Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Философия->Реферат
Ренессанс, или Возрождение, - важный этап в истории философии. Ренессанс в Европе занимает период с XIV по XVI в. В феодальной Европе существовали бол...полностью>>
Философия->Реферат
Сегодня наука играет огромную роль в человеческом обществе. В ходе исторического развития она превратилась в важнейший социальный, гуманитарный инстит...полностью>>
Философия->Контрольная работа
Понятие общества является одним из наиболее многозначных понятий среди тех, что используют для описания и изучения социальных процессов. Представители...полностью>>
Философия->Реферат
В период своего становления человеческое познание направлено «вовне», на объективный мир. И впервые греческие философы стремятся сконструировать карти...полностью>>

Главная > Реферат >Философия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Німецька класична філософія.

1.Філософія І.Канта.

2.Філософія І.Г.Фіхте.

3.Філософія Ф.В.Шеллінга.

4.Г.В.Ф.Гегель.

5.Філософія Л.Фейєрбаха.

Філософія і.канта.

І.Кант.

Іммануїл Кант народився в 1724 р. у сім'ї ремісника в Кенігсберзі. Тут Кант вчився, вчителював, став професором, ректором університету. У Кенігсберзі він

написав усі свої твори, тут він і помер у 1804 р.

Філософію Канта поділяють на два періоди - докритичний (до початку 70-х років XVIII ст.) і критичний, коли Кант розпочав досліджувати обмеження розуму. Результати своїх досліджень він виклав у своїх відомих працях: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», "Критика спроможності судження», і багатьох інших.

Докритичний період.

Визначальним для цього періоду е робота над проблемами природознавства та математики, викладання природничонаукових дисциплін. Астрономія, математика, фізика, антропологія, фізична географія (вперш,0е ним введена як навчальна дисципліна), мінералогія - такий неповний перелік галузей знання, які його цікавили. В своїх природо наукових дослідженнях Кант знаходився під впливом ньютонівської концепції всесвітнього тяжіння (розробив пояснення явищ приливів та відпливів на основі визначення наявності відштовхуючих сил, дії сил на відстані) та еволюційної концепції ЯСБюффона, його ідеї закономірної зміни природних тіл та явищ у часі. Кант виступає як натураліст-спотерігач, обґрунтовує необхідність того, щоб в природознавстві все було пояснено природним чином. В роботах цього періоду було поставлене питання про розвиток в природі. Зокрема, в роботі «Всезагальна природна історія та теорія неба» (1775) була розвинута космогонічна гіпотеза в якій на основі законів механіки пояснювалось, яким чином виникла сонячна система, які етапи вона пройшла. В подальшому ця гіпотеза отримала назву теорія Канта-Лапласа, яка сприяла становленню історичного (еволюційного) підходу в природознавстві.

У працях «докритичного» періоду Кант перебуває під впливом раціоналістичної філософії Лейбніца. Він дотримується точки зору, згідно з якою зв'язок між причинами і наслідками подій не відрізняється від логічного зв'язку між підставою та наслідком. Однак, поступово Кант відмовляється від такої позиції під впливом філософії Юма. Для пояснення явищ природи Кант впроваджує телеологічний (цілепокладання) принцип. Кант починає визнавати, що зв'язок між причиною і дією має емпіричний характер (факт буття), а не характер логічного висновку. Тому логіки недостатньо для обгрунтування природознавства. Разом із цим Кант залишається на позиціях раціоналізму і підкреслює, що наука (математика, природознавство), котра складається з положень загальних і необхідних, не може мати своїм джерелом досвід, який завжди є обмеженим, а тому не може бути підставою для універсальних узагальнень. Разом із цим, джерелом для таких знань не може бути і розум сам по собі. А такі знання існують, незалежно від того, що ми не здатні пояснити їх виникнення.

У своїх працях: «Про хибні тонкощі чотирьох фігур силлогізмів», «Досвід залучення до філософії поняття від'ємних величин», Кант зробив узагальнюючий висновок, що джерелом незалежних від досвіду (та передуючих досвідові) достовірних знань може бути форма чуттєвості та розсуду, апріорна форма.

Теорія пізнання. Апріоризм.

Вчення Канта про пізнання спирається на його концепцію про створення суджень. Знання завжди виявляють себе у формі судження, в якій думкою фіксується відношення чи зв'язок між поняттями - суб'єктом і предикатом судження. Існують два різновиди такого зв'язку. В одних судженнях предикат не дає нового знання про предмет у порівнянні із знанням, яке фіксоване у понятті «суб'єкт». Такі судження Кант називає «аналітичними». У других - зв'язок між суб'єктом і предикатом не витікає з розгляду поняття «суб'єкт», а предикат об'єднується із суб'єктом. Такі судження Кант назвав «синтетичними». У свою чергу синтетичні судження поділяються на два класи: у одному зв'язок предиката і суб'єкта мислиться відповідно з даними досвіду (такі судження називаються «апостеріорними»), у другому зв'язок мислиться як незалежний від досвіду, передуючий досвідові (такі судження називаються «апріорними»).

У математиці, філософії, природознавстві апріорні судження займають визначальне місце. Тому Кант ставить три питання:

1) як можливі такі судження в математиці;

2) як вони можливі в теоретичному природознавстві;

3) як вони можливі в «метафізиці».

Вирішення даних питань Кант пов'язує з дослідженнями трьох головних пізнавальних властивостей:

1) чуттєвості;

2) розуму;

3) розсуду.

Чуттєвість - здатність до почуттів, розум - здатність до умовиводів, які доходять до ідеї, розсуд - здатність до понять і суджень. «Ідеї» - поняття про єдність обумовлених явищ.

Кожна з пізнавальних властивостей розглядається Кантом крізь проблему апріорності. Проведене дослідження дозволило зробити йому висновок, що існують апріорні форми чуттєвості (простір і час), апріорні форми розсуду (категорії). Спроба знайти апріорні форми розуму призвела до висновку про наявність антиномій розуму.

Розглядаючи математичне знання не як поняття, а як чуттєве споглядання, або наочне уявлення (чуттєва «інтуїція»), вирішуючи питання синтезу суб'єкта і предиката, Кант розділяє математику на дві форми: чуттєве споглядання простору (геометрія) та чуттєве споглядання змін у часі (арифметика). Простір – апріорна форма чуттєвого споглядання. Саме апріорність надає спогляданням просторових форм форму загальності та необхідності. Час - апріорна форма чуттєвого споглядання змін, яка надає послідовностям подій загальності та необхідності. Беззастережна загальність і необхідність істин у математиці не відноситься до предметів навколишнього світу: вона має значення для нашого мислення, вони спрямовує мислення до істинного результату.

Система категорій.

Досліджуючи можливість синтетичних суджень у теоретичному природознавстві, Кант робить висновок, що такі судження можливі, якщо ми визнаємо поняття розсуду (категорії) незалежними від даних досвіду. Категорії не являють собою відображення змісту, сповіщуваного чуттями, вони є лише формами, під які розсуд, як по схемі, підводить чуттєві дані. Тому синтез чуттєвих даних виникає на підставі введення цих даних у схему понять, яка відповідає певній категорії. Таким чином, ні поняття, ані чуття самі по собі не дають знань. Чуття без понять - несвідомі, поняття без почуттів - порожні. Знання завжди є результатом єднання, синтезу почуттів і понять. На цій підставі Кант зосереджує увагу на емпіричному та теоретичному рівнях пізнання (що використовується до сьогодні) на відміну від чуттєвого та раціонального рівнів філософів-попередників.

Умовою створення синтетичних суджень у природознавстві, за Кантом, є 12 категорій. Ці категорії поділяються на чотири види - кількість, якість, відношення, модальність.

Кожний з видів охоплює собою ще 3 категорії. Кількість - єдність, множина, ціле. Якість - реальність, заперечення, обмеження. Відношення - зв'язок субстанції з властивостями, причиною і дією, поняття «взаємодія». Модальність - можливість, дійсність, необхідність. Кожна з категорій - незалежна від інших, разом із цим між категоріями наявне співвідношення. Друга категорія кожного виду відносно першої є її протилежністю. Третя категорія кожного виду є синтез, або єдність протилежностей. Як чисті поняття, категорії є апріорними.

Кант розробив складну за своєю структурою концепцію зв'язку категорій як чистих понять розсуду з формами чуттєвого споглядання. Дана концепція спирається на вчення про «схематизм» категорій, або «фігурний синтез». В основі суджень природничих наук знаходяться загальні та необхідні закони.

Будь-яке наукове знання усвідомлює предмети і явища, підкорюючись трьом законам:

1) закон відповідності субстанції;

2) закон причинності;

3) закон взаємодії субстанцій.

Ці закони - необхідна форма нашого розсуду, без яких він не здатний уявити собі об'єктивний предмет, явище. Людська свідомість сама будує форми предмета в тому розумінні, що свідомість лише у формі загального і необхідного знання спроможна зробити його предметом пізнання.

Звідси Кант робить висновок, що речі самі по собі не можна пізнати. Ні форми чуттєвості, ані категорії не складають із себе визначення «предметів самих по собі», Тим самим обґрунтовується теза про можливість пізнання «речей для нас» та неможливість пізнання «речей в собі», що стає основою нової форми агностицизму.

Трансцендентальна логіка.

Питання про можливість апріорних синтетичних суджень в філософії («метафізиці») Кант пов'язує з дослідженням властивостей розуму. Він розглядає розум як здатність створювати умовиводи, що приводить до виникнення ідей. За Кантом, «ідеї» - поняття про незаперечне. А оскільки дані досвіду обумовлені причинами, предметом ідей може бути лише те, чого ніколи не може сприймати чуття, досвід.

Розум створює три головних ідеї:

1) ідею про душу як цілісність всіх психічних явищ;

2) ідею про світ як цілісність нескінченного ряду причинно зумовлених явищ (причин і наслідків);

3) ідею про Бога як причину усіх причинно створених явищ.

Однак, спроба розуму дати вичерпну відповідь про те, що є світ як ціле, призводить до суперечність. А саме: можна довести, що світ не має початку в часі, не має обмежень в просторі. І можна довести, що світ почав існувати лише з якогось моменту часу, що світ обмежений просторово. Можна довести, що частинки, з яких складаються тіла, можуть бути нескінченно подільні. А можна довести, що вони мають межу кінцевої подільності. Можна довести, що події відбуваються внаслідок дії необхідних умов. А можна довести, що події відбуваються абсолютно випадково, необумовлене. Кожна із схем доведення буде логічно істинною.

Такі суперечність, як виявив Кант, виникають у розумі з необхідністю. А це свідчить, що розум сам по собі має суперечливий характер. Ці положення визнаються Кантом неістинними, бо світ як цілісність є принципово не даною нам «річчю у собі».

Кант пропонує розділити логіку на два типи - загальну логіку і трансцендентальну логіку. Загальна логіка досліджує форми поняття, судження, умовиводу, повністю абстрагуючись від питання про зміст, котрий мислиться за допомогою тієї чи іншої форми думки. Трансцендентальна логіка - звертає увагу на те, що надає знанню апріорного характеру, створює можливість виникнення загальних і необхідних істин.

Таким чином, фактично вчення Канта про пізнання є розгорнутою трансцендентальною логікою.

Етика.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Німецька класична філософія (3)

    Реферат >> Астрономия
    Німецька класична філософія Німецька класична філософія є значним і вагомим етапом у розвитку сві ... ї німецького філософа знайшли розвиток у філософії екзистенціалізму. Вчення Г. В. Ф.Гегеля є вищим досягненням німецької класичної філософії. Воно ...
  2. Німецька класична філософія ХVІІІ ХІХ ст. Основні філософські ідеї І.Канта

    Реферат >> Философия
    ... Імануїл Кант (1724 – 1804) – німецький філософ і вчений, родоначальник німецької класичної філософії. Народився в м. Кенігсберзі (Прус ... . Ці думки Канта, безперечно, є одним з досягнень німецької класичної філософії.Кант – дуаліст. З одного боку ...
  3. Класична німецька філософія

    Реферат >> Философия
    ... змогу говорити про німецьку класичну філософію як про цілісне духовне утворення. Німецька класична філософія виступає є ... 3. Підсумок досягнень німецької філософії. В історії світової філософії етап, іменований «німецькою класичною філософією», звичайно оціню ...
  4. Основи філософії

    Учебное пособие >> Философия
    ... діяльності і свободи. У руслі німецької класичної філософії є підстави розглядати й філософію марксизму. Німецька класична філософія зробила істотний внесок у постановку ...
  5. Соціально-економічні та культурно-історичні коріння класичної німецької філософії

    Реферат >> Астрономия
    ... і та культурно-історичні коріння класичної німецької філософії. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ Німецька класична філософія Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий пер ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0076701641082764