювати на аграрних підприємствах значні страхові резерви насіння , кормів на випадок неврожаю, спричиненими форсмажорними обставина-ми, посухою, градобоєм, повенями тощо.

Сільське господарство – це кредитомістка галузь, яка не може нормально розвиватися без залучення зі сторони додатко-вих фінансових ресурсів , насамперед у формі короткострокових кредитів , для здійснення поточних платежів з метою забеспе-чення операційної діяльності. Адже в сільському господарстві , як уже зазначалося , існує великий сезонний розрив між вкладанням оборотного капіталу і отриманням доходів. Тому аграрні підприємства повинні мати значні суми коштів для покриття сезонних витрат. Тримати на такі цілі власні кошти тривалий час економічно невиправдано. Значно ефективніше мінімальні виробничі запаси і кошти в розрахунках формувати за рахунок власних джерел, а понад цього – позичкових, тобто за рахунок кредитів.

Сільське господарство є менш інвестиційно привабливою галуззю порівнняно з рядом інших галузей народного господарст-ва. Це спричинено тривалим періодом виробництва сільського-сподарської продукції, який продовжується нерідко більше року і характеризується поступовим наростанням вкладень від початку виробництва до його завершення і одночасним вивільненням коштів у кінці виробництва при одержанні готової продукції. Потенційні інвестори спрямовують свій капітал насамперед у ті виробництва , де має місце швидкий кругообіг коштів , а отже, де можна отримати і швидку віддачу від його інвестування. За цією характеристикою,сільське господарство є менш привабливою галуззю. Якщо взяти до уваги ще і існування підвищеного ризику неодержання готової продукції в очікуваному обсязі через незалежні від виробника обчтавини – несприятливі природно-кліматичні умови, то стає зрозумілим , чому ця особливість сільського господарства не є тимчасовую, а органічно притаманна йому і проявляється лише з різною інтенсивністю залежно від стану розвитку галузі і окремих аграрних підприємств та кон’юктури на ринку інвестицій.

В сільському господарстві порівняно з іншими галузями зна-чно ускладнюється процес управління виробництвом. Це зумов-лено наступними причинами:

небхідністю розвивати в аграрних підприємствах декілька товарних галузей , які істотно відрізняються технологією та організацією виробництва;

роззосередженістю працівників по великій тереторії, площею нерідко декілька тисяч гектарів земельних угідь і складністю в зв’язку з цим прийняття оперативних рішень відповідно до зміни поточної виробничої ситуації;

достатністю території аграрних підприємств та їх господарських об’єктів стороннім особам і необхідністю докладання додаткових зусиль для організації збереження власного та орендного майна, вирощеного врожаю:

потребою залучення сезонної робочої сили в періоди збігу сільськогосподарських робіт і труднощами управління нею в складі тимчасових організаційних ланок ,які нерідко посилюються через низьку кваліфікацію таких працівників;

необхідністю подовження робочого дня працівників аграрних підприємств з метою своєчасного виконання ними важливих технологічних операцій у стислі агротехнічні строки та існування таких робочих місць, зокрема в молочному скотарстві, що характеризується розірваністю робочого дня працівників.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Підприємництво в аграрній сфері (1)

    Курсовая работа >> Экономика
    ... специфіку, державну підтримку аграрних підприємств в Україні. 1. Підприємництво в аграрній сфері 1.1 Аграрне виробництво як єдність ...
  2. Мале підприємництво в умовах ринку

    Курсовая работа >> Экономика
    ... 2034,2 1834,2 1674,2 48,8 У т.ч. в аграрній сфері 78,7 109,4 119,1 130,7 162 ... оді кількість малих підприємств в аграрній сфері збільшилась майже в 1,5 ... підприємництва; надання консультативних послуг у сфері інноваційних технологій. Мале підприємництво не ...
  3. Мале підприємництво і його роль у реформуванні економіки та зміцненні місцевих бюджетів

    Курсовая работа >> Экономика
    ... ідження внеску малого підприємництва в економіку країни: аграрна економіка; індустр ... ї політики у сфері підприємництва». Єдиною державною регуляторною політикою у сфері підприємництва визнається діяльн ...
  4. Державне регулювання підприємництва у сільському господарстві

    Курсовая работа >> Экономика
    ... її виникнення і розвитку. За рівнем поширення аграрного підприємництва можна зробити висновок про масштаби ... пов’язані з проникненням в аграрну сферу промислового, фінансового, приватнопідприємницького капіталу. Насл ...
  5. Процес становлення та розвитку підприємництва в Україні

    Дипломная работа >> Экономика
    ... Загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції ... (на 29% більше). Безпосередньо в аграрних підприємствах було в наявності 4,7 млн.т ... розвитку підприємництва в Україні, про сфери діяльності в яких мале підприємництво є найб ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0013079643249512