Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Астрономия->Реферат
Ключиця (clavicula) - S-подібно зігнута трубчаста кістка з тілом і двома кінцями: лопатковим (акроміальним) та грудинним. На обох кінцях є суглобові п...полностью>>
Астрономия->Реферат
В умовах формування України, як суверенної і незалежної правової держави, особливо важливого значення набуває збереження правової культури у сфері охо...полностью>>
Астрономия->Реферат
Під час першого тижня після родів намагайтеся спати яко­мога більше. Не спокушай­тесь використовувати свій час на те, щоб упоратися з усім, що не мали...полностью>>
Астрономия->Реферат
Гіпертонія серця – це потовщення м’язових волокон міокарда внаслідок його тривалої посиленої роботи. До неї призводить постійне діастолічне розтягненн...полностью>>

Главная > Реферат >Астрономия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Кафедра філософії

Курсова робота

на тему

Проблема життя та смерті в духовному досвіді людства

Виконав:

2002

ПЛАН

ВВЕДЕННЯ 3

ПРОБЛЕМА ЖИТТЯ В ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТІ 4

У ЧОМУ СЕНС ЖИТТЯ? 6

ПРОБЛЕМА СМЕРТІ 8

ПРОБЛЕМА БЕЗСМЕРТЯ 15

ВІДНОШЕННЯ ДО СМЕРТІ, ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ, СМЕРТІ І БЕЗСМЕРТЯ в релігіях СВІТУ 20

ВИСНОВОК 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26

ВВЕДЕННЯ

Життя і смерть - вічні теми духовної культури людства. Про неї міркували пророки й основоположники релігій, філософи і моралісти, діячі мистецтва і літератури, педагоги і медики. Навряд чи знайдеться доросла людина, що рано чи пізно не задумалася б про зміст свого існування, смерть і досягнення безсмертя. Ці думки приходять у голову дітям і зовсім юним людям. Про це говорять вірші і проза, драми і трагедії, листи і щоденники. Тільки раннє дитинство чи старечий маразм рятують людину від необхідності рішення цих проблем.

За невеликими виключеннями у всі часи і всі народи висловлювалися про життя досить негативно. Життя - страждання (Будда, Шопегауер і ін.). Життя - сон (Платон, Паскаль). Життя - безодня зла (Древній Єгипет). "Життя - боротьба і мандрівка по чужині" (Марко Аврелій). "Життя - це повість дурня, яку розповів ідіот, повна шуму і люті, але позбавлена змісту" (Шекспір). "Усе людське життя глибоко занурене в неправду" (Ніцше) і т.п.

Смерть і потенційне безсмертя - найдужча принада для філософського розуму, тому що всі наші життєві справи повинні, так чи інакше, порівнюватися з вічним. Людина приречена на міркування про життя і смерть, і в цьому її відмінність від тварини, що смертна, але не знає про це. Смерть - розплата за ускладнення біологічної системи. Одноклітинні практично безсмертні й амеба в цьому змісті щаслива істота.

Століттями людство намагається, хоча б теоретично, спростувати цю тезу, довести, а потім і втілити в життя реальне безсмертя. Однак ідеалом такого безсмертя є не існування амеби і не ангельське життя в кращому світі. З цього погляду людина повинна жити вічно, знаходячись у постійному розквіті сил. Людина не може примиритися з тим, що саме їй доведеться піти з цього чудового світу, де кипить життя. Бути вічним глядачем цієї грандіозної картини Всесвіту, не випробувати "насичення днями" як біблійні пророки - чи може бути щось більш привабливим?

Але, міркуючи про це, починаєш розуміти, що смерть - мабуть, єдине, перед чим усі рівні: бідні і багаті, брудні і чисті, улюблені і нелюбимі. Хоча й у давнину, і в наші дні постійно робилися і робляться спроби переконати світ, що є люди, що побували "там" і повернулися назад, але здоровий розум відмовляється цьому вірити.

Замічено, що мудрість людини часто виражається у спокійному відношенні до життя і смерті. Як сказав Махатма Ганді: "Ми не знаємо, що краще - жити чи вмерти. Тому нам не варто ні надмірно захоплюватися життям, ні тріпотіти при думці про смерть. Ми повинні однаково відноситися до них обох. Це ідеальний варіант.

ПРОБЛЕМА ЖИТТЯ В ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТІ

Людина - насамперед, жива істота. Для того, щоб виявити специфіку людського життя серед інших організмів, потрібно визначити, що таке життя, у чому його сутність і якісна своєрідність.

Люди віддавна намагалися осягнути таємницю життя. Уже древні мислителі в явищах життя вбачали щось істотне, що відрізняє їх від явищ неживої природи. Так великий давньогрецький філософ Аристотель, розуміючи живу істоту як єдність матерії і форми, тіла і душі, головною ознакою життя вважав здатність до самостійного руху. Але в зв'язку з тим, що матерія сама по собі, на його думку, нездатна до руху, то життєвою силою, що рухає і направляє тіло в його розвитку, як він думав, є душа і форма.

У далекій стародавності людей уже цікавило питання не тільки про те, що таке життя, але і питання про його походження, про те як з'явилися рослини, тварини, людина. Це знайшло відображення в міфах різних народів. Давньогрецькі міфи оповідають, як Зевс наказав зробити людський рід з “кісток великої матері”. Під матір'ю малася на увазі мати-Земля, а під кістками її камені. За деякими іншими древніми сказаннями, людина була створена з глини, землі, дерева чи безформних живих істот. Те ж стверджував у системі своєї матеріалістичної філософії Демокрит. За його уявленнями, атоми, сплітаючись, утворюють різні речовини, а також рослини і тварин не безпричинно, а “на якій-небудь підставі й у силу необхідності.

З поширенням християнства в європейських країнах стало загальноприйнятим біблійне сказання про створення життя на землі богом. Біблійна міфологія відрізала шляхи всякому дослідженню дійсних причин виникнення світу, і середньовічним мислителям залишилося лише “з'ясовувати” яка тривалість життя Адама, “уточнювати” на якій мові він розмовляв з Євою і т.п. Правда, у деяких батьків церкви ми спостерігаємо примирення біблійних сказань із представленнями древніх мислителів. Так, наприклад, один з батьків християнської церкви, Блаженний Августин (354-430), стверджував, що всякий розвиток протікає природним шляхом завдяки тому, що бог вклав у матерію діючу силу. Цей процес, за його словами, можна побачити на прикладі росту дерева з насіння, у якому вже закладені майбутні гілки, листи, але створюються вони поступово, в результаті дії вкладеної богом потенційної сили. Виходячи з цього, Августин стверджував, що сказання Біблії про шість днів творення не можна розуміти буквально, а потрібно вірити, що саме з цієї пори почався перебіг часу.

Наука нового часу на основі строгого методу наукового дослідження прямих чи непрямих спостережень встановила, що явища життя знаходяться у строгій закономірності. Експерименти показали, що в складі живих організмів немає таких простих речовин, яких не було б у неорганічній природі, що багато з'єднань, що створюються в організмах у результаті переходу одних форм речовини в інші, можна створювати штучно, лабораторним шляхом.

З вчених 20 століття більшість вважає приблизно так. Колись на Землі склалися умови для хімічної еволюції, в результаті якої синтезувалися складні органічні молекули. А з них після незліченних проб і помилок сформувалися крихітні згустки органічної речовини, здатні здійснювати обмін речовин і розмноження... У цих гіпотез є єдиний серйозний недолік: немає ні єдиного факту, що підтверджує теоретичну можливість мимовільного зародження живих організмів на Землі з неорганічних речовин.

У ЧОМУ СЕНС ЖИТТЯ?

Кожна людина чи рано пізно задається питанням про кінцівку свого індивідуального існування. Людина – істота, що усвідомлює свою смертність і може робити її предметом міркування. Неминучість власної смерті сприймається людиною не як відвернена істина, а викликає найсильніше емоційне потрясіння, торкається самих глибин її внутрішнього світу. Перша реакція людини після усвідомлення своєї смертності – почуття безнадійності і розгубленості (іноді навіть панічної). Людина, переборюючи це почуття, існує все життя, обтяжена знанням про прийдешню власну смерть; це знання стає проте основним у наступному духовному розвитку людини. Наявністю такого знання в значній мірі і розуміється та гострота, з якою перед людиною постає питання про сенс життя (зміст смерті) і мети життя (мети смерті).

Міркування над цим питанням виявляється вихідним пунктом у виробленні основної “лінії” життя, що підкоряє собі поведінку і вчинки людини на різних рівнях: суспільство в цілому, трудовий колектив, родина, близькі друзі і т.п.. Відхилення від цієї “лінії” приводять до болісних моральних страждань у його життєдіяльності, а втрата “лінії” – до моральної (іноді фізичної) загибелі людини. Мета і зміст індивідуального життя кожної особистості тісно зв'язані із соціальними ідеями і діями, що визначають ціль і зміст усієї людської історії, суспільства, людства як цілого, його призначення, відповідальність на Землі і у Всесвіті. Цією відповідальністю окреслюються межі того, що можуть і чого не можуть робити людина і людство. Цим же визначається і те, якими засобами можуть чи не можуть вони домагатися своїх цілей.

Навіть, якщо людина керується в житті визначеними моральними цілями і використовує для їхнього досягнення адекватні їм засоби, вона знає, що не завжди і не у всіх випадках може домогтися бажаного результату, який у моральних категоріях за всіх часів позначався як добро, правда, справедливість...

Виникає багато питань:

Життя людини єдине і неповторне – якоюсь мірою зрівнюється з життям тих, хто живе безцільно, безглуздо й аморально, діє зло, неправдиво і несправедливо?

Життя кожної людини не нескінченне, а обривається смертю, небуттям?

Чи не втрачають внаслідок цього зміст такі моральні категорії, як добро і зло, правда чи неправда, справедливість і несправедливість?

Чи все приходить у бутті людському і чи все “зрівнюється” у небутті?

Люди завжди шукали вихід з цього обтяжуючого протиріччя. І знаходили його на початку в релігійному постулаті про “безсмертя душі” і загробному “возданні”, потім – в уявленнях про “абсолютний розум” і “абсолютні моральні цінності”, а середньовічні алхіміки століттями шукали “еліксир життя”.

Усвідомлюючи кінцівку свого земного існування і, задаючи питанням про сенс життя, людина починає виробляти власне відношення до життя і до смерті. Ця тема займає центральне місце у всій культурі людства. Історія світової культури розкриває споконвічний зв'язок пошуків змісту людського життя зі спробами розгадати таїнство небуття, а так само з прагненням жити вічно і якщо не матеріально, то хоча б духовно, морально перемогти смерть.

Пошуками відповіді на це питання займаються численні напрямки філософії. Філософія, якщо вона не є догматичною, апелює насамперед до розуму людини і виходить з того, що людина повинна шукати відповідь самостійно, додаючи для цього власні духовні (і фізичні) зусилля. Філософія допомагає людині, акумулюючи і критично аналізуючи попередній досвід людства в цих пошуках.

Філософський матеріалізм заперечує можливість особистого фізичного безсмертя для людини, не залишає йому надії на “загробне життя”. Приймаючи матеріалістичний світогляд, людина робить важкий крок, що вимагає особистої мужності і сили духу, оскільки відмовляється тим самим від можливості розради, хоча б і ілюзорної. Накопичений людством моральний досвід довгий час осмислювався в рамках релігійних систем, а знання моральних цінностей, що обґрунтовуються ними, підпиралося посиланнями на суд і воздання, що очікують кожного після смерті.

Як показало 20 століття, насильницьке масоване нав'язування людям матеріалістичного світогляду неминуче спричиняє серйозні втрати в моральному розвитку. А це особливо тривожно і небезпечно, коли діяльність людини як у науково-технічному, так і соціальному плані стає масштабною за всіма наслідками і тому вимагає особливо відповідального до себе ставлення.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Проблема сенсу життя

    Реферат >> Философия
    ... мислителів і письменників 2. Проблема життя та смерті 2.1 Що є для людини смерть і як вона її сприйма ... пов'язане з внутрішнім духовним життям особистості, з її інтимними переживаннями ... культурою та етикою. Людства з його тяжким досвідом боротьби та виживання ...
  2. Філософія, її проблематика та функції

    Шпаргалка >> Философия
    ... льства, тлумачать індивідуальне життя та історію суспільства як ... активним індивідуальним діячем. 3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства. Людина є єдиним створінням у ... йні суспільства та їх культуру. 3. Глобальні проблеми людства і соціальне ...
  3. Духовність та духовний розвиток особистості

    Реферат >> Психология
    ... проблема творчого життя особистості, її духовного світу, світогляду, мети та сенсу життя ... і вже збагачених життєвим досвідом старших осіб. ... історії їхнього життя і взагалі в існуванні людства. Злободенні питання ... , біль, страждання, смерть. Добре, що ми ...
  4. Проблема надлюдини у філософії

    Реферат >> Философия
    ... лософська проблема про природу (сутність) людини, її походження, сенс життя, долю та ... після смерті, а можливість досягнення щастя і життєвих насолод у житті земному. ... історії, отримує нові грані в духовному досвіді людства. Вона не може мати остаточного ...
  5. Проблема свободи та необхідності в німецькій класичній філософії

    Курсовая работа >> Философия
    ... на духовну історію людства період духовно-і ... людського життя. Вона вводиться в життя людини ... пізнаючого або від досвіду. Ці результати мають ... тотожності мислення і буття та проблема свободи у філософії Гегеля ... лософську думку. Після смерті Гегеля в Німеччин ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0012199878692627