Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Бухгалтерский учет и аудит->Реферат
- перечень запасов, затрат, денежных средств и других финансовых запасов, затрат, денежных средств и других финансовых активов с указанием производств...полностью>>
Бухгалтерский учет и аудит->Реферат
Кодекс профессиональной этики и поведения аудиторов – это совокупность этических норм по руководству поведения профессиональных аудиторов. В нем отраж...полностью>>
Бухгалтерский учет и аудит->Реферат
Обязательное медицинское страхование - составная часть системы социального страхования. Создание внебюджетных фондов (пенсионного, занятости, социальн...полностью>>
Бухгалтерский учет и аудит->Контрольная работа
В международных стандартах финансовой отчетности вопрос обесценения активов регулируется стандартом (IAS) 36 «Обесценение активов», который описывает ...полностью>>

Главная > Дипломная работа >Бухгалтерский учет и аудит

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду. Річна норма амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації за прямолінійного методу помножену на коефіцієнт два, що визначається за формулою:

А = ЗВ * 2На (1.6)

За кумулятивним методом сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишилося, до кінця очікуваного строку використання об’єкта, на суму чисел років його корисного використання:

А = (ПВ-ЛВ) * k (1.7)

K = n / ∑n, (1.8)

де ∑n – сума років корисного використання об’єкта основних засобів.

За виробничим методом амортизацію нараховують на основі сумарного виробітку об’єкта за ввесь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготовленої продукції, відпрацьованих годин).

Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції за звітний період та виробничої ставки амортизації, і визначається за формулою:

А = Qм * ВС, (1.9)

де ВС – виробнича ставка амортизації обчислюється шляхом ділення вартості об’єкта, що амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням цього об’єкта.

ВС = (ПВ-ЛВ) / ПО, (1.10)

де ПО – загальний обсяг продукції, який підприємство планує отримати.

Метод амортизації основного засобу переглядається в очікуваному способі надходження економічних вигод від використання цих активів.

Амортизаційні відрахування, відносять на витрати підприємства як частину вартості основних засобів, що відповідає їх зносу.

Амортизація нематеріальних активів – постійне списання вартості нематеріальних активів у процесі їх виробничого використання, що призначена компенсувати витрати, понесені підприємством при придбанні нематеріальних активів, і забезпечити формування джерела фінансування придбання відповідних активів у майбутньому [39, 5].

Тому відрахування проводяться щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому актив став придатний до використання і закінчується з місяця, наступного за місяцем вибуття. Протягом строку корисного використання об’єкту нематеріальних активів амортизація його не зупиняється, окрім, випадків консервації підприємства.

При визначенні об’єкту нематеріальних активів підприємства повинні враховувати:

  • строк корисного використання подібних активів;

  • моральний знос, що передбачається;

  • правові або подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання нематеріального активу, але не більше 20 років, за методом, самостійно обраним підприємством, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод проте якщо такі умови визначити неможливо, то використовують прямолінійний метод.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолінійним та виробничим методом (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Методи нарахування амортизації на інші необоротні матеріальні активи

Згідно МСБО 16 передбачено декілька інших методів нарахування амортизації:

Метод прямолінійного списання (straight line method), при якому вартість об’єкта списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації. Може розраховуватися двома способами:

  • при першому способі розрахунок здійснюється діленням вартості об’єкта, що підлягає амортизації, на термін його корисної експлуатації;

  • при другому способі щорічні відрахування визначаються множенням установленої чи розрахованої річної норми амортизацій на первісну вартість об’єкта.

Прискорена амортизація (accelerated deprecsftion) означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань. Найпоширенішими методами прискореної амортизації є метод суми чисел років та метод зменшення залишку.

Метод суми чисел років (кумулятивний метод) передбачає, що річну норму амортизації визначають як відношення терміну служби, що залишився (на початок звітного періоду) до суми чисел років. Для визначення норми амортизації відповідного року множать на різницю між первісною вартістю об’єкта та його ліквідаційною вартістю.

Метод зниження залишку (diminishing balanse method) передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової вартості об’єкта основних засобів на початок звітного періоду на пастійну норму амортизації. Різновидом розглянутого методу є метод подвоєного зниження залишку. При цьому методі як норму амортизації використовують подвоєну ставку амортизаційних відрахувань, розраховану методом прямолінійного списання. Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань ортиману норму амортизації слід помножити на балансову вартість об’єкта на початок звітного року.

Метод амортизаційного фонду (sinking fund method) передбачає, що методі одночасно з періодичним нарахуванням амортизації сума, яке дорівнює величині амортизаційних відрахувань, вкладається в цінні папери або депонується на окремому рахунку. Величину амортизаційних відрахувань розраховують у такий спосіб, щоб до кінці терміну служби основних засобів амортизаційний фонд дорівнював їхній первісній вартості.

Метод ануїтету (annuiti metod) передбачає, що суму річних амортизаційних відрахувань розраховують за формулою:

АВ = (СО – ТООЛВ) / ТВОА, (1.11)

де АВ – амортизаційні відрахування;

СО – собівартість об’єкта;

ТООЛВ – теперішня оцінка очікуваної ліквідаційної вартості;

ТВОА – теперішня вартість одиниці ануїтету.

Метод одиниць продукції (units ofproduction method) Здійснюється на основі сумарного виробітку об’єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготовленої продукції, відпрацьованих годин). Норму амортизації розраховують на одиницю діяльності за формулою:

НА = (СО – ЛВ) / РОД, (1.12)

де НА – норма амортизації;

ЛВ – ліквідаційна вартість об’єкта;

РОД – розрахунковий обсяг діяльності (виробництва).

Відмінності, які мають місце між МСФЗ та П(С)БО по суті, можна звести до такого.

У міжнародній практиці термін "необоротні активи" не вживають, відсутнє поняття "основні засоби". Тому ці неузгодженості доцільно усунути при доопрацювання П(С)БО. Термін "необоротні активи" є невдалим, оскільки необоротні активи на підприємстві відсутні взагалі. Усі активи беруть участь у куругообороті капіталу, вирізняючись у цьому плані лише участю у кількості його оборотів. Таким чином, поняття "довгострокові активи" є точнішим з боку економічного змісту.

Термін "довгострокові активи" дає змогу диференціювати активи так, як це зроблено в МСФЗ: власність, будівлі, устаткування, нематеріальні активи. Очевидність такої зміни стала зрозумілою після ухвалення П(С)БО 30 "Біологічні активи". У цьому стандарті введено нове поняття "довгострокові біологічні активи". Фактично це виділення окремої групи активів, які перебувають в обороті більше одного року за відсутності П(С)БО 30 вони належали до основних засобів. З метою дотримання єдиних підходів до класифікації активів і визначення бухгалтерської та фінансової термінології у вітчизняній науці й практиці відповідно до МСФЗ таку зміну доцільно внести.

Наступна відмінність стосується також термінології. У П(С)БО 7 знос основних засобів визначається як сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання. Цим визначенням повністю ототожнюється поняття амортизації та зносу, хоча міжнародна практика свідчить про інше. МСФЗ висвітлюють ці поняття лише з технічного боку – їх розрахунку та способу відшкодування вкладеного у довгострокові активи капіталу. Змістовний аспект зносу та амортизації з позицій економічної суті у МСФЗ не розкривається, хоч він враховується про формулюванні тексту стандартів.

Отже, амортизація, методи її нарахування – об’єкт досліджень у наукових працях зарубіжних вчених.

Українські науковці – не виняток. Так, Л.В. Городянська зазначає: "Амортизація основних засобів як складова фінансових ресурсів підприємства виконує дві основні узагальнюючі функції: податкову (фіскальну), що передбачає виведення з оподаткування витрат на придбання основних засобів, та економічну, яка полягає у перетворенні необоротних активів в оборотні внаслідок нарахування амортизації" [16, 104].

Амортизація – елемент витрат звітного періоду, тобто засіб відшкодування вкладеного раніше капіталу, джерело майбутніх капітальних інвестицій, і, як наслідок, - складова фінансової політики підприємства. Це сучасний "статус" амортизації в науці і нормативному забезпеченні ведення бухгалтерського обліку.

Знос та амортизація поняття не тотожні на користь цієї думки можуть слугувати такі аргументи: по перше, знос як втрата вартості об’єктів на завжди пов’язаний з їх використанням у процесі виробництва, тобто їхньою амортизацією. Наприклад, фізичний знос як втрата споживчої вартості основних засобів може відбуватися під впливом чинника часу навіть при їх зберіганні; або моральний знос, який взагалі не пов’язаний з процесом безпосереднього використання; по-друге, знос як зворотний бік амортизації відображає процес споживання капіталу і в результаті цього зменшення його вартості. Таке розуміння зносу закладено в сучасній структурі балансу, в якому активи відображаються за їхньою нетто-вартістю (за вирахуванням суми нарахованого зносу). На цій ідеї була заснована методика відображення зносу в бухгалтерському обліку за радянських часів; по-третє, методологічні засади відображення зміни корисності активів у бухгалтерському обліку відповідно до МСФЗ та П(С)БО спрямовані саме на коригування суми зносу, що зумовлено економічною сутністю зносу як втрати вартості активів.

З вищенаведеного випливає, що нарахування зносу довгострокових активів – це спосіб регулювання їхньої історичної вартості з метою підвищення релевантності показників фінансової звітності.

На заперечення такого висновку можна зауважити, що сума зносу дорівнює сумі нарахованої амортизації. Амортизація може розраховуватися різними методами. За одних і тих самих економічних умов сума амортизації, розрахована різними методами, відрізнятиметься, а отже, відрізнятиметься сума зносу. Однак і МСФЗ і П(С)БО визначають актив як такий, що має певні економічні вигоди, тобто здатність генерування доходу. Чим більша сума нарахованої амортизації, тим більше спожиті вигоди активу, тим більша сума нарахованого зносу. З цього приводу В.В. Качалін зазначає: "Кожний метод амортизації заснований на принципі відповідності доходів та витрат на їх отримання, а саме фактичних витрат на придбання активу (кожна витрата здійснюється одноразово, тобто один раз сплачується власне вартість основного засобу, один раз – доставка, один раз – встановлення тощо) та періодично (тобто протягом кількох облікових періодів) отримуваних за допомогою цього основного засобу доходів" [30, 415]. Така думка підкреслює взаємопов’язаність у вартісному виразі величини зносу та амортизації за наявності їхньої змістовної відмінності.

Підхід до зносу і амортизації як до різних економічних явищ, хоча й тісно пов’язаних між собою, має важливе значення ще й для обґрунтування амортизації як джерела фінансування відтворення необоротних активів. Очевидно, що ототожнення понять зносу й амортизації перекреслює таку можливість. Так, С.Ф. Голов повністю заперечує ідею створення амортизаційного фонду як джерела фінансування капітальних інвестицій, спираючись на витратну концепцію розуміння цих процесів. Він вважає амортизаційний фонд "сумою грошових коштів, що є на підприємстві, для відтворення основних засобів" [12, 7]. М.Г. Чумаченко, дискутуючи з С.Ф. Головим, доводить протилежне. Зокрема він стверджує, що "амортизаційні відрахування – важливе джерело інвестицій в оновлення основних засобів підприємства; витратна концепція амортизації є необґрунтованою і не викликає з економічної суті амортизаційних відрахувань; акумулювання коштів амортизаційних відрахувань на окремому рахунку в банку є необов’язковим" [39, 5].

Акумулювання грошових ресурсів амортизаційних відрахувань на окремому рахунку в банку вимагає відображення на пасивному рахунку формування відповідного джерела фінансових ресурсів на відтворення основних засобів. А то за відсутності такого джерела в пасиві балансу відображення виокремлено суми коштів в в активі не буде релевантним з позиції користувача фінансової звітності. З іншого боку, депонування грошей, призначених для капітальних інвестицій, призведе до заморожування оборотних коштів.

Варіантом розв’язання проблеми обліку зносу та амортизації могло б бути повернення методики часів Радянського Союзу. З цією метою логічно відображати створення та використання амортизаційного фонду у структурі додаткового капіталу. Водночас такий підхід потребує введення кореспонденції рахунків зносу і статутного капіталу, що неможливо за сучасної концепції обліку статутного капіталу. Введення за балансового рахунка "Амортизаційний фонд" є певним виходом із ситуації, проте небездоганним. Недоліком цієї ідеї є те, що за балансовий облік не розв’язує проблеми інформаційного забезпечення контролю формування та використання амортизаційного фонду. Фактично амортизаційний фонд як джерело фінансування капітальних інвестицій є складовою власного капіталу, створеною у процесі провадження діяльності.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Облік податку на прибуток та ПДВ

    Курсовая работа >> Финансовые науки
    ... податку; суму амортизаційних відрахувань. Скоригований валовий дох ... – 608 с. Войнаренко М., Пухальська Г. Податковий облік і аудит. – К.: Академія, 2009. – 376 с. ... 448 с. 8 Войнаренко М., Пухальська Г. Податковий облік і аудит. – К.: Академія, 2009. – 376 с. ...
  2. Облік і аудит доходів і витрат підприємства

    Дипломная работа >> Бухгалтерский учет и аудит
    ... активів» ведеться облік сум нарахованої амортизації нематеріальних активів. Таблиця 2.8 Облік амортизаційних відрахувань ФОП „Ганжа ... і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит.- 2006.- № 9.- C.3-6. Бодюк А. В. Методологічні та ...
  3. Облік і аудит витрат на виробництво продукції (1)

    Дипломная работа >> Астрономия
    ... проблем залишаються невирішеними. Облік і аудит виробництва і калькулювання собі ... зміна суми амортизаційних відрахувань, Ап і Аб - сума амортизаційних відрахувань у плановано­му і ... місце посідає бухгалтерський облік і аудит в деревообробній промисловості. В ...
  4. Амортизація

    Научная работа >> Экономика
    ... 2.1. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань 17 2.2. Облік амортизації і зносу основних засобів 20 ... , від 25.11.2002р. №989 // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002. - №12. – с. 33-36. 3. Азаренкова ...
  5. Облік і аналіз витрат основної діяльності Дніпропетровської дистанції колії

    Дипломная работа >> Транспорт
    ... дручнику для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів авторів Бутинця ... навпаки; зміна питомої ваги амортизаційних відрахувань – характеризує зміни техні ... вищих навчальних заходів спеціальності “Облік і аудит”– Житомир: ПП “Рута”, 2003. ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019781589508057