Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Право, юриспруденция->Контрольная работа
Факт родства между людьми порождает большое количество правовых последствий, среди которых можно выделить обязанность по уплате алиментов, право на об...полностью>>
Право, юриспруденция->Книга
В книге собраны наиболее часто встречающиеся на практике вопросы применения Арбитражного процессуального кодекса РФ. Работа написана в форме вопросов ...полностью>>
Право, юриспруденция->Книга
До Уголовного кодекса РФ (далее - УК РФ) 1996 года ни один уголовно-правовой акт не содержал норм, закрепляющих принципы уголовного законодательства, ...полностью>>
Право, юриспруденция->Реферат
Стосунки авіаперевізника, пасажирів і вантажовласників, що складаються в міжнародних повітряних перевезеннях, засновані на договорі перевезення і здій...полностью>>

Главная > Конспект >Право, юриспруденция

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Тема 1. Вступ до адміністративного права.

Адміністративне право — це одна з профільних, фундаментальних галузей правової системи України. Адміністративне право визначається як сукупність юридичних норм та правових інститутів, призначених для регулювання суспільних відносин, що складаються у зв'язку з виконавчо-розпорядчою діяльністю органів виконавчої влади та здійснення іншими органами діяльності управлінського характеру.

Предметом правового регулювання адміністративного права виступають суспільні відносини управлінського характеру, що складаються у сфері державного управління в процесі практичної реалізації завдань і функцій виконавчої влади, а саме:

- відносини державного управління у сфері економіки, фінансів, соціального захисту і т.д.; - управлінські відносини у системі державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; - управлінські відносини, що складаються у процесі внутрішньої організації діяльності інших органів (прокуратура, суд, апарат ВРУ), діяльності підприємств, установ, організацій; - управлінські відносини, пов’язані з реалізацією повноважень і функцій виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування; - відносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування прав і свобод громадян, надання їм різних управлінських послуг; - відносини у сфері адміністративної юстиції; - відносини, що виникають у зв’язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності.

Відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими ознаками: 1. це управлінські відносини; 2. виникають в результаті здійснення управлінської діяльності; 3. один із суб’єктів наділений владними повноваженнями; 4. це відносини влади і підпорядкування; 5. забезпечуються силою державного примусу.

МЕТОДОМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ виступають способи та прийоми юридичного впливу на регулювання суспільних відносин, суть яких зводиться до встановлення певного порядку дій, заборони певних дій під страхом застосування відповідних юридичних засобів впливу; надання можливості вибору одного з варіантів належної поведінки, передбачених адміністративно-правовою нормою; надання можливості діяти за своїм бажанням у межах, передбачених адміністративно-правовою нормою.

МЕТОД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА – імперативний, владних приписів. Прийоми, які містяться у адміністративно-правових нормах: - приписи; - дозволи; - заборони. Особливості методу адміністративного права: - найпоширенішими є приписи; - односторонність волевиявлення одного з учасників адміністративних правовідносин; - приписи підлягають застосуванню незалежно від того, з чиєї ініціативи виникли адміністративні правовідносини; - владність та односторонність приписів не виключають можливості застосування дозвільних засобів регулювання адміністративних правовідносин; - категоричність. АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВА НОРМА – це загальнообов’язкове правило поведінки, що встановлене державою, яке регулює виконавчо-розпорядчі відносини, що виникають між органами виконавчої влади та фізичними і юридичними особами, а також відносини внутрішнього адміністрування. Особливості адміністративно-правової норми: 1. у ній закріплюються відносини з керування, державного контролю та нагляду; 2. метод впливу адміністративно-правової норми – імперативний, державно-владний; 3. виконання приписів адміністративно-правової норми гарантується державою за допомогою таких засобів: - організаційні; - роз’яснювальні; - стимулюючі; - примусові. Види адміністративно-правових норм: І. За цільовим призначенням: - регулятивні; - охоронні.

ІІ. За змістом: - матеріальні; - процесуальні. ІІІ. За впливом на поведінку суб’єкта: - зобов’язуючі; - забороняючі; - уповноважуючі; - заохочувальні. ІV. За масштабом застосування: - загальні; - спеціальні. V. За повнотою викладення: - визначені; - бланкетні. Реалізація адміністративно-правової норми – це практичне застосування правила поведінки, що міститься у адміністративно-правовій нормі, з метою регулювання виконавчо-розпорядчих відносин. Форми реалізації адміністративно-правової норми: - виконання; - використання; - додержання; - застосування. Вимоги щодо застосування адміністративно-правової норми: 1. законність; 2. обґрунтованість; 3. доцільність.

АКТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - юридична форма здійснення повноважень органів державної влади. Форма актів органів державної влади (закон, постанова, інструкція, указ, наказ та ін.), порядок їх видання і набуття чинності залежать від належності органу, що видає акт, до тієї чи іншої гілки влади та від його компетенції і встановлюються законом або іншим нормативним актом. Акти органів державної влади можуть бути нормативними (містять загальнообов’язкове правило поведінки, адресовані невизначеному колу суб'єктів і розраховані на багаторазове застосування, напр. закон про громадянство, правила прийому до навчальних закладів тощо) і правозастосовчими (спрямовані на врегулювання конкретних відносин, індивідуально визначеним учасникам яких адресовані та розраховані на одноразове застосування, напр. указ про прийняття конкретної особи до громадянства, наказ про зарахування конкретної особи до навчального закладу тощо). Нормативні акти органів державної влади за юридичною силою поділяються на закони (приймаються законодавчим органом і мають вищу юридичну силу) та підзакон ні акти (приймаються іншими органами державної влади і не можуть суперечити законам). Правозастосовчі акти органів державної влади завжди є підзаконними актами.

Тема 2 . Адміністративне право, виконавча влада та державне управління.

Необхідність у визначенні змісту поняття і сутності категорії «управління» обумовлена природою адміністративного права, яке виступає регулятором саме управлінських відносин. Як вже зазначалося, термін «адміністрація» в перекладі з латинської означає «управління», тому словосполучення «адміністративне право» цілком слушно можна пояснювати як «управлінське право». Але предметом адміністративного права є не саме державне управління, а управлінські (адміністративні) правовідносини, що виникають у сфері діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян.

Для більш якісного розуміння предмету адміністративного права треба розрізняти поняття «державне управління» та «виконавча влада».

Термін «управління» в буквальному розумінні – це діяльність, спрямована на керівництво чимось. Управління слід розглядати як цілісну систему, яка складається із взаємодіючих компонентів. Головною ланкою і носієм усіх складових ознак управління є управлінська система. Управлінська система – це єдине ціле, що існує і розвивається внаслідок взаємодії його компонентів.

До основних компонентів управлінської системи належать:

1) суб’єкт управління, тобто джерело управлінського впливу, той, хто управляє, виконує функції керівництва і впливає на об’єкт з метою переведення його у новий стан;

2) об’єкт управління, тобто те, на що спрямовано управлінський вплив суб’єкта, що функціонує під цим впливом,

3) управлінський вплив, тобто комплекс цілеспрямованих і організуючих команд, заходів, прийомів, методів, за допомогою яких здійснюється вплив на об’єкт і досягаються реальні зміни в ньому,

4) зворотні зв’язки, тобто інформація для суб’єкта щодо результативності управлінського впливу та змін в об’єкті.

Управлінський процес як багатоманітне явище здійснюється у природі (біологічне управління), техніці (технократичне управління) та суспільстві (соціальне управління). За змістом структурних елементів, управлінських взаємозв’язків та взаємозумовленостей найскладнішим визнається соціальне управління, тобто управління людьми та їх колективами. Одним з видів соціального управління є державне управління.

Державне управління – це певний вид діяльності органів держави, що має виконавчої і розпорядчий характер, та полягає у регулюванні суспільних відносин в економічній, адміністративно-політичній і соціально-культурній сферах шляхом застосування державно-владних повноважень.

Суб’єктами державного управління є органи виконавчої влади, а об’єктами управління – сфери та галузі суспільного життя, на які спрямований організуючий вплив держави.

Державному управлінню властиві наступні риси:

  • діяльність з реалізації завдань і функцій держави,

  • воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й посадовими особами,

  • державні органи і посадові особи діють за дорученням держави, від її імені і мають державно-владні повноваження,

  • форми та методи роботи управлінських органів регламентуються нормативно-правовими актами.

Тема 3. Фізичні особи як суб'єкти адміністративного права.

В адміністративному праві під суб’єктом розуміють носія прав та обов’язків у сфері державного управління, що містяться в адміністративно-правових нормах, який здатний реалізовувати належні йому права та виконувати належні обов’язки. Таким чином, суб’єктом адміністративних правовідносин може бути особа, що наділена адміністративною правосуб’єктністю. Категорія адміністративної правосуб’єктності вміщує в собі поняття адміністративної правоздатності та дієздатності.

Під адміністративною правоздатністю розуміють здатність особи бути носієм прав і обов’язків у сфері державного управління. Адміністративна правоздатність виникає з моменту виникнення суб’єкта (для фізичних осіб – з моменту народження, для юридичних осіб – з моменту державної реєстрації) та припиняється з моменту зникнення суб’єкту (для фізичних осіб – з моменту настання смерті, для юридичних осіб – з моменту ліквідації). Адміністративна правоздатність може бути повною чи неповною. Так, обмеження адміністративної правоздатності полягає в тому, що в результаті дії адміністративно-правових норм виникає або звуження кола прав (наприклад, позбавлення права керування засобами транспорту), або покладання на осіб додаткових обов’язків (наприклад, обов’язок додержання відповідних правил при знаходженні районах екологічної катастрофи).

Під адміністративною дієздатністю розуміють законодавчо закріплену і гарантовану державою здатність особи своїми діями реалізовувати права та нести обов’язки у сфері державного управління. Адміністративна дієздатність неоднакова для окремих категорій осіб та може залежати, наприклад, від віку, стану здоров’я, тощо.

Складовою частиною адміністративної дієздатності є адміністративна деліктоздатність.

Під адміністративною деліктоздатністю (від лат. delictum – проступок, правопорушення) розуміють здатність особи нести відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення. Адміністративна деліктоздатність настає за наявності скоєння адміністративного проступку та при досягненні фізичною особою 16- річного віку.

Необхідно розрізняти поняття «суб’єкт адміністративного права» та «суб’єкт адміністративних правовідносин», які близькі, але не тотожні. Як вже зазначалося, адміністративно-правові відносини – суспільні відносини, передбачені нормами адміністративного права, в яких сторони наділені певними правами та обов’язками.

Суб’єкт адміністративного права в конкретному випадку може не бути учасником адміністративних правовідносин, у той час як суб’єкт адміністративних правовідносин є фактичним учасником правових зв’язків у сфері управління, тобто він обов’язково в них бере участь. Наприклад, якщо громадянин України не здійснює адміністративних правопорушень, тоді він не є суб’єктом адміністративно-деліктних відносин. В той же час громадянин України, який знаходиться за її межами, теоретично може не брати участі в адміністративно-правових відносинах, однак він є суб’єктом адміністративного права України, оскільки адміністративно-правовими нормами він наділений відповідними правами та обов’язками.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Адміністративно-правові норми і відносини

    Реферат >> Астрономия
    ... адміністративного правовідносини. Структура адміністративного правовідносини. Юридичні факти в адміністративному праві. Види адміністративних правовідносин: а) основні і неосновні адміністративні правовідносини ...
  2. Суб єкти адміністративного права

    Реферат >> Государство и право
    ... суб'єкт адміністративного права: а) статус громадянина в адміністративно-правовій сфері; б) суб'єкти адміністративного права в процесі; в) права виконавців зв ...
  3. Предмет, метод і система адміністративного права

    Реферат >> Право, юриспруденция
    Предмет, метод і система адміністративного права 1. Адміністративне право України як галузь права Адміністративне право - це галузь права (сукупність ...
  4. Основи адміністративного права України (2)

    Лекция >> Право, юриспруденция
    Основи адміністративного права України Мета заняття. Ознайомити студентів із особливостями адміністративного права, адміністративними правопорушеннями та адміністративною відпов ...
  5. Поняття предмет метод і місце адміністративного права

    Реферат >> Государство и право
    ... , метод і місце адміністративного права Адміністративне право ~ галузь права, норми якої регулюють ... адміністративного права як приклад можна назвати інститути адміністративної відповідальності і адміністративного процесу. Галузь адміністративного права ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0018959045410156