Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Реферат
Теорія 2ІАІ й розроблені на її основі Соціальні Технології дозволяють здійснити подальший розвиток ряду важливих для практичного застосування аспектів...полностью>>
Психология->Реферат
Соціальні уявлення як об'єкт емпіричного дослідження і як вихідне поняття теоретичних конструкцій різного рівня узагальнень уже розглядалися в росіянц...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Спілкування є необхідною умовою існування людини, одним з найважливіших чинників її соціального розвитку Без спілкування людина не жити чи працювати, ...полностью>>
Психология->Сочинение
Про жорстоке поводження з дітьми та домашнє насильство відомо з давніх-давен Проте дослідження, присвячені цій проблемі, з'явилися нещодавно: тривалий...полностью>>

Главная > Конспект >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Тому на долю психологічних досліджень припадало вивчення тільки внутрішньої, розумової діяльності. Це заважало розвитку об‘єктивних методів дослідження психіки й зупиняло розвиток експериментальної психології. У середині ХІХ століття англійський психолог Г. Спенсер вперше висловився про те, що предметом психології є асоціації між внутрішнім і зовнішнім, тобто між свідомістю і поведінкою. Тобто, було не тільки зафіксовано унікальне положення психології, але й взагалі місце зовнішньої діяльності в якості психологічної категорії.

У сучасній психології існує декілька шкіл, для яких категорія діяльності – головна, провідна; це і біхевіоризм, і радянська психологія, в яких теорія діяльності займає одне з центральних місць. Одночасно вивчення внутрішньої і зовнішньої діяльності, їх взаємозв‘язку і взаємопереходів – це одна з центральних проблем вікової психології і багатьох інших психологічних напрямків і галузей.

Думка про те, що людина – істота соціальна, тобто не може існувати без спілкування з іншими, була висловлена ще Арістотелем. Протягом певного часу психологія отримувала все більше даних про найважливішу роль інших людей в розвитку психіки, формуванні уявлень про себе і світ. У віковій психології велика роль дорослого і стосунків дорослий – дитина є однією з аксіом, яка вказує на те, що повноцінний психологічний розвиток дитини не може існувати в ізоляції. З появою соціальної психології почалось серйозне вивчення спілкування дорослих, при цьому особлива увага приділялась спілкуванню людей, які належать до різних націй, культур, а також масовим комунікаціям. Дослідження дозволили виділити різні сторони спілкування (комунікативну, перцептивну, інтерактивну), його структуру і динаміку. Аналіз розвитку психології свідчить, що значення цієї категорії, як і доля досліджень, присвячених різним проблемам спілкування, буде і далі зростати.

На відміну від інших, категорія особистість з’явилась в психології порівняно недавно, хоча питання про сутність людини, розвиток її уявлень про себе і оцінки себе виникали ще в античності. Але в той же час питання особистість і людина розглядались як тотожні, не існувало і сучасних понять особистість, індивід і індивідуальність.

Протягом тривалого часу, як вже відзначалось, провідним предметом психології було пізнання, а категорії образу і внутрішньої, розумової діяльності залишались другорядними. Відомий вчений В. Вундт казав про диктатуру “інтелектуалізму” в психології, протиставляв свою волюнтаристську психологію попередній, яка вивчала в основному “людину пізнаючу”, а не відчуваючу. Лише з появою школи глибинної психології саме особистість стала однією з провідних категорій і залишається нею в сучасній психологічній науці, хоча і нині різні школи (гуманістична, глибинна, радянська психологія) розглядають структуру ґенези та сили розвитку особистості по-різному.

Великий вплив на розвиток психології здійснив перехід до рішення ключових проблем психології, визначаючих: природу психічного, взаємовідношень психічного і фізичного, тілесного і духовного. При цьому на перший план виходили або загальні проблеми (співвідношення психічного і фізичного) або більш часткові, пов‘язані з дослідженням зв‘язку організму, тіла з психікою, душею. Відповідно, в першому випадку ця проблема звучала як психофізична, а у другому – психофізіологічна.

Сама постановка проблеми і підходи до її рішення були пов‘язані з проблемами про місце і роль людини в світі. В античній психології вчені розглядали людину як одну з ланок в ланцюгу загальних закономірностей. З цієї точки зору людина підпорядковується тим законам, що і все живе і неживе в природі, а психічні закони відображали фізичні, тобто варіації основних законів природи. Дослідження цих законів приводило вчених до думки про те, що існує якась першооснова, яка складає сутність і психічного, і фізичного. Така відповідь на психофізичну проблему отримала назву монізм (загальна, єдина першооснова, субстанція). В залежності від того, ідеальною чи матеріальною є ця субстанція, монізм може бути ідеалістичним або матеріалістичним.

Деякі вчені не сприймали положення про наявність єдиної субстанції, доводячи, як, наприклад, Р. Декарт, що існує дві першооснови, дві різні субстанції: для душі і для тіла. Цей перехід отримав назву дуалізм. Оскільки процеси, які проходять в душі і тілі, розглядались як паралельні і незалежні один від одного, в психології з‘явилось поняття психологічний паралелізм, який підкреслював незалежність і чисто зовнішню відповідність цих явищ.

З часом загострювався інтерес вчених до психіки людини. При цьому вже в дослідженнях Платона вказувались якісні відмінності психіки людини від психіки інших живих істот. Отже, і закони, які керують психікою людини, унікальні і не можуть розглядатися за аналогією із законами природи. Такий антропологічний підхід, при якому все розглядається лише з точки зору людини, був характерним не тільки для психологічних, але й для філософських шкіл. Але і у Античності, і у Середньовіччі було ще недостатньо даних для переводу психічної проблеми в поле психологічне, точніше – для вирішення цієї проблеми.

З середини ХІХ століття, з розвитком біології і медицини, психологія отримала достатньо важливий об‘єктивний матеріал, який дозволяв по-новому підійти до вирішення психофізіологічної проблеми. Роботи І. Сєчєнова, І.П. Павлова, А.А. Ухтомського, У. Кенона та інших вчених дали можливість не тільки краще зрозуміти, але і точніше розмежувати галузі біологічних основ психіки і власне психічного.

Тим не менш, залишається ще багато питань, які загальними зусиллями психологів, філософів, фізіологів, медиків та інших вчених належить вирішити, щоб дати більш повні відповіді на психофізичну і психофізіологічну проблеми.

Питання на семінар:

  1. Методи історії психології.

  2. Методологічні принципи психології.

Питання на самостійну роботу:

  1. Трансформація предмету психології протягом її історії.

Рекомендована література:

  1. Ярошевский М.Г. История психологии.-М., 1996.

  2. Нариси з історії вітчизняної психології ХІХ ст.: У 2 т.∕ за ред. Г.С.Костюка. Київ, 1955.

  3. Павлов І.П. Умовний рефлекс ∕ Вибрані твори ∕.К., 1949.

  4. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии. Ростов Н∕Д., 1996-т.1,2.

  5. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психологии.- М., 1997.

  6. Потебня А.А. Слово и мир.- М., 1989.

  7. Платон. Отрывки из диалогов. Соч. в 3 т. М., 1968.

  8. Локк Д. Избранные философские произведения: В 2 т. М., 1966.

  9. Лейбниц Г.В. Сочинения: В 4 т.-М., 1982.

  10. Лукреций Кар. О природе вещей.-М., 1968.

  11. Марцинковская Г.Д. История психологии.-М.: Изд. Центр

«Академия», 2001.-554 с.

ЛЕКЦІЯ 2

Тема 2

Виникнення і розвиток психології у країнах Сходу

План:

1. Основи психологічного мислення у первісних людей.

2. Зародження психологічної думки на Сході.

1. Основи психологічного мислення у первісних людей

Відчуття безсилля може виникати у будь-якої тварини у безвихідній для неї ситуації, але цього відчуття недостатньо для того, щоб під його впливом виникали будь-які уявлення. Для їх появи потрібно систематичне переживання стану безсилля, незадоволеності, безнадійного прагнення до чогось ліпшого. Такий психологічний стан може з’явитися тільки у людини на певній стадії її розвитку. Тільки тоді, коли в полі її розумового зору опиняться будь-які недосяжні цілі, створюється та науково-психологічна напруга, яка здатна паралізувати почуття реальності, знецінити його і стимулювати роботу непідконтрольної фантазії у напрямку, що веде до появи примар.

На певному етапі суспільного розвитку первісної людини у неї формується почуття незадоволеності своїм становищем, вона намагається знайти йому будь-яке пояснення.

Основною психологічною умовою, яка зробила можливим виникнення перших абстрактних, а саме релігійних уявлень, був розвиток уяви до такої степені, яка дозволила їй відірватися від емпіричної реальності і будувати загальні уявлення, що переходять у поняття. До того часу, коли свідомості людині доступні лише одиничні уявлення, вони прив‘язані до конкретної, чуттєво реальності, яка сприймається, і не можуть створювати абстрактні побудови. Тому розвиток від чуттєвого пізнання до мислення поняттями мав прогресивне значення.

Розвиток уяви, що був умовою розумового прогресу людства, мав і негативну сторону. Вона полягала в тому, що виникла можливість появи у свідомості людей не тільки фантазійного, але й фантастичного елементу. Перше включає те, що взагалі стосується уяви, друге – що, під впливом негативних моментів буття, свідомість породжує примари і ілюзії, заставляє людину розглядати неможливе як можливе, робити грубі логічні помилки, довіряти більше роботі уяви, ніж практиці і логіці. Зрозуміло, що прогресивне значення розвитку уяви є порівняно сильнішим і важливішим зворотної сторони цього процесу.

Розвиток уяви у первісної людини проходив у межах властивого їй абсолютного сенсуалізму, тобто схильності повністю довіряти своїм відчуттям і враженням, не маючи можливості перевірити їх як життєвою практикою, так і роботою критичної думки. У свідомості первісної людини панував обумовлений абсолютним сенсуалізмом примітивний, наївний реалізм, в силу якого він сприймав за чисту монету всі свої відчуття і враження, в тому числі – ілюзії, галюцинації, сновидіння, кошмари.

Уява мала своїм матеріалом не тільки об‘єктивні дані досвіду, адекватні реальному світу, але і суб‘єктивні помилкові враження і відчуття. Здібність до абстрагування, яка посилюється в ході розвитку уяви, повинна була оперувати не тільки об‘єктивно-істинним, але і ілюзорно-емпіричним матеріалом.

Відволікаючись за допомогою абстракції від емпіричної реальності, свідомість первісної людини отримала можливість конструювати уявлення про явища і закономірності, які не спостерігаються і не сприймаються органами відчуттів. Матеріалом для таких уявлень служили окремі сторони реальних речей і явищ, які відділялись від цілого. Але на відміну від того, як це проходить у логічному мисленні, тут абстраговані сторони реальних явищ відбивались у свідомості не як поняття, а як уявлення, причому, – персоніфіковані, уособлені.

Прагнення до уособлення властиве людській свідомості на різних ступенях її розвитку. В умовах дисциплінованого логічного мислення воно може проявлятися лише у певних межах, причому умовний характер цього уособлення усвідомлюється людиною. У первісній свідомості намагання до уособлення отримує повну волю і реалізується в образах та уявленнях, які виражають у персоніфікованому вигляді окремі риси і сторони оточуючих людину явищ.

Змістом уособлення є уподібнення первісною людиною з нею самою всіх явищ, з якими їй доводиться стикатися. Вона уявляє собі неприродні істоти у надзвичайно різноманітному зовнішньому вигляді, але завжди її власним психічним життям, своїми відчуттями, логікою власної поведінки і роздумів.

Відомо, що якщо людина володіє недостатньою інформацією про певний об‘єкт за аналогією з іншими об‘єктами, щодо яких вона володіє більш багатою і змістовною інформацією, то судження за аналогією має право на існування і у багатьох випадках дає плідні результати. У первісній свідомості вони нерідко призводять до помилок, тому що йдуть стихійним шляхом.

Первісна людина була дуже обмежена в інформації про оточуючі її речі й явища, пояснювала їх за аналогією. Положення ускладнювалося ще й тим, що її незнання поширювалося на різні галузі знань, а отже сфера, з якої можна брати матеріал для аналогій, була надзвичайно вузькою.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Історія психології. Курс лекцій. Розвиток асоціативної психології в ХІХ ст.

    Конспект >> Психология
    ... спеціальній роботі: ні в «Нарисах психології», ні в «Лекціях по психології», які вже після його ... предмета психологічних досліджень. Виходячи із своїх принципових засад Роговін виділяє з історії психолог ...
  2. Історія психології. Конспект лекцій

    Конспект >> Психология
    ... дстави різних проявів душі. ЛЕКЦІЯ № 4. Психологія нового часу XVII в 1. ... буде будуватися експериментальна психологія в Німеччині. ЛЕКЦІЯ № 5. Розвиток психології в епоху просв ... історії. Загальні погляди Герцена на психологію роблять її наукою, предметом яко ...
  3. Психологія як наука 2 Загальне уявлення

    Лекция >> Психология
    ... ійна академія України ПСИХОЛОГІЯ Опорний конспект лекцій для студентів усіх ... дисципліни у вигляді стислого конспекту лекцій. Призначений для студентів усіх спец ... іку свого предмета та набувала значення та сили. В історії психології виокремлюють різні ...
  4. Психологія. Конспект лекцій. Предмет і методи психології

    Конспект >> Психология
    ... на лекціях. ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПСИХОЛОГІЇ 1. Поняття об’єкта і предмета психології. 2. Місце психології ... …………………………………………………………………………………….3 ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПСИХОЛОГІЇ………………………………………………...4 ТЕМА 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ. ...
  5. Історія педагогіки. Навчальний посібник

    Книга >> Педагогика
    ... нашарувань. У кожному розділі „Курсу лекцій з історії педагогіки” використано різні ... ґрунтовними знаннями з історії педагогіки, дидактики і психології, предмета викладання, але й знатися ... до Парижу, де він прочитав курс лекцій з історії України у російській ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0019299983978271