Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Реферат
Теорія 2ІАІ й розроблені на її основі Соціальні Технології дозволяють здійснити подальший розвиток ряду важливих для практичного застосування аспектів...полностью>>
Психология->Реферат
Соціальні уявлення як об'єкт емпіричного дослідження і як вихідне поняття теоретичних конструкцій різного рівня узагальнень уже розглядалися в росіянц...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Спілкування є необхідною умовою існування людини, одним з найважливіших чинників її соціального розвитку Без спілкування людина не жити чи працювати, ...полностью>>
Психология->Сочинение
Про жорстоке поводження з дітьми та домашнє насильство відомо з давніх-давен Проте дослідження, присвячені цій проблемі, з'явилися нещодавно: тривалий...полностью>>

Главная > Конспект >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Досить детально розглядаються Гераклітом спонукальні сили, потреби. Зачіпаючи цю сторону душевного життя, Геракліт висловить ряд важливих положень, які розкривають співвідношення спонукальних сил і розуму, вплив попередніх станів на подальші, відносний характер спонук і потреб у різних живих істот. На думку Геракліта, потреби живих істот визначаються умовами їх життя: «Свині бруду радіють, віслюки – віддають перевагу соломі над золотом, птахи в пилюці або попелі купаються, морська вода для риб придатна...» Вказуючи на залежність станів організму, що відрізняються від попередніх, філософ підкреслює, що пов'язані з потребами відчуття задоволення і незадоволення впізнаються через свою протилежність. Голод приємним робить насичення, втома – відпочинок, хвороба – здоров'я.

Розкриваючи зв'язок спонукальних сил і розуму, Геракліт відзначав, що будь-яке бажання купується ціною «психеї», тобто зловживання бажаннями і нижчими потребами послаблює «психею». Але, з іншого боку, помірність в задоволенні потреб сприяє розвитку і вдосконаленню інтелектуальних здібностей людини. Щастя людини, по Геракліту, полягає не в захопленні тілесними задоволеннями (у такому разі він уподібнився б бикам, що насичують травою шлунок), а в тому, щоб виходити з голосу розуму, що дозволяє людині проявляти поведінку, пов'язану з розумінням закону необхідності (логосу). Головним у людині є характер, що розуміється Гераклітом як доля, як головний психологічний чинник, що визначає шлях людини протягом усього життя.

Погляди Геракліта вплинули на розвиток філософсько-психологічних систем подальших стародавніх мислителів, у яких ідеї, висунуті Гераклітом, одержать подальшу конкретизацію. Серед найважливіших положень вчення Геракліта необхідно виділити: 1) ідею про матеріальну (вогневу) природу душі і залежності психічного від загальних законів природи (логосу); 2) положення про зовнішню і тілесну детерміацію психічного; 3) диференціацію рівнів життєдіяльності (сон, неспання) і психіки (пізнавальні і спонукальні сили); 4) внутрішню залежність і співвідношення пізнавальних і спонукальних сил, відносний характер останніх; 5) мінливість психічних станів, перехід їх з одного в інший; 6) процесуальний характер психічного і його розвиток (самозростання); 7) введення першого психологічного терміну «психея» для позначення психічних явищ.

3. Психологічні уявлення представників медицини періоду Античності

Природничонаукові уявлення Алкмеона. Питання про природу душі, її зовнішню обумовленість і тілесну основу, ставилися в стародавній час не тільки філософами, але й представниками медицини. Звернення стародавніх лікарів до цих питань було викликане їх медичною практикою, їх особистим досвідом і власними спостереженнями за роботою різних систем організму, за поведінкою тварин і людини. Із стародавніх особливо виділяється найвідоміший лікар і філософ античної епохи Алкмеон (У1-У ст. до н.е.). Він відомий в історії психології як засновник принципу нервізму, який першим пов'язав психіку з роботою головного мозку і нервової системи в цілому.

Практика розтину трупів у наукових цілях дозволила Алкмеону дати перший системний опис загальної будови тіла і передбачуваних функцій організму. При вивченні окремих систем організму, зокрема мозку і нервової системи, Алкмеон знайшов наявність провідників, що йдуть від мозку до органів чуття. Ним було встановлено, що мозок, органи чуття і відкриті ним провідники є як у людини, так і у тварин, а отже і тим, і іншим повинні бути властиві переживання, відчуття і сприйняття. Припущення Алкмеона про наявність психіки у людини і тварин як істот, що володіють нервовою системою і головним мозком, виражало таким чином новий погляд на межі психічного, який прийнято називати в даний час нейропсихізмом.

Наділяючи тварин душею, Алкмеон не був схильний до ототожнення психіки тварин і людини. Від тварин людина відрізняється розумом, а анатомічною основою відмінності між ними є загальний об'єм і будова мозку (у людини він більший і складніший), а також органів відчуття.

Хоча розум і відрізняє людину від тварин, свій початок він бере у відчуттях, що виникають в органах відчуття. Розглядаючи відчуття як початкову форму пізнавальної діяльності, Алкмеон вперше намагається описати умови виникнення відчуттів і формулює у зв'язку з цим правило подібності як пояснювальний принцип чутливості. Згідно Алкмеону, для виникнення якого-небудь відчуття необхідна однорідність фізичної природи зовнішнього подразника і органів чуття. Наприклад, око, на думку ученого, є поєднанням вогню або полум'я і вологи, тому воно здатне сприймати лише вогненне і світле. Вуха наповнені повітряною масою, яка здригається під впливом коливань зовнішнього повітряного середовища.

Таким чином, у висунутому принципі подібне пізнається через подібне – вперше у зародку висловлюється думка про специфічність органів чуття, тобто здогадка про те, що різні органи чуття ніби налаштовані на зовнішні дії схожої фізичної природи.

Принцип подібності розповсюджувався Алкмеоном не тільки на відчуття і сприймання, але і на емоційні переживання. Якщо людина зустрічає собі подібного, то це викликає у неї приємні відчуття, задоволення. І навпаки – відсутність схожості або подібності в людях приводить до виникнення між ними неприємних відчуттів.

Вже у Геракліта були визначені основні рівні життєдіяльності організму (неспання, сон і смерть). Виділяються вони і Алкмеоном. Але на відміну від Геракліта, що лише вказав на ці стани або рівні, Алкмеон намагається встановити їх причину. Рівні життєдіяльності пов'язувалися Алкмеоном з особливостями динаміки і переміщень крові в тілі. Прилив крові у жилах викликає пробудження, відлив крові від жил веде до сну, а повний відтік крові приводить до смерті організму. Загальний же стан організму, його фізичне здоров'я визначаються співвідношенням чотирьох стихій – води, землі, повітря і вогню, що є будівельним матеріалом тіла. Правильна координація, рівновага, гармонія цих чотирьох елементів забезпечують фізичне здоров'я тіла і бадьорість духу людини. Порушення рівноваги веде до різних хвороб, а в найгіршому випадку – до загибелі. Рівновага і гармонія стихій в тілі, а отже і здоров'я людини, залежить від їжі, яку вона вживає, від кліматичних і географічних умов, в яких людина живе, нарешті – від особливостей самого організму.

Висунуті Алкмеоном положення про зв'язок психіки з мозком (принцип нервізму), принцип подібності в поясненні виникнення відчуттів і сприйнять, ідея про зовнішні і внутрішні (гуморальних) чинники, що визначають загальну активність і життєдіяльність організму, залишили помітний слід в подальшому розвитку стародавньої медицини, філософії до психології. Достатньо сказати, що на ідеї Алкмеона спиратиметься вся медицина Гіппократа і, зокрема, його вчення про чотири типи темпераменту. Принцип нервізму стане основою для розвитку мозкоцентричної точки зору щодо локалізації душі. Принципу подібності в поясненні механізму відчуттів і сприймань дотримуватимуться також Емпедокл та атомісти.

Психологічні погляди Емпедокла. Вже у Алкмеона простежується перехід від визнання єдиного матеріального початку і звернення до чотирьох стихій як основних елементів, що визначають загальну будову організму і його фізичний стан. Філософська ж схема будови людини і світу в цілому на основі чотирьох стихій (земля, вода, повітря, вогонь) була розвинена великим філософом і лікарем старовини Емпедоклом (490-430 рр. до н.е.).

Загалом Емпедокл продовжував розвивати матеріалістичну лінію у філософії і психології, але на відміну від своїх попередників він замінює теорію єдиної першооснови на вчення про чотири «коріння». Згідно Емпедоклу, першоелементами всесвіту є не одна якась стихія, а чотири - земля, вода, повітря, вогонь. Світ утворюється в результаті механічного поєднання вічних, незмінних та інертних за своєю природою стихій під впливом двох світотворних сил, названих Емпедоклом відповідно: Любов або Дружба і Ненависть або Ворожнеча. Любов – це сила, що з’єднує стихії; Ворожнеча – сила, що розділяє їх. Самі ці сили теж матеріальної природи і є особливими формами загальної суміші першоелементів.

Світ у своєму розвитку пройшов чотири періоди, в кожному з яких переважала або Любов, або Ворожнеча. Перший цикл – це період повного панування Любові, що забезпечує справжню єдність стихій.

У другому періоді домінуючою силою стає Ворожнеча, яка своєю діяльністю починає розділяти стихії.

Третій період характеризується абсолютним пануванням Ворожнечі, що призводить до остаточного розчленовування стихій і диференціації навколишнього світу.

У четвертому періоді знов набуває влади Любов, яка своєю об'єднуючою дією утверджує єдність різноманітності. Цей четвертий період або цикл, на думку Емпедокла, і є тим світом, у якому живе людина.

Чотирма періодами представлений і шлях розвитку тварин. На першій стадії виникали окремі частини і органи живих істот. Другий період характеризується випадковими збігами і поєднаннями окремих органів, внаслідок чого народжувалися виродки і чудовиська. Третій період є періодом руйнування чудовиськ через їх непристосованість до середовища і поява суцільно природних, але одностатевих істот. Під час останнього періоду відбувається диференціація статі, виникнення тварин і людей шляхом розмноження. Розвиток тварин відбувається з потреби. З живих істот, що з'явилися, виживають ті, які виявляються найбільш пристосованими до зовнішніх умов. З пристосовністю пов'язана доцільність будови частин тіла сучасних тварин.

Таким чином, Емпедокл своїми поглядами на виникнення і розвиток тварин хоч у наївній і фантастичній формі, проте породжує ідею еволюції.

Організм рослин і тварин, як і світ в цілому, складається з чотирьох стихій, причому відмінність між рослинами і тваринами полягає в неоднаковому співвідношенні і ступені вираження у тих та інших первинних стихій. Найдосконалішими по своїх пропорціях є у рослин – сік у тварин і людини – це кров.

По Емпедоклу кров представлена однією частиною вогню, однією частиною землі і двома частинами води. Сік рослин та кров у тварин і людини є провідними структурами організму, і саме кров та сік завдяки найдосконалішому поєднанню в них стихій, розглядалися Емпедоклом носіями душевних, психічних функцій.

Оскільки психічне приписувалося філософом не тільки тваринам і людині, але і рослинам, то Емпедокл висловив відмінну від Фалеса і Алкмеона точку зору на межі психічного, названу біопсихізмом. Згодом принципа біопсихізму дотримуватимуться Арістотель, Авіценна та інші філософи.

У людини центром руху крові є серце, тому воно, а не мозок (як це припускав Алкмеон), є органом душі. Кров визначає і відчуття, і почуття, і думки. З кров'ю пов'язані також особливості загальної активності і рухливості людини. Рідка, гаряча кров обумовлює тоншу чутливість, велику активність, рухливість організму. Холодна, густа, землиста кров визначає пасивність, повільність і грубшу чутливість. Те, якою мірою забезпечується кров'ю той або інший орган тіла, визначає потенційні можливості цих частин тіла. Так наприклад, для оратора необхідно мати високорозвинуту кровоносну систему мовлення. У мудреців краще від усього забезпечується кров'ю головний мозок. Загальний стан організму, перехід його від неспання до сну і назад, визначається також динамікою крові, тобто приливами і відливами. У цьому відношенні Емпедокл близький до уявлень Алкмеона.

Схожі з Алкмеоном думки Емпедокл виказує і під час розгляду механізму сприйняття. Більше того, для Емпедокла принцип подібності набуває універсального значення. Він розповсюджується і на відчуття, і на спонукальні сили, і навіть на світотворні сили – Любов і Ворожнечу. На думку філософа для виникнення відчуття необхідно, щоб подібне діяло на подібне. Природа спонукальних станів така, що все живе прагне до подібного. Любов, Дружба, Щастя виникають тоді, коли подібне зустрічається з подібним.

У порівнянні з Алкмеоном, Емпедокл, крім принципу подібності, вносить нове положення у вчення про механізми сприйняття, висуваючи так звану теорію закінчень, за допомогою якої він вперше намагається відповісти на питання про те, як відбувається вплив зовнішніх предметів на органи чуття, що викликають образ зовнішнього предмету. Закінчення йдуть не тільки від зовнішніх предметів, але і від самих органів чуття. Око складається з елементів вогню і води. Вологі і вогненні елементи, виходячи з ока, зустрічаються із закінченнями, що йдуть від зовнішніх тіл, і в результаті зіткнення породжуються образи сприйнятого предмету.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Історія психології. Курс лекцій. Розвиток асоціативної психології в ХІХ ст.

    Конспект >> Психология
    ... спеціальній роботі: ні в «Нарисах психології», ні в «Лекціях по психології», які вже після його ... предмета психологічних досліджень. Виходячи із своїх принципових засад Роговін виділяє з історії психолог ...
  2. Історія психології. Конспект лекцій

    Конспект >> Психология
    ... дстави різних проявів душі. ЛЕКЦІЯ № 4. Психологія нового часу XVII в 1. ... буде будуватися експериментальна психологія в Німеччині. ЛЕКЦІЯ № 5. Розвиток психології в епоху просв ... історії. Загальні погляди Герцена на психологію роблять її наукою, предметом яко ...
  3. Психологія як наука 2 Загальне уявлення

    Лекция >> Психология
    ... ійна академія України ПСИХОЛОГІЯ Опорний конспект лекцій для студентів усіх ... дисципліни у вигляді стислого конспекту лекцій. Призначений для студентів усіх спец ... іку свого предмета та набувала значення та сили. В історії психології виокремлюють різні ...
  4. Психологія. Конспект лекцій. Предмет і методи психології

    Конспект >> Психология
    ... на лекціях. ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПСИХОЛОГІЇ 1. Поняття об’єкта і предмета психології. 2. Місце психології ... …………………………………………………………………………………….3 ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПСИХОЛОГІЇ………………………………………………...4 ТЕМА 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ. ...
  5. Історія педагогіки. Навчальний посібник

    Книга >> Педагогика
    ... нашарувань. У кожному розділі „Курсу лекцій з історії педагогіки” використано різні ... ґрунтовними знаннями з історії педагогіки, дидактики і психології, предмета викладання, але й знатися ... до Парижу, де він прочитав курс лекцій з історії України у російській ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019781589508057