Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Экономика->Курсовая работа
Инфляция является сложным социально-экономическим явлением Как экономическое явление инфляция существует уже длительное время Считается, что она появи...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
Безработица и инфляция являются основными проблемами, стоящими перед создателями макроэкономической политики В данной главе внимание сфокусировано на ...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
Переход нашей экономики на рыночные отношения резко повысил значение денег. Проблемы денежного хозяйства становятся основными и в практических меропри...полностью>>
Экономика->Курсовая работа
Как экономическое явление инфляция существует уже длительное время Появление инфляции связано с первым периодом появления денег Понятие «инфляция» (от...полностью>>

Главная > Учебное пособие >Экономика

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Урбанізація та її наслідки

В залежності від кількості мешканців, міста поділяються на:

  • малі, в яких мешкає від 10 до 50 тис. чол.;

  • середні, в яких мешкає від 50 до 100 тис. чол.;

  • великі, в яких мешкає від 100 до 500 тис. чол.;

  • дуже великі, кількість мешканців від 500 до 1000 тис. чол.;

  • міста —мііьйонери, в яких мешкає мільйон і більше чол.

Урбанізація - це скупчення населення у містах. Якщо на кінець XIX століття в країні переважало в основному сільське населення і його частка становила 84,8%, то на міське населення приходилось 15,2%. З роками частка міського населення зростала, і станом на початок 2005 р. уже 67,7% населення країни мешкало у містах. Причому чисельність сільського населення постійно зменшується, і в останні роки це зменшення в межах 200 тис. чол. за рік.

На початок 2005 р. в Україні нараховувалось 454 міста, в тому числі 24 обласних центрів, столиця України м. Київ і місто республіканського підпорядкування Севастополь та 897 селищ міського типу. В цих поселеннях і проживає 32 млн чоловік.

У кількох містах-мільйонниках (Київ - 2,6 млн осіб, Харків - 1,6 млн, Дніпропетровськ - 1064 тис. чол., Донецьк - 1016 тис. чол., Одеса - 1029 тис. чол.) проживає 21,6% міського населення. Серед великих міст: Запоріжжя - 860 тис. чол., Львів - 800 тис. чол., Кривий Ріг - 715 тис. чол., Маріуполь - 500 тис. чол., Миколаїв - 520 тис. чол., Луганськ - 470 тис. чол. та ін.

В усіх регіонах України частка міського населення не однакова. Так, у Донецькій області його 90,1%, у Луганській - 86%, у Дніпропетровській - 83%, Запорізькій 75,6%, Автономній Республіці Крим - 62,7%, а в Закарпатській області проживає в містах лише 37% населення, в Чернівецькій - 40,4%, в Івано-Франківській - 40,6%, у Вінницькій - 46,2%, а в решті областей частка міського і сільського населення у межах 50%.

На теренах країни в системі сільського розселення поширене таке негативне явище, як депопуляція, - тобто смертність перевищує народжуваність. Особливо виражене це явище в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях.

Сільське розселення на сучасному етапі деградує, село знелюднюється. На постійне проживання в багатьох селах залишаються переважно люди старших вікових груп, а в багатьох селах проживають в основному люди пенсійного віку. В результаті лише за роки незалежності в країні чисельність сільського населення скоротилась із 17,0 млн чол. до 15,3 млн чол., або в середньому за рік більше ніж на 100 тис.чоловік.

Слід визнати, що сільське розселення України зазнало змін через хибну аграрну політику, яка сприяла погіршенню умов життя і праці людей, привела до руйнації сфери послуг та зростання безробіття, особливо серед молоді.

    1. Трудові ресурси і зайнятість населення

Україна - одна з густонаселених територій Європи. Це обумовлено природними, історичними й економічними особливостями освоєння українських земель.

Чисельність трудових ресурсів у країні або районі дуже впливає на їх економічний потенціал, на розвиток продуктивних сил тієї або іншої території. Райони, добре забезпечені трудовими ресурсами, більш придатні, за інших рівних умов, для розміщення трудомістких виробництв.

Трудові ресурси - це населення, що має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності та знання для роботи в народному господарстві, тобто це сукупність здатних до праці людей.

Трудові ресурси складаються в основному з працездатного населення в працездатному віці. Нижня риса працездатного віку - 16 років, верхня - 55 років для жінок і 60 років для чоловіків.

Кількість трудових ресурсів залежить від вікової структури населення. Важливими резервами збільшення трудових ресурсів є поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров’я, зменшення чисельності Збройних сил або скорочення терміну служби, ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію. В умовах зниження природного приросту населення велике значення має поліпшення його якісного складу.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури населення. «Старіння» нації призводить до збільшення економічного навантаження на працездатне населення, виникають труднощі при формуванні трудових ресурсів.

Основним фактором, що визначає розміщення трудових ресурсів, є локалізація виробництва, а сформоване розселення, загалом, відповідає його сучасному розміщенню. У зв’язку з цим, існують об’єктивні умови для територіальної диференціації процесів формування і використання трудових ресурсів. їх раціональне використання потребує, у першу чергу, структурних змін в інвестиційній політиці. Це особливо стосується місцевостей із високим рівнем безробіття.

Ефективне використання трудових ресурсів залежить від розподілу їх у галузях народного господарства. В Україні знижується чисельність зайнятих у промисловості, будівництві і сільському господарстві, а збільшується - у галузях нематеріального виробництва.

Які ж причини спонукають дбати про раціональне використання трудових ресурсів?

По-перше, - на підготовку працівника, на навчання у середній загальноосвітній школі, у професійно-технічних училищах, у вищих навчальних закладах І і II та III і IV рівнів акредитації держава витрачає значні кошти.

По-друге, людина не вічна, і в 55 років жінки, в 60 років чоловіки виходять на пенсію. Тому раціонально використати їх фізичну силу і розумові здібності можна лише у період їх активної трудової діяльності.

По-третє, кожна людина незалежно від того, працює вона чи ні, потребує витрат на їжу, одяг, взуття, забезпечення житлом і всіма видами комунальних та соціальних послуг.

По-четверте, людина лише в праці удосконалює свою майстерність і навики. Закріпити отримані у навчальному закладі знання, підвищити свою ділову кваліфікацію можна лише на робочому місці.

Про ці фактори постійно повинні пам’ятати керівники всіх ланок управління і піклуватись про раціональне використання трудових ресурсів.

Трудовий капітал – працездатне населення, яке володіє високим рівнем знань і професійної кваліфікації, здатне створювати нові системи знань, техніки, технологій, форми організації праці та виробництва, істотно впливати на технічний рівень виробництва, зростання обсягів виробництва, якості конкурентоспроможності, зниження собівартості продукції, зростання прибутків.

Під трудовим потенціалом варто розуміти систему, що має просторову і часову орієнтацію, елементами якої являються трудові ресурси з урахуванням всієї сукупності їх кількісних і якісних характеристик, зайнятість і робоче місце.

Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними факторами (природним приростом, станом здоров’я, міграцією), потребами суспільного виробництва в робочій силі і можливостями задоволення потреби населення в робочих місцях.

Якісні характеристики трудового потенціалу можна розкрити за допомогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, моральних, науково-технічних.

Чисельність трудових ресурсів - показник динамічний, він постійно змінюється залежно від багатьох факторів: демографічних, соціальних та економічних.

Всі зайняті трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості:

  • зайняті в суспільному виробництві (зайняті на державних та кооперативних підприємствах та в організаціях);

  • зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві;

  • зайняті індивідуальною трудовою діяльністю:

  • зайняті на навчанні з відривом від виробництва;

  • зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці).

Все зайняте у народному господарстві населення розподіляється між галузями матеріального виробництва та невиробничої сфери.

До зайнятих у галузях матеріальної сфери відносять:

  • всіх робітників і службовців, які працюють у промисловості, сільському, лісовому та рибному господарстві, на транспорті і зв’язку (в частині обслуговування виробничих галузей), а також на будівництві;

  • зайняті в торгівлі і громадському харчуванні, на здачі предметів на прокат, у посередницькій та комерційній діяльності, у збуті і матеріально-технічному постачанні, в інформаційно-обчислювальному обслуговуванні, в операціях з нерухомим майном;

  • зайняті розвідкою надр, в геодезичній та гідрометеорологічній службі та інших галузях матеріального виробництва.

До зайнятих у невиробничій сфері відносять:

  • працюючих у житлово-комунальному господарстві і невиробничих видах побутового обслуговування;

  • працюючих у охороні здоров’я, фізичній культурі і соціальному забезпеченні, народній освіті, культурі та мистецтві, науці та науковому обслуговуванні, на транспорті і зв’язку (в частині обслуговування населення і невиробничих галузей);

  • працюючих у фінансуванні, кредитуванні та страхуванні, в апараті органів державного та громадського управління, органах управління кооперативних та громадських організацій.

Велике скорочення чисельності працівників відбулося в промисловості, сільському господарстві і будівництву, тобто у тих галузях, де створюється суспільний продукт.

Причини такого скорочення чисельності найманих працівників криються, з однієї сторони - в різкому скороченні обсягів виробництва в усіх галузях народногосподарського комплексу, а з іншої - у неможливості покищо створити умови для працевлаштування всіх бажаючих.

Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безробітні - це громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до виконання підходящої роботи.

Певну роль у працевлаштуванні незайнятого населення повинні зіграти створені державні служби зайнятості населення.

На них покладено виконання таких завдань:

  • аналіз ринку праці, прогнозування попиту та пропозицій на робочу силу;

  • ведення обліку громадян, які звертаються з питань працевлаштування, та надання їм допомоги у пошуку роботи;

  • забезпечення населення достовірною інформацією про можливість працевлаштування;

  • професійна орієнтація та консультація населення про можливість працевлаштування;

  • організація професійної підготовки;

  • надання підприємствам, організаціям і установам допомоги при підборі кадрів;

  • забезпечення в межах компетенції соціального захисту незайнятим громадянам;

  • здійснення контролю за виконанням підприємствами законодавства про зайнятість населення.

Контрольні запитання

  1. Населення, його функції та динаміка зміни чисельності.

  2. Урбанізація та її наслідки.

  3. Поняття трудові ресурси і фактори, що впливають на їх величину.

  4. Трудовий потенціал і його основні параметри.

  5. Критерії, що визначають статус «безробітного».



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Оцінка ефективності розміщення продуктивних сил

    Контрольная работа >> Экономика
    ... надано нового імпульсу розвитку теорії розміщення продуктивних сил та регіональній економіці. В основу сучасних поглядів і концепц ... ізацію продукції, грн. 3 Ринок: регіональний, збалансований Ринкова економікаекономічна система, що базу ...
  2. Регіональна економіка і регіональна політика

    Курсовая работа >> Экономика
    ... ізації нових перспективних регіональних проектів. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка.: Підр. С.І. Дорогунцов, Т.А. За ...
  3. Закономірності принципи і фактори розмііщення продуктивних сил

    Реферат >> Астрономия
    ... їни є диспропорції у розміщенні продуктивних сил регіонів. Недосконалість галузевої структури більшості регіо­нальних господарських комплекс ... ічна безпека: шлях України // Регіональна економіка. — 1997. —№ 3. — С. 97—105. 6. Пастернак-Таранущенко ...
  4. Науково-технічний прогрес – рушійна сила розвитку продуктивних сил країни й регіонів

    Реферат >> Экономика
    ... Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України К.: Центр навчальної літератури 2006 . – 728с. 3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил. – К.: Європ ...
  5. Розміщення продуктивних сил (3)

    Контрольная работа >> Экономика
    ... ін. Розміщення продуктивних сил. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с. Заблоцький В.Ф. Розміщення продуктивних сил України. – К.: Академвидав, 2002. – 368 с. Курочкін Г.С. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017929077148438