Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Право, юриспруденция->Реферат
Общие права и обязанности сторон (ст. 35 ГПК РФ) Лица, участвующие в деле, имеют право знакомиться с материалами дела, делать выписки из них, снимать ...полностью>>
Право, юриспруденция->Реферат
При вступлении в процесс 3-го лица рассмотрение дела начинается с самого начала. Поэтому согласно ст. 150 ГПК суду на стадии подготовки дела к судебно...полностью>>
Право, юриспруденция->Реферат
Ст. 34 ГПК РФ - прокурор относится к лицам, участвующим в деле и обладает всеми их признаками. Но в отличие от других лиц участвующих в деле имеет тол...полностью>>
Право, юриспруденция->Реферат
Представительство в суде – это правоотношение, в силу которого одно лицо, судебный представитель, совершает процессуальное действие в пределах данных ...полностью>>

Главная > Конспект >Право, юриспруденция

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Вступ

У всьому світі дедалі більшого значення набуває інтелектуальна власність, тому що питома вага прав на інтелектуальні продукти у внутрішньому і зовнішньому товарному обігу не припиняє збільшуватись. Практично будь-який товар і будь яка послуга, так чи інакше, як одну із своїх складових мають інтелектуальну власність.

Сучасний стан соціально-економічного розвитку України поставив завдання створення та комерційної реалізації об’єктів промислової власності, що належить до категорії проблем, від вирішення яких залежить економічний розвиток держави, кожного окремого підприємства та наукової установи. Це потребує суттєвих змін у системі викладання дисциплін, пов’язаних з охороною промислової власності для студентів документно-інформаційної сфери, які збирають, обробляють і розповсюджують інформацію про угоди продажу та закупівлі виключних прав.

Ця дисципліна як наукова, носить інтегративний характер і перебуває на стику деяких самостійних дисциплін, включаючи правові, економічні й специфічні галузі знань, оскільки базується на попередніх знаннях із фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін.

Предмет курсу – регулювання відносин у практиці інноваційного підприємництва, які виникають у зв’язку зі створенням, патентно-інформаційними дослідженнями, набут-тям прав, охороною, захистом, використанням і комерціа-лізацією об’єктів прав інтелектуальної власності як результатів науково-технічної творчої діяльності.

Мета курсу – поширення і надбання знань щодо системи інтелектуальної власності і, зокрема, промислової власності у у винахідницькій і патентно-ліцензійній діяльності, міжнародного співробітництва у галузі інтелектуальної власності, захисту патентних прав, а також системи патентної інформації; вміння застосовувати на практиці нормативно-

правові акти при забезпеченні правової охорони науково-технічної документації та творчої продукції, проводити патентні дослідження в певній галузі техніки та оформляти заявку на винахід або інший об’єкт промислової власності, використовувати патентну інформацію та документацію при науково-дослідних, проектно-конструкторських, проектно-технологічних розробках; навичок роботи з нормативно-правовими документами, патентною документацією при оформленні матеріалів заявок на об’єкти промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг), а також при укладанні ліцензійного договору на передання права або використання об’єкта права промислової власності.

1 Поняття про систему інтелектуальної власності

1.1 Загальні питання авторського та суміжних прав.

1.2 Поняття промислової власності.

1.3 Нетрадиційні результати інтелектуальної діяльності

1.4 Структура державного управління системою інтелектуальної власності

1.1.1 Інтелектуальна власність – це результат творчої діяльності, об’єктами якої є не матеріальні носії, а ті ідеї, думки, образи, міркування, символи і т. ін., які реалізуються або втілюються в певних матеріальних носіях („інтелект” у перекладі з латинської означає – пізнання, розуміння, розум).

Згідно з законом України „Про власність” від 7.02.1991р., розділy VI „Права інтелектуальної власності”, ст. 41: „Об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати НДР та інші результати інтелектуальної праці”.

Більш повний перелік зазначених об’єктів наведено в статті 420 Цивільного кодексу України, яка називається „Об’єкти права інтелектуальної власності”, але цей перелік не є вичерпним і може доповнюватись новими результатами безмежної інтелектуальної діяльності людини.

Ю.М. Кузнєцов, що вважає, що у правовій системі інтелектуальної власності можна виділити три самостійні підсистеми об’єктів:

- авторського права і суміжних прав;

- промислової власності;

- нетрадиційних.

Найбільш загальними, теоретичними питаннями будь-

якого правового інституту є визначення його елементів та основних ознак.

У поняття елементів авторського права і суміжних прав входять об’єкти, суб’єкти і зміст.

Об’єктами авторського права є твори. Згідно визначення В.І Серебровського „Твір – це сукупність ідей, думок та образів, що отримали вираз у доступній для сприйняття людськими почуттями конкретній формі, яка допускає можливість відтворення”.

Стаття 8 Закону України „Про внесення змін до Закону „Про авторське право та суміжнеі права” від 11.06.01 за №2627-ІІІ (Закону) визначає, що об’єктами авторського права є твори саме в галузі науки, літератури і мистецтва, причому, перелік цих творів є невичерпним. Безумовно, положення про невичерпність даного переліку необхідно оцінити як позитивний і важливий фактор, оскільки науково-технічний прогрес постійно додає нові види творів, а оперативно вносити їх до переліку охоронюваних творів не завжди видається можливим. Наприклад, лише протягом двох останніх десятиліть до законодавчих охоронюваних переліків творів майже всіх країн світу потрапили комп’ютерні програми і бази даних, хоча досить широкого розповсюдження ці об’єкти набули ще в 60-х роках ХХ ст.

Стосовно ознак творів, що охороняються авторським правом, передусім, охороною користуються твори, виражені в об’єктивній формі, а не ідеї. Об’єктивну форму слід відрізняти від матеріальної форми. У деяких країнах, в основному в країнах англо-американської правової системи, саме матеріальна фіксація твору, друк, фотографія, звуко- або відеозапис, скульптура або архітектура, живопис, відтворення у графічній формі є передумовою надання правової охорони, що пояснюється міркуваннями до використання такої форми як доказу випадку позову. Можливість визначення матеріальної, як обов’язкової передумови охорони творів, визначена у пункті 2 статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Але в країнах континентальної правової системи, до яких відноситься і Україна, такої вимоги немає, а висувається вимога об’єктивності форми. Причому, ця вимога розглядається як абсолютно необхідна для охорони твору засобами авторського права, оскільки безпосереднім об’єктом охорони є саме форма твору, а не його зміст – це один із найважливіших принципів авторського права. В юриспруденції, як правило, розгля-даються два критерії для визначення об’єктивно вираженої форми: критерій відтворюваності і критерій сприйняття органами чуттів людини.

Наступною ознакою охоронюваного твору є його оригінальність. Це означає, що твір має бути результатом творчої діяльності.

Твори охороняються незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, цінності та достоїнств. Навіть, якщо у творі немає нічого корисного, він буде охоронятися авторським правом за наявності інших необхідних умов.

Отже, основними ознаками творів, що підлягають охороні авторським правом, є наступні ознаки:

- твір належить до сфери літератури, науки або мистецтва;

- твір виражений у будь-якій об'єктивній формі;

- твір є оригінальним;

- охорона твору не залежить від його призначення, жанру, обсягу, мети, цінності та достоїнств.

Загальновизнаними об’єктами суміжних прав є виконання, фонограми та передачі організацій мовлення. Охороною у даному випадку користуються права, що сприяють розповсюдженню, а не створенню літературних і художніх творів. Вважається, що названі об'єкти потребують правової охорони внаслідок застосування значних технічних та організаційних зусиль для їх створення. Об'єкти суміжніх прав можуть бути як залежними, похідними від авторських прав, так і незалежними – наприклад, запис звуків, що не є виконанням. Основна риса об'єктів суміжніх прав – від них не вимагається творчого характеру. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, оприлюднення передачі організації мовлення.

Найбільш спірні об'єкти суміжніх прав - це виконання літературних або художніх творів. Багато дослідників вважають виконання об'єктом авторського права, оскільки діяльність виконавців заснована на творчості, результат якої становить цінність як втілення індивідуальних творчих здібностей людини. Позиції щодо суті творчого характеру виконань варіюють: деякі вчені вважають, що в результаті виконавчої діяльності створюється новий твір, який несе відбиток особистості виконавця, інші - що автор і виконавець виступають як співавтори, або те - що виконання є переробкою первісного твору. Такі думки висловлювались ще на початку XX ст. і обговорювались на міжнародних конференціях з авторського права. Проте відповідні пропозиції були відхилені. Одним з аргументів стала недоцільність визнання за виконавцями виключних авторських прав на виконання, оскільки у такому випадку заперечується виключність прав авторів первісних творів. Крім того, було визнано, що виконання не означає створення нового твору, а лише відтворення первісного.

Визначення фонограми, представлене в Законі, і визначення, сформульовано в Договорі ВОІВ щодо виконання і фонограм, майже збігаються: фонограмою визнається запис звуків виконання або інших звуків, крім звуків у формі запису, включення до кінематографічного або іншого аудіовізуального твору.

Наступний об'єкт суміжних прав - передачі організації мовлення. Законом охороняється "передачі (програми)" організацій як ефірного, так і кабельного мовлення. На жаль, цей Закон не дає визначення категорії " передача організації мовлення". А даний об'єкт, вважає В Негрескул, є досить складним і неоднозначним, тому, безумовно, потребує детального регламентування і, передусім, визначення. В юридичній науці існує точка зору стосовно того, що об'єктом суміжних прав мають бути не передачі, а саме програми

організацій мовлення, оскільки передачі є складником програм, а охороною має користуватись безперервне мовлення -програма, що найчастіше і є предметом незаконних посягань.

Український Закон "Про авторське право та суміжні права" оперує двома поняттями: "передача" і "програма", не визначає зміст жодного з них. Тому вчені пропонують внести ясніші визначення даного об'єкта суміжних прав і залишити в Законі один термін -"передача організацій мовлення". Зміст даного об'єкта пропонується викласти наступним чином: "передача організацій мовлення - це послідовність звуків і зображення, що передаються організацією мовлення для прийому публікою як за дотомогою дротових засобів, так і за допомогою будь-якого виду кабелю".

Законом визнано об'єктом суміжних прав відеограму - відеозапис на відповідному матеріальному носієві (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання через будь-які рухомі зображення (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень відеозапису, що входить до аудіовізуального твору.

Отже, об'єктами суміжних прав є виконання творів, відеограми і передачі організацій мовлення.

Суб'єктами авторських прав є автор та власники - спадкоємці, правонаступники за законом та договором. Причому, первісним об'єктом авторського права – автором може бути лише фізична особа. Суб'єктами суміжних прав можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи.

Баланс інтересів суб'єктів авторських та суміжних прав і суспільства забезпечується фактами вільного використання охоронюваних об'єктів, а також режимом так званих примусових ліцензій на використання об'єктів суміжних прав- використання їх без згоди правовласників, але з виплатою справедливої винагороди.



Загрузить файл

Похожие страницы:

  1. Інтелектуальна власність. Юскаєв частина

    Реферат >> Государство и право
    ... і та правонаступники. 1.3.2 Автори - творці об'єктів права інтелектуальної власності Чинне законодавство України про інтелектуальну власність авторами ...
  2. Теоретико-методологічні засади співвідношення інтелектуальної власності та інтелектуального капі

    Реферат >> История
    ... ідноситься з поняттям нематеріаль­них ... сть до змін, нововведень, інтелектуальна власність (авторські права, ... про охорону інтелектуальної власності. Інтелектуальний ... інформаційних систем і технолог ... діяльності та інтелектуальної власності, авторського права тощо. ...
  3. Авторське право і суміжні права Т.2 Дроб`язко

    Книга >> Государство и право
    ... їни з авторських і суміжних прав Інтелектуальна власність вУкраїні: правові засади та практика Авторське право і суміжні права Том 2 ... ни «Про авторське право і суміжні права», відповідаючи високим міжнародним ви­могам охорони інтелектуальної власності, став ...
  4. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення

    Дипломная работа >> Государство и право
    ... ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ 1.1 Поняття права інтелектуальної власності на географічне зазначення та його місце в системі права ... ія про авторське право 1952 р.: Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика ...
  5. Юридична природа права інтелектуальної власності

    Дипломная работа >> Государство и право
    ... . Право авторства зумовлює всі інші авторські права. Право на авторське ім'я. Право на авторське ім'я включає у це поняття кі ... ємо систему захисту права інтелектуальної власності за чинним законодавством України про інтелектуальну власність та загальними ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0017368793487549