Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Астрономия->Реферат
В 1971 році компанія Baranek and Newman підписала контракт з двома програмістами на розробку першої версії Internet, яка дозволяла б відсилати користу...полностью>>
Астрономия->Реферат
Гіпотензивні засоби (анти гіпертензивні) розширюють судини і знижують артеріальний тиск. Їх застосовують для лікування гіпертонічної хвороби. Вони зни...полностью>>
Астрономия->Реферат
Основна функція IgE - тригер-реакція гіперчутливості першого (негайного) типу, що лежить в основі алергічних захворювань, таких як атопічний дерматит,...полностью>>
Астрономия->Реферат
Фірма EPSON випустила нові принтери серії Photo: перший, 870, формату А4, і другий, 1270, формату А3. Як і попередні принтери серії Photo, ці принтери...полностью>>

Главная > Реферат >Астрономия

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Захист в цивільному праві

До тих пір, поки внутрішня потреба правозгідної поведінки, усвідомлення її соціальної цінності та водночас усвідомлення соціальної шкідливості невиконання правового обов'язку не ста­нуть надбанням кожного, залишатиметься актуальною пробле­ма гарантування прав та свобод особи, прав інших учасників цивільних відносин.

Однією із таких гарантій є правовий захист.

Суть правового захисту трактується неоднозначне. У наукових публікаціях радянського періоду висловлювалися найрізно­манітніші погляди на поняття правового захисту. Одні автори вважали, що правовий захист включає в себе видання правових норм, які встановлюють права та обов'язки, порядок їх здійснення та захисту, діяльність навіть самих суб'єктів по здійсненню своїх прав, а також діяльність спеціальних органів по попередженню правопорушень та реалізації правових санкцій.

Інші притримувалися погляду, за яким правовий захист розгля­дався як система заходів, що спрямовані на забезпечення недо­торканості права, його здійснення та ліквідацію його порушень.

Правовий захист трактувався і як державно-примусова діяльність, що спрямована на відновлення порушеного права, забезпечення виконання юридичного обов'язку.

Правовий захист (окрім самозахисту та самооборони) немож­ливий поза діяльністю відповідних державних органів. Якщо ж відновлення порушеного права проведено самим порушником, то таке відновлення не може вважатися правовим захистом.2 Але діяльність, яка спрямована на відновлення права, — це ще не саме відновлення. Особливе значення має результат цієї діяль­ності, тобто безпосередня реалізація міри державного примусу, що визначена у рішенні цього органу. І саме це є головним у; суті правового захисту.

Правовий захист — завжди акт, що вже відбувся. В окремих; випадках для реалізації міри державного примусу достатньо винесення судового рішення. Оскільки в рішеннях про визнання права чи розірвання договору відповідач не примушується до певної активної поведінки, акт правосуддя і правовий захист збігаються у часі. Якщо ж відповідач присуджується до певної поведінки: повернути майно, сплатити неустойку, — реалізація державного примусу органічно пов'язана з виконанням рішення, без чого правовий захист не може вважатися таким, що відбувся.

Правовий захист можна розглядати і в динаміці — як процесі захисту, що має свій початок (подання позову, заяви) та кінець.

Правовий захист органічно пов'язаний з правовою охороною, однак ці категорії не можна назвати ідентичними.

Правову охорону слід розглядати на двох рівнях. На першому — вона полягає у регулюванні певних суспільних відносин, тоб­то у наданні їм відповідної юридичної оболонки. Об'єктом пра­вової охорони виступають тут саме суспільні відносини. У цьому розумінні правова охорона ототожнюється з правовим регулю­ванням, яке здійснюється законом.

На другому рівні об'єктом правової охорони стають конкретні суб'єктивні права конкретних учасників цивільного правовідношення. Потреба у такій охороні виникає одночасно з виникнен­ням самого права. Правова охорона суб'єктивного права вклю­чає в себе систему різноманітних юридичних заходів з метою уберегти його від можливого порушення: контрольна діяльність органів державної влади, профілактична робота міліції, забезпе­чення можливості примусового виконання юридичного обов'яз­ку тощо. Отже, можливість захисту суб'єктивного права і конк­ретне його здійснення є одним із складників правової охорони.

Правовий захист є результатом реалізації особою права на захист.

Серед суб'єктивних цивільних прав особи праву на захист відводиться особливе місце та особлива роль.

Право на захист — це специфічний сторож інших цивільних прав, гарант їх здійснення. Вважати право на захист складовим «лементом кожного суб'єктивного права — значить применшу­вати його значення. Право на захист — самостійне право особи, ;а не прив'язка до конкретного права. У свою чергу, право особи є правом саме тому, що захищеність складає його «генетичний» і код. Звідси те, що не є правом, не захищається.

Право на захист складається із кількох окремих правових можливостей. До нього входить насамперед право на звернення за і судовим захистом. Носієм цього права є кожен учасник право відношення, будь-яка заінтересована особа. Його зміст складає і не тільки право подання до суду позову чи заяви (скарги), але і можливість подання зустрічного позову чи заперечення проти і позову. Заперечуючи позивачеві, відповідач тим самим просить судового захисту.

Принцип диспозитивності у здійсненні особою своїх прав дозволяє їй самій вирішувати питання про доцільність звернення за захистом. Інтерес у захисті може пригнічуватися іншими, більш вагомими, з її точки зору, інтересами.

Нездійснення особою свого права на захист — поведінка правозгідна. Однак не матиме жодного правового значення будь-яка угода, за якою один із учасників правовідношення наперед відмовляється від свого права на захист. Вирішення особою, права або інтереси якої порушені, питання про те, пред'являти позов чи утриматися від цього — справа приватна. Та як тільки суд прийме позовну заяву до розгляду, розпочате судове проваджен­ім набуває елементу публічності. Можливість відкликання осо­бою позовної заяви законом не передбачається.

Відмова від здійснення особою свого права на захист після прийняття судом позову до розгляду можлива шляхом відмови від позову. Така відмова не залежить лише від волі особи: вона має бути прийнята судом.

Відмова від позову — поняття матеріально-процесуальне, ос­кільки у кінцевому рахунку викликає не лише припинення провадження по справі, а й у багатьох випадках — припинення са­мого суб'єктивного права, заради захисту якого було пред'явле­но позов, а також припинення «законності» інтересу. Так, якщо особа відмовилася від позову про відшкодування збитків чи від позову про визнання її автором книги, вона не матиме уже пра­ва ще раз звернутися до суду за захистом.

Отже, відмова від позову в окремих випадках означає припи­нення суб'єктивного права за власною волею особи, тому має вважатися одностороннім правочином. Цей висновок відкриває шлях для визнання відмови від позову недійсною, якщо вона була заявлена всупереч дійсній волі особи.

Право на захист включає в себе і можливість брати участь у розгляді справи, користуватися процесуальними правами, вима­гати винесення рішення, яке визначало б вид та міру державно­го примусу, оскаржувати його.

Елементом права на захист є і право вимагати примусового виконання судового рішення.

Право на захист є, таким чином, складною матеріально-про­цесуальною категорією. Кожен його елемент існує за наявності певних передумов, як правило, у часових межах і реалізується у специфічній процесуальній формі. Матеріальні та процесуальні елементи права на захист взаємообумовлені, їх не можна розви­вати. Матеріальні та процесуальні норми, які регулюють спосо­би, форми, порядок захисту, просякнуті єдиним духом, єдиним прагненням забезпечити повний, всебічний, швидкий захист суб'єктивного права. Вони складають єдиний комплексний інсти­тут правового захисту.

Оскільки право на захист — це міра дозволеної поведінки, те­орія можливого зловживання правом на захист не має достат­нього обґрунтування.

Об'єктом правового захисту є насамперед суб'єктивне право.

Обов'язковою умовою виникнення суб'єктивного права є на­явність підстав, які не заборонені законом. Якщо певні юри­дичні можливості одержані внаслідок незаконних дій, вони не можуть вважатися суб'єктивними правами.

Захист суб'єктивного права означає одночасно і захист право-відношення у цілому.

В літературі поширена думка про можливість відмови у захисті права, що трактується як окрема правова санкція. Передумовою для неї була ч. 1 статті 5 Цивільного кодексу, за якою цивільні права охоронялися законом за винятком випадків, коли вони здійснювалися у суперечності з їх призначенням. Формами відмови у захисті називалися: відмова у примусовому здійсненні права, відмова у конкретному способі захисту права, позбавлення суб'єктивного права. Однак така теорія викликає заперечення. Суб'єктивне право є мірою дозволеної, правозгідної поведінки. З огляду на це, відмова у захисті права — явище неприпусти­ме. Якщо, наприклад, співвласник будинку вимагає його поділу і не погоджується на грошову компенсацію, то відмова суду у задоволенні його вимоги через технічну неможливість поділу будинку не може трактуватися як відмова у захисті права, ос­кільки позивач вибрав спосіб захисту, що не узгоджується з фак­тичними обставинами справи.

Не може вважатися відмовою у захисті права і позбавлення особи суб'єктивного права. Так, виселення з житла у зв'язку з систематичним його псуванням — це результат протиправної поведінки самого носія права, а не свідчення відмови у захисті цього права. Відмовою у захисті права називалася і відмова у задоволенні вимоги позивача чи відхилення заперечень відпові­дачу. Але ж вимога — це ще не право. Суд відмовляє у задово­ленні вимоги позивача чи відхиляє заперечення відповідача саме тому, що вони не грунтуються на відповідному праві особи.

У позовному провадженні вимагати захисту може не лише по­зивач, а й відповідач, право якого, на його думку, безпідставно оспорюється позивачем. Задоволення позову не може вважатися відмовою у захисті права відповідача, оскільки факт захисту права позивача засвідчує відсутність відповідного права у відповідача. Від відмови у захисті права слід відрізняти відмову у правовому захисті. Відмова у правовому захисті — явище нормальне, нею засвідчується безпідставність претензій позивача, відсутність суб'єктивного права, яке могло б бути об'єктом захисту, перева­га інтересів іншої особи. Оскільки захищеність з боку держави є власністю права, відмови у його захисті бути не може.

Відмова у захисті права може мати місце лише тоді, коли буде встановлено відсутність самого факту порушення права або ж непричетність відповідача до акту порушення права.

За статтею 4 Цивільного процесуального кодексу 1963 р. об'єк­том судового захисту є і «охоронюваний законом інтерес».

У сфері цивільних відносин є величезна кількість інтересів як і загальних, так і персоніфікованих. Однак не кожен з них може бути реалізований за допомогою суду, а лише той, на існування якого прямо вказує закон або про наявність якого можна зробити висновок шляхом тлумачення певної правової норми, тобто вивести із духу закону.

Однак для захисту інтересу недостатньо лише того, щоб він був включений до складу тих, які охороняються законом. Оскільки при розгляді спору змагаються інтереси позивача та відповідача, судовий захист буде надано лише тому інтересові, який, і на думку суду, заслуговує на увагу. Тому інтерес, що охороняється; законом, та інтерес, що захищений судом, — поняття не то­тожні. З числа інтересів, що об'єктивно охороняються законом, судовий захист одержить той, який переважає.

Захистивши інтерес, суд відкриває шлях для виникнення суб'єктивного права.

Об'єктом правового захисту є і правопорядок. Для такого висновку є достатні підстави. Безпосередній захист правопорядку відбувається тоді, коли протиправна поведінка, не зачіпаючи прав та інтересів конкретної особи, порушує правила поведінки, що встановлені законом. Така ситуація складається, наприклад, у і разі фіктивного договору чи самовільного будівництва.

Виникнення права на захист, здійснення правового захисту пов'язане з наявністю передумов, які роблять можливим і необ­хідним судове втручання.

Необхідність захисту суб'єктивного права, інтересу або право­порядку виникає передусім у зв'язку з протиправною поведінкою. Однак захист може відбутися і у разі загрози порушення права у майбутньому, що не завжди може розглядатися протиправною поведінкою. Загроза може виникнути через дії самого носія пра­ва, наприклад, у зв'язку з втратою відповідного документа.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Строки в цивільному праві

    Реферат >> Астрономия
    ... ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СТРОКІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ Здійснення і захист цивільних прав ... тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні пра­вов ... майном. 3. У цивільному праві застосовуються два види ...
  2. Юридична природа договору майнового найму та його види в цивільному праві

    Реферат >> Государство и право
    ... яких передається поступово і які в цивільному праві називаються неспоживними. Це зумовлено зм ... оренди, нарівні із захистом, установленим цивільним законодавством щодо права власності. Він може вимагати ...
  3. Цивільне право як галузь

    Курсовая работа >> Государство и право
    ... є основи цивільного права: введення в цивільне право; цивільні правовідносини; здійснення і захист цивільних прав; право власност ... і міжнародні торговельні порядки і звичаї. У радянському цивільному праві звичай практично втратив значення джерела ...
  4. Адвокат в цивільному процесі

    Реферат >> Государство и право
    ... ЦПК). Обсяг повноважень представника в цивільному праві цілком залежить від волі ... по захисту прав осіб в стадії судового виконання. 2.4. Особливості участі адвоката у цивільному ... адвоката у цивільному процесі – досить складний аспект при захисті прав та і ...
  5. Предмет метод принципи і система цивільного права

    Реферат >> Государство и право
    ... пра­вових інститутів, які склалися у цивільному праві і в ци­вільному законодавстві, авторського права і права проми­слової власності. Ці відносини ... ів з вимогою захистити порушені права. Принцип захисту цивільних прав включає: — можливість уповноважено ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0016100406646729