Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Курсовая работа
Психология (греч - душа и логос - слово, знание, дословно - душесловие, знание о человеческой душе) - наука о закономерностях развития и функционирова...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Проведение реформы, отсутствие стабильности, национальных идей, дали свои негативные результаты В сознании людей происходят значительные изменения Есл...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Данная работа посвящена одной из важнейших проблем нашего времени Изучение причин подростковой преступности, которая была всегда актуальной, в настоящ...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Актуальність роботи визначається пильною увагою сучасної лінгвістики й логіки до специфіки даного поняття У лінгвістичних роботах останнього часу поня...полностью>>

Главная > Конспект >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Лекція 13. Лідерство і керівництво в малих групах

13.1 Соціальна влада в групі

13.2 Феномен лідерства та основні підходи до його вивчення

13.3 Види лідерства в малих групах

13.1 Соціальна влада в групі

Структура соціальної влади в малій групі – це система взаємного розташування членів групи в залежності від їх здатності здійснювати вплив в групі.

Соціальна влада в групі, яка реалізується через потенційне чи актуальне право на впливові дії з боку певних членів групи, може здійснюватися в різних формах, серед яких найбільш дослідженими є феномени лідерства і керівництва. Обидва феномени є проявами процесу впливу, але мають різну природу: керівництво – вплив соціально зафіксованої формальної природи, а лідерство – психологічний вплив одного члена групи на інших всередині групи, що виникає спонтанно.

Група є надзвичайно складним організмом, активність якого розгортається одночасно у багатьох напрямках. Тому необхідні особливі зусилля по збереженню цілісності групи, об’єднання індивідуальних активностей в єдине ціле.

Лідерство в групі – це процес міжособистісного впливу, який формується і визначається цілями групи, цінностями і нормами, які в ній сформувалися. Лідером приймається і визначається той, чиї установки і орієнтації стають референтними (тобто вихідними еталонами) для всіх або більшості членів групи в оцінці ними значущих аспектів її життєдіяльності.

13.2 Феномен лідерства та основні підходи до його вивчення

Феномен лідерства приваблює увагу дослідників, перш за все, виключною практичною значущістю проблеми з точки зору підвищення ефективності управління в різних сферах суспільного життя.

Лідерство в малій групі – це феномен впливової дії або впливу індивіда на думки, оцінки, відношення і поведінку групи в цілому або окремих її членів.

Лідерство засновано на особистісних якостях лідера і соціально-психологічних стосунках, що складаються в групі. Тому лідерство як явище, засноване на соціально-психологічних механізмах, слід відрізняти від керівництва, в основі якого лежить використання економічних, організаційних і командно-адміністративних методів впливу.

Керівник - особа, на яку офіційно покладені функції управління групою і організація її діяльності; несе юридичну відповідальність за функціонування групи перед інстанцією, що призначила його, і має в своєму розпорядженні строго певні можливості санкціонування — покарання і заохочення підлеглих для впливу на їх активність.

Визначний принцип лідерства – це визнання за людиною здатності розуміти інтереси інших людей і керувати ними у відповідності до цих інтересів.

Феномен лідерства визначається взаємодією ряду чинників, серед яких основними є:

  • психологічні характеристики самого лідера;

  • соціально-психологічні характеристики членів малої групи;

  • особливості ситуації, в якій знаходиться група;

  • характер вирішуваних задач.

Лідерство стало предметом досліджень на початку ХХ ст., коли вперше стали вивчати керівництво. Проте лише в період між 1930 і 1950 рр. вперше було здійснено вивчення лідерства у великих масштабах і на систематичній основі.

Існуючі теорії лідерства намагаються виявити і передбачити які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними і чому. Найбільш цікавими є підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства, розроблені в біхевіористському напрямку. Це підхід з позиції особистісних якостей, поведінковий підхід і ситуативний підхід.

Підхід з позиції особистісних якостей

Є найбільш раннім дослідженням, яке ставило за мету виявити властивості та особистісні характеристики ефективних керівників. Згідно цієї теорії (яка відома також як „теорія великих людей”), кращі з керівників мають певний набір спільних для всіх особистісних якостей. Зокрема, до таких властивостей відноситься рівень інтелекту і знання, вражаюча зовнішність, чесність, здоровий глузд, соціальна і економічна освіта, високий ступінь впевненості в собі.

В 1948 р. Стогділл здійснив комплексний огляд досліджень в галузі лідерства, який дав йому змогу зробити висновок, що в різних ситуаціях вимагаються різні здібності і якості, тому „структура особистісних якостей керівника має співвідноситися з особистісними якостями, діяльністю і задачами його підлеглих”.

Поведінковий підхід

Поведінковий підхід створив основу для класифікації ситів керівництва або стилів поведінки. Це стало вагомим вкладом і корисним інструментом розуміння складностей лідерства.

Розчарування в підході з позиції особистісних якостей привело до зосередження уваги на поведінці керівника.

Згідно поведінковому підходу до лідерства, ефективність визначається не особистісними якостями керівника, а, швидше, його манерою поводження по відношенню до членів групи. Така поведінка керівника визначається бажанням стимулювати індивідів на досягнення цілей групи.

Головний недолік цього підходу полягав в тенденції виходити із положення, що існує якийсь один оптимальний стиль керівництва. тому більш пізні науковці біхевіористського напрямку визнають, що „оптимальний” стиль лідерства змінюється в залежності від ситуації.

Ситуативний підхід

Хоча попередні підходи не змогли виявити логічне співвідношення між особистісними якостями чи поведінкою керівника і його ефективністю, це не означає, що вони не мають значення для лідерства. Навпаки, вони є суттєвими компонентами успіху. Проте, більш пізні дослідження показали, що в ефективності лідерства вирішальну роль можуть відігравати додаткові фактори:

  • потреби і особистісні якості підлеглих;

  • характер завдання;

  • вимоги і впливи середовища;

  • інформація, що є у керівника.

Тому сучасна теорія лідерства спирається на ситуативний підхід. Результати досліджень показують, що аналогічно тому як різні ситуації вимагають різних організаційних структур, так мають обиратися і різні стилі керівництва – в залежності від характеру конкретної ситуації. Це означає, що лідер повинен вміти поводити себе по-різному в різних ситуаціях.

13.3 Види лідерства в малих групах

Тип лідерства пов'язаний з:

  • природою суспільного ладу;

  • характером групи;

  • конкретною ситуацією.

Оскільки лідерство тісно пов’язане з вирішенням тих чи інших групових завдань, його можна типологізувати у відповідності з видами групових діяльностей. В груповій діяльності інструментального виду (спрямованої на виконання групою її функцій, заради яких вона була створена), лідерство має метою забезпечення управління групою в процесі вирішення її цільових завдань. В груповій діяльності експресивного виду (спрямованої на підтримку групи як єдиного цілого, її подальший розвиток і згуртування), роль лідерства полягає в забезпеченні позитивного внутрішнього клімату групи, її стабільності.

В рамках дослідження лідерства в малих групах розрізняють формальне (на основі призначення, статусу керівника) лідерство і неформальне (на основі особистого впливу). Ці типи лідерства або доповнюють одне одного (в особі авторитетного керівника), або вступають в протиріччя, що веде до зниження ефективності групи.

За стилем керівництва розрізняють авторитарне лідерство (будується на одноосібному управлінні діяльністю групи), демократичне (залучає до керівництва членів групи) і анархічне (або ліберальне, коли група залишається напризволяще). В різних типах груп різні типи лідерства можуть виявитися ефективними в різнім ступені.

В залежності від впливу на команду можна виділити позитивних (конструктивних) і негативних (деструктивних) лідерів.

Лекція 14. Великі соціальні групи

14.1 Зміст і структура психології великої соціальної групи

14.2 Дослідження психології великих груп

14.3 Загальна характеристика і типи стихійних груп

14.4 Маніпуляція свідомістю і поведінкою людей в натовпі

14.1 Зміст і структура психології великої соціальної групи

З погляду соціальної психології дослідження характеристик великих соціальних груп наштовхується на цілу низку труднощів (перш за все маються на увазі дослідження великих організованих, стійких соціальних груп). Багатство методик вивчення різних процесів в малих групах часто контрастує з відсутністю подібних методик для дослідження, наприклад, психологічного вигляду класів, націй і інших груп такого роду (звідси походить переконання, що область психології великих груп взагалі не піддається науковому аналізу).

Разом з тим психологія великих соціальних груп є важливою частиною соціальної психології. Адже якими б не були великими роль малих груп і безпосереднього міжособистісного спілкування в процесах формування особистості, самі по собі ці групи не створюють історично конкретних соціальних норм, цінностей, установок, потреб. Всі ці та інші змістовні елементи суспільної психології виникають на основі історичного досвіду, перш за все, великих груп, що узагальнений знаковими, культурними і ідеологічними системами. Тому соціально-психологічний аналіз великих груп можна розглядати як "ключ" до пізнання змісту психіки індивіда.

Отже, що ж таке "велика соціальна група"?

"Великі" в кількісному відношенні утворення людей розділяються на два види:

  • випадково, стихійно виниклі, достатньо короткочасно існуючі спільності, куди відносяться натовп, публіка, аудиторія;

  • соціальні групи, тобто групи, що склалися в ході історичного розвитку суспільства, ті, які займають певне місце в системі суспільних відносин кожного конкретного типу суспільства і тому довготривалі, стійкі в своєму існуванні (до них слід віднести, перш за все, соціальні класи, різні етнічні групи (як їх головний різновид - нації), професійні групи, статевовікові групи (з цієї точки зору як група можуть бути розглянуті, наприклад, молодь, жінки, літні люди тощо).

З погляду соціально-психологічного аналізу існують відмінності, які відрізняють великі групи від малих. У великих групах існують специфічні регулятори соціальної поведінки, яких немає в малих групах: вдачі, звичаї і традиції.

Розглянуті в єдності особливості життєвої позиції груп разом із специфічними регуляторами поведінки дають таку важливу характеристику, як спосіб життя групи. У соціально-психологічному плані дослідження способу життя припускає вивчення особливих форм спілкування, особливого типу контактів, що складаються між людьми. В рамках певного способу життя набувають особливого значення інтереси, цінності, потреби. Не останню роль в психологічній характеристиці названих великих груп виконує часто наявність специфічної мови. Для етнічних груп — це звичайна характеристика, для інших груп "мова" може виступати як певний жаргон, наприклад, властивий професійним групам, такій віковій групі, як молодь.

Друге методологічне питання: яка структура психології великих соціальних груп?

Структура психології великої соціальної групи включає цілу низку елементів. У широкому значенні це — різні психічні властивості, психічні процеси і психічні стани, подібно тому як цими ж елементами володіє психіка окремої людини. У вітчизняній соціальній психології зроблені спроби визначити точніше елементи цієї структури. Майже всі дослідники (Г.Г.Ділігенський, А.І.Горячева, Ю.В.Бромлей і ін.) виділяють дві позначені складові частини в її змісті:

  • психічний склад як більш стійке утворення (до якого можуть бути віднесені соціальний або національний характер, вдачі, звичаї, традиції, смаки)

  • емоційна сфера як більш рухоме динамічне утворення (у яке входять потреби, інтереси, настрої).

Кожний з цих елементів повинен стати предметом спеціального соціально-психологічного аналізу.

Третя проблема - це проблема співвідношення психологічних характеристик великої групи і свідомості кожної окремої особистості, що входить в неї. У найзагальнішому вигляді ця проблема розв'язується так: психологічні характеристики групи є тим типовим, що притаманне всім індивідам, і, отже, зовсім не сумою рис, властивих кожній особистості.

Певну відповідь на це питання можна знайти у Л.С.Виготського в його міркуваннях про співвідношення "соціальної" і "колективної" психології. Як відомо, терміном "соціальна психологія" Виготській позначав психологію, що досліджує соціальну обумовленість психіки окремої людини. "Колективна" ж психологія, в його розумінні, приблизно співпадає з тим, що сьогодні називається соціальною психологією.

Отже співвідношення "психології групи" і "психології" окремих її членів полягає в тому, що психологія групи є тим загальним (типовим), що властиве в тій чи іншій мірі всім представникам даної групи, породжене загальними умовами існування. Це типове є не однаковим для всіх, а загальним.

14.2 Дослідження психології великих груп

Істотний внесок в дослідження психології великих соціальних груп внесений концепцією "соціальних уявлень", розробленою у французькій психологічній школі (С.Московичі). Вона значною мірою претендує на те, щоб запропонувати одночасно і метод дослідження великих груп. Під соціальним уявленням в цій концепції розуміється буденне уявлення якої-небудь групи про ті або інші соціальні явища, тобто спосіб інтерпретації і осмислення повсякденної реальності. За допомогою соціальних уявлень кожна група будує певний образ соціального світу, його інститутів, влади, законів, норм. Соціальні уявлення - інструмент групового соціального пізнання (а не індивідуального), оскільки "уявлення" виробляються на основі досвіду, діяльності групи, апелюючи до житейських міркувань, що почерпнуті в цьому досвіді.

По суті через аналіз соціальних уявлень різних великих груп пізнається їх психологічний вигляд.

Механізм зв'язку групи і виробленого нею соціального уявлення представляється у такому вигляді: група фіксує деякі аспекти соціальної дійсності, впливає на їх оцінку, використовує далі своє уявлення про соціальне явище у виробленні ставлення до нього. З другого боку, вже створене групою соціальне уявлення сприяє інтеграції групи, як би "виховуючи" свідомість її членів, доводячи до них типові, звичні інтерпретації подій, тобто сприяючи формуванню групової ідентичності. Соціальні уявлення, породжені групою, достатньо довготривалі, вони можуть передаватися з покоління в покоління, хоча при певних обставинах можуть, звичайно, і мінятися з часом.

Ця концепції допомагає точнішому визначенню такого поняття як менталітет. Менталітетінтегральна характеристика деякої культури, в якій відображено своєрідність бачення і розуміння світу її представниками, їх типових "відповідей" на картину світу.

Представники певної культури засвоюють схожі способи сприйняття світу, формують схожий образ думок, що і виражається в специфічних зразках поведінки. З повним правом таке розуміння менталітету може бути віднесене і до характеристик великої соціальної групи. Типовий для неї набір соціальних уявлень і визначає менталітет групи, її психологію і відповідну поведінку.

Великі групи представлені в соціальній психології нерівноцінно: одні з них мають солідну традицію дослідження (це переважно великі, неорганізовані, стихійно виниклі групи, сам термін "група" по відношенню до яких вельми умовний), інші ж, подібно класам, націям, значно слабкіше представлені в соціальній психології як об'єкт дослідження.

14.3 Загальна характеристика і типи стихійних груп

Стихійні групи – це короткочасні об'єднання великого числа осіб, часто з вельми різними інтересами, але проте такі, що зібралися разом з якого-небудь певного приводу і демонструють якісь сумісні дії. Членами такого тимчасового об'єднання є представники різних великих організованих груп: класів, націй, професій, віків і т.д. Така "група" може бути певною мірою кимсь організована, але частіше виникає стихійно, не обов'язково чітко усвідомлює свої цілі, але, проте, може бути вельми активною. Таке утворення не є "суб'єктом спільної діяльності", проте має велике значення, адже у сучасних суспільствах від дій таких груп часто залежать ухвалювані політичні і соціальні рішення.

Серед стихійних груп в соціальній психології найчастіше виділяють натовп, масу, публіку (з них починалось вивчення груп в історії соціальної психології).

Важливим чинником формування стихійних груп є громадська думка. У всякому суспільстві ідеї, переконання, соціальні уявлення різних великих організованих груп існують не ізольовано, а утворюють своєрідний сплав, що можна визначити як масову свідомість суспільства. Виразником цієї масової свідомості і є громадська думка. Воно виникає з приводу окремих подій, явищ суспільного життя достатньо мобільно, може швидко змінити оцінку цих явищ під впливом нових, часто короткочасних обставин.

Цей механізм можна прослідити конкретніше на прикладі формування різних типів стихійних груп.

Натовп утворюється на вулиці з приводу самих різних подій: дорожньо-транспортної події, піймання правопорушника, незадоволеності діями представника влади або просто людини, що проходить поряд. Тривалість її існування визначається значущістю інциденту: натовп роззяв може розійтися, як тільки елемент видовищності ліквідований. У іншому випадку, особливо, коли це пов'язано з виразом незадоволеності яким-небудь соціальним явищем, натовп може все більш і більш збуджуватися і переходити до дій, наприклад, до руху у бік якої-небудь установи. Його емоційне напруження може при цьому зростати, породжувати агресивну поведінку учасників. У натовпі можуть виникати елементи організації, якщо знаходиться людина, яка зуміє його очолити. Але якщо навіть такі елементи виникли, вони дуже нестабільні: натовп легко може і змести виниклу організованість. Стихія залишається основним фоном поведінки натовпу, приводячи часто до його агресивних форм.

Маса звичайно описується як стабільніше утворення з досить нечіткими межами. Маса може виступати не обов'язково як миттєве утворення, подібно натовпу: вона може опинитися в значно більшому ступені організованою, коли певні верстви населення достатньо свідомо збираються заради якої-небудь акції: маніфестації, демонстрації, мітингу. В цьому випадку більш висока роль організаторів: вони звичайно висуваються не безпосередньо у момент початку дій, а відомі наперед як лідери тих організованих груп, представники яких взяли участь в даних масових діях. Тому у діях маси більш чіткі і продумані як кінцева мета, так і тактика поведінки. Разом з тим, як і натовп, маса достатньо різнорідна, в ній теж можуть як співіснувати, так і стикатися різні інтереси, тому її існування може бути нестійким.

Публіка є ще однією формою стихійної групи, хоча елемент "стихійності" тут слабкіше виражений, ніж, наприклад, в натовпі. Публіка - це теж короткочасні збори людей для сумісного проведення часу у зв'язку з якимсь видовищем - на трибуні стадіону, у великому залі для глядачів, на площі перед динаміком при прослуховуванні важливого повідомлення. В замкнутих приміщеннях, наприклад, в лекційних залах, публіку часто іменують аудиторією. Публіка завжди збирається ради загальної і певної мети, тому вона більш керована, зокрема, більшою мірою дотримує норми, прийняті у обраному типі організації видовищ. Але і публіка залишається масовими зборами людей, і в ній діють закони маси. Достатньо і тут якого-небудь інциденту, щоб публіка стала некерованою. Відомі драматичні випадки, до яких приводять невгамовні пристрасті уболівальників футболу на стадіонах тощо.

14.4 Маніпуляція свідомістю і поведінкою людей в натовпі

Найбільш розповсюдженими способами маніпулювання свідомістю і поведінкою людей в натовпі є зараження, навіювання і наслідування, оскільки для них характерною є відсутність свідомого, критичного перероблення інформації, що надходить.

Зараження. Багато дослідників констатують наявність особливої "реакції зараження", яка виникає особливо у великих відкритих аудиторіях. В цьому випадку емоційний стан посилюється шляхом багатократного "віддзеркалення" за моделлю звичної ланцюгової реакції. Ефект має місце перш за все в неорганізованій спільноті, найчастіше в натовпі, який виступає своєрідним "прискорювачем", який "розгонить" певний емоційний стан.

Особливою ситуацією, де посилюється дія через зараження, є ситуація паніки. Паніка виникає в масі людей як певний емоційний стан, що є слідством або дефіциту інформації про яку-небудь лякливу або незрозумілу новину, або надлишку цієї інформації. Сам термін походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ і стад, що викликав своїм гнівом безумство стада, яке кидалося у вогонь або прірву з незначної причини. Безпосереднім приводом для паніки є поява якоїсь звістки, здатної викликати своєрідний шок. Надалі паніка нарощує силу, коли включається в дію розглянутий механізм взаємного багатократного віддзеркалення. Зараження, що виникає при паніці, не можна недооцінювати, у тому числі і в сучасних суспільствах.

Навіювання. Навіювання представляє особливий вид дії, а саме цілеспрямована, неаргументована дія однієї людини на іншу або на групу. При навіюванні здійснюється процес передачі інформації, заснованої на її некритичному сприйнятті.

Наслідування. Наслідування також відноситься до механізмів, способів дії людей один на одного, зокрема в умовах масової поведінки, хоча його роль в групах, особливо в спеціальних видах діяльності, також достатньо велика. Наслідування має низку спільних рис з вже розглянутими явищами зараження і навіювання, проте його специфіка полягає у тому, що тут здійснюється не просте прийняття зовнішніх рис поведінки іншої людини або масових психічних станів, але відтворення індивідом рис і зразків демонстрованої поведінки.

Список рекомендованої літератури

Андреева Г.М. Социальная психология [Текст] / Г.М. Андреева. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 375 с.

Социальная психология [Текст]: хрестоматия / сост. Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. – М.: Аспект Пресс, 2003. – 475 с.

Майерс, Дж. Социальная психология [Текст] / Дж. Майерс. – СПб.: Питер, 2002. – 632 с.

Современная зарубежная социальная психология [Текст] / под ред. Г.М. Андреевой [и др.] – М.: МГУ, 1994. – 584 с.

Шибутани, Т. Социальная психология [Текст] / Т. Шибутани. – М.: Наука, 1998. – 324 с.

Орбан-Лембрік, Л.Е. Соціальна психологія [Текст] / Л.Е.Орбан-Лембрік. – К.: Академвидав, 2003. – 448 с.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Психологія. Конспект лекцій. Предмет і методи психології

    Конспект >> Психология
    ... психічних розладів. Головна мета конспекту лекцій – надати практичну допомогу студентам при ... іт, 2001. ТЕМА 9. ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ Поняття соціальної групи. Види соціальних груп. Соціометрія та референтометр ...
  2. Конспект лекцій з педагогіки

    Конспект >> Педагогика
    ... И.П. Педагогика: Учебник. -М.: Просвещение, 1996.Гл. 2, Т.1. Лекція 8. ЗАКОНОМІРНОСТІ І ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ Ціль ... як формування в структурі його особистості соціально-психологічних новотворів відбувається тільки ...
  3. Психологія та педагогіка. Конспект лекцій

    Лекция >> Психология
    ... відіграють соціально-психологічні фактори. Доведення цієї думки тривало упродовж довгого часу. Соціальна психологія на ... потрібні фрагменти підручника та конспекту лекцій, ілюструвати теоретичні положення прикладами. Студент ...
  4. Соціальна педагогіка. Опорний конспект лекцій

    Конспект >> Педагогика
    Модуль 1. Загальні основи соціальної педагогіки Лекція 1 Основи соціальної педагогіки. Соціальна педагогіка як ... ізації особистості: соціально-філософський, соціально-психологічний і соціально-педагогічні підходи. Представники соціально-педагогічного ...
  5. Соціальна Структура суспільства та соціальна стратифікація

    Реферат >> Астрономия
    ... чних чинників на нього, соціально-психологічного феномену, де основна увага ... лит-реч, 1992. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск / - Львів.: Кальвер ... ія. 1996. Якуба О.О. Соціологія. ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0069820880889893