Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Астрономия->Реферат
Щорічно в різних країнах світу, у різних галузях діяльності людини трапляються мільйони нещасних випадків, сотні тисяч з яких закінчуються трагічно. С...полностью>>
Астрономия->Реферат
Обіг крові по великому колу здійснюється за 20—23 с, а по малому — за 4—5 с. Швидкість крові в різних судинах неоднакова. В аорті вона найбільша (при­...полностью>>
Астрономия->Реферат
Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже за­значалося вище, надзвичайно важливими при вивченні питання небез­пеки для здоров'я і жит...полностью>>
Астрономия->Реферат
На інтервалі [Q1;Q2] невелике збільшення витрат CT приводить до досить значного збільшення випуску продукції Q (діє так званий закон економії на масшт...полностью>>

Главная > Реферат >Астрономия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в процесі Реформації від католицизму відокремилися протестантські церк­ви. Так у християнстві виникли три основні течії: православ'я, католицизм і протестантизм (з лат. protestan — той, що заперечує).

Православ'я (308 млн віруючих). У сучасному світі існують 15 автокефальних (незалежних, самостійних) церков — Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська (Сирія, Ліван), Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Румунська, Кіпр­ська, Елладська (Грецька), Албанська, Польська, Че­хії та Словаччини, Американська. На середину 90-х років у вселенському православ'ї існували ще й 5 ав­тономних церков: Синайська, Фінляндська, Японсь­ка, Критська і Естонська.

Основу православного віровчення складає Біблія ("Святе Письмо"), Святий переказ, Символ віри, за­тверджений на перших двох Соборах 325 і 381 рр.

Особливої уваги церква надає наверненню неофі­тів, внутрішньому пишному оформленню храмів, проведенню богослужіння, де важлива роль належить священику. Православне духовенство поділяється на чорне (ченці), що складає вищі церковні чини, і біле — одружені парафіяльні священики.

Для православних віруючих є дуже важливим відвідання храмів, виконання постів, таїнств, у яких "під видимим образом передається невидима Благо­дать Божа". Православна церква визнає сім таїнств: хрещення, причастя, священство, сповідь, миропома­зання, шлюб і єлеосвячення.

Хрещення — прилучення до християнства шляхом занурення у воду або окроплення. Слово "охрещений" рівнозначне слову "християнин".

Обряд окроплення водою як магічна дія виник ще в далекому минулому. У багатьох народів вважалося, що вода має здатність відганяти від людини "нечисту силу". Тому ще до виникнення християнства існував звичай окроплювати немовля водою і при занурю­ванні в неї Давати йому ім'я.

Раннє християнство не знало обряду хрещення. Воно впроваджувалося поступово і тільки рішеннями перших вселенських соборів (IV ст.) було оголошене обов'язковим. Форма обряду у різних християнських церков різноманітна: католики обливають свяченою водою; протестанти — окроплюють або занурюють у воду; православні тричі занурюють немовля у «святу воду». Цією дією нібито змивається "пері вородний гріх", наслідуваний дитиною від "пра­батьків людства", що відкриває перед нею перспек­тиву спасіння. ;

Причастя, або євхаристія, — з'їдання хліба та вина, які сприймаються як тіло й кров Христа. При­чащаючись, вчить церква, віруючий приймає "подячну жертву" і "прилучається до божественного єства". У деяких протестантських церквах і сектах (євангель­ські християни-баптисти, адвентисти, менноніти, п'я­тидесятники та ін.) специфічною формою причастя є хлібопереломлення. На відміну від православ'я та ка­толицизму, вони вважають причастя не таїнством, а обрядом, який символізує духовну єдність вірую­чих у їхній вірі у друге пришестя Хрирта.

Першоджерелами таїнства причастя є ті самі ста­родавні вірування та обряди. Первісні люди вважали, що поїдання тотемної тварини надає їм її сили, вла­стивостей. З появою землеробства хліб і вино почали вважатися кров'ю рослинницьких духів і божеств, до яких люди "причащалися". З стародавніх релігій християни запозичили таїнство причастя, пов'язав­ши його з вченням про викупну жертовну смерть Ісуса.

Миропомазання — передавання хрещеному "благо­даті Святого Духу" змазуванням йоґо ароматичною речовиною — миром.

Обряд змазування тіла оліїстими речовинами ви­ник, звичайно, набагато раніше, ніж християнство. Люди вірили в магічні властивості речовин. Пізніше помазання здійснювалося, наприклад в Індії, при хрещенні, на весіллях і похоронах. У Єгипті засто­совували помазання при освяченні жреців, змазу­вали голову при освяченні первосвящеником згідно з обрядом іудаїзму.

Запозичивши з стародавніх релігій обряд миропо­мазання, християни оголосили його таїнством. У ранніх християнських церквах хрещення і миропомазання здійснювалося лише на Пасху. Таїнство миропома­зання виконували, як правило, над немовлям.

Сповідь — спокутуючи власні гріхи священикові, віруючі сподівалися одержати через нього прощення від Бога. Джерела таїнства покаяння, або сповіді, — в первісних віруваннях про зло і гріх як "бісові сили", котрі переслідують людину і яких можна позбутися, розповівши про свої гріхи іншим людям або промов­ляючи слова закляття.

У християнстві сповідь спочатку була прилюдною, і лише наприкінці IX ст.— замінена таємною, тобто сповіддю віруючого священику, хоча в православ'ї тепер, поряд з таємною, існує і загальна сповідь.

У християнській реліїійній обрядності таїнство шлюбу утвердилося порівняно пізно. Його ритуал склався лише у XVI ст. Згідно з твердженням право­славних і католицьких священиків, це таїнство освячує шлюбний союз "іменем Божим", передає одружу­ваним "благодать одностайності" в народженні й ви­хованні дітей.

Священство — посвята у сан диякона, священика або єпископа. Рукоположений служитель культу після цього стає посередником між Богом і людиною.

Обряд священства існував і у дохристиянських релігіях, був запозичений християнами в період ут­вердження перших релігійних громад і посідав значне місце. Після проголошення християнства державною релігією розпочалося становлення церковної ієрар­хії — священновладдя церковних чинів зверху донизу. Католицька церква встановила свою, власну ієрархію за феодальним зразком. Те саме можна сказати і що­до православ'я. У протестантизмі священновладдя спро­щене. Всі християнські релігії визнають божественне походження церковної ієрархії.

У християнстві священство здійснюється лише чоловіками і має три ступені: диякон, пресвітер (священик), єпископ. Диякон — священнослужи­тель першого ступеня. Він бере участь у бого­служінні, прислужує при таїнствах, але не має пра­ва робити це самостійно. Пресвітер (священик) може самостійно проводити богослужіння, обряди і шість таїнств із семи, визнаних у католицизмі й православ'ї, крім рукоположення. Єпископ — свя­щеннослужитель найвищої категорії, здійснює всі сім таїнств і має право висвячувати у сан диякона та пресвітера. Всі служителі культу наділені владою над віруючими.

Єлеосвячення, або соборування, — помазання хво­рого освяченою олією — єлеєм. Згідно з вченням православної церкви, єлеосвячення зцілює немочі ду­ховні й тілесні — ті, які є наслідком гріхів. В православ'ї єлеосвячення здійснюється над особами старше 7 років, які хворіють тілесними або душев­ними хворобами (відчай, скорбота тощо).

Таїнство єлеосвячення в православній церкві спо­чатку здійснювалося сімома священиками. Вони за­палювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім раз змазували єлеєм хворого. Те­пер цей обряд здійснює один священик, але, як і раніше, збереглися сім прохань за хворого, сім мо­литов і т. п.

Церковні свята своїми назвами зобов'язані два­надцяти місяцям року і належать до так званих вели­ких свят, які православна церква відзначає урочистими богослужіннями.

Свято "Різдво Христове" православна церква за­раховує до числа своїх "двонадесятих свят". Це од­не з основних свят християнства. Своїм походжен­ням воно зобов'язане євангельським оповідям про дивне народження Ісуса Христа — сина Божого і водночас людини.

Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісні культові дії. У Стародавньому Єгипті, Наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинності, володаря потойбічного світу Осиріса, а 25 грудня — день народження стародавньо­го іранського бога Митри. Утверджуючись в різних країнах, свято "Різдво Христове" вбирало в себе інші обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що не суперечили христи­янським догмам.

У Київську Русь свято прийшло разом з христи­янством у X ст. і злилося з зимовим старо­слов'янським святом — святками.

Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився для того, щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку.

Хрещення Господнє. Це свято — одне з головних у християнстві. В писаннях, присвячених святу Хре­щення, теологи зазначають, що воно було проголо­шене в пам'ять історичної події — хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Ця подія описується в Євангеліях.

Спочатку християнство, як ми зазначали; взагалі не знало обряду схрещення. Про це свідчить те, що в ранній християнській літературі немає жодних згадок про Цей обряд. Він запозичений християнством із стародавніх культів. Окроплення водою існувало в багатьох дохристиянських релігіях. Одухотворяючи явища природи, наші далекі пращури одухотворяли й воду — важливе джерело життя людини. Вода вгамо­вувала спрагу, освіжала людину, землю, пасовища, забезпечувала родючість полів.

У дохристиянських культах важливого значення надавалося обряду "очищення" людини від будь-якої "скверни" -, "нечисті" за допомогою води. Згідно із стародавніми віруваннями, вода мала очищувальну силу, вона очищала людей від нечистої сили, злих духів, що могли зашкодити людині. Звідси й звичай окроплювати водою новонароджених.

Про здійснення хрещення вперше згадується в християнській літературі кінця І — початку II ст. Од­нак остаточно хрещення закріпилося лише у другій половиш II ст. Тоді ж виникло і свято Хрещення, пов'язане з хрещенням Ісуса Христа в Йордані.

Свято Хрещення завжди було дуже урочистим.; Головний його обряд — освячення води, її святили в церкві та ополонках. До ополонки рушав хресний хід, в якому брали; участь духовенство, місцева знать, віруючі, відправляли урочисті молебни. Ос­вячення води в храмах та ополонках відбувається і в наші дні.

Свято Хрещення має і другу назву — "Богояв-лення". Воно проголошене, за словами церковників, як вшанування дивних подій. Нібито під час хрещен­ня Ісуса Христа в Йордані "Бог-Отець" засвідчував з неба, що це Його "Син улюблений", і "Бог-Дух святий" зійшов на Христа у голубиноподібному вигляді.

Стрітення. Це свято присвячене представленню батьками Ісуса Христа свого немовляти Богові. Зуст­річ відбулася у єрусалимському храмі на сороковий день після народження Христа.

Впроваджуючи свято Стрітення, християнська церква намагалася відволікти народ від стародавніх культів. Римляни в лютому святкували "очищення", покаяння, дотримувалися посту, вважаючи, що перед початком весняних польових робіт необхідно "очис­титися від гріхів" і нечистої сили відповідними жерт­воприношеннями духам і богам. Головний очисний обряд цього свята припадає на 2 лютого, коли люди на чолі з жрецями, озброївшись факелами, виганяли з домівок злих духів зимових холодів і хвороб. Саме 2(15) лютого християнська церква і заснувала свято Стрітення Господнього, відрахувавши від Різдва Христового (25 грудня) 40 днів, необхідних для "очищення" Марії.

Прихильниками православ'я це свято тривалий час не визнавалося. Тільки поступово, шляхом ут­вердження релігійних уявлень, православна церква спромоглася надати Стрітенню значення свята очи­щення. Його почали урочисто святкувати, супровод­жуючи обов'язковим в цей день хресним ходом. В Україні це свято утвердилося, головним чином, як церковне, у побуті воно посідало незначне місце. В народній свідомості Стрітення знаменувало кінець зими і початок весни. В народі говорили: "На Стрітення сонце — на літо, а зима — на мороз"; "Зима з літом зустрічаються".

Вхід Господній в Єрусалим. Це свято має дві назви: офщійно-церковну — Вхід Господній в Єрусалим і побутову — Вербна неділя.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Світова релігія Буддизм

    Реферат >> Религия и мифология
    ... дав своїм прямим учням, з'явилася світова релігія Буддизм. Три повороти Колеса Дхарми ... іше, в 538 р., і в 594 р. він став державною релігією. Потім наступив третій великий пер ... сьогодні стільки людей у всьому світі відкриваються якраз цьому напряму Буддизму ...
  2. Біблія як одна з найвизначніших пам'яток світової релігійної думки

    Реферат >> Религия и мифология
    ... найвизначніших пам'яток світової релігійної думки» Виконала: Ст ... з найвизначніших пам'яток світової релігійної думки, яка міцно ... зрештою, Сатана буде усунутий зі світової арени Питання гострі і стосуються ... яка формувала колективно-релігійну свідомість і повед ...
  3. Буддизм як світова релігія

    Реферат >> Астрономия
    ... реферат на тему: Буддизм як світова релігія: походження і священні книги. Виконав: ... островами, які омиваються величезним світовим океаном.Світовий океан оточений скелястою сті ... і уявлення про будду прийдешнього світового порядку Майтрею. По представленням мі ...
  4. Релігійна філософія

    Реферат >> Астрономия
    ... ість лежать в основі мого світовідчування і світогляду”,- пише Бердяєв. Він онтолог ... Тичин). Провина лежить у глибинах світового буття. Це найкраще уподібнити ... можливості і матеріальної; заохочувати вивчення світових Релігій і Наук, тобто сприяти поширенню ...
  5. Світова економіка та міжнародні економічні відносини

    Реферат >> Астрономия
    ... побудова суспільства, переважання культурних, релігійних, сімейних традицій над ... випереджує світове промислове виробництво та світовий ВВП. Зниження темпів росту світової торг ... купівельною спроможністю, культурним, релігійним розвитком тощо). Це поясню ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0011889934539795