Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Реферат
Теорія 2ІАІ й розроблені на її основі Соціальні Технології дозволяють здійснити подальший розвиток ряду важливих для практичного застосування аспектів...полностью>>
Психология->Реферат
Соціальні уявлення як об'єкт емпіричного дослідження і як вихідне поняття теоретичних конструкцій різного рівня узагальнень уже розглядалися в росіянц...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Спілкування є необхідною умовою існування людини, одним з найважливіших чинників її соціального розвитку Без спілкування людина не жити чи працювати, ...полностью>>
Психология->Сочинение
Про жорстоке поводження з дітьми та домашнє насильство відомо з давніх-давен Проте дослідження, присвячені цій проблемі, з'явилися нещодавно: тривалий...полностью>>

Главная > Конспект >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Ібн Рушд доводив, що згідно вченню Аристотеля, необхідно вивчати нерозривні зв‘язки між функціями організму і відчуттями, почуттями, думками, які людина відчуває в якості процесів, властивих його душі. Будучи лікарем, Ібн Рушд ретельно вивчав будову людського тіла і його органів почуттів, довів залежність сприйняття навколишнього світу від властивостей нервової системи.

Головний висновок Ібн Рушда полягав у тому, що разом з розпадом тіла індивідуальна душа людини також ліквідовується. Разом з тим арабський мислитель висунув думку про те, що універсальний для усіх людей розум зберігається після розпаду тіла, і це свідчить про богоподібність людини.

Світ вічний і рухається за власними законами, які можна логічно пояснити. Можливе і дослідження природи речей, в тому числі і душі людини, і кожний володіє здібностями до такого пізнання. Не виключаючи індивідуальних здібностей, які обмежують можливості кожної окремої людини, Ібн Рушд підкреслював, що можливості людини в осягненні істини необмежені, і важливо тільки навчити людей правильно мислити, прищепити їм бажання розмірковувати. Загальна здібність до мислення, пізнання світу і його законів, будучи вродженою, властива кожній людині. Таким чином, безсмертний розум відділявся від смертної душі. Цей розділ про розум і душу був одним із важливих положень теорії Ібн Рушда і став об‘єктом критики з боку теологів.

Він також відзначав, що здібність до мислення є потенційною. Як сонце впливає на око, викликаючи в ньому відчуття світу, так і визнаний розум, вважав Ібн Рушд, впливає на наші потенційні здібності, викликає у судження, для їх актуалізації, усвідомлення необхідні певні умови, а саме – пізнавальна мотивація, зовнішні враження, добрі вчителі.

Питання на семінар:

1. Психологічні уявлення Шумеро-Вавілонської культури.

2. Психологічна думка у Стародавньому Єгипті.

Питання на самостійну роботу:

  1. Психологічні погляди стародавнього Сходу і Китаю.

  2. Психологічні погляди стародавньої Японії та Індії.

Рекомендована література:

  1. Ярошевский М.Г. История психологии.-М., 1996.

  2. Нариси з історії вітчизняної психології ХІХ ст.: У 2 т.∕ за ред. Г.С.Костюка. Київ, 1955.

  3. Павлов І.П. Умовний рефлекс ∕ Вибрані твори ∕.К., 1949.

  4. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии. Ростов Н∕Д., 1996-т.1,2.

  5. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психологии.- М., 1997.

  6. Потебня А.А. Слово и мир.- М., 1989.

  7. Платон. Отрывки из диалогов. Соч. в 3 т. М., 1968.

  8. Локк Д. Избранные философские произведения: В 2 т. М., 1966.

  9. Лейбниц Г.В. Сочинения: В 4 т.-М., 1982.

  10. Лукреций Кар. О природе вещей.-М., 1968.

  11. Марцинковская Г.Д. История психологии.-М.: Изд. Центр

  12. «Академия», 2001.-554 с.

  13. Маслоу А. Психология бытия. М., 1997.

ЛЕКЦІЯ 3

Тема 3

Розвиток психології в період Античності

Старогрецька філософія в досократівський період

План:

1.Уявлення про душу філософів Мілетськой школи.

2. Психологічна думка філософів з Ефесу.

3. Психологічні уявлення представників медицини періоду Античності.

.1. Уявлення про душу філософів Мілетської школи

VII-VI ст. до н.е. є періодом розпаду первісного суспільства і переходу до рабовласницького ладу. Докорінні зміни суспільного ладу життя (колонізація, розвиток торгових відносин, становлення міст і т.ін.) створили умови для розквіту старогрецької культури, привели до істотних змін у галузі мислення. Ці зміни полягали в переході від релігійно-міфологічних уявлень про світ до зародження наукових знань.

Першими провідними центрами старогрецької культури і науки разом з іншими стали міста Міліт і Ефес. Назви цих міст носили і перші створені філософські школи.

Звичайно, початок наукового світобачення пов'язують з Мілетською школою, що існувала в VII-VI ст. до н.е. Її представниками були Фалес, Анаксимандр, Анаксимен. Їм першим належить заслуга у відокремлені психіки, або «душі», з матеріальних явищ.

Загальним для філософів мілетської школи є положення про те, що всі речі і явища навколишнього світу характеризуються єдністю свого походження, а різноманіття світу є лише різними станами єдиного матеріального початку, першооснови або першоматерії. Це положення розповсюджувалося стародавніми мислителями і на галузь психічного. Вони вважали, що матеріальне і духовне, тілесне і психічне за своєю першоосновою єдині. Відмінність між ними тільки феноменальна, а не субстанційна, тобто за станом, проявом і виразом цієї першооснови. Відмінність між поглядами вчених цієї школи полягала у тому, який вид конкретної матерії приймав кожен з цих філософів за першооснову всесвіту.

Фалес (624-547 рр. до н.е.) як першооснову всього вважав воду. Доводячи, що саме вода є дійсним початком усього світу, Фалес посилався на те, що Земля плаває на воді, оточена нею, і сама походить із води. Вода рухома і мінлива, може переходити в різні стани. Випаровуючись, вода перетворюється на газоподібний стан, а замерзаючи, – у твердий стан. Оскільки з води походить і тверде і газоподібне, то, по Фалесу, розумно допустити, що вода і є першоосновою всього сущого, і що все оточуюче є різними перехідними станами цієї першооснови.

Душа є також особливим станом води. Істотною властивістю душі є здатність додавати тілам руху. Вона є те, що примушує рухатися. Ця здатність додавати речам рух властива всьому. Наявність душі приписувалася, наприклад, і магніту, і бурштину, оскільки ті володіють притягуючою силою. Поширюючи психічне на всю природу, Фалес першим висловив ту точку зору на межі психічного, яку прийнято називати гилозоїзмом. Забігаючи вперед, відзначимо, що гилозоїзму дотримуватимуться і деякі інші філософи старовини, наприклад, – стоїки.

Розглядаючи душу у зв'язку з тілесною організацією, Фалес ставив психічні стани в залежність від фізичного здоров'я тіла. Ті, у кого тіло здорове, мають і кращі душевні здібності і дарування, а отже – володіють великими можливостями знайти щастя в наші дні.

Сучасного психолога не можуть не привернути тонкі спостереження Фалеса щодо етичної поведінки людини. Людина, вважав він, повинна прагнути до того, щоб жити за законами справедливості. А справедливість полягає в тому, щоб не скоювати самому того, у чому людина засуджує інших людей.

Якщо Фалес пов'язував весь всесвіт з особливими перетвореннями і формами води і вологи, то Анаксимандр (610-547 рр. до н.е.) переймає за основу всього «алейрон» – такий стан матерії, який не має якісної визначеності, який завдяки своєму внутрішньому розвитку і поєднанню породжує різноманіття світу. Анаксимандр, заперечуючи якісну визначеність першооснови, вважав, що вона не могла б бути першоосновою, якби співпадала зі своїми проявами. Подібно Фалесу, душа – це один із станів алейрона.

Анаксимандр був першим із стародавніх філософів, хто здійснив спробу пояснити виникнення і походження людини та живих істот. Йому, мабуть, першому належить ідея зародження живого з неживого. Виникнення органічного світу уявлялося Анаксимандру таким чином: під дією сонячного проміння із землі випаровується волога, зі згустку якої виникають рослини. З рослин розвиваються тварини, а з тварин – людина. Згідно філософу, людина відбулася від риб. Головна ознака, що відрізняє людину від тварин, полягає в тривалішому терміні годування дитини грудьми і в тривалішому сторонньому догляді за нею.

На відміну від Фалеса і Анаксимандра інший філософ мілетськой школи Анаксимен (588-522 рр. до н.е.) першоосновою приймав повітря. Повітряну природу має і душа. Вона зв'язувалася ним з диханням. Ідея близькості душі і дихання була досить широко поширена серед стародавніх мислителів.

2. Психологічна думка філософів з Ефесу

Розуміння природи душі Гераклітом. Представники мілетськой школи, вказуючи на матеріальну природу психічного, не дали розгорнутої картини душевного життя людини. Перший крок у цьому напрямі належить найвідомішому старогрецькому філософу з Ефесу Геракліту (530-470 рр. до н.е.). З представниками Мілетськой школи Геракліта пов'язує ідея першооснови, але за першооснову він приймав не воду, не алейрон і не повітря, а вогонь у його вічному русі і зміні, що виникає внаслідок боротьби протилежностей: «Світ є єдиний зі всього, не створений ніким з богів і ніким з людей, а був, є і буде вічно живим вогнем, засобом, що загоряється і згасає». Розвиток вогню відбувається з потреби або по «логосу», що створює все суще з протилежного руху. Все виникає і зникає через боротьбу. Перетворення вогню відбувається у двох напрямках: «шлях вгору» і «шлях вниз». «Шлях вгору», як спосіб перетворення вогню, є перехід його від землі до води, від води до повітря, від повітря до вогню. «Шлях вниз» – це зворотній перехід від вогню до повітря-води-землі. Ці два протилежно направлених переходи вогню з одного стану в інший можуть протікати одночасно, обумовлюючи вічний рух і розвиток світу в усьому його різноманітті. Як товар обмінюється на золото, а золото на товар, так і вогонь, на думку Геракліта, перетвориться у все, і все переходить у вогонь.

Душа – це особливий перехідний стан вогневого початку в організмі, якому Гераклітом дана назва «психея». Слід підкреслити, що введена Гераклітом назва для позначення психічної реальності була першим психологічним терміном. На його основі в 1590 р. Гокленіусом буде запропонований термін «психологія», який, починаючи з робіт Х.Вольфа «Емпірична психологія» (1732) і «Раціональна психологія» (1734), стане загальновживаним для позначення науки, що вивчає психіку людини.

Геракліт вважав, наприклад, що сп'яніння є не що інше, як зволоження «психеї», яке робить її грубішою, через що людина втрачає орієнтацію і тілесну координацію.

Діяльність душі Геракліт ставив у залежність як від зовнішнього світу, так і від тіла. Він вважав, що вогнева стихія проникає в організм із зовнішнього середовища, і будь-яке порушення зв'язку душі із зовнішнім світом може призвести до огрубіння «психеї».

Гераклітом було помічено, що люди часто не пам'ятають своїх снів. Ця втрата пам'яті відбувається тому, що уві сні послаблюється зв'язок із зовнішнім світом. Повний же розрив із зовнішнім середовищем веде до смерті організму так само, як гасне вдалині багаття вугілля. У такому ж тісному контакті душа перебуває з тілом. Душа з тілом зв'язані як «павук з павутиною». Таким чином, в питанні про зовнішню і тілесну детермінацію психіки є те, що пізніше буде назване психофізичною і психофізіологічною проблемою, Геракліт виступив як послідовний матеріаліст.

Гераклітом було дане не тільки загальне уявлення про «психею» і її природу, він також спробував виділити і охарактеризувати окремі сторони душі. Велику увагу філософ відводив пізнавальним актам. Важливого значення він надавав відчуттям, а серед них – особливо зору і слуху. Геракліт писав: «Я віддаю перевагу тому, що можу почути або побачити». Функції зору і слуху ставилися в залежність від загального стану душі і самих органів чуття. «Погані свідки для людей очі і вуха тих, хто має грубу психею».

Хоч Геракліт і відводив відчуттям важливе місце у пізнанні, проте ведучим у людини визнавав розум, оскільки органи чуття дозволяють встановити лише зовнішню гармонію природи, тоді як розум, спираючись на відчуття, відкриває її внутрішні закони. Думка людини саморозвивається, переходячи від однієї істини до іншої. Основна мета пізнання полягає в тому, щоб, відкриваючи істини, прислухатися до голосу природи і чинити за її законами.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Історія психології. Курс лекцій. Розвиток асоціативної психології в ХІХ ст.

    Конспект >> Психология
    ... спеціальній роботі: ні в «Нарисах психології», ні в «Лекціях по психології», які вже після його ... предмета психологічних досліджень. Виходячи із своїх принципових засад Роговін виділяє з історії психолог ...
  2. Історія психології. Конспект лекцій

    Конспект >> Психология
    ... дстави різних проявів душі. ЛЕКЦІЯ № 4. Психологія нового часу XVII в 1. ... буде будуватися експериментальна психологія в Німеччині. ЛЕКЦІЯ № 5. Розвиток психології в епоху просв ... історії. Загальні погляди Герцена на психологію роблять її наукою, предметом яко ...
  3. Психологія як наука 2 Загальне уявлення

    Лекция >> Психология
    ... ійна академія України ПСИХОЛОГІЯ Опорний конспект лекцій для студентів усіх ... дисципліни у вигляді стислого конспекту лекцій. Призначений для студентів усіх спец ... іку свого предмета та набувала значення та сили. В історії психології виокремлюють різні ...
  4. Психологія. Конспект лекцій. Предмет і методи психології

    Конспект >> Психология
    ... на лекціях. ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПСИХОЛОГІЇ 1. Поняття об’єкта і предмета психології. 2. Місце психології ... …………………………………………………………………………………….3 ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПСИХОЛОГІЇ………………………………………………...4 ТЕМА 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ. ...
  5. Історія педагогіки. Навчальний посібник

    Книга >> Педагогика
    ... нашарувань. У кожному розділі „Курсу лекцій з історії педагогіки” використано різні ... ґрунтовними знаннями з історії педагогіки, дидактики і психології, предмета викладання, але й знатися ... до Парижу, де він прочитав курс лекцій з історії України у російській ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0012249946594238