Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Финансовые науки->Курсовая работа
У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги великого кола учасників ринкових відносин (організацій і ос...полностью>>
Финансовые науки->Дипломная работа
Статутний капітал (фонд) – це зафіксована установчими документами та оцінена учасниками в національній, а інколи, у передбачених законом випадках, і в...полностью>>
Финансовые науки->Учебное пособие
Данные функции действуют во взаимосвязи между собой, так например, контрольная функция проявляется до наступления распределительного процесса, когда с...полностью>>
Финансовые науки->Курсовая работа
В нашей стране, как и во всём мире, большое значение для стабильного экономического развития имеет налоговая политика государства И у нас в России, ка...полностью>>

Главная > Шпаргалка >Финансовые науки

Сохрани ссылку в одной из сетей:

1. Предметом фінансової науки є сукупність фін. Відносин на різних рівнях екон. системи: загальнодержавному, регіональному і окремих суб’єктів.

Фінанси-це система екон. відносин, що виникли з приводу розподілу і перерозподілу вартості ВВП і національного багатства у певних умовах з метою формування фін. ресурсів суб’єктів господарювання і держави і використання їх на розширене відтворення та задоволення суспільних потреб.

Об'єктами фін. відносин є національне багатство і вироблений ВВП. Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. ВВП характеризує таку ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює. Коли об'єктом фінансових відносин виступає національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємці, робітники і службовці, держава. Права підприємців та робітників і службовців відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП і отримують у вигляді зарплати, стипендій і ін. доходів, які викор. для сплати податків. У рамках державного сектора економіки такі самі права власності належать державі, яка виступає в даному випадку звичайним підприємцем. Права держави, як керуючої структури суспільства, визначаються об'єктивними потребами встановлення системи фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Необхідні державі кошти вона може акумулювати таким чином:

– заробляти як власник засобів виробництва;

– отримувати від природних ресурсів, що знаход. в її власності;

– мобілізувати шляхом перерозподілу доходів юрид. і фіз. осіб.

3. Особливість фінансів як екон. категорії полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму вираження. Характерні ознаки фінансів:

а) обмінно-розподільний характер-рух вартості від одного суб’єкта до іншого;

б) грошова форма відносин – обов’язкова умова виникнення та існування фінансів;

в) формування доходів і здійснення видатків;

г) еквівалентний характер обміну та розподілу і нееквівалентний-перерозподіл.

Грошові відносини за своїм змістом і складом значно ширші фінансових. Фінанси не є безпосередньо грошовими коштами, вон відтворюють відносини між людьми, державою щодо утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів. Сукупність грошових відносин, яка виникає у зв’язку із рухом коштів грошових фондів, утворює фінансові відносини.

4. Фінансові категорії – доходи і видатки. Доходи одного з суб'єктів завжди є видатками іншого. Характеристика фінансових відносин пов'язана з виділенням їх об'єктів і суб'єктів. Об'єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва – ні просте, ні розширене. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю. З другого боку, саме ВВП, як об'єкт фінансових відносин, характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює.

5. За допомогою фінансів відбувається виокремлення у складі виручки від реалізації продукції коштів для відшкодування матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань, фонду оплати праці, прибутку, відрахувань на соціальне страхування. Розподільні процеси відбуваються не лише через фінансові відносини, але й шляхом використання цін, зарплати і кредитів.

Ціна передбачає величину грошових коштів, що надійдуть від реалізації продукції до її власників. Ціна вимірює вартість товарів і послуг в грошовій формі у певний чітко визначений момент часу.

Зарплата використовується як джерело особистого споживання. Через впровадження зарплатних карток вона все більше наближається до фін. категорії, бо дає можливість здійснювати більшість розрахунків у безготівковій формі, а її частина залишається на рахунку, і може викор. банківською установою як джерело дешевих кредитних ресурсів.

Кредит – рух позичкового капіталу, що здійснюється через банківську систему та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути на умовах платності, строковості, повернення, цільового використання і матеріальної забезпеченості. Великі перерозподільні процеси відбуваються у сфері кредитних відносин. Фінанси і кредит у сполученні забезпечують кругообіг грошових фондів підприємств на розширеній основі. В Україні кредитні ресурси широко використовуються для покриття бюджетного дефіциту.

6. Фінанси виконують три функції: розподільну, контрольну і регулюючу.

Суть розподільної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Механізм дії розподільної функції включає такі стадій:

І) первинний розподіл – розподіл заново створеної вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВНП;

2) перерозподіл – створення й використання централізованих фондів;

3) вторинний розподіл. – перерозподілу в частині формування первинних доходів фізичних осіб, які зайняті в бюджетній сфері.

Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб'єктів обмінно-розподільних відносин. Контрольна функція знаходить свій прояв у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з того, щоб в процесі розподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали неналежну їм частку. Фінансовий контроль виступає у таких формах: державний, відомчий, внутрішній, незалежний, суспільний. Державний – це контроль з боку держави за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб. Відомчий контроль здійснюється галузевими міністерствами і відомствами відносно до підпорядкованих їм підприємств, організацій, установ. Його об'єктом виступає фінансова діяльність підприємств. Внутрішній контроль полягає у самоперевірці фінансової діяльності кожним суб'єктом розподільних відносин. Незалежний фінансовий контроль проводиться спеціальними органами – аудиторськими фірмами з метою встановлення правильності й законності у фінансовій діяльності окремих суб'єктів. Суспільний – це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави. Регулююча функція проявляється розподілі фін. ресурсів за допомогою нормативів, NBправил та законів.

7. Фінанси є життєво важливою системою в економіці та суспільстві в цілому. Налагоджені фінансові відносини виступають запорукою нормальної життєдіяльності. Роль фінансів:

– забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

– забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;

– здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

– впливають на інтереси суб'єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

– відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;

– утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

– забезпечують всеохоплюючий контроль між суб'єктами обмінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

9. За внутрішньою будовою фінансова система – це сукупність відносно обособлених взаємозв'язаних – фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП. Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи. Виділяють чотири сфери: рівень мікроекономіки – фінанси суб'єктів господарювання; рівень макроекономіки – державні фінанси; рівень світового господарства – міжнародні фінанси; забезпечуюча сфера – фінансовий ринок. Ланка показує обособлену частину фінансових відносин. Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Вони мають загальні принципи організації і методи ведення фінансової діяльності, то ця сфера не поділяється на окремі ланки.

Сфера державних фінансів, що характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державного сектора. Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподілено-обмінені відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона складається з двох частин – міжнародних фінансових відносин та безпосередньо міжнародних фінансів.

Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і капіталів. Обособленою ланка фін. системи – страхування, яке не належить до конкретної сфери.

10. Кожна сфера і ланка фінансової системи має відповідне призначення і специфічні ознаки. Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об'єктом фінансових відносин. Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи – внутрішні й зовнішні. Внутрішні характеризують грошові потоки на підприємстві й процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні характеризують зв'язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Вони поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.

Страхування являє собою обособлену ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фінансами суб'єктів господарювання і державними фінансами. Здійснення страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, тобто їх діяльність належить до рівня мікроекономіки. Створювані фонди характеризують перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб'єктами страхування і мають ознаки належності до макрорівня. При цьому колективні страхові фонди можуть створюватись і державними страховими компаніями. У цьому випадку вони належатимуть до системи державних фінансів. Державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси включають централізовані ланки – бюджет, фонди цільового призначення і державний кредит, а також децентралізовані – фінанси суб'єктів господарювання у державному секторі. Фінансові відносини у сфері централізованих державних фінансів мають фондовий характер і поділяються на два напрями: мобілізація коштів державою та їх виділення. Бюджет держави – це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, тобто з позицій управління фінансами це визначальна ланка, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства. Фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем, їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави. Міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окремими країнами. Система міжнародних розрахунків базується на валютному регулюванні, яке насамперед полягає у встановленні курсу валют. Фінансовий ринок є важливою складовою фінансової та економічної систем. Він виступає своєрідною надбудовою, через яку координується діяльність усієї фінансової системи. Це сполучна сфера, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів. Фінансовий ринок поділяється на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів. Ринок грошей – це сфера, де можна їх купити. Його функціонування забезпечується насамперед кредитною системою – сукупністю кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошових коштів та їх надання в кредит. Банківська система є ядром кредитної системи. Вона складається з двох рівнів: центральний та комерційні банки. Ринок капіталів – це сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринку капіталів виступають спеціальні цінні папери – акції. Акції та інші цінні папери, що не дають права власності, у т. ч. ті, що випускаються державою, формують ринок цінних паперів. За його допомогою здійснюється швидкий і ефективний перерозподіл капіталу між окремими суб'єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами.

11. За організаційною структурою фін. система – сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками. Рух грошових потоків здійснюється не сам по собі, а керується певними управлінськими структурами, юридичними і фізичними особами.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Фінансова діяльність підприємств житлового господарства

    Реферат >> Менеджмент
    ... , що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення ... , Інк. Лютий 2009 р. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства. К:Либідь, 2007. – 312 с. Білуха ...
  2. Фінансова стійкість підприємства

    Курсовая работа >> Финансовые науки
    ... бути вся різнобічна фінансово-господарська діяльність підприємства. Першочерговим його завданням має бути ... бути вся різнобічна фінансово-господарська діяльність підприємства. Першочерговим його завданням має бути ...
  3. Фінансовий потенціал розвитку підприємства

    Курсовая работа >> Экономика
    ... 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 2.1.Організація фінансової діяльності на підприємстві. Фінансову діяльність підприємства спрямовано на ... можливостей подальшого розвитку підприємства. ВИСНОВОК Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована ...
  4. Інвестиційна діяльність підприємства

    Реферат >> Финансовые науки
    ... Тема: " Інвестиційна діяльність підприємства " Виконала: студентка 1 курсу фінансового факультету Войдило Анна Анатол ... інвестиційну діяльність в Україні 5. Особливості форми здійснення фінансових інвестицій підприємства Висновки Список ...
  5. Організаційний механізм управління діяльністю підприємства та шляхи його удосконалення на фармацевтичному об'єднанні ТОВ "Юніфарма"

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... ір фінансових показників, через які керуюча система може впливати на господарську діяльність підприємства. Вони ... . 14. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства. Підручник. – К.: Либідь, 1998. 15 ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017099380493164