Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Реферат
«Депрессия (от латинского слова depressio - подавление) - это психологическое расстройство, которое характеризуется пониженным настроением (гипотимией...полностью>>
Психология->Реферат
Особенности клиники эндогенной депрессии у больных пожилого возраста изучены несравненно лучше, чем у детей Еще Е Kraepelin (1904) отметил, что ее отл...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Слово «депрессия» употребляют в разных смыслах - в научном, общежитейском и литературном В последних двух случаях депрессией чаще всего именуют то, чт...полностью>>
Психология->Реферат
В настоящее время особенно актуальными среди расстройств личности являются депрессивные состояния, как наиболее распространенный тип психической патол...полностью>>

Главная > Реферат >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Поняття мотивації поведінки, її місце в суб’єктивній стороні складу злочину та у механізмі індивідуальної злочинної поведінки

Проблема мотивації є однією з ключових у соціально-психологічній характеристиці будь-якої людської діяльності. Вона знаходиться на стику багатьох наук, серед яких психологія, соціологія, філософія, право та інші. Така багатоаспектність робить вказану проблему надзвичайно складною, комплексною і разом із тим перспективною.

Не дивлячись на численні праці з мотивації людської поведінки, в літературі зазначається, що загальна теорія мотивації ще недостатньо розроблена й єдиної її концепції не створено, не вироблено всеосяжної теорії мотивації поведінки та діяльності людини [8, с.3-4]. Проте мотиваційна сфера є важливою ознакою, за допомогою якої можна зрозуміти справжній характер правомірної чи протиправної поведінки [9, с. 24], тому основний інтерес у контексті нашого дослідження представляє порівняння та співставлення суспільно корисної мотивації як злочинної, так і правомірної поведінки, з’ясування їх ознак, ролі та місця у запобіганні злочинним проявам тощо. Мотивація є одним із основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил поведінки та діяльності людини.

Людина як соціальна істота формує і спрямовує своє відношення до оточуючого середовища у процесі засвоєння системи соціальних цінностей, накопичення життєвого досвіду. Процес інтерналізації соціальних цінностей складається з декількох основних стадій – знання, визнання, переконання та спонукання [13, с.76-77].

Знання, які отримує особистість у процесі взаємодії із оточуючим середовищем самі по собі не здатні у повній мірі стати орієнтиром у поведінці. Вони мають бути сприйняті свідомістю та засвоєні.

Тому важливою є стадія, на якій будується соціально-ціннісна орієнтація особистості, яка є «відношенням, яке склалося щодо впливу об’єктивної системи соціальних цінностей – матеріальних та духовних, бажаних та необхідних» [1, с. 7].

Важливе значення для формування соціально-ціннісної орієнтації особистості мають потреби, які виступають джерелом активності та виникнення мотиву.

Шляхом усвідомлення потреб та надання їм соціальної спрямованості відбувається побудова програми майбутньої поведінки. Особливого значення на цій стадії набуває вплив норм моралі на свідомість особи та на вказане програмування майбутніх поведінкових актів. Наступною стадією процесу засвоєння соціальних цінностей є вироблення переконань, які сприяють перетворенню соціально-ціннісної орієнтації у поведінку. На цій стадії формується усвідомлена готовність діяти відповідно до поставлених та усвідомлених цілей і задач, реагувати у певній формі на соціальну дійсність. В літературі попередня готовність до діяльності отримала назву соціальної установки [3, с. 79].

Завершується процес засвоєння соціальних цінностей переходом від переконань до спонукань, які полягають у формуванні в особи готовності до діяльності. Таким чином, процес засвоєння соціальних цінностей передбачає ряд етапів, результатом якого є формування у особи соціально-ціннісних установок, які безпосередньо впливають на визначення та характеристику мотивації подальшої діяльності, з приводу чого слушно зазначає В.Г. Асєєв, що мотивація поведінки принципово неможлива поза межами емоційно-ціннісної сфери [4, с. 21].

Стосовно формування особистості злочинця Є.К. Ігошев зазначає, що це не є простою сумою тих чи інших негативних якостей, які найбільш розповсюджені серед осіб, які вчинили злочин. Мова йде про найбільш імовірні для суспільно небезпечної особистості особливості духовного світу, форми їх виявлення у протиправній поведінці, а також фактори, що формують ці особливості [8, с. 11]. Поряд із цим учений пише, що мотиваційна сфера може виступати в якості показника ступеня ефективності кримінально-правових та інших норм [5, с.62]. Із цією думкою варто погодитись, оскільки, виходячи із психологічних особливостей формування мотивації, особа, отримуючи знання про кримінально-правові заборони та усвідомлюючи їх, зіставляє із власними морально-ціннісними орієнтаціями. Якщо вони не суперечать одне одному, ймовірно можна припустити, що особа не вчинюватиме злочин, оскільки рівень заборон, передбачених кримінально-правовими нормами, відповідає рівню морально-ціннісних заборон, які входять безпосередньо до структури його особистості.

Мотивація є фактом поведінки, який безпосередньо не спостерігається, що, однак, не означає її нереальність. Психічні факти й процеси існують реально поряд із фізичними діями та її речовими елементами. Так, мотивація злочинної поведінки, яка є невидимою, є не менш реальною, ніж, наприклад, сліди, знаряддя або результати злочину, які безпосередньо сприймаються через органи чуття 10, с. 40. Вперше термін «мотивація» було запропоновано А. Шопенгауером у його статті «Чотири принципи достатньої причини», після чого він став вживатися для пояснення причин поведінки 15.

Психологічний словник містить визначення мотивації (лат. motivatio) як системи внутрішніх факторів, які викликають та спрямовують орієнтовану на досягнення цілі поведінку людини 13, с. 221, її також визначають як сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності та надають цій діяльності спрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей 6.

Схоже визначення містить навчальний посібник з мотивації, зокрема там вона розглядається як сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей. Це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини 7, с. 121.

Є думка про мотивацію як сукупність, систему мотивів, які спонукають до дії та її регулюють [8, с. 111-112]. У той же час паралельно деякі дослідники схильні розглядати мотивацію як процес формування та виникнення мотиву [18, с. 39-40], [8, с. 74], як систему факторів, які детермінують поведінку (потреби, мотиви, наміри, цілі, прагнення, інтереси); характеристику процесу, який підтримує поведінкову активність на певному рівні 9, с.24.

С.О. Тарарухін вважає, що мотивація злочину вживається в двох значеннях: як внутрішній процес виникнення мотиву злочину в результаті взаємодії особистості з оточуючим середовищем та результат формування мотиву злочину [12, с.151]. З таким підходом необхідно погодитись, оскільки він не суперечить психологічному визначенню поняття мотивації [14, с.84].

На думку О.М. Подільчак, мотивацію злочинної поведінки слід розглядати як процес виникнення мотиву на ґрунті актуалізованої потреби, його оформлення й розвитку, вибору протиправного шляху, активації та коригування злочинної діяльності, спрямованої на досягнення поставленої мети 13, с. 7. Із таким визначенням не погоджується А.П. Закалюк, зазначаючи, що мотивація – це психічна діяльність, предметом якої є мотиви: їх виникнення, формування, реалізація у намірі та рішенні вчинити злочин, тому вона не охоплює весь механізм вчинення і не можна відносити до неї виконання прийнятого рішення, його контроль, корекцію діянь, аналіз наслідків, що настали після злочину [5, с. 291]. Проте мотивація вчинення певного злочину очевидно може поширюватися на всі етапи його вчинення – на поведінку до, під час та після здійснення відповідних дій. На нашу думку, представляється не доцільним взагалі розглядати мотивацію у якості процесу, як це роблять зазначені автори, оскільки процесом може бути відповідне формування або стимулювання мотивації, яка сама по собі є саме психологічним підсумком або результатом, який обумовлює будь-яку діяльність. А.П. Закалюк визначаючи поняття мотивації з одного боку визнає її особистісним феноменом, а з другого розглядає цей феномен як процес формування, розвитку і становлення особистої психологічної готовності та мотивів діяльності певної спрямованості та соціальної значущості [5, с.293]. Тобто, на нашу думку, автор дає визначення процесу формування мотивації, а не їй самій. На відміну від вказаних вище авторів Г.М. Дашковська розглядає мотивацію злочинної діяльності як цілісну систему взаємопов’язаних між собою елементів, що дають кримінологічну інформацію про суб’єкта злочинної діяльності й інших елементів системи злочину, базуючись на вивченні мотиво- та цілеутворюючих процесів [4, с.22]. Аналізуючи запропоноване визначення виникає питання про те, які саме елементи є складовими мотивації як результативного психологічного стану особи. Враховуючи положення науки кримінального права про суб’єктивну сторону злочину та зміст будь-якої внутрішньої психологічної діяльності нам представляється доцільним визнати такими елементами мотив та мету певної діяльності. М. Туркот визначає мотив і мету як відображення внутрішньої, суб’єктивної сторони діяння, які виказують свідоме ставлення особи до цінностей суспільства, які охороняються державою. Крім того, на його думу, мотив відображає рівень антисоціальної ураженості особи, глибину та ступінь її антигромадської спрямованості [19, с. 41].

У психологічній, соціологічній та правовій літературі існують різноманітні визначення мотиву і мотивації поведінки і діяльності, які переважно є суперечливими та наповненими різним змістом. Зокрема, мотиви розуміються як усвідомлені, притаманні особистості спонуки поведінки й діяльності, які виникають при найвищій формі відображення потреб; те об’єктивне, в чому потреба конкретизується в даних умовах і на що спрямовується діяльність, як те, що її спонукає; предмети і явища зовнішнього світу … як рушії поведінки, як її спонукачі, які породжують в людині певні спонуки до дії; це сила, яка спонукає людину до постановки мети, нарешті, до дії для досягнення цієї мети 9, с. 45-47. Можна зустріти і досить розширене тлумачення мотиву – це матеріальний або ідеальний предмет, який спонукає і спрямовує на себе діяльність або вчинок і заради якого вони здійснюються 1, с. 82. Мотиви – те, що спонукає діяльність людини, заради чого вона здійснюється. Те, що спонукає і направляє діяльність людини. Мотив – предмет, який, відповідаючи актуальній потребі, тобто будучи засобом її задоволення, організує і певним чином спрямовує поведінку 5, с. 38-39. На нашу думку мотивом як злочинної так і суспільно корисної діяльності є внутрішнє спонукання, в основі якого лежить відповідна потреба, а мета діяльності визначається тим, що саме – яку цінність або благо людина обрала для задоволення відповідної потреби.

Ми підтримуємо позицією А.Ф. Зелінського, який заперечує проти класифікації потреб, що існує в літературі:

  • нормальні потреби, які відповідають характерному для відповідного суспільства образу життєдіяльності;

  • деформована система потреб, у якій одні потреби є більш розвиненими за рахунок інших;

  • спотворені потреби, задоволення яких суперечить розвитку особистості та інтересам суспільства, зазначаючи, що в основі деформованих та спотворених потреб неважко побачити первинні, нормальні потреби у фізичному та духовному комфорті, у самовизнанні, соціальному статусі. На його думку, потреби як умови, які об’єктивно необхідні для існування і розвитку особистості, не можуть бути антигромадськими [5, с. 59]. Вони набувають такої властивості у разі, якщо спосіб задоволення актуальної потреби є забороненим кримінальним законом [3, с. 50]. І в юридичній психології домінуючою вже стала думка про те, що мотиви самі по собі нейтральні щодо злочинної поведінки. Злочинними можуть бути лише засоби їх реалізації 7, 138.

Класифікація потреб на суспільно корисні та суспільно шкідливі ще має місце: деформовані (викривлені, антисоціальні) потреби зумовлюють і деформовані мотиви, серед яких особливе місце посідають ті, які спрямовані на задоволення потреби в алкоголі та наркотиках.

Між тим, як слушно зауважує Л.І. Казміренко, при користуванні такими класифікаціями виникає низка запитань, що потребують відповіді: 1) що таке «нормальна система особистих потреб» у суспільстві перехідного періоду, яким є Україна, хто визначає цю норму і хто є її носієм? Нормальна тема потреб у вчителя або лікаря, які працюють за мізерні гроші державних установах, чи у вчителя або лікаря, які мають приватну практику і одержують на декілька порядків більше? Зрозуміло, що нормальна система потреб – це певний абстракт, до того ж ідеологізований; 2) «деформовані потреби» – такі, що задовольняються за рахунок інших. Учений наводить такі приклади: молодий науковець має гроші, але недоїдає (інколи йому просто ніколи поїсти) заради досягнення якоїсь вищої мети; батьки-пенсіонери віддають усі свої маленькі гроші сину, який вчиться у великому місті, а самі практично голодують. Факт задоволення одних потреб за рахунок інших наявних в обох випадках, але їх деформація відсутня; 3) «викривлені потреби» – найбільш ймовірно, протиприродні, такі, що пригнічують розвиток особистості. Дійсно, багатьом злочинцям притаманні вищезазначені аморальні пристрасті, але при їх більш детальному аналізі завжди з'ясовується, що вони «виростають» із первісних, цілком нормальних потреб у фізичному та духовному комфорті, в самоствердженні, соціальному статусі тощо 6, с. 74-75.

На думку А.Ф. Зелінського, джерелом мотивоутворення може стати актуальна потреба, задоволення якої здійснюється у результаті певного способу дій. Вибір злочинного способу дії є джерелом виникнення кримінального мотиву. Тільки після того, як актуальна потреба конкретизувалась у виборі способу поведінки, можна говорити про виникнення мотиву 3, с. 64]. Подібну точку зору знаходимо у В.С. Медведєва, який, досліджуючи кримінальну психологію, під мотивацією розуміє різною мірою усвідомлене особою спонукання до певної активності. Автор зазначає, що мотив як спонукання не може бути гарним або поганим, соціально прийнятним або неприйнятним, і про його кримінальне забарвлення можна вести мову ймовірно від моменту виникнення мети і достовірно – від моменту вибору способу її досягнення [5, с. 41].

Л.І. Казмиренко пише, що мотив, у тому числі – мотив вчинення злочину, нейтральний щодо його соціальності (антисоціальності). Один і той же мотив залежно від ситуації та особливостей особи може спонукати правомірну або ж неправомірну поведінку, а так звані «злочинні» мотиви — суть модифікація загальнолюдських мотивів, коли досягнення мети реалізується за рахунок використання протиправних засобів. Немає мотивів, які призводили б тільки до законослухняної чи тільки до протиправної поведінки. Мотив набуває певного криміногенного звучання ретроспективно, коли ми аналізуємо результати вчинків (поведінки) особи, причому з ним самим у процесі цілепокладання не відбувається ніяких трансформацій. Він призводить до злочину (а не до якогось іншого варіанту задоволення потреби), коли мета набуває сенсу антисуспільної та обираються антисуспільні засоби її досягнення 6, с. 73.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Механізм реалізації державної політики зайнятості на регіональному рівні на прикладі Харківського

    Дипломная работа >> Государство и право
    ... механізм регулювання процесів зайнятості на загальнодержавному та регіональному рівнях. Поступово в цьому механізм ... поведінки ... сце робітника, четвертий — посаду службовця, решту складали ... та виконавчий орган об'єднують одним поняттямсуб ... та індивідуального ...
  2. Соціальні дослідження економічної свідомості поведінки у 90-х роках

    Реферат >> Психология
    ... ї поведінки в суспільстві важливими є обидві складові. Якщо ... поведінки суб'єктів, що прагнуть вигод. Універсальною мотивацією суб'єктів економічної поведінки ... суб’єктивних механізмів. Вчені-психологи виокремлюють масову, групову та індивідуальну форми ...
  3. Особливості прояву агресивної і конфліктної поведінки в підлітковому віці

    Дипломная работа >> Психология
    ... індивідуальний ... поведінки та діяльності підлітка Е. Штерн використовував поняття ... механізм формування його як суб’єкта цієї діяльності. 8  Вивчення самооцінки ... суб’єктивні ... мотивацій", посилення діагностичних процесів мотивації, активізація процесів мотивац ...
  4. Допомога сім`ї та дитині у подоланні девіантної поведінки в практиці роботи шкіл

    Курсовая работа >> Психология
    ... склад злочину ... захисних механізмів ... сторонніх. При індивідуальних бесідах необхідно дотримувати головного правила: зміст індивідуально ... змістом: I. Інформація про батьків. П.І.Б Вік Освіта Місце ... третьокласник? Правила поведінки в громадських ... 'єктивні і субктивні ...
  5. Дослідження пам'яті у підлітків

    Курсовая работа >> Психология
    ... механізми поведінки ... стороною ... ндивідуальний об'єм короткочасної пам'яті. Цей механізм ... ндивідуальні відмінності в продуктивності запам'ятовування безглуздих склад ... злочинні ... Арямова та ін. Узагальнюючи ... місце пер ... субктивною ... зміни торкаються мотивації. У зм ... поняттям ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017540454864502