Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Исторические личности->Биография
В 1788 г. сражался с турками при Гангуре, в 1789 г. – при реке Сальче, где был ранен. В 1790 г. вышел в отставку, в 1791 г. вернулся на службу в тот ж...полностью>>
Исторические личности->Биография
«Российский подданный из Санкт-Петербургских граждан». Отец – владелец рыбных промыслов и земельных участков в Петербурге. На службу записан фурьером ...полностью>>
Исторические личности->Биография
Из шотландских дворян. Отец – известный негоциант в Риге. Получил хорошее образование от приватных учителей и закончил рижский лицей. На военную служб...полностью>>
Исторические личности->Биография
Из лифляндских дворян. Отец – подполковник. 1 января 1777 записан рядовым в л.-гв. Преображенский полк. Действительную службу начал с 1785 и 1 января ...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Исторические личности

Сохрани ссылку в одной из сетей:

ПЛАН

ВСТУП

1. Пилип Орлик – політичний діяч

1.1 Орлик – співробітник Мазепи

1.2 Пилип Орлик у Бендерах. Вибори на гетьманство

1.3 Конституція 1710 року „Прав і свобод Запорозького Війська”

2. Воєнні дії на Правобережній Україні

2.1 Похід Іслам-Герая на Слобідську Україну

2.2 31 січня 1711 року – початок головної акції на Правобережній Україні

2.3 Рейд Адама Шмігельського через Бранденбурзьку смугу до Польщі

3. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

3.1 Взаємини Пилипа Орлика з Карлом XII.

3.2 Перебування Пилипа Орлика в Європі.

3.3 Пилип Орлик в Туреччині

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

ВСТУП

Минає п’ять століть, як у польських, а далі у українських хроніках, літописах, державних документах, мемуарах, в усному епосі закарбовується й розкривається історична панорама однієї з найгероїчніших і найромантичніших сторінок світової історії – Запорозької Січі, козацького війська, які утворювали державу.

Високосвідченний, з таким національно-політичним розумом, палкий і свідомий патріот і борець за незалежну Україну. Пилип Орлик виділявся у тогочасному середовищі української козацької старшини. Навіть історики ХІХ століття, зокрема Соловйов, Коночевський та Костомаров, незважаючи на негативне ставлення до українських визвольних ідей, не могли не зауважити його щирості й чистоти занірів. Орлик являв собою цілком новий тип патріота й інтелігент, який у неймовірно тяжких умовах еміграції не полишив думку про відновлення самостійної української держави. Найактивніший провідник Мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя створенню західноєвропейської коаліції, яка допомогла визволити Україну. Він намагався скористатися будь-якою можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України. Орлик намагався довести, що незалежність України позитивно вплине на міжнародне становище і безпеку Європи.

Ця історична особа, які і могутній патрон Мазепа, овіяний легендами. Але якщо Мазепі для досягнення його потаємної мети довелося кружляти манівцями, часто наступаючи на горло власній пісні, то Орликові доля постелила цільний і безкомпромісний шлях, звісно, нелегкий.

1. Пилип Орлик – політичний діяч

1.1 Орлик – співробітник Мазепи

Пилип Орлик походив з чеського роду. Орлики — це була стара баронська фамілія, дуже розповсюджена в самій Чехії, в Моравії і на Шлезьку. Політичні обставини примусили не одного її представника вимандрувати з Чеського королівства.

Ще за гуситської революції одна лінія її подалася до Польщі і прийняла до родового імені ще назву «de Laziska», а друга, протестантська, правдоподібно емігрувала після подій 1620 р. в Прусію і тут увійшла з часом у склад німецької аристократії, зберігши стару назву «von Orlick».

З польської лінії, що перенеслась на Литву, і походив безпосередньо майбутній український "гетьман. Батьки Орлика, Степан, певно католик, і мати Ірина, за джерелами правдоподібно з православного роду Малаховських, жили на Виленщині в Ошмянському повіті. Тут у селі Косуті народився 11 жовтня 1672 р. Пилип Орлик.

Батько Степан, приймаючи участь в польсько-турецькій війні, був убитий під Хотином у грудні 1673 р. в 51 році життя. Пилип Орлик залишився сиротою, на руках матері, і його було певно й охрещено по православному обряді.

Про перші кроки П. Орлика ми майже нічого не знаємо. До школи ходив десь в околиці родинного місця («в школі на Литві»). А пізніше вступив до Київської Могилянської Академії. Саме тоді Академія, що носила ще офіційний титул Колегії, почала йти вгору. Тут Орлик учився красномовства і філософії у славного на той час професора Степана Яворського, до якого молодий хлопець прив'язався всією душею і ставився до нього все своє життя з великим пієтетом.

Сліди академічного виховання дуже сильно помітні у Орлика; зацікавлення богословсько-філософськими питаннями залишились у нього на стало і дається прослідити в його славнім дневнику. Відтіля ж виніс він і пишний реторичний стиль, і майстерне володіння латинською мовою, необхідне на ті часи, і вміння складати листи, меморіали, договори в ясній, логічній формі.

Без сумніву, Орлик звернув на себе увагу вже в Академії. Яворський був першим добродієм і повірником молодого, обдарованого небуденними здібностями хлопця з вражливим, тендітним серцем і прозорою думкою. Покінчивши студії в Академії, він спочатку зайняв уряд консисторського писаря в київській митрополії в 1692 (найпізніше 1693) р.-, певно, завдяки протекції Яворського. Пізніше опинився він в гетьманській канцелярії, і тут можна вбачати руку того ж самого протектора.

Попавши до Генеральної Військової Канцелярії, Орлик зробив швидку кар'єру. Перші кроки були безперечно найтяжчі: чужий в колах Гетьманщини, Орлик мусів невсипущою працею та обережним поводженням здобувати собі пошану серед людей. Дуже помогло йому споріднення з родиною полтавського полковника, Павла Герцика. З його донькою Анною одружився Орлик 23 листопада 1698 p., будучи ще молодшим писарем. Цей шлюб ставив його ближче до козацької аристократії Лівобережжя, серед якої фамілія Герциків, хоч і нова в краю, грала помітну роль.

Але найбільшим добродієм його став Іван Мазепа. Старий гетьман шукав за здібними співробітниками, яким можна було довіритись, і Орлик з доброю освітою, розумною головою і з молодечим запалом до праці добре надався для цього.

Молодий писар Генеральної Канцелярії і з свого боку робив все можливе, щоби подобатися гетьманові. В 1695 р. він написав на честь Мазепи відомий панегирик «Alcides Rossiyski...». Такі панегирики були за Мазепиного бароко модою часу, якій слідував Орлик поруч інших достойників Української держави, але безперечно тут був і вислів відданості і пієтету до гетьмана. Пам'ять Мазепи є чистою в його очах навіть після гірких іспитів еміграції, бо він все бачив у нім щирого українського патріота і з пошаною висловлювався про нього в своїм Діярії, очевидно не призначенім для чужих очей.

Ясно одне, що Орлик належав уже до нового типу Співробітників Мазепи, в першу чергу залежних від нього і його ласки. Йому передовсім він завдячував і свою блискучу кар'єру, і свій добробут. Гетьман став за хрещеного батька першій дитині Орликів, сина Гри-гора, який народився в 1702 р. Тоді Пилип Орлик займав уже поважну посаду старшого військового канцеляриста. Незабаром дістав він призначення на уряд генерального писаря, який займав Кочубей з початку гетьманування Мазепи аж до 1700 р.

Разом з тим і матеріальне становище Орлика ставало все кращим. Він доробився значних маєтків: йому належали села на Стародубщині, Чернігівщині, Полтавщині (посаг його жінки) і рангові маєтності на Гадяччині.

Хоч Орлик і став заможним «державцем», та не було в його вдачі жадоби до скорої наживи. Душа молодого генерального писаря не стала сухою і черствою; його відношення до селян було людське, гуманне. Він не робив їм утисків: коли Орликове село Домишлино, Сосницького повіту, перейшло в 1710 р. у володіння пана Полоницького, який кривдив селян, мешканці його не раз згадували з жалем про свого бувшого державця Орлика, за якого вони не терпіли ніяких тягарів і навіть не сповняли ніколи громадських повинностей.

Помалу Орлик почав серед гетьманської старшини займати виїмкове становище. Яко генеральний писар він орієнтувався в державних справах значно ліпше, ніж хто інший з гетьманського оточення. Орлика вживано було в різних делікатних справах. В 1706 р. Мазепа посилав його з двома іншими писарями в спеціальну московську комісію, яка мала на Україні дослідити справу підметних листів на гетьмана і де він з товаришами мав бути за експерта.

Тільки Орлик знав дещо про таємні зносини Мазепи з княгинею Дольською наприкінці 1705 р. Також і таємне листування гетьмана з Станиславом Лещинським та польськими магнатами йшло через його руки, оскільки Мазепа не послуговувався іншими, більше законспірованими шляхами, про які його молодий помічник міг тільки випадково або пізніше дізнатись.

Був це для Орлика великий іспит. Він міг тільки здогадуватися, про що йде справа, тим більше, що переговори, початі Мазепою з ворогами царя, носили довший час невиразний характер і не виходили з стадії проектів. Але все ж в душі співробітника гетьмана нераз виникали сумніви, з якими не було до кого звернутись. Небезпека сміливих задумів Мазепи мусила ставати йому все яснішою.

Також і Мазепа довший час був стриманий перед своїм генеральним писарем і тільки поволі, ступнево і обережно втаємничував його в справу своїх зносин із Станиславом Лещинським. Іноді він грав попросту комедію перед своїм помічником, знаючи його вразливу натуру і не будучи певним в його стійкості. Але нарешті, можливо під примусом випадку, притягнув Орлика цілком до своєї справи і відкрив йому свої задуми. Це був драматичний момент у жовтні 1707 р., так виразно змальований Орликом у пізнішім листі до Стефана Яворського, момент, який закінчився цілуванням хреста Мазепою і Орликом, коли обидва прийняли для добра України шведсько-польську орієнтацію.

В особі Орлика гетьман робив, можна сказати, перший крок в напрямі до своєї старшини. Незабаром цю конспірацію удвох поширено було майже на ціле гетьманське оточення. Але Мазепа й далі уважно слідкував та контролював кожний крок Орлика і, бачучи іноді його пригнічений настрій, не жалував обіцянок або погроз.

Але що було робити Орликові? Він був направду відданий своєму гетьманові, і хоч його й лякали небезпеки, зв'язані з планами і замірами Мазепи, то він і сам поділяв сподівання свого принціпала, який завжди імпонував йому своїм великим розумом і досвідом. Те, що гетьманові здавалося можливим, мусило бути і для його учня міродайним.

Пізніше Орлик нераз підкреслював, що він зберіг вірність Мазепі. І це правда. Він поставив дату і свій недавно набутий матеріальний достаток, і свою родину, і своє життя, а гетьмана не покинув.

У вирішальні моменти 1708—1709 pp. бачимо його на боці Мазепи. На доручення гетьмана складає він в жовтні 1708 р. латинську інструкцію для Бистрицького, який мав пертрактувати з Карлом XII і його канцлером графом Піпером.

Разом з Мазепою переправився він через Десну і разом з шведами і Мазепою перебув він цілу кампанію на Україні. Ми не знаходимо відомостей про нього в архівних матеріалах з того часу, і зрештою воно зрозуміло: була це тиха, хоч і вперта праця в похідній канцелярії гетьмана.

Безперечно чимало погнув він спину для оформлення тої енергійної пропагандивної і дипломатичної акції, яку тепер повів гетьман на Україні, серед запорожців, в Криму, Туреччині, Польщі Стан. Лещинського.

Після Полтавського бою Орлик пішов на вигнання слідом за гетьманом, взявши з собою дружину і своїх швагрів, Герциків.

1.2 Пилип Орлик у Бендерах. Вибори на гетьманство

Після бою під Полтавою почалася доба першої української еміграції. Шведська армія, себто те, що від неї лишилося, відкотилася до Переволочної і мусила через нездібність генерала Левенгаупта, якому Карл XII доручив командування, капітулювати. Ранений ще за кілька день до Полтави, Карл XII переправився на правий беріг Дніпра і взяв з собою не більше півтори тисячі шведів, здебільшого таких, що не здібні були до активних операцій.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Український національно-політичний рух 17-19 ст

    Реферат >> Политология
    ... української політичної думки та становленні демократичних засад вітчизняного державотворення відіграла Конституція Пилипа Орлика ... на український політичний грунт, ототожнює її з ідеєю духовно-морального, економічного та політичного розвитку ...
  2. Історія української політичної думки

    Конспект >> Политология
    ... реалій політичних традицій тогочасної Європи. Гетьман, як ... державної незалежності України Пилип Орлик апелює до їх ... політичної думки в Україні. Грушевський Михайло Грушевський (1866—1934) — видатний україн­ський історик і політичний діяч, Голова Укра ...
  3. Гетьман П.Орлик і перша Конституція України

    Реферат >> Исторические личности
    ... йну й державну незалежність. Видатний український письменник і політичний діяч В. К. Винниченко у своєму щоденнику ... К., 1995. 4. Крупницький Б. Д. Гетьман Пилип Орлик (1672—1742). Його життя й доля.— К., 1991. 5. Пилип Орлик //Український історичний журнал ...
  4. Орест Субтельний. Україна: Історія.

    Книга >> История
    ... першою українською політичною еміграцією. У 1710 р. вони обирають гетьманом у вигнанні Пилипа Орлика, що ... входив лише один відомий український діяч — міністр закордонних справ ... -радянська війна, місцевий український діяч Тарас Бульба-Боровець, близький ...
  5. Історія України за О Субтельним

    Реферат >> Астрономия
    ... Могила — провідний укра- їнський релігійний діяч XVII ст. Нащадок знатного ... мало. Хмель- ницький відновлює український політичний організм там, де він ... першою українською політичною еміграцією. У 1710 р. вони обирають гетьманом у вигнанні Пилипа Орлика, що ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0025398731231689