Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Реферат
Уявлення про особистість у різних концепціях і теоріях дуже різні Однак, в останні десятиліття підсилюється тенденція до інтегрованого, цілісного розг...полностью>>
Психология->Контрольная работа
Для успешного управления рисками нельзя не принимать во внимание психологические особенности отдельной личности Таким образом, актуальность данной раб...полностью>>
Психология->Реферат
Історія психології - це багато в чому історія міркувань окремих людей На відміну від природничих наук, тут мало послідовних фактів, які створюють об'є...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Тема моей курсовой работы - «Перцептивная сторона общения Феномен первого впечатления о человеке» выбрана не случайно Ведь XXΙ век- век изучения челов...полностью>>

Главная > Реферат >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Реферат на тему:

Психологія конфлікту

Вступ

Наявність конфліктних ситуацій — одна з невід'ємних ха­рактеристик службової діяльності працівника правоохорон­них органів. Він може стати безпосереднім учасником кон­флікту, долаючи опір правопорушників, або ж включитись у конфлікт між громадянами з метою його вирішення, попере­дження злочину тощо. Нарешті, конфлікт може виникнути в колективі співробітників (між керівником і підлеглим, між працівниками різних служб). Проблема конфлікту надзвичай­но складна і багатоаспектна, тому ми розглянемо лише спе­цифіку та особливості міжособистістних конфліктів, суб'єк­том яких стає співробітник правоохоронних органів при ви­конанні своїх службових обов'язків.

1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначи­ти як загострення суперечностей, що виникають у ре­зультаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасника­ми як несумісні з їх власними. Це супроводжується спро­бами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

Основними складовими конфлікту є: учасники кон­флікту, причини його виникнення, сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уяв­но), спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.

У кожному конфлікті можна виділити його окремі компо­ненти (сторони) — пізнавальний, емоційний, вольовий. Піз­навальний компонент полягає в протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості один одного та займану позицію, справжні причини напру­женості, можливі варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися акцентуванням уваги не на ціліс­ному тлі події, а на окремих її фрагментах (частинах, дета­лях), загостренням пам'яті на негативних обставинах, пов'яза­них з контактами конфліктуючих у минулому, низьку кри­тичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати правильність відмінної від своєї точки зору, тенден­ційність та упередженість оцінок.

Емоційний компонент конфлікту виявляється як взаєм­на антипатія чи особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та збудливість, агресивність та злобли­вість, неприйнятність емоційного стану іншої людини, емо­ційна тупість чи, навпаки, підвищена ранимість, а також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено демонст­рується у спілкуванні.

Вольовий компонент конфлікту виражається через взаємну демонстрацію (звичайно — словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм, небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася, затяте на­в'язування своєї точки зору.

Зазначені компоненти конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу вивляючись по-різному.

Необхідно розрізняти причину і привід виникнення конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різно­му. Причини не завжди «лежать на поверхні», вони інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.

Конфлікт може виникнути непередбачене (випадково, си­туативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), заго­стрюватися при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюван­ні» родичами, близькими — аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.

Основними ознаками конфлікту як психологічного фе­номену є:

1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демон­стративної форми. Таке протиріччя може виникнути влас­не як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учас­ників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного,

2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негатив­ної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту,

5) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, посту­пове розширення арсеналу використовуваних засобів — осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.,

4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емо­цій аж до їх повної безконтрольності.

Види конфліктів різноманітні і можуть бути класифіковані таким чином:

— за числам учасників внутріособистісний, міжособистіс-ний, міжгруповий:

— за формою прояву видимий (неприхований), потайний,

— за тривалістю короткочасний, тривалий,

— за характером виникнення випадковий (ситуативний), намірений (спровокований),

— за результатами конструктивний (продуктивний), руйнівний (деструктивний),

— за сферою виникнення службовий (предметно-діловий), неслужбовий:

— за посадовим статусам учасників — «горизонтальний», «вертикальний».

Усі вищезазначені характеристики конфлікту універсальні за своєю природою, тобто поширюються як на законослухняну, так і на злочинну поведінку, притаманні злочинному середовищу. Наприклад, найбільш характерними проявами конфліктних ситуацій в організованих злочинних групах є: 1) прагнення ок­ремих учасників до самоствердження, поновлення раніш займа­ної статусної позиції (лідерства) всупереч груповій думці,

2) ущемлення гідності окремих учасників, 3) переважання влас­них інтересів над груповими (частіше — лідером) при розподілі здобичі, 4) спонукання до захисту від уявного чи реального зазіхання на права учасників, 5) спроби лідера позбутися не­бажаних, «несимпатичних» йому особисто спільників, 6) бру­тальне підкорення лідером своїй волі окремих учасників,

7) прагнення помсти кривдникам у своїй же групі, 8) підозра у співробітництві з міліцією окремих учасників групи, 9) воро­жість одних учасників до інших у зв'язку з 'їхніми фізичними ва­дами. Зазначені прояви можуть враховуватись для моделюван­ня конфліктних ситуацій і підриву цілісності групи, що призво­дить до втрати взаєморозуміння, антагонізму, ворожнечі тощо. Це має велике значення для вироблення відповідної тактики роз'єднання злочинних груп і потребує високого професіона­лізму та знання психології конфлікту

2. Характеристика причин виникнення та основних стадій конфлікту

Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та су­б'єктивні, причому в обох випадках вони негативно вплива­ють як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

Об'єктивними причинами конфліктів у колективі мо­жуть бути: недоліки в організації роботи, невідповідне мате­ріально-технічне забезпечення діяльності (нестача технічних засобів, перенаселеність службових кабінетів), нераціональ­ний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість пра­цівників роботою, а також формальне об'єднання в робочі групи (відділи, підрозділи тощо) без врахування психологіч­ної сумісності учасників. Стосовно конфліктів у сім'ї — це пе­редусім матеріальні нестатки, побутова невлаштованість. Слід враховувати, що кожна об'єктивна причина набуває особистісного звучання, а наявні протиріччя призводять до загост­рення стосунків між людьми.

Власне суб'єктивними причинами є: негативний соціально-психологічний клімат, невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником і неформальним лідером, ворожнеча між окремими нефор­мальними групами), негативні риси характеру та деякі особ­ливості особистості (егоїзм, недостатні самовладання та вит­римка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність), наявність психологічних бар'єрів.

Конфлікт може викликатись відразу кількома причинами, одна з яких — основна, базова, а інші можуть не усвідомлю­ватись чи маскуватись (наприклад, особиста недисципліно­ваність пояснюється великим обсягом роботи, недоліками в роботі громадського транспорту). Під час конфлікту інколи виникають нові причини, які стають домінуючими або ж пов­ністю заміняють первісні.

Дослідження свідчать, що переростання конфліктів у злочи­ни на грунті сімейно-побутових стосунків частіш за все зумов­люється пияцтвом (87,4 %), причому значна кількість потер­пілих (17,5 %) також зловживали спиртними напоями. Більше половини злочинців раніше були засуджені, з них 40,7 % — за злочини в сімейно-побутовій сфері. У них виявлені такі риси характеру: агресивність — 77,4 %, брутальність — 71,5 %, зло­бливість — 4б,4 %, жорстокість — 27,6 %, цинізм — 26,6 %. Не­гативні емоційні та вольові якості стали грунтом для виник­нення і загострення конфліктів у переважній більшості випад­ків, а у значної кількості осіб раніше констатувалися психічні відхилення в межах осудності (21,6 % перебували на обліку в медичних закладах із приводу психопатії, розумової відста­лості, зловживання токсичними речовинами та алкоголем).

Зазначені конфліктні ситуації тривали досить довго (74,1 % — понад 6 міс.) і виявлялися в бешкетах (92,9 %), об­разах (83 %), бійках (65,2 %), загрозах життю та здоров'ю (51,2 %), причому приводом для цього могла бути як неправо­мірна, так і правомірна поведінка потерпілого (наприклад, за­уваження з приводу антисуспільної поведінки, спроби попере­дити злочин, повідомлення в міліцію). В останньому випадку злочинне реагування на правомірну поведінку зумовлюється певними чинниками: низьким рівнем розвитку, зловживанням спиртними напоями, неповагою до інших людей тощо.

Кожен конфлікт має свою динаміку, він виникає і розви­вається протягом певного часу. Динаміка конфлікту це послідовна зміна його стадій, що характеризують конфлікт з моменту його виникнення до вирішення.

Виділяють чотири основні стадії конфлікту.

Перша — виникнення конфліктної ситуації На цій стадії зароджується протиріччя, яке може ще не усвідомлюватись учасниками та свідками. Якщо конфлікт має намірений харак­тер, то протиріччя, що було в прихованій формі, загострю­ється із ініціативи однієї з сторін.

Друга — усвідомлення конфлікту. Конфліктуючі сторони починають розуміти, що перебувають у конфліктних, супер­ницьких стосунках із відповідним емоційним забарвленням. Формується оцінка ситуації як конфліктної — визначаються причина, привід, склад учасників, перебираються варіанти дій та визначається оптимальний з них, приймається рішення на дію. Рішення може бути двох видів: усіляко попереджувати розвиток конфлікту, шукати компроміс, уникати конфлікту чи, навпаки, активізувати конфлікт, надати йому більш гост­рої форми і досягти перемоги.

Третя — зовнішній вияв конфлікту, його апогей. Відбува­ється відкрите зіткнення протиборствуючих сторін, кожна з яких діє відповідно до своїх намірів та прийнятих рішень. Водночас робляться спроби блокувати дії суперника. Сторо­ни можуть погодитись на компроміс, і тоді зіткнення набере форми переговорів (безпосередньо або через третю особу), причому найбільш ефективний результат таких перегово­рів — взаємні поступки.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Конфлікти в організації: причини виникнення та засоби керування

    Курсовая работа >> Психология
    ... є однією з найяскравіших особливостей сучасної психології конфлікту. У цьому виявляється, можливо, загальна ... социологии РАН, 2004. №1; 1999 -№2. Гришина Н. В. Психологія конфлікту. - К.: Либідь, 2000. – 258с. Дудченко ...
  2. Конфлікти і методи їх вирішення при реалізації інноваційних проектів

    Курсовая работа >> Психология
    ... ізації нововведень підприємством. 3 Гришина Н. В. Психологія конфлікту. - К.: Либідь, 2000. – 258с. Автор ... социологии РАН, 2004. №1; 1999 -№2. Гришина Н. В. Психологія конфлікту. - К.: Либідь, 2000. – 258с. Дудченко ...
  3. Конфлікти старшокласників

    Курсовая работа >> Психология
    ... конфлікту у вітчизняній і зарубіжній психології 1.1 Суть конфлікту, об'єкт і предмет конфліктології 1.2 Дослідження конфл ... . Поняття конфлікту у вітчизняній і зарубіжній психології 1.1 Суть конфлікту, об'єкт і предмет конфліктології Конфлікт ...
  4. Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів

    Курсовая работа >> Психология
    ... . Ще одна необхідна, умова психологічного конфлікту — це суб'єктивна нерозв ... із серйозних наслідків конфлікту є суїцид. Дослідження психологів і психіатрів виявили ... і внутрішнього особистісного конфлікту досягається психологічна рівновага, поглиблюється ...
  5. Конфлікт у міжособистісних відносинах

    Реферат >> Психология
    ... і, міжособових відносинах людей. Психологія конфлікту як фундаментальна складова конфліктології та базова система ... конфлікту: його структура, особливості та основні сигнали конфлікту Аналіз психологічної літератури з проблеми конфлікту ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017580986022949