Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Контрольная работа
Человек рождается на свет уже человеком. Строение тела обуславливает возможность прямохождения, структура мозга - потенциальный развитый интеллект, ст...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Можно считать аксиомой тот факт, что любой человек в своей жизни проходит через периоды кризисов, и нет того человека, который минует эту чашу. Другое...полностью>>
Психология->Реферат
И, конечно же, огромное количество контактов, в кото­рые ежедневно вступает человек, требует от него выпол­нения целого ряда условий и правил, позволя...полностью>>
Психология->Контрольная работа
Роль развития речи ребенка в первые года жизни трудно переоценить. Овладение ею перестраивать процессы его восприятия, памяти, мышления, совершенствуе...полностью>>

Главная > Реферат >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Реферат на тему:

«Поняття стресу та дії людини в стресовій ситуації»

План

1. Психологічний стрес: проблеми визначення

2. Аналіз проблеми подолання несприятливих наслідків травматичного досвіду

3. Психофізіологія людини в стресовій ситуації

Список використаної літератури

1. Психологічний стрес: проблеми визначення

Для позначення психічних станів людини в скрутних умовах психологи користуються різними поняттями, серед яких найчастіше зустрічається «стрес».

Стрес більшою мірою – продукт наших когнітивних процесів, образу думок і оцінки ситуації, знання власних ресурсів, ступені навченої способам управління і стратегії поведінки, їх адекватному вибору1. І в цьому закладено розуміння того, чому умови виникнення і характер прояву стресу в однієї людини не обов'язково такими ж для іншої.

Дослідників все більше цікавлять особливості прояву стресових переживань на психологічному рівні: аналізуються характерні перебудови в мотиваційній структурі діяльності, роль емоційних регулювальників поведінки, стійкість різних когнітивних функцій, що забезпечують ефективність переробки інформації, індивідуальні прийоми компенсації і подолання труднощів.

Р. Лазарус, вивчивши стрес з позиції фізіологічного, психологічного і поведінкового рівнів, прийшов до висновку, що фізіологічний стрес – це безпосередня реакція організму, що супроводиться “вираженими фізіологічними зрушеннями, на дію різних зовнішніх і внутрішніх стимулів фізико-хімічної природи”2. Інакше кажучи, при фізіологічному стресі реакції високостереотипні, при психологічному ж - реакції індивідуальні і не завжди можуть бути передбачені. Так, на загрозу одна людина реагує гнівом, а інший – страхом. Значення індивідуальної схильності зменшується за надзвичайних, екстремальних умов, природних або антропогенних катастроф, воєн, кримінального насильства, але навіть в цих випадках посттравматичний стрес виникає далеко не біля тих, що всіх перенесли травматичну подію.

У В.А. Бодрова можна зустріти наступне визначення: психологічний стрес – своєрідна форма віддзеркалення суб'єктом складної, екстремальної ситуації, в якій він знаходиться. Специфіка психічного віддзеркалення обумовлюється процесами діяльності, особливості яких (їх суб'єктивна значущість, інтенсивність, тривалість протікання і так далі) в значній мірі визначаються вибраними або прийнятими цілями, досягнення яких спонукає змістом мотивів діяльності. В процесі діяльності мотиви «наповнюються» емоційно, сполучаються з інтенсивними емоційними переживаннями, які грають особливу роль у виникненні і протіканні стану психічної напруженості.

Лазарус і Фолкман вважають, що психологічний стрес – це значущі для благополуччя особи взаємини з середою, які піддають випробуванню наявні в розпорядженні ресурси організму і у ряді випадків можуть їх перевищувати. Характер і інтенсивність стресової ситуації визначається, в основному, “ступенем розбіжності між вимогами, які пред'являє конкретна діяльність до особи, і тими потенціями, якими володіє суб'єкт”.

Коло стресорів, істотних для розвитку психологічного стресу, вельми широкий. «До їх числа входять фізичні стресори (завдяки процесу психологічної переробки їх дії), психічні стресори, що мають індивідуальну значущість, і ситуації, в яких відчуття загрози пов'язане з прогнозуванням майбутніх, у тому числі і маловірогідних, стресогенних подій. Вже та обставина, що стрес виникає при взаємодії суб'єкта з широким довкола стресорів, індивідуальна значущість яких істотно варіює і розвивається як відповідь не лише на реальні, але і на гіпотетичні ситуації», унеможливлює встановлювати безпосередню залежність психологічного стресу від характеристик середовища.

У літературі вказується, що психологічні стреси можна розділити на інформаційних і емоційних. «Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли людина, що несе велику відповідальність за наслідки ухвалюваних ним рішень, не справляється з пошуком потрібного алгоритму, не встигає ухвалювати вірні рішення в необхідному темпі. Яскраві приклади інформаційних стресів дає робота операторів технічних систем управління» 3. Емоційний стрес виникає в ситуаціях, загрозливих фізичній безпеці людини (війни, злочини, аварії, катастрофи, важкі хвороби і тому подібне), його економічному благополуччю, соціальному статусу, міжособовим стосункам (втрата роботи, засобів існування, сімейні проблеми і тому подібне). Емоційний стрес виявляється в двох обличчях. Як короткочасний спалах емоцій, під зовнішнім проявом яких ховаються складні фізіологічні, біохімічні процеси. І як тривала напруга з складними змінами поведінки, мислення, поглядів на життя і т. д.

Стосовно психологічного стресу ступінь шкідливості або несприятливості стимулу також залежить від характеру структури особи. Шкідливість стимулу, що створює психологічну стресову реакцію, сприймається символічно у вигляді сукупності уявлень про подію з несприятливим результатом, наслідками. Інколи воно формується в психічний образ майбутньої події з небажаним результатом і в цьому випадку шкідливість стимулу як би передбачається. Людина переживає несприятливу ситуацію ще до того, коли вона виникає, насправді, готується до зустрічі з ураженням, невдачею. Прогнозована негативна емоція може опинитися сильніше реальною – цьому сприяє суммация і накопичення слабких емоцій. Стресова реакція опосередкована оцінкою загрози, яка є передбаченням людиною можливості небезпечних наслідків ситуації, що впливає на нього. Процес оцінки включає сприйняття, пам'ять, мислення, елементи минулого досвіду суб'єкта, його навчання і тому подібне Іншими словами, з психологічної точки зору стрес пов'язаний з пізнанням, емоціями і дією.

Форма відповіді на стресогенну дію виробляється індивідом у міру того, як він продовжує взаємодіяти з ситуацією через процеси ідентифікації і оцінки сигналів, вироблення стратегії поведінки і так далі – особова реакція в цьому процесі є визначальний. При менш інтенсивній і повільній дії екзогенних чинників роль особової реакції виявляється виразніше. Тимчасова послідовність появ різних фізіологічних і біологічних реакцій більшою мірою обумовлена індивідуальними особливостями суб'єкта.

Модальність емоційно-психічного сприйняття стимулу (або ситуації) як проміжна змінна перетворить величезну різноманітність індивідуальних характеристик стресового впливу в процес, що виявляється певними психологічними, фізіологічними і поведінковими параметрами. Оцінка стимулу, дії, ситуації, психологічна оцінка негативного, аверсивного (відкидного) сигналу при неможливості позбавлення від нього або непідготовленості механізмів «уникнення стереотипного захисту» є визначальним чинником для класифікації подальшої комплексної реакції організму як емоційно-стресовою.

Не саме по собі по собі дія як таке є причиною подальшої реакції організму, а відношення до цієї дії, його оцінка, причому оцінка негативна, заснована на неприйнятті стимулу з біологічною, психологічною, соціальною і інших точок зору індивіда. Якщо особу не визнає стимул шкідливою, будучи таким об'єктивним, він не є стрессором4. Не зовнішні, а внутрішні психологічні умови і процеси є визначальний для характеру у відповідь реагування організму.

У проблемній ситуації людина може демонструвати 2 типи поведінки по її подоланню: поведінка, зосереджена на проблемі, і поведінка, зосереджена на суб'єктивних переживаннях особи.

Потрібно відзначити, що особові когнітивні оцінки зовнішніх подій визначають ступінь їх стресового значення для конкретного суб'єкта. Відмінності в сприйнятті ситуації як стресовою або нормальною можуть бути пов'язані із змінами у фізіологічному стані або психічному статусі суб'єкта.

У розвитку психологічного стресу провідне значення мають негативні емоційні стани, перенапруження, обумовлені негативними емоціями, конфліктними ситуаціями.

Таким чином, процес подолання стресу передбачає як безпосередні дії суб'єкта, так і когнітивну роботу, що включає різного роду інтерпретації, емоції і оцінки складності завдання, внутрішніх ресурсів суб'єкта, вірогідності успіху. «Цей тип когнітивної роботи Фішер називає «роботою незадоволення» і розглядує як засіб створення оптимістичної, орієнтованої на успіх установки, яка є основою контролю і ефективного управління стресом»5.

2. Аналіз проблеми подолання несприятливих наслідків травматичного досвіду

Сьогодні дослідження проблеми переживання психічної травми набуває особливої значущості в зв'язку з різким зростанням в різних регіонах планети антропогенних катастроф, терористичних актів. Перед фахівцями коштує завдання розробки програм психологічної профілактики кризових станів і реабілітації осіб, що пережили важку психічну травму. Для її вирішення необхідна розробка теоретичної концепції переживання людиною наслідків травматичних обставин. Проте, не дивлячись на зростаючий інтерес до цього питання, психологія до цих пір не має в своєму розпорядженні сформованої системи уявлень щодо природи психічної травми.

Проблема впливу травматичних життєвих подій на життєдіяльність людини привертає увагу представників багатьох наукових дисциплін: медицини, соціології, філософії, юриспруденції, соціальної роботи і, природно, психологічної науки. Мабуть, найбільший вклад в розвиток уявлень про феномен психічної травми в психологію внесли дослідження в області медицини, що стосуються проблеми посттравматичних стресових порушень. Особливу увагу фахівців в області психічного здоров'я звертали на себе ті факти, що інколи наслідки переживання психічної травми мають тенденцію не лише не зникати з часом, але і ставати більш вираженими, а також виявлятися раптово на тлі спільного благополуччя. Дослідження цього феномену лягло в основу виділення категорії посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що став важливим етапом у вивченні дії психічної травми на психологічне благополуччя людини. Схожість поведінкових проявів віддалених наслідків перебування в екстремальній ситуації дозволила M. J. Horowitz в 1980 році виділити їх як самостійний синдром посттравматичного стресового розладу (Posttraumatic Stress Disorder). Надалі група авторів на чолі з M. J. Horowitz розробила діагностичні критерії ПТСР, які були прийняті спочатку для американського Керівництва по Діагностиці Психічних Хвороб (DSM-III і DSM-IV), а пізніше – для прийнятої в європейських країнах Міжнародної Класифікації Хвороб (МКБ-10).

У подальшому уявлення, що склалися на підставі вивчення патологічних розладів, пов'язаних із стресом, лягли в основу клінічного підходу до вивчення психічної травми.

На справжній момент накопичена вже достатня кількість теоретичних і емпіричних даних, підтверджуючих, що концепція ПТСР охоплює далеко не весь спектр феноменів, пов'язаних з переживанням травмуючого досвіду. Такі наслідки психічної травми, як, наприклад, сенсовтратність, відчуження і відчуття провини, вже самі по собі створюють важкі психологічні проблеми для індивіда навіть у тому випадку, коли у нього не діагностується ПТСР6. Проте незалежно від того, чи обмежується автор при вивченні віддалених наслідків психічної травми симптоматикою посттравматичного розладу, що діагностується, або включає в контекст їх розгляду ширший спектр психологічних проблем, орієнтація на клінічний підхід має на увазі розгляд можливих наслідків психологічної травми в термінах хвороби і психопатології.

Так, Ц.П. Короленко дотримується думки, що за межами кількісного оптимуму екстремальної ситуації у індивіда розвиваються порушення різних функцій. Помічаючи, що в ситуаціях тривалої емоційної напруги необхідно враховувати можливість нормальної адаптації до фрустрацій, їм одночасно підкреслюється, що у ряді випадків тривалі психологічно травмуючі ситуації можуть приводити до значних змін психічного стану людини, що виражаються в порушенні ієрархії значущості, зникненні властивих раніше оцінок, підходів в міжособистісних стосунках. Ці стани, як правило, короткочасні і зникають після виходу людини із стресової ситуації. Проте зміни, що виникли при стресі, здатні викликати і тривалі, малооборотні зрушення в структурі особи7.

Аналіз динаміки психологічних особливостей особи в процесі адаптації до екстремальних умов діяльності (військові дії в Чечні) і дії психогенних чинників вітальної загрози, проведений А.Р. Маклаковим, свідчить на користь підтвердження того ж факту. Було виявлено, що чим більше тривалість психоемоційних навантажень і інтенсивніша дія психогенних чинників реальної загрози, тим більше важкі наслідку для психічного стану військовослужбовців. Навіть через 4 – 5 місяців після завершення бойових дій у ветеранів чеченських подій наголошується значний рівень нервово-емоційної напруги і тривоги, що зазвичай характерний для стресових ситуацій. Дослідники роблять вивід про те, що зміни структури психологічних характеристик тривалі і в основному носять негативний характер.

С.І. Кривокінь, вивчаючи дію стресових чинників на динаміку структури особи, визначив їх вплив як деструктивне, відносно особового "Я", вищих смислових утворень, лежачих в основі духовних і творчих проявів особи. Підкреслюється, що після дії травматичних стресових чинників біля особи неминуче залишаються психофізіологічні "шрами" – передпатологічні зміни особі і організму, симптоми прикордонних психічних розладів.

Соматичне захворювання також може виявитися джерелом психологічної травматизації для особи. А.Ш. Тхостов відзначає, що особливості сприйняття своєї хвороби, специфіка світовідчування, зміни в структурі цінностей, поведінка хворого багато в чому пов'язана з сенсом хвороби для цієї людини. Сенс хвороби А.Ш. Тхостов визначає як життєве значення для суб'єкта обставин хвороби у відношенні до мотивів його діяльності. Їм було виділено три основні сенси хвороби: "преградный", "позитивний" і "конфліктний".

На його думку, хвороба, несучи людині як фізичні, так і психологічні страждання, в більшості випадків звужує свободу людського існування і обмежує перспективу майбутнього, особливо в разі смертельного небезпечного захворювання. У випадку якщо хвороба фрустирує основні потреби фізичного і соціального існування і перешкоджає самореалізації людини, можна говорити про перешкоди (негативному) сенс хвороби.

Використовуючи поняття "Позитивний сенс хвороби", А.Ш. Тхостов обґрунтовано заявляє, що інколи хвороба допомагає людині позбавитися від того, що мучило і пригноблювало його раніше; тоді вона може бути використана як засіб досягнення якоїсь мети. Наприклад, діагноз психічного захворювання як би автоматично знімає з людини відповідальність за неуспішність адаптації, а за допомогою фізичної хвороби можна добитися інтересу і співчуття у інших людей.

Конфліктний же сенс хвороби реалізується тоді, коли вона сприяє досягненню одних мотивів і перешкоджає досягненню інших, наприклад, коли хворий обмежує активність в цілях збереження здоров'я, а цілеспрямованість, самореалізація, досягнення втрачають свій сенс. Мотив збереження життя стає головною рушійною силою, позбавляючи своєю спонукальною функцією багато інших мотивів. Таким чином, мотив картині миру і соціальному функціонуванні особи або ж відкладає певний збереження життя, стаючи домінуючим, протирічить необхідності реалізації інших мотивів.

Як вже було відмічено, в концепції, що апелює до даного підходу, акцент робиться на високій вірогідності тривалих несприятливих змін в поведінці і психіці людини, що пройшла через негативний досвід. Завдяки цим дослідженням, сучасній психологічній науці стало відомо про те, що важкі життєві ситуації, і що особливо виходять за рамки звичайного людського досвіду, роблять украй несприятливий вплив на психіку людини, викликаючи не лише прикордонні психічні розлади, але і різного роду порушення самосвідомості і поведінки, конфліктність, соціальні девіації. Відкривши руйнівність екстремального досвіду для сучасної науки, дослідження, виконані в руслі цієї концепції, визначили кордон свободи реалізації природи особи як межу, за якою страждаюча людина вже не несе відповідальності за здійснення своєї життєдіяльності.

Проте, проливши світло на причини виникнення і динаміки викликаних стресом порушень, ці дослідження в той же час залишили без уваги можливості людини долати істотні обмеження, пов'язані з наслідками переживання психічної травми, і творчо личити до вибору власного життєвого шляху. Також до цих пір залишається невирішеним круг питань, пов'язаних із застосуванням до визначення переживання психічної травми понять "норма – патологія". Наявність акцентуації характеру, а тим більше патохарактерологічних рис і хворобливої симптоматики, безумовно, ускладнює соціально-психологічну адаптацію індивіда і не сприяє підвищенню ефективності його функціонування. Проте наскільки адекватним є клінічне уявлення про "норму" як про відсутність вираженої патології? Яке проходження людини через травматичний досвід вважати за "успішніший": що не залишає після себе виражених наслідків у вигляді психофізіологічних індикаторів неблагополуччя і нічого що не міняє в відбиток на індивідуально-особові особливості, але що дозволяє при цьому задіювати до того моменту нереалізований особовий потенціал?



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Поняття стресу

    Контрольная работа >> Психология
    ... адаптаційних резервів. Г. Сельє розмежував поняття стрес та дистрес: стрес є корисним і приводить до адаптац ... є результатом взаємодії (чи трансакції) між людиною і ситуацією, в якій вона перебуває. Термін "трансакц ...
  2. Стреси в житті людини

    Реферат >> Психология
    ... І (Поняття стресу та його коротка характеристика)………………....3 ІІІ. Розділ ІІ (Стреси в житті людини): Стрес та його вплив на здоров’я людини………………………………...7 Стреси «хорош ... ізму у відповідь на цю ситуацію — стрес. Стрес(англ.stress - "тиск", "напруження") - ...
  3. Поняття про емоційний стрес, Регуляція емоційних станів, Потреби та їх роль у розвитку стресу

    Реферат >> Психология
    ... ів і ситуацій, у які може потрапити людина Неоднозначність розуміння стресу, плутанина ... сторична аналогія цікава тим, що поняття «стрес» у сучасній фізіології, психології, медицин ... Потреби та їх роль у розвитку стресу Фрустрація - це психічний стан людини, ...
  4. Дослідження дії темпераменту на індивідуальні особливості реакції шахтарів на стресові ситуації

    Дипломная работа >> Психология
    ... можливостями людини. Таке розуміння стресу звужує поняття, оскільки очевидно, що одна і та ж ситуац ... ічний стан людини в складних і утруднених (екстремальних) умовах діяльності. При цьому поняття «стрес» і «псих ...
  5. Безпека життєдіяльності людини

    Методичка >> Безопасность жизнедеятельности
    ... та чуйним. 2. Які ситуації привертають вас більше: а) регламентовані і впорядковані; б) неврегульовані й нерегламентовані. 3. Ви людина ... визначень поняття "стрес", серед яких найповнішим є наступне: стрес - стан організму людини, який ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0018410682678223