Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Философия->Контрольная работа
Теодице́я (новолат theodicea — богооправдание от греч θεός, «бог, божество» + греч δίκη, «право, справедливость») — совокупность религиозно-философски...полностью>>
Философия->Реферат
В IV—V вв в Европе происходят глобальные геополитические перемены Римская империя после нашествия варварских племен распадается, начинается новый пери...полностью>>
Философия->Реферат
Для лучшей ориентации в историческом пространстве ученые разделили эпохи на несколько этапов Средними веками назвали период, идущий после античности и...полностью>>
Философия->Реферат
V - XV вв в истории Европы принято называть средневековьем или феодализмом (от латинского feodum - поместье) Феодальные государства проходили, как пра...полностью>>

Главная > Практическая работа >Философия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Ті ж, що суперечать нам у цьому відношенні і доводять, що діалектика є споглядальна наука, користуються переважно такими аргументами. По-перше, ха наука, яка розглядає * природу і стан власного предмету, є споглядальна. Але діалектика досліджує природу і стан свого предмету, тобто методу дослідження, отже, і так далі. По-друге, щоб якась наука звалась практичною, вона повинна займатись якоюсь справою або дією, бо слово «практика» походить від [дія, справа] praxis. Але діалектика не керує жодною дією, а займається керуванням розумовими операціями, які власне не є практикою. Арістотель /21/ ясно натякає («Про душу», кн. III, розд. 1), коли каже, що мислення щодо обсягу пізнання стає практичним, тобто: воно не збігається з практичним судженням стосовно своїх операцій, а лише стосовно тих, які відбуваються за його межами.

На ці закиди відповісти легко. На перший я відповідаю тим, що практична наука не відрізняється від споглядальної, тому що остання розглядає природу і властивості об’єкта, а це у неї. спільне з практичною наукою. Вони відрізняються лише тим, що споглядальна наука, грунтуючись на цьому розгляді, обмежується подібними знаннями. Практична ж наука прагне своїми засобами пізнати природу і властивості об’єкта, але, крім цього, вона прагне ще й до певної дії.

Звичайно, природу і властивості об’єкта досліджують для того, щоб легше було займатись самим об’єктом. Тому слід заперечити більший засновок, бо у цілому він неправильний, або поняття «наука» треба брати розрізнено, тобто мається на увазі така наука, що лише розглядає природу і стан об’єкта, і тоді вона буде виключно споглядальною. Я не заперечую і приймаю таку науку виключно за споглядальну, яка розглядає тільки природу об’єкта для себе, це її перший обов’язок. З цим погоджуюсь, протилежне заперечую. Отже, логіка це робить не для себе, але як я сказав, з тією метою, щоб краще керувати операціями розуму у веденні диспуту.

На інший закид відповідаю, заперечуючи менший засновок \44\ і його твердження, що операції розуму не є практикою. Я заявляю, що це ніяким чином не може бути доведено, і посилання на авторитет Арістотеля невірне, бо у Філософа у цитованому місці не сказано нічого подібного. Якщо ж воно десь знайдеться, то зміст цієї думки такий: розумові операції не є практикою, але розум, коли він діє практично, не заспокоюється на пізнанні об’еиту, але прагне до будь-якої іншої дії, тобто у цьому розумінні є практичним. /21зв./

Розділ шостий

ПИТАННЮ ПРО ОБ’ЄКТ ЛОГІКИ ПЕРЕДУЄ РОЗВІДКА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ Й ПОДІЛ ОБ’ЄКТА ВЗАГАЛІ

До цього часу ми розв’язали першу суперечку, яка виникла з приводу самого вступу до логіки, оголосивши, що діалектика є і мистецтво і практична, а не споглядальна наука. Переходимо тепер до розгляду іншого дискусійного питання, а саме: яка цьому мистецтву властива матерія, чи суб’єкт, чи, як звичайно кажуть, об’єкт.

Щоб легше розв’язати також і це питання, спочатку слід сказати дещо про об’єкт взагалі, а найголовніше про його визначення і поділ.

Не розглянувши добре ці обставини як такі, що повинні бути з’ясовані ще до доведення, ми не зможемо зробити певною підставу нашого судження. Визначення об’єкта легко виводиться з тлумачення самого слова «об’єкт», яке одержало назву від дієслова «протиставляти», а «суб’єкт» — від «підпорядковувати». «Протиставляти» і «підпорядковувати» ми кажемо кожного разу, коли бачимо, що щось протиставляється або сенсові, або якійсь дії нашого судження, через що речі, які є перед очима, звуться підлеглими очам. Тому філософи річ, до якої прикладена якась сила, або яка перебуває у певному стані, звичайно називали прикметником середнього роду — «суб’єктум», або частіше по-латинськи — «об’єктум». Останнім терміном звичайно користуються новіші автори. Таким чином, об’єктом бажання вважають добро, об’єктом розуму — потенції речей, об’єктом зору — колір, об’єктом слуху — звук і подібні об’єкти. Тому об’єктом мистецтва або науки є такий рід або вид речей, якими займається мистецтво, як ремісничих мистецтв: столярного — деревина, склоробного — скло і так далі. Я сказав не «річ», але «рід речей», бо мистецтва звичайно не мають справи з одиничними або окремими речами, за винятком теології. \45\

Проте таке визначення об’єкта має широкий обсяг, бо можуть бути об’єкти різноманітні і різні між собою. Тому всі наші зусилля спрямовані на розподіл і розрізнення об’єкта. /22/ Отже, ми залишаємо осторонь деякі поділи об’єкта, які можуть прислужитись даному питанню, але мають бути викладені в іншому місці. Я висуваю перший і найпоширеніший поділ на об’єкт матеріальний і об’єкт формальний. Формальний об’єкт є той предмет, який будь-яке мистецтво або сила у першу чергу бере до уваги. Матеріальним же об’єктом є той предмет, який розглядається не самостійно і не спочатку, але через формальний об’єкт. Коли, наприклад, хворий зажадає від лікаря гірких ліків і кажуть, що він попросив цієї гіркоти через те, що любить її, то формальним об’єктом тут буде здоров’я, бо хворий сам собою у першу чергу прагне до нього. Гіркі ж ліки є матеріальний об’єкт, бо він любить їх не як такі, але через їх цілющі якості.

Зверніть увагу, що під формальним об’єктом розуміється ніщо інше, як річ, що має відношення до якоїсь сили або мистецтва, але взята у двоякому розумінні на тій підставі, на якій корабель вважається формальним об’єктом мореплавного мистецтва не тому, що він є деревина, але, звичайно, тому, що корабель таким чином видовбаний з стовбурів, і тому що йому надано такої форми, до якої прагнуло мистецтво. У противному разі самий корабель, як і деревина, були б матеріальним об’єктом. Формальний же об’єкт поділяється на адекватний і неадекватний. Адекватним або цілим і повним об’єктом є вся сума тих речей, з якими має справу мистецтво, як, наприклад, деревина є об’єкт мореплавного мистецтва зокрема, а корабель взагалі. Неадекватним об’єктом є певна частина всього об’єкта, наприклад, різні види кораблів того самого мореплавного мистецтва, тобто човни, триреми, бойові кораблі і інші.

Цей поділ визнає сам [Арістотель], проте заперечує Арріага 7 у першій розвідці про об’єкт взагалі, у частині 2-ій за номером 11. Він каже, що той, хто вчить, що середній член неподільний і міститься в іншому, тобто частина міститься у цілому, порушує правило поділу. А це правило вчить, що один член не може міститись в іншому члені на підставі того самого поділу, немов би при поділі тіла на окремі частини: 22зв. одна частина людського тіла — це голова, інша — чоло і так далі.

Адже частковий об’єкт міститься в адекватному і цілому, але складова частина не входить до них як частина підпорядкована, або як вид формального об’єкта, який розглядається взагалі. Отже, тут відбувається поділ не на окремі частини, але на види. \46\

У формальному адекватному об’єкті неадекватні об’єкти або одні його частини є головні і першорядні, інші — другорядні. Головний об’єкт є той, який і сам собою перебуває у полі зору мистецтва і у такий спосіб, що і сам він є метою знання і всі інші об’єкти, що досліджуються, підпорядковані йому.

Другорядні ж об’єкти є ті частини адекватного об’єкту, які розглядаються наукою самі собою, проте не тільки задля них, але задля важливішого об’єкта. Він звичайно зветься об’єктом атрибуції, бо до нього, очевидно, додаються всі інші. Цей об’єкт-атрибут природно приєднується до попереднього і головнішого, тому що розглядається з уваги на нього. Для того ж, щоб цей об’єкт був саме такий, потрібні, звичайно, гри умови. По-перше, щоб у всякому разі він являв певну єдність. По-друге, щоб до нього можна було застосувати все, що відомо науці. По-третє, щоб наука з уваги на нього і на той метод, яким його розглядають, відрізнялась від інших наук.

Що ці умови є необхідними, доводиться так. Кожна наука або мистецтво є сума не будь-яких понять, але таких, які мають відношення до одного предмета і мають певний порядок і зв’язок м,іж собою, інакше буде стільки наук, скільки буде понять або навиків інтелекту, отже, дві перші умови є необхідними. Щодо третьої, то знання або навики інтелекту також як і спроможності можуть бути визначені не інакше, як з уваги на їх об’єкти. Те, завдяки чому вони визначаються, найкраще їх і відрізняє. Отже, вони повинні відрізнятись завдяки своїм об’єктам. /23/

Проте зверніть увагу, що іноді не одна частина адекватного об’єкту, але весь адекватний об’єкт може бути атрибутивним об’єктом, якщо, звичайно, він розглядатиметься наукою як щось ціле. І тоді об’єкти-атрибути будуть частинами кожний окремо. \47\

Розділ сьомий

ВІДХИЛЯЮТЬСЯ РІЗНІ МІРКУВАННЯ ПРО ОБ’ЄКТ МИСТЕЦТВА ЛОГІКИ І ОБГРУНТОВУЄТЬСЯ ПРАВИЛЬНА ДУМКА, ЩО ФОРМАЛЬНИМ ОБ’ЄКТОМ ЛОГІКИ ТА ЇЇ АТРИБУЦІЙ Є МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ, АБО НАЯВНІСТЬ ПРАВИЛЬНОГО МИСЛЕННЯ ДЛЯ ДОСТОВІРНОГО І БЕЗПОМИЛКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. ТУТ ЖЕ ЗАПЕРЕЧУЮТЬСЯ Й ПРОТИЛЕЖНІ ДУМКИ

Через те, що є багато питань, яких торкається логічне мистецтво у своїх розвідках, автори різних висловлювань іноді обходять питання про логічний об’єкт 8. Одні з них навіть говорять, що формальним об’єктом є самі речі, бо саме цей об’єкт пояснює категорії речей, істинне і хибне тощо. Інші вважають, що об’єктом [логіки] є сутнє розуму.

Чому об’єктом, звичайно, зветься сутнє розуму, то про це дивись у кн. II, розд. 7, де ми зазначили, що деякі об’єкти дійсно можуть називатись сутніми розуму і об’єктивно бувають двоякими: одні, що мають й своє буття і при цьому об’єктивне, яке можна осягнути розумом, інші ж — - лише об’єктивне існування, у той час як на ділі є ніщо. як. наприклад, темрява тощо.

Інші ж запевняли, що формальним об’єктом цього мистецтва є лише слова, коли мова йде переважно про терміни, засновки і силогізми, отже, про слова, бо здебільшого в них розум не помічає помилки, оскільки вони частіше бувають двозначними. Якщо є також якісь інші думки, то вони можуть бути зведені до цих трьох, і таким чином я доводжу, що всі ці думки далекі від істини. /23зв./

Слід знати, що тут розглядається питання не про матеріальний об’єкт, бо немає сумніву, що все це: і слова, і сутності розуму, і самі речі * є такими об’єктами. До цього часу, щоб щось було матеріальним об’єктом науки, було досить, щоб воно належало до подібних. Як ясно само собою, все це звичайно має відношення до настанов діалектики. Отже, суперечка йде лише про формальний об’єкт.

Стосовно першої думки, то я її доводжу у такий спосіб. Як всі визнають, діалектика є наукою, пов’язаною з мовою. \48\ Отже, вона не розглядає речі самі собою і у першу чергу. Проте вона є наукою про реальне, бо під речами в ній слід розуміти те, що відрізняється від мови. По-друге, якщо діалектика займається речами, то я питаю, чи всіма, чи лише деякими? Якщо кажуть, що деякими, то я питаю, якими, мулами чи ослами, чи може Петром і Павлом, бо ці імена часто вживаються діалектиками у прикладах. Якщо ж всіма, то знову питаю, чи всіма взагалі, і тоді вона не відрізняється від фізики як взагалі, так і зокрема, і тоді діалектика буде зібранням усіх наук і тому не буде окремою наукою. Якщо до вподоби називати її окремою, то, крім діалектики, не буде жодної іншої науки, бо нічого не лишиться на розгляд фізики, математики й інших наук.

Другий * закид спростовую так: питаю, яким є сутнє розуму. Відповідають, що це формальний об’єкт логіки, взятий як наслідок (або суб’єктивний або об’єктивний) [її дій]. Але якщо брати до уваги її наслідки, то діалектика не відрізняється від усіх інших мистецтв, бо не без того, щоб у шевській справі не застосовували ножа, бо і черевик є сутнім розуму з уваги на наслідок дії. Якщо брати до уваги об’єкт, то заперечиш у перший спосіб, тобто скажеш, те саме, що висловлено у першій думці, відкинувши попередню. Доки всі речі розглядаються з уваги на їх предметність, то вони також є сутнім розуму. Якщо не береться до уваги їх предметність; то у другий спосіб, тобто річ, яка не є річчю, але сприймається як річ. Це надавичайно кумедно і не заслуговує на спростування. Якщо сутнє розуму береться суб’єктивно, тобто як дії інтелекту, або як види чи формальні знаки речей; що перебувають у інтелекті, то чим тоді є дія або операція розуму? /24/ Далі ми визнаємо, що ці ознаки або види речей належать до трактату «Про душу» і їх властивості у діалектиці, як бачимо, зовсім не підлягають розглядові, проте де-не-де згадуються. Тому цей погляд нічим не відрізняється від нашого вчення, яке має бути викладене далі, або якщо під сутнім розуму маються на увазі дії сутнього, або щось інше, то така думка розумітиметься помилковою.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Логіка та методологія наукового пізнання

    Реферат >> Иностранный язык
    Логіка та методологія наукового пізнання Якщо самі поняття, ... цілого. Діалектика логічного та історичного є одним з основних принципів сучасної філософії та методолог ... побудови наукової теорії, оскільки логіка руху наукового пізнання закономірно ...
  2. Логіка та методологія наукового дослідження

    Курсовая работа >> Философия
    Курсова робота Логіка та методологія наукового дослідження Содержание Вступ 1. ... такими проблемами, належать історія та логіка, психологія наукової творчості, соціолог ... , соціокультурні фактори розвитку науки, логіко-методологічні аспекти та ін. Наукове ...
  3. Логіка як наука минуле і сучасність

    Реферат >> Промышленность, производство
    ... значенні логіка виконує методологічну функцію. Теоретична логіка формулює певні принципи і правила логічного ... мислення, а практична логіка ...
  4. Методологія наукового пізнання

    Реферат >> Исторические личности
    ... ється таким її розділом, як логіка та методологія науки. Однією з найбільш ... проблем сучасного етапу розвитку логіки та методології науки є питання про необх ... пізнає сама себе, свої логічні, методологічні та гносеологічні основи ...
  5. Логіка як наука і її значення (2)

    Реферат >> Астрономия
    ... ірності процесу мислення (“логіка мислення”, “логіка міркування”). Закономірний ... логіка включає багато “логік”, таких як: багатозначна логіка, модальна логіка, ймовірнісна і часова логіка ... була Гегелем (1770-1831). Методологічні принципи, які формуються ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017859935760498