Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Физкультура и спорт->Реферат
Современный туризм развивается быстрыми темпами. Спрос на туристские товары и услуги непрерывно растет. Быстрые темпы роста характерны для всех показа...полностью>>
Физкультура и спорт->Реферат
В современном мире в то время, когда путешествия людей по планете приобрели масштабный характер, существенно возросла роль воздушного транспорта как н...полностью>>
Физкультура и спорт->Реферат
Структура управления туристской фирмой постоянно меняется и совершенствуется в соответствии с изменяющимися условиями внешней и внутренней среды. Мод...полностью>>
Физкультура и спорт->Реферат
Диапазон профессий, нужных в индустрии туризма, очень велик. Однако основной чертой всех, кто работает в сфере туризма, является постоянное общение с ...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Физкультура и спорт

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія розвитку олімпійських ігор

1.1 Зародження олімпійських ігор

1.2 Відродження олімпійських ігор

1.3 Олімпійська хартія (основні принципи, правила і положення олімпійсь-ких ігор)

1.4 Міжнародний олімпійський комітет (МОК)

1.5 Національний олімпійський комітет (НОК)

1.6 Програма олімпійських ігор та їх атрибутика

Розділ 2. Участь спортсменів України в іграх в Турині

Розділ 3. Основні переможці олімпіади в Турині

Висновки

Література

Вступ

Актуальність: Олімпійські ігри - найбільші спортивні змагання нашого часу. Вони займають значне місце в житті молодого покоління нашої планети, сприяючи зміцненню співробітництва і згуртованості молоді в ім'я світу, прогресу і демократії.

"Cіtіus, altіus, fortіus" ("Швидше, вище, сильніше") - такий девіз олімпійських ігор. У ньому відбилося споконвічне прагнення людства до прогресу.

Фізична культура і спорт є одним з основних засобів всебічного і гармонійного розвитку особистості; спортивним змаганням, і найбільшим з них - олімпійським іграм, - приділяється в атом чимала роль.

Висока майстерність спортсменів сприялася підвищенню загального рівня спортивних досягнень.

Олімпійські ігри мають довго вікову історію. Участь у них приймають величезна кількість країн світу, і Україна не є виключенням. Українські спортсмени в олімпійських іграх почали приймати участь досить давно. В українських спортсменів є досить непоганий потенціал. Українські спортсмени майже на кожній олімпіаді займають призові місця, і Олімпіада – 2006 не є винятком.

Предмет дослідження – олімпійські ігри в Турині.

Об`єкт дослідження – українські учасники Олімпіади – 2006 в Турині.

Мета роботи – з`ясувати історичний розвиток олімпійських ігор та участь України в них на сьогоднішній час.

Основні завдання роботи:

  1. Проаналізувати зародження олімпійських ігор та їх період відродження4

  2. Охарактеризувати роботу виконавчих комітетів олімпійських ігор міжнародного рівня;

  3. Розглянути основні атрибути олімпійських ігор;

  4. Проаналізувати участь українських спортсменів в Олімпіаді – 2006 в Турині;

  5. Підвести підсумки участі українських спортсменів в олімпійських іграх в Турині.

Практична значимість: участь українських спортсменів у змаганнях міжнародного рівня свідчить про те, що Україна займає не останнє місце на світовій арені спортивного життя, українські спортсмени досягають досить високих показників у багатьох видах спорту. На сьогоднішній день український спорт та його розвиток поставлений на досить високий рівень і йому приділяється значна кількість уваги.

Розділ 1. Історія розвитку олімпійських ігор

1.1 Зародження олімпійських ігор

З виникненням у Древній Греції змагань у силі і спритності, що проводилися в невеликому місті Олімпія, зв'язане багато легенд і міфів.

Першими олімпійськими іграми (ОІ) древніх греків вважаються ігри 776 до н. е., але змагання в Олімпії проводилися задовго до того, як стали загально грецьким святом. З 776 до н.е. грецький історик Тімей увів літочислення по олімпіадах. Олімп, свято відзначався в "священний місяць", що починався з першої повні після літнього сонцестояння. Свято повторювалося через кожні 1417 днів, що складали "олімпіаду" - грецький олімпійський рік. Протягом усього "священного місяця" на території Греції з'являвся "священний світ"; війни припинялися, і учорашні вороги мирно змагались за право називатися найдужчими, спритними і швидкими з еллінів. І хоча ОІ вважалися святом світу, вони були в той же час оглядом військової моці окремих грецьких держав.

В олімпійських змаганнях брали участь тільки вільно народжені греки. Ні раби, ні варвари (іноземці) не мали на це права. Далеко не всім грецьким громадянам вільне народження відкривало доступ для участі в олімпіадах. Дрібні землевласники, ремісники, що відносилися до категорії вільно народжених, не мали можливості протягом 10-12 місяців систематично готуватися до змагань, без цієї підготовки ніхто не мав права брати участь в ОІ. Керівники ігор (еланодики) влаштовували іспит бажаючим брати участь в ОІ, відбирали найбільш гідних і після цього протягом місяця самі керували їх тренуванням.

Жінки не брали участь в олімпійських змаганнях, їм навіть заборонялося під страхом страти бути присутніми на олімпіадах як глядачі. Виключення було зроблено лише для однієї жінки - на іграх могла бути присутня жриця богині Деметри.

У V ст. до н.е. на честь перемоги Греції над персами в Олімпії був споруджений храм Зевса. Перед ним відбувалися обряди, які передували ОІ. Тут же атлети залишали свої жертвоприносини, дарунки і приносили олімпійську клятву.

У східній частині Олімпії знаходився величезний гіпподром (730x336 м), на якому влаштовувалися кінні перегони. Неподалік від нього, і долині ріки Алфей, розташовувався мармуровий олімпійський стадіон з місцями для 50 тис. глядачів і ареною для змагань (приблизно 213x29 м).

Для тренувань атлетів призначалася олімпійська гімназія - великий двір, оточений колонадою, з доріжками для бігу і площадками для метання, боротьби і т. д. В центрі гімназичного двору знаходилися палестра – споруда розміром 66*66 м із приміщеннями для різних вправ, гри в м`яч, з банями, кімнатами для відпочинку і гігієнічних процедур. До гімназії примикали приміщення для житла атлетів, що прибувають на олімпійські змагання.

На перших ОІ атлети змагались тільки в бігу на дистанції, яка дорівнює довжині стадіону (192,27 м). Цей вид бігу - стадіодром більш напівстоліття був єдиним змаганням на олімпійському святі еллінів. На 14-й олімпіаді (724 до н.е. ) почали проводитися змагання в бігу на 2 стадія - діаулосе. На 15-й олімпіаді з'явився новий різновид бігу - доліходром (біг на витримку), дистанція якого спочатку склала 8, потім 10, 12, а потім і 24 стадії. Програма ігор 18-й олімпіади (708 до н.е. ) поповнилася боротьбою і п`ятиборством. Борці зі стійки повинні були тричі кинути суперника на землю. П`ятиборство (пентатлон) складалося зі стадіодрому, стрибків у довжину, метання списа, метання диска і боротьби. Стрибок у довжину атлети робили тримаючи в руках гантелі: вважалося, що вага в руках стрибуна допомагає подолати йому більшу відстань. Спис і диск метали з невеликого узвишшя. Якщо дискоболи змагалися в кидках на дальність, то задача метальників списа складалася в досягненні мішені. На 23-й олімпіаді (688 до н.е. ) уперше змагалися кулачні бійці, на 25-й олімпіаді (680 до н.е. ) програма змагань поповнилася гонками на колісницях, а на 33-й олімпіаді (648 до н.е. ) до неї включили панкратіон, що поєднував прийоми боротьби і кулачного бою. Кожен учасник ОІ був зобов'язаний виступити у всіх видах програми; успіху міг досягти тільки гармонійно розвитий атлет, сильний у бігу, метанні, стрибках, боротьбі й у кулачному бої. Починаючи з 37-х ігор (632 до н.е. ) в олімпійських змаганнях стали брати участь і юнаки молодші 20 років. Спочатку вони змагалися в бігу і боротьбі, на наступній олімпіаді - у п`ятиборстві, ще через 12 років для юнаків заснували змагання по кулачному бої, а в 200 до н.е. (145-і гри) - і по панкратіону. Довгий час ігри проводилися протягом одного дня, а після 77-й олімпіади (472 до н. э) - протягом трьох днів.

У різних видах олімпійських програми переваги досягали різні атлети, але оливковий вінок переможця одержував лише один з них. Кожна олімпіада повинна була мати лише одного переможця, ім'ям якого вона і називалася згодом. На олімпійських святах поети читали вірші, співали гімни, складені на честь ігор, оратори прославляли їх у мовах. З 444 до н.е. (84-і гри) конкурс мистецтв став частиною програми олімпійських змагань. На іграх виступали історик Геродот, філософ Сократ, оратор Демосфен, письменник Лукіан, математик Піфагор (який був відмінним атлетом і перемагав у змаганнях з кулачного бою).

ОІ не припинилися і тоді, коли могутність Еллади почала подать і грецькі землі підкорив собі Рим. Протягом 1168 років в Олімпії регулярно, раз у 4 роки, улаштовувалися змагання античних атлетів (було проведено 293 олімпіади). У 394 н.е. римський імператор Теодозії І, що насильно насаджував християнство, вбачав в ОІ язичеський обряд, і спеціальним указом заборонив їх проведення.

Незабаром після заборони ОІ спорудження для проведення змагань були знищені, а в 522 і 551 сильні землетруси остаточно зруйнували Олімпію. Наприкінці XІ ст. археологічні розкопки дозволили відновити окремі древні будинки Олімпії.

В літературі про ОІ зустрічаються помилкові твердження про те, що античні атлети змагались на Олімпу і що там у наші дні запалюють олімпійський вогонь. Олімп - назва гір на півночі Греції, на яких, по античній міфології, жили боги (олімпійці), - до ОІ не має відношення.

1.2 Відродження олімпійських ігор

Перші спроби відродити античні ОІ минулого початі в середині XІ ст. у Греції. У 1859, 1870, 1875 і 1889 в Афінах влаштовувалися змагання, з бігу, стрибків, метання, гімнастики й ін., у яких брали участь грецькі атлети.

Наприкінці XІ ст. бурхливий ріст економічних і культурних міжнародних зв'язків знайшов своє відображення й у розвитку спорту. Були створені перші міжнародні спортивні об'єднання, стали проводитися змагання за участю спортсменів різних країн. З виходом спорту на міжнародну арену виникла необхідність проведення великих комплексних змагань, утворення центра міжнародного спортивного руху. У цих умовах французький суспільний діяч Пьер де Кубортен (1863-1937) виступив із пропозицією відродити ОІ. Він вважав, що ідеї олімпійського руху вдихнуть у людство "дух волі, мирного змагання і фізичного удосконалювання" і будуть сприяти культурному співробітництву народів.

У 1889 Міністерство освіти Франції доручило П. де Кубертену створити міжнародний конгрес для обговорення актуальних проблем фізичного виховання. Він відбувся в червні 1894 у Парижі і зібрав представників спортивних організацій 12 країн. Заслухавши доповідь П. де Кубертена й ознайомившись з розробленими ним організаційними основами олімпійського руху, конгрес прийняв рішення про поновлення олімпійських змагань і проведенні ігор І Олімпіади в 1896 у Греції, а також про створення керівного органа олімпійського руху - Міжнародного олімпійського комітету (МОК). Першим президентом МОК на знак поваги до батьківщини ОІ був обраний представник Греції Деметріус Вікелас, генеральним секретарем - Кубертен. Але вже в 1896 Кубертен був обраний президентом МОК, яким він керував до 1925. Володіючи неабияким організаторським талантом, великими пізнаннями в області спорту і фізичного виховання, Кубертен активно сприяв розвиткові міжнародного олімпійського руху.

1.3 Олімпійська хартія (основні принципи, правила і положення олімпійських ігор)

Таке назва статуту ОІ, основи якого за пропозицією П. де Кубертена затверджені Міжнародним спортивним конгресом у Парижі в червні 1894; згодом у цей документ був внесений ряд доповнень і уточнень, однак головні положення Олімпійської хартії істотно не змінилися.

Олімпійська хартія говорить: "Олімпійські ігри проводяться раз у чотири роки. Вони поєднують спортсменів-любителів усіх країн у чесних і рівноправних змаганнях. По відношенню до країн і окремих осіб не допускається ніякої дискримінації по расових, релігійних або політичних мотивах. Цілі олімпійського руху полягають у сприянні розвиткові тих прекрасних фізичних і моральних якостей, що здобуваються і змаганнях на дружніх полях аматорського спорту і в об'єднанні молоді світу раз у чотири роки на невеликому спортивному святі, створюючи тим самим міжнародну довіру і добру волю і сприяючи створенню кращого і більш спокійного світу".

Відповідно до Олімпійська хартія керівництво олімпійським рухом здійснює МОК. В обов'язки МОК входить: регулярне й усе більш досконале проведення ігор, заохочення організації аматорських спортивних змагань, керівництво розвитком аматорського спорту, зміцнення дружби між спортсменами всіх країн. В обов'язок національного олімпійського комітету ставиться: розвиток олімпійського руху і любительського спорту, співробітництво з керівними національними організаціями любительського спорту (національними федераціями).

Згідно Олімпійської хартії, олімпіадою вважається період чотирьох послідовного років. Рахунок олімпіадам ведеться з 1896 (І Олімпіада: 1896- 99, ІІ Олімпіада: 1900-03 і т.д. ). ОІ проводяться протягом першого року олімпіади (наприклад, у 1932 для X Олімпіади, у 1972 для XX Олімпіади); олімпіада одержує свій номер і в тих випадках, якщо ігри не проводяться: VІ ОІ - у 1916, XІІ ОІ - у 1940, XІІІ ОІ- у 1944.

Зимові ОІ - самостійний цикл змагань, проводяться вони в тому ж році, що й ОІ. Рахунок ЗОІ ведеться з 1924 (І ЗОІ). Час року, у який влаштовуються ОІ, не є постійно встановленим, воно пропонується організаційним комітетом ігор і затверджується МОК. Тривалість ОІ не може перевищувати 15 днів, включаючи день відкриття. ЗОІ не повинні тривати більш 10 днів. Місце проведення ОІ вибирає тільки МОК, причому честь їхньої організації надається місту, а не країні. Усі змагання проводяться в обраному місті або в його околицях, переважно на головному стадіоні або поблизу його. До змагань на ОІ не допускаються спортсмени-професіонали. Громадяни кожної країни можуть брати участь на ОІ лише під прапором цієї країни. Спортсмен, що виступав на ОІ, першостях світу, регіональних іграх у однієї країни, не має права виступати за іншу країну на наступних іграх. Для учасників ОІ не існує ніяких вікових обмежень.

Олімпійська хартія визначає основні принципи взаємин МОК з національними олімпійськими комітетами і міжнародними спортивними федераціями, порядок обрання членів МОК, функції президента і виконкому МОК, порядок скликання і роботи сесій МОК, умови допуску країн і спортсменів до участі в ОІ, програму олімпійських змагань, можливість проведення культурної програми на ОІ, норми представництва на ОІ спортсменів і супроводжуючих осіб (тренерів, лікарів і ін.), порядок відкриття і закриття ігор, церемонії нагородження переможців.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Історія української культури. Конспект лекцій

    Конспект >> Культура и искусство
    ... спортсменами, на рахунку українських – 444, в тому числі 196 золотих). Успішно виступили українські спортсмени на Олімпійських іграх ... в Атланті (США, 1996 р.). За підсумками змагань Україна увійшла ...
  2. Фейр плей в системі олімпійської освіти

    Курсовая работа >> Физкультура и спорт
    ... Олімпійського пра пора, про олімпійських чемпіонів України. Юні спортсмени ... диним в історії олімпійським чемпіоном на дистанції 3450 м. На Олімпійських іграх в Афінах ... виховання і спорт: навч. посіб. - Л.: Українські технології, 2003. - 232 с. Дивинская Е. ...
  3. Розвиток зимових видів спорту в Україні

    Реферат >> Физкультура и спорт
    ... про себе на міжнародній арені українські спортсмени. Харків’янин Віталій Єгоров на Чемпіонат ... українській фігуристки Оксані Баюл. На ХХ зимових олімпійських іграх в Туріні (Італія) український танцювальний дует Олена ...
  4. Історія національного олімпійського комітету України та участь українських спортсменів в Олімпій

    Реферат >> Астрономия
    ... олімпійського комітету України та участь українських спортсменів в Олімпійських іграх Історія олімпійського руху в Укра ... національну команду на Іграх XVII Олімпіади в Лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту ...
  5. Міжнародний спортивний рух. Фізкультурно-спортивний рух в Україні

    Лекция >> Физкультура и спорт
    ... . На XVI зимових Олімпійських іграх в Альбервіллі та на Іг­рах XXIV Олімпіади в Барселоні в 1992 р. спортсмени молодої укра ... і розвитку Національних олімпійських структур в Україні та країнах Єв­ропи. - Л.: Українські технології, 2004 ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0011589527130127