Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Реферат
Ее актуальность определяется двумя аспектами: необходимость развития гендерной науки в Росси и необходимостью углубленного изучении проблем гомосексуа...полностью>>
Психология->Реферат
Постоянные социальные изменения, характерные для современной России, когда в обществе формируются новые стандарты жизни, смыслы и ценности, оказывают ...полностью>>
Психология->Реферат
Як всі ми знаємо із власного життєвого досвіду,у людей у стані депресії часто бувають похмурі думки Вони бачать мир крізь темні окуляри Людей з важкою...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Лаборатория психологии воспитания детей школьного возраста Института психологии АПН, начиная с 1945 г , приступила к исследованию психологических особ...полностью>>

Главная > Реферат >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Курсова робота

з психології

Психокорекція підлітків із психопатіями й акцентуаціями характеру

Важливим чинником ризику виникнення адиктивної поведінки є психопатії й акцентуації характеру.

Навіть ті діти, які живуть у гармонійній родині, у підлітковому віці можуть стати соціальне дезадаптованими за рахунок проявів психопатичного розвитку або декомпенсації деяких акцентуацій ха­рактеру.

У цьому випадку, незважаючи на те що у підлітка є бажання поводитися належним чином, він через різноманітні обставини, пов'язані з міжособистісними стосунками, зробити цього не мо­же. За неправильного підходу негативні прояви посилюються. Якщо ж до акцентуйованого підлітка застосовується правильний педагогічний підхід, його загострені риси характеру згладжують­ся, компенсуються.

Підліток з нестійкою акцентуацією характеру потребує постій­ного контролю, вимогливості, дисципліни. Наприклад, у навча­льному закладі армійського типу (суворівське, авіаційне, танкове училище) такий підліток підкорюватиметься вимогам порядку вже за рахунок того, що йому притаманна навіюваність, наслідування того, як поводяться однолітки, що його оточують. Таким чином, у сприятливому мікросередовищі, де прикладом для наслідуван­ня є позитивні лідери, а норми поведінки не суперечать соціаль­не схвалюваним нормам, підліток з нестійкою акцентуацією буде мало чим відрізнятися від оточуючих. За умов контролю з боку батьків він може добре навчатися та нормально поводитися. У майбутньому, якщо він потрапить у сприятливий трудовий колектив, де також переважають соціальне спрямовані стереоти­пи поведінки, обере собі ніжну супутницю життя, яка все ж таки є лідером і тактовно спрямовує його, то доля такої людини скла­деться цілком благополучно.

Гіпертимний підліток, навпаки, не витримає чіткої регламентації поведінки та постійного контролю. Для нього такі умови будуть згуб­ними, оскільки необхідність підкорятися, пригнічувати свою ак­тивність є для нього психотравмуючим чинником. Необхідно шука­ти інший засіб впливу, що дає можливість спрямувати енергію гіпертима в правильне русло. Таких підлітків слід заохочувати до діяль­ності, яка потребує кмітливості, рішучості, наполегливості. Це мо­жуть бути, наприклад, організація дискотек або інших шкільних вечорів, туристських походів, спортивних змагань, різноманітних заходів, де потрібно проявити активність, уміння швидко орієн­туватися, де можна задовольнити прагнення до лідерства, новатор­ства. Головне — урізноманітнити його діяльність, зацікавити новими завданнями, які він повинен розв'язувати добровільно й самостійно.

Складніше знайти шляхи корекції поведінки підлітків з екс­плозивним (збуджуваним) типом акцентуації характеру. Тут основ­на умова — індивідуалізація свідомості, її інтелектуалізація, окультурювання. Тільки розвиток духовності такого підлітка, особистісна зрілість, прищеплення йому стійких моральних переко­нань можуть спонукати його до самовиховання. Підліток повинен, перш за все, зрозуміти особливості свого характеру і сам постави­ти перед собою мету навчитися контролювати свої спалахи гніву.

Під час психокорекційної роботи бажано проводити індивіду­альні бесіди та тренінги, спрямовані на зменшення агресії, посилен­ня самоконтролю та пошук ефективних шляхів досягнення лідерст­ва. Цьому дуже сприяють заняття атлетизмом, единоборствами. Задачею психолога є заспокоїти підлітка, переконати його в тому, що він зможе керувати своїм емоційним станом і що цього можна навчитися. Необхідно формувати якийсь індивідуальний механізм, який перериває спалах роздратування та злості: зосередження на реальних зорових враженнях, відчуття напружень у тілі, зміна пози, внутрішнє промовляння заспокійливої фрази тощо. Підлітку треба підказати прийоми, за допомогою яких він зуміє відслідкувати в собі момент зародження афективного спалаху та спробувати переклю­чити увагу на інші почуття чи об'єкти, не даючи можливості своє­му роздратуванню блокувати мислення.

Треба також навчити збудливого підлітка соціальне схвалюваним засобам розрядки агресивного стану. Наприклад, відчувши в собі зростаюче роздратування, не «зривати злість» на оточуючих, а роз­рядитися шляхом рухової активності: бокс, біг, вибивання пилу з килима, забивання цвяхів тощо.

Епілептоїдам у силу їхньої інертності та педантичності дуже допомагають заняття, які вимагають монотонності, точності, поси­дючості. Це перш за все різьблення, мозаїка, граверні роботи. Слід заохотити підлітків до цих видів діяльності, допомогти їм досягти успіху в них, підказати, що, коли їх охоплює почуття туги й злобного настрою, найкраще зайнятися улюбленою справою. Потреба епілептоїдів у владі над іншими людьми, їхні садистські схильності можна переключити на альтернативні види діяльності, наприклад, спортивні ігри, єдиноборства, де можна «взяти верх» над супротив­ником.

Істероїдні підлітки повністю можуть задовольнити свою по­требу бути в центрі уваги, беручи участь у художній самодіяльності, виступах молодіжних естрадних ансамблів, виконуючи обов'язки диск-жокея в школі на дискотеках, екскурсовода в шкільному музеї тощо. Надалі їм можна порекомендувати професії адміністратора, офіціанта, манекенниці, стюардеси, тобто такі види діяльності, де вони будуть «на виду».

Слід підкреслити, що такі підлітки охоче беруть участь у гру­пових психокорекційних заняттях і їхнє включення в будь-яку гру­пу значно полегшує працю психолога: вони демонструють несподі­вані засоби спілкування, оригінальні шляхи виходу з конфліктних ситуацій, створюють цікаві сюжети оповідання. Бажано тільки, щоб вони під час занять вчилися слухати й розуміти інших, допомагати їм, співпрацювати, а не сприймати іншу людину як засіб для досяг­нення своїх цілей. В індивідуальній роботі з такими підлітками необхідно поступово уточнювати реальні цілі їхньої діяльності, навчати їх довгострокового прогнозу та різноманітних засобів досягнення своїх цілей, без втручання за межі особистості іншої людини.

Нагадуємо, що в основі декомпенсацій психопатій і тимчасо­вих дезадаптацій акцентуацій характеру полягає вразливість підліт­ків з відхиленнями в характерологічному розвитку щодо певних ситу­ацій. Так, у випадку відхилення характеру за гіпертимним типом це будуть ситуації, що вимагають від підлітка уміння стримувати прояви своєї бурхливої енергії. Наприклад, їм украй важко сумлін­но виконувати монотонну роботу.

При істероїдному відхиленні в розвитку характеру найсклад­ніша для підлітка ситуація, коли він відчуває нестачу уваги до себе. При нестійкому типу акцентуації — ситуація, у якій необхідно про­явити свої вольові якості; при епілептоїдному і збуджуваному — ситуація ворожих і конфліктних ставлень; при психастенічному — необхідність прийняти рішення, зробити вибір тощо. У всіх випад­ках причиною соціальне дезадаптованої поведінки підлітка з характерологічними відхиленнями є зіткнення підлітка зі своєю ти­повою ситуацією, що йому її важко розв'язати.

Суть психокорекційної роботи з підлітками групи ризику, яким властиві патохарактерологічні відхилення, полягає в тому, щоб на­дати можливість кожному з них пережити під час гри патогенну для його характеру ситуацію та знайти шляхи підвищення здатності в її розв'язанні. З цією метою застосовується метод психодрами. Підліток за допомогою особливих психологічних прийомів уводить­ся в ситуації, що з різних причин є важкими для нього, загрожують небезпекою «зриву», тобто декомпенсації. Розігрування такої ситуа­ції надає можливість нібито «знеболити» психотравмуючі момен­ти, пережити психологічні конфлікти й відреагувати на них, досяг­ти розуміння своїх внутрішніх проблем і засобів їхнього роз­в'язання.

Досвід роботи з підлітками “Групи ризику”

Під час роботи з підлітками «групи ризику» слід завжди пам'я­тати, що дитина за нашої підтримки може або перетворитися на суб'єкта власного життя, здатного собі допомагати, долати труд­нощі, виявляти самоповагу і довіру до людей, а може перетворити­ся на пасивну істоту, залежну від зовнішнього керівництва й допо­моги, не здатну на власний вибір і самопокладання відповідаль­ності, безпорадну, яка має лише приблизне уявлення про те, якою вона є, якою може бути, якою хотіла б стати.

Перша та обов'язкова умова ефективного формування особис­тості — психічний розвиток повинен розкриватися в його зако­номірностях, пояснюватись у психологічних категоріях; спирати­ся на вікові новоутворення, ціннісне ставлення до себе, що означає розуміння дитиною своїх чеснот, достоїнств, позитивне пережи­вання їх, здатність керуватися цими знаннями й переживаннями в реальному житті, у поведінці, вчинках, діяльності.

Розмитість, невизначеність «Я» означає брак індивідуальності, неповторності, суб'єктивності в особистості, втрату нею почуття своєї індивідуальної самості.

Надмірна гіпертрофованість призводить, як правило, до егоїз­му, егоцентризму, формує нереалістичну «Я-концепцію», сприяє виробленню неадекватної, завищеної самооцінки. А невизначена й гіпертрофована Я-концепція гальмує, ускладнює взаємини зрос­таючої особистості з оточенням, погано орієнтує її в довкіллі.

Що ж таке Я-концепція? Це динамічна, структурно організова­на система уявлень особистості про себе, яка включає:

• усвідомлення нею своїх фізичних, психічних та соціальних властивостей (образ-Я);

• самооцінку (цінність, значущість, якою дитина наділяє себе загалом, а також окремі свої сторони — особливості діяльності, поведінки, особистісних проявів);

• суб'єктивне ставлення до зовнішніх впливів.

Завдяки оцінюванню оточення, власному спостереженню, зістав­ленню з іншими, зростаюча особистість одержує інформацію про свої властивості — фізичні, психічні та соціальні. Знання своїх властивостей допомагає дитині співвіднести їх з певними стандар­тами — віковими, статевими, груповими — і виробити певну уста­новку на себе як особу, яка в чомусь схожа на інших, а в чомусь суттєво відрізняється від них.

Робота з підлітками базується на виробленні ними установок особистості, що мають різну модальність, зокрема:

• образ реального Я (уявлення дитини про те, якою вона є в да­ний момент життя);

• образ ідеального Я (уявлення дитини про те, якою вона хотіла б бути, яких здібностей і властивостей прагне);

• образ ідеального Я (уявлення дитини про те, якою бачать її ті, хто її оточує).

Акцентуація в роботі з підлітком базується на уявленні зроста­ючої особистості, якою вона є, якою може бути і якою хотіла б бути, що є важливою умовою її гармонійного розвитку.

На кожного підлітка «групи ризику» ведуть щоденник спосте­режень, записи в якому роблять протягом усього перебування ди­тини на обліку, дані спостережень постійно фіксують (як під час навчально-виховного процесу, так і в позакласний час — спілку­вання з однолітками, на перервах тощо). На першій сторінці слід подати обов'язкову інформацію про дитину: дату народження, структуру сім'ї, психологічний клімат у сім'ї, рід занять батьків; їхній культурний і освітній рівень, типологічні та характерологічні особливості дитини; сферу інтересів.

Щоденник доцільно поділити на три частини, кожну з яких відводять для записів певного змісту і спрямування.

Перша частина: фіксується ставлення учня до діяльності (яким видам діяльності віддає перевагу; які не дуже вдаються дитині; які зовсім не виходять; провідні мотиви діяльності; на що в діяльності орієнтується; чи завжди доводить розпочате до кінця; як ставиться до труднощів — мобілізується на їх подолання, звертається по до­помогу, губиться, нервує, залишає роботу незакінченою; як реагує на успіх (неуспіх) своєї діяльності — спокійно, індиферентне, бурх­ливо; чи здатний без спонукання ззовні, без нагадувань перевірити те, що зробив, внести корективи, покращити зроблене, виправити помилки; як оцінює результати праці (своєї та інших) — об'єктивно, завищено, занижено тощо.

Друга частина: фіксується ставлення дитини до інших людей (як ставиться до дорослих — рідних, учителів, знайомих, чужих, як ставиться до однолітків: друзів, лідерів, байдужих дитині, неприєм­них людей; як ставиться до осіб своєї та протилежної статі; дитина частіше буває лідером чи підкоряється; якому виду спілкування віддає перевагу: діловому чи особистісному; якими засобами спілкування користується частіше— словами, мімікою, жестами; яке коло товаришів — широке, певне, вузьке; як поводиться під час суперечки — відстоює справедливість, наполягає на своєму, ухи­ляється від суперечки, приймає точку зору більшості тощо);

Третя частина: фіксується ставлення дитини до самої себе (що знає дитина про себе; якою себе вважає; чи може виділити свої досто­їнства (вади), чи почувається впевнено; чи розвинене в неї почуття власної гідності, у чому воно виявляється; чи розвинене почуття сорому, чого саме соромиться дитина; чи розвинене почуття про­вини; чи високим є рівень домагань; як усвідомлює свою статеву роль; чи розвинене почуття совісті; як усвідомлює себе в часі ми­нулому, теперішньому, майбутньому; як ставиться до своїх прав і обов'язків, наскільки розвинене почуття відповідальності та обо­в'язку; як ставиться до своєї зовнішності, будови тіла, здібностей, особистісних властивостей тощо).

ОРІЄНТОВНІ БЕСІДИ З ПІДЛІТКАМИ, ЯКІ МАЮТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЄ ВІДНОШЕННЯ ДО «Я»



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Вплив акцентуацій характеру особистості на формування шкідливих звичок у підлітковому віці

    Курсовая работа >> Психология
    ... особливостями, що особливо стосується підлітків з акцентуаціями характеру (В. П. Дворщенко, А. Є. Лічко). Труднощі такого роду ... для підлітків призначений для визначення у віці 13-18 років типів акцентуацій характеру й типів психопатій, а також ...
  2. Психогенний фактор виникнення соматичних розладів у підлітків

    Дипломная работа >> Психология
    ... длітків виявляється агресивність. Агресія – це однобоке, насичене негативними емоціями ... орієнтованою і социоцентрированої психокорекції [44]. Вибір ... . - Л., 1974. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков.- Л., 1993. Личко А. ...
  3. Соціально-психологічні чинники адиктивної поведінки підлітків

    Курсовая работа >> Психология
    ... психокорекційної роботи. Проблеми, спричинені комп’ютерною адикцію підлітків ... Завдяки мультимедійним технологіям підлітки настільки вживаються ... Харвест, 2004. - С.449-548. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - М.: Наука, 1977. - ...
  4. Особливості психокорекції сімейних взаємовідносин між батьками та дітьми-підлітками

    Курсовая работа >> Психология
    ... психокорекційній роботі. На особистість підл ... сім’ях підлітків з відхиленнями характеру. Причини неправильного ... характеру і психопатії нерідко призводять до певних порушень у вихованні. При нестійкій акцентуації характеру ... за наступними критеріями: Кількість ...
  5. Психологічна корекція та соціальна робота з хімічно залежними людьми

    Дипломная работа >> Социология
    ... акцентуація і психопатія. Якщо підліток страждає психічним захворюванням, то проводити заходи з психокорекц ... вчаток разом, у підлітків - краще окремо: 4) у залежності від характеру групи її чисельні ... і громадськими організаціями, об'єднаннями і користуються ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019359588623047