Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Физкультура и спорт->Лекция
Мета вивчення дисципліни: дати уявлення про вищу школу України, характеристику особливостей роботи керівника фізич­ного виховання та спорту, вчителя ф...полностью>>
Физкультура и спорт->Реферат
Вопросы влияния маркетинга на развитие потенциала территории становятся первоочередными для местных административных структур, в обязанности которых в...полностью>>
Физкультура и спорт->Реферат
Люди, живущие в развитом обществе, помимо биологических нужд имеют много других потребностей и желаний. Одной из таких потребностей является потребнос...полностью>>
Физкультура и спорт->Реферат
Районный центр - г. Вяземский (год образования 1951), который расположен в 130 километрах к югу от Хабаровска. Город раскинулся на террасах двух небол...полностью>>

Главная > Лекция >Физкультура и спорт

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Міжнародний спортивний рух. Фізкультурно-спортивний рух в Україні

Метою лекції є вивчення особливостей становлення та розвитку міжнародного спортивного руху та фізкультурно-спортивного руху в Україні.

Завдання лекції:

  1. Виявити закономірності становлення міжнародного спортивного

руху.

  1. Вивчити стан фізкультурно-спортивного руху на різних етапах

історичного розвитку української держави та показати його основні

проблеми та перспективи.

План

  1. Міжнародний спортивний рух.

  2. Фізкультурно-спортивний рух в Україні.

Ключові слова: спорт, Олімпійські ігри, федерація, історія олімпійського руху.

Основні поняття лекції: міжнародний спортивний рух, МОК, проблеми фізкультурно-спортивного руху в Україні, завдання галузі фізична культура, НОК України.

1.Міжнародний спортивний рух

Фізична культура з елементами суперництва, як суспільне явище, окреслилася відтоді, коли люди усвідомили, що мисли­вець для того, щоб вижити мусить бути спритним і сильним, швидко бігати, стрибати, плавати, бути витривалим і спостере­жливим.

Спорт, у спрощеному трактуванні, це не що інше як впоря­дковане, неантагоністичне порівняння умінь і якостей окремих індивідуумів, або груп людей. Він має своє підґрунтя ще в гли­бині тисячоліть, оскільки людині, щоб бути сильною, швидкою та влучною потрібно було постійно вправлятися і проявляти ці якості в порівнянні з іншими особами.

Печерні й наскальні зображення, що датуються епохою вер­хнього палеоліту (близько 50 тисяч років тому) засвідчують ті­сний зв'язок фізичних вправ з трудовою діяльністю людини. Мисливці зображуються на рисунках в бігові, стрибках, під час виконання ритуальних танців, а найчастіше метаючи знаряддя полювання чи бою: кам'яні сокири, булави, списи.

Фізичні вправи у всі епохи були пов'язані з трудовими опе­раціями, культовими обрядами, вихованням, мистецтвом.

З розвитком суспільства, особливо наприкінці існування пе­рвинно-общинного ладу (епоха військової демократії) зросло значення фізичних вправ, як засобу підготовки до збройної боротьби.

Постійно розширялася і програма змагань. В епоху рабовла­сництва повсюдно поширювалися змагання з плавання, стріль­би з луку, боротьби, фехтування, кулачні бої, перегони на ко­нях і колісницях, човнах тощо.

Масштаби і популярність змагань в цей період істотно зрос­ли. Найвідомішими є Ігри, що проводилися в стародавній Гре­ції, починаючи з VIII ст. (776 р.) до н.е. На той час у греків сформувався напрямок виховання, названий калогатією (від слів «калос» — міцний, сильний «кагатос» — розумний, з твердим характером). Грецькі гімнасії (школи) були взірцями гармоній­ного виховання — фізичного, морального, духовного. Аґони (зма­гання) часто проводилися в присутності численних глядачів. Переможців славили й нагороджували. До участі в Іграх допус­калися тільки вільнонароджені люди і то за умови попередньої фізичної підготовки впродовж 10—12 місяців і ще одного місяця після екзаменування авторитетною комісією еладоніків.

Чесність була головним постулатом змагунів. Найвідомішим олімпіоніком усіх часів вважається борець Мирон Кротонський.

Для жінок проводилися окремі змагання з бігу на честь Гери — дружини Зевса. Це були своєрідні жіночі олімпіади, які проводилися також один раз на 4 роки.

Найвідомішими давньогрецькими змаганнями були Олімпій­ські ігри. Найбільшого розквіту вони досягали приблизно у V столітті до н.е. Відомими були також Істмійські (Корінфські), Панафінейські, Піфійські, Немейські ігри. Олімпійські ігри було заборонено візантійським імператором Феодосієм І у 394 р. н. є. Олімпійські ігри втрачали популярність, зокрема з причин зни­ження морально-етичних характеристик олімпійських змагань.

Проте Греція не була єдиним місцем, де проводилися вели­чні культові, мистецькі та атлетичні змагання. Археологами від­крито арени для проведення таких Ігор також і в Північному Причорномор'ї, на території нинішньої України (Подніпров'я, Таврія). Є підстави вважати, що на праукраїнських землях була традиція проведення власних спортивних Ігор.

У часи феодалізму найбільша соціальна група населення Єв­ропи — селяни, особливо починаючи з IX століття, втратили функції захисників насліддя предків, а відтак занепадає і їхня військово-фізична підготовка. Роль військової потуги майже повністю перебирають на себе феодали-лицарі. Лицарі отриму­вали різнобічну військово-фізичну підготовку, до якої входили біг, стрибки, боротьба, плавання, стрільба, фехтування, верхо­ва їзда тощо. Змагання у фізичній вправності органічно поєд­нувалися із вихованням моральних чеснот.

У XV—XVI ст. в низці європейських країн виникають перші напів-спортивні об'єднання — фехтувальні, стрілецькі та борцівські союзи.

Епоха відродження знову привернула увагу передових євро­пейських гуманістів — філософів, педагогів, вихователів до тра­дицій античної гімнастики. Зокрема, італійський лікар X. Меркуріаліс написав шеститомну працю «Про гімнастичне мистецтво» (1569 р.). Німець Н. Вінман видав книжку «Пла­вець, або про мистецтво плавати», а Я. Камераріус — «Діалог про гімнастику». Поступово формувалися основи наукової тео­рії і практики фізичного виховання, першим втіленням якої стали європейські системи гімнастики — німецька, шведська, французька, норвезька, чеська. Організаційного оформлення по­требувало й активне утворення численних гімнастичних сою­зів, спортивних об'єднань, товариств, клубів тощо. Наприклад, у Німеччині у період Веймарської республіки було 11 спортив­но-гімнастичних союзів, які нараховували 1,3 млн. членів, об'єд­налися у Центральну Комісію з питань спорту і фізичної куль­тури.

Фізична культура з кінця XVIII— початку XIX століття май­же повсюдно в Європі стає елементом виховання й навчання у державних і недержавних органах освіти.

Ідея відновлення традиції проведення Олімпійських ігор у су­часних умовах знайшли своє практичне здійснення понад сто років тому.

Спроби проводити змагання на кшталт Олімпійських ігор — панелінські Ігри як суто грецькі (1759, 1770, 1875, 1889) успіху не мали.

У 1894 році на міжнародному атлетичному конгресі в Пари­жі за пропозицією французького барона П'єра де Кубертена було вирішено утворити Міжнародний Олімпійський Комітет і про­вести у 1896 році перші Олімпійські ігри сучасності. Ці істори­чні змагання відбулися на батьківщині Олімпійських ігор — в Греції.

Цікаво, що у підготовці і роботі Конгресу брав участь сора­тник ГТ'єра де Кубертена, українець з Полтавщини, генерал ро­сійської армії Олексій Бутовський.

Момент відновлення Олімпійських ігор, чи правильніше початку проведення Олімпійських ігор сучасності не був випа­дковим. На той час (кінець XIX ст.) визріли відповідні економіко-політичні та культурологічні передумови для надання їм світового звучання й сприйняття. Важливою була та обставина, що до того часу організаційно оформилися міжнародні федерації з багатьох видів спорту. Так, у 1881 р. було утворено міжнаро­дну федерацію гімнастики, у 1982 р. — веслування і ковзаняр­ського спорту, 1900 р. — велоспорту тощо. Створення єдиних міжнародних правил змагань з видів спорту також зіграло вирі­шальну роль для консолідації міжнародного спортивного руху. Активний розвиток міжнародного спортивного руху призвів до заснування великої кількості міжнародних спортивних орга­нізацій. На даний час їх налічується понад 200. Крім Міжнаро­дного Олімпійського Комітету найвпливовішими є:

    • Асоціація Національних Олімпійських Комітетів (АНОК),

    • Генеральна Асамблея НОКів,

    • Олімпійська рада Азії,

    • Асоціація НОК Африки,

    • Асоціація Європейських НОКів,

    • Панамериканська спортивна організація,

    • Національні Олімпійські Комітети Океанії,

    • Генеральна Асоціація міжнародних спортивних організацій,

    • Вища Рада спорту Африки,

    • Міжнародна асоціація спортивної преси,

    • Міжнародна Олімпійська академія,

    • Міжнародні федерації з видів спорту.

Ці та інші організації проводять численні міжнародні спор­тивні змагання, як комплексного характеру, так і з окремих видів спорту. Крім найпопулярніших Олімпійських і Параолімпійських ігор, проводяться:

    • континентальні та регіональні Ігри (Панамериканські, Аф­риканські, Азійські, Балканські, середземноморські тощо);

    • ігри блокових країн (Британської співдружності, СНД);

    • національні (етнічні) ігри (Маккабійські, Литовські, Па-нарабські);

    • професійні ігри (залізничників, військовиків, моряків, сту­дентів);

    • релігійні ігри (мусульманські, католицькі);

    • Ігри інвалідів (сліпих, глухих, розумововідсталих);

    • вікові Ігри (для школярів, ветеранів спорту);

    • чемпіонати, першості та кубки з видів спорту;

    • комерційні змагання;

Найвищими органами, що координують роботу з видів спо­рту є Міжнародні спортивні федерації. Міжнародні федерації провадять роботу через визнані ними Національні федерації та впливають відповідно на діяльність МОК через своїх представ­ників у ньому. Представників спортивних федерацій у структу­рах МОКу і НОКів має бути не менше 50 %.

Україна є повноправним членом усіх основних міжнарод­них спортивних об'єднань.

Проте, над спортивним, зокрема олімпійським рухом, не таке вже й безхмарне небо. Незважаючи на неабиякий міжнародний авторитет і впливи, перед спортивним рухом періодично вини­кають проблеми, які, у разі їх несвоєчасного або непрофесій­ного розв'язання можуть набути загрозливих тенденції.

Деякі з таких проблем постійно перебувають у полі зору фахівців, спортивних організацій, громадськості. їх розв'язу­ють або принаймні намагаються вирішувати. До таких нале­жить проблема комерціалізації спорту. МОК десятиліттями вів безуспішну боротьбу проти комерціалізації спорту, яка завер­шилася практично відмовою від протистояння комерційному тиску. Чимало міжнародних спортивних організацій самі ве­дуть комерційну діяльність, а доходи МОК (найперше від рек­лами) є фантастичними. Звинувачення ж МОКу в колосальних витратах на здійснення різних проектів відхиляються самим МОКом їхньою доцільністю. Матеріальні позиції МОКу вна­слідок співпраці із обмеженою кількістю наймогутніших у світі компаній ніколи не були такими міцними як нині.

Щораз тривожнішими є повідомлення, що деякі з рішень, які приймаються спортивними організаціями, вмотивовані не ін­тересами спортсменів, а приймаються на догоду рекламних фірм (напр. про формування програми змагань, час проведення тощо).

Проблема надмірної політизації спорту є ще однією з найпо­мітніших, яка вже не раз загрожувала основам олімпійського руху. Вона походить від того, що існуючі в світі авторитарні режими охоче вдаються до послуг олімпійського спорту, щоб задекларувати міжнародній громадськості про свої політичні успіхи в управлінні країною.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Ставлення дорослого населення до фізкультури і спорту

    Курсовая работа >> Физкультура и спорт
    ... визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії ... вищих досягнень, досягнень України на міжнародних спортивних аренах, олімп ... статус, і перемоги в міжнародних спортивних змаганнях зв'язуються, як правило ...
  2. Аграрне право України (4)

    Книга >> Право, юриспруденция
    ... правовим проблемам аграрної реформи в Ук­раїні, а 1999 р. — Міжнародний конгрес у Мінську на ... організаційнихоснов фізкультурно-спортивного руху на селі, створення територ ... може мати міжнародний характер, Україна бере участь у міжнародних угодах з захисту ...
  3. Пропаганда спортивно-оздоровчої роботи в Україні

    Курсовая работа >> Физкультура и спорт
    ... міжнародній арені. Однак згодом все більший акцент у діяльності фізкультурно-спортивних орган ... результаті аналізу фізкультурно-спортивних повідомлень української преси ми виявили ... умов функціонування спортивно-оздоровчого руху сучасної України можливе в ...
  4. Історія розвитку фізичного виховання в Україні

    Реферат >> Физкультура и спорт
    ... масовий фізкультурний рух, підвищено рівень спортивної майстерності. У зв'язку з цим посилився і фізкультурний рух в УРСР. Українськ ... , понад 300 майстрів спорту СРСР міжнародної класифікації, близько 60 заслужених ...
  5. Розвиток баскетболу на візках в Україні

    Курсовая работа >> Физкультура и спорт
    ... на візках в Україні та першу участь Української збірної у міжнародних змаганнях. 3. Результати ... зі створення фізкультурно-спортивних та оздоровчих клубів у 1989 році стало початком формування спортивного руху інвал ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019040107727051